13.02.2018 17:41
Без обмежень
52 views
Rating 5 | 1 users
 © Дарія Китайгородська

Як не наздожену, то хоч зігріюся!

Ааааааа! Людоньки, шо ся діє? Нема де побігати бідній кобіті, шоб не захлинутися слиною від споглядання юних вродливців ;)

Але все своєї чергою. Оце вибігла я вчора на пробіжку. Було десь -7 морозу, але що то для такого видатного бігуна, як я ;) Тим паче, що обіцяного мокрого снігу так і не трапилося, а тому біглося майже комфортно, бо тротуар вимерз і підсох, і треба було тільки уважно слідкувати, щоб не втрапити у рідкісні острівці льоду, бо тоді вкритися ногами – секундна справа.

Біжу я собі та й біжу – і раптом розумію, що мені ніяк не вдається розігнатися до такого темпу, щоб нарешті зігрітися. І наче одягнута я добре – в зимовий спортивний костюм та легку куртку, теплі рукавички та важкі кросівки, але ота мить, коли ти вже досяг піку і тобі навіть трохи спекотно, все не наставала. Та ще й давалася взнаки капосна мозоля на лівій нозі під пальцями: десь на четвертому кілометрі почала нити й поболювати.

Спочатку я намагалася пильніше зосередитися на процесі бігу, але це не допомогло. Тоді спробувала відволіктися, подумати про щось стороннє, однак це теж не принесло бажаного полегшення. Тому я покірно продовжувала переставляти ноги, змагаючись з неприємними відчуттями і вже не сподіваючись на отримання задоволення від вечірньої бігової медитації. Ну, не мій день, що тут вдієш…

Аж тут підіймаю я погляд вгору – і мене ніби блискавкою вразило: назустріч біжить молодий чоловік з навушниками та телефоном у руці, одягнутий в шорти, з-під яких стирчать голі ноги, та легкий реглан, правда, з довгими рукавами. Це прекрасне створіння було так захоплене своїм телефоном, що не помічало нічого навколо: ні покоцаного тротуару, ні холоду, ні людей, ні, відповідно, інших бігунців, зокрема й мене грішну. Тому я легенько розвернулася і побігла за ним ;)

Коли надворі суттєвий мінус, а ви зустрічаєте майже голого персонажа, який вочевидь навіть не хапає дрижаків, а почувається, ніби на літній прогулянці, завжди цікаво подивитися на нього зблизька. Отож і я, як загіпнотизована, побігла навздогін, щоб розглянути цього цікавого бігунця. Спочатку я зауважила чудову фігуру: високий, широкоплечий, зі стрункими ногами та опуклим пружним задком, який просто притягував погляд. Потім – чорне хвилясте волосся. А тоді мені захотілося побачити його обличчя, і я пришвидшилася, настільки змогла. І уявіть собі мій розпач, коли цей гарнюній бігунець звернув у двір одного будинку на вулиці Жукова, а я так і не встигла побачити, який він на вроду.

Класична ситуація із серії «Як не наздожену, то хоч зігріюся!» ;)

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Мініатюра

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Вахмістр Штудер (Фрідріх Ґлаузер) / Книга | Дарія Китайгородська». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Пам’ятай день суботній.... / Мініатюра | Дарія Китайгородська». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Дарія Китайгородська.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 13.02.2018 22:08  © ... => Арсеній Троян 

Нєнуашо ;) гарний чоловічий задок, як і передок - наше все ;) 

 13.02.2018 21:41  Арсеній Троян => © 

Зад - то святе. Немає нічого кращого, ніж гарна чоловіча срака 

Публікації автора Дарія Китайгородська

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо

Сторінка: 1 з 13 | Знайдено: 73
Автор: Дарія Китайгородська
АВТОРСЬКІ ЗБІРКИ: Ой, чи біг, чи не біг...;
Сортування за: Дата/час опублікування з спад.;