13.02.2018 04:30
Без обмежень
32 views
Rating 5 | 1 users
 © Георгій Грищенко

Зірка

Зірка зривається з неба

І десь зникає за мить, 

Кожен тікає як треба

Довго суспільству служить.


Може бажаннячко має

Тихо для себе пожить, 

Може то втома карає

Й змоги не має світить.


Можна пожити й для себе

І догоріть як сірник, 

Краще ж світити із неба, 

Шлях щоб звіряв мандрівник.


Кожен із нас наче зірка

Світить у небі для всіх, 

Зникнеш, то з`явиться дірка, 

Чорна й бездонна як гріх.

м. Київ 15.12.04.



Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Вірш, Про життя

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Земне / Вірш | Георгій Грищенко». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Рожевий небокрай / Вірш | Георгій Грищенко». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Георгій Грищенко.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 15.02.2018 04:52  © ... => Костенюк 

Дякую. 

 15.02.2018 04:51  © ... => Тетяна Чорновіл 

Дякую за приємний коментар. 

 14.02.2018 09:21  Тетяна Чорновіл => © 

Мудрі високодуховні рядки. Дуже сподобався Ваш вірш. Про чорні діри - цікаво... 

 13.02.2018 15:08  Костенюк => © 

Чудово. 

Публікації автора Георгій Грищенко

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо