09.02.2018 04:45
Без обмежень
27 views
Rating 5 | 1 users
 © Георгій Грищенко

У Донбасі

Матюкальним язиком

Мовлять з нами у Донбасі

В груди тичуть кулаком

До насилля дуже ласі.


Наш бендерівскій язик

Їх доводить до нестями, 

Переходячи на крик, 

Тупотять на нас ногами.


Бач, вони годують нас, 

Непонятних і відсталих, 

Відділитися їм час, 

Бо ми їх уже дістали.


Що ж то робить з людьми клан, 

Що в Донбасі ще панує, 

Наче злодій-наркоман

Задурив усіх й грабує.


Та не буде так завжди

І обдурені прозріють, 

І загонять клан туди, 

Де живі на вік німіють.


Й будуть в злагоді всі жить, 

Кожну націю любити, 

На всіх мовах говорить, 

Ситно їсти, вдосталь пити.




м. Київ 12.12.04.



Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Так створені люди / Вірш | Георгій Грищенко». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Зрада / Вірш | Георгій Грищенко».


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 13.02.2018 04:36  © ... => Тетяна Чорновіл 

Думаю вдасться. Дякую за коментар. 

 12.02.2018 11:39  Тетяна Чорновіл => © 

Правильний вірш, як завжди у Вас. Не Донбас, а півДонбасу, та й то від задуреності совкової те все, що по-сусідськи дехто розпалює. Минеться та дурість. Та скільки крові пролилося, скільки руїн. Чи вдасться винних вгамувати... 

Публікації автора Георгій Грищенко

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо