16.02.2018 15:58
Без обмежень
157 views
Rating 5 | 5 users
 © Ем Скитаній

Перлина ночі...

пушинка пурхає біла

в порожній, 

покинутій хаті, 

з якої вкрадено двері

і вікна.

і дошки з підлоги теж.

біля стіни, 

що вся у графіті

і в написах запаскудних

ущент розбитий рояль.

та чулись веселі звуки

мелодій

і гами, 

дитячий сміх, 

жіночий голос і чоловічий -

про щось розмовляли вони

на інверсійній мові

...не зрозуміти про що.


а протяг

пушинку завіяв

у іншу кімнату.

там за столом

дід у задумі

неспішно собі розкладає

метикуватий пасьянс.

і бабця усміхнена в кріслі в"яже -

можливо, колись біля ней був гарний камін...

чи, може, піч?..

ніхто вже про те не згадає.

пушинка летіла у прірву

холодним і темним тунелем -

там, 

в далині, 

при виході з прірви

місяць вогником

мерехтить

крізь безперервні стрімкі зорепади, 

які підхопили легку, 

невагому пушинку мов здобич

і чорною вже, 

обважнілу у зморі

кинули в трави на березі

срібносірого озера лісу.


човник поставлений на мілині

хитався і хлюпав на хвилях.

а онде он там, 

під вербою -

вона і він

захоплені у любові, 

в коханні палкому

палають

у шалу і пристрасті молодій.

скотилась пушинка тверда, 

скам"яніла

і плюхнулась в озера води, 

заплуталась в сітях з волосся русалок, 

які тягнули по дну потопельника

крабу на учт, 

цареві своєму в короні.

поклали біля нори

і тихо прошепотіли мерцю

- ти у водах озера сліз.

не хвилюйся, 

ми за тобою в печалі поплачемо, любий... -

і звільнили від пут, 

від волосся брунатнозеленого, 

відпливли

і розтанули миттю у водних висотах.

одразу

клешні могутні тіло схопили

і затягли до нори...


...заздрісні і спокусливі

русалки вийшли на берег

під сяєво місяця і зірок.

дивилися на молодих, 

розчесували волосся, 

з якого скотилась

пушинка перлиною ночі -

покотилася

непомітна нікому

і загубилася у траві...

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Білий вірш, Про казку, Про самотність, Про кохання

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Сходження весни... / Вірш | Ем Скитаній». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «З мурашиного світу... / Білий вірш | Ем Скитаній». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Ем Скитаній.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 20.02.2018 15:09  © ... => Тетяна Ільніцька 

щиро дякую, Тетяно! що знаходите час на читання моїх віршиків... 

 19.02.2018 10:22  Тетяна Ільніцька => © 

От знаєте, коли читаєш "Причинну", розумієш, що ця вічна вічна тема вимагає продовження, але в обхід стилістиці романтизму, бо сьогодні така мова неактуальна. Це якщо м`яко висловлюватися. А коли читаєш Вашу "Перлину ночі", розумієш, що сучасні засоби вираження вже є) Чогось саме такою бачу сучасну версифікацію, яка має бути, на мою думку, метафоричною за змістом, тонічною за формою. Без силабіки, без простих описів. Це відчуття доби, а не копіювання вчорашнього. 

 18.02.2018 12:31  © ... => Тетяна Чорновіл 

дякую, Тетяно! 

 17.02.2018 16:45  Тетяна Чорновіл => © 

Неймовірні відчуття сколихнули Ви цис віршем! Казкова моторошна замальовка, яка почалась у покинутій хаті з розбитим роялем. 

 17.02.2018 15:45  © ... => Серго Сокольник 

щиро дякую, Серго, за відгук на віршк! 

 17.02.2018 14:32  Серго Сокольник => © 

Подобаються Ваші твори, Еме) 

Публікації автора Ем Скитаній

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо