02.03.2018 10:45
Без обмежень
51 views
Rating 5 | 1 users
 © Славомир

Великий Віз

Хмари падали в море,  

облизане хвилями небо

обливалось слізьми

і ховало нажахані зорі.

Перелякані скелі

чорніли в безсилій покорі,  

тільки обрій раз по раз

над чимсь реготався вогнево.



Божевілля стихій 

обгризало терпляче каміння,  

диким звіром тягнулось

до постатей на узбережжі.

Буревій білопінно

пісок біля ніг розмережив.

Оніміло ворушаться губи -

чи плач, чи моління...



Сім надій - безнадій,  

сім терпінь в нетерпінні сплелися,  

як жіноча приреченість,  

стиснута в згусток чекання.

Нагорода за гріх

перейшла в нагороду коханням -

сім знедолених доль

піднялися в розбурхані висі.



...У човні, розшматоване,  

впало вітрило додолу.

Хто молився, хто плакав,  

хто берегом марив.

Та на мить розійшлись,  

розчахнулись розхристані хмари,  

сім зірок показали рибалкам

дорогу додому!

 12.02.2010 р 16.00.



Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Ліричний вірш, Про природу

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Ноктюрн / Романтичний вірш | Славомир». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Адамо / Ліричний вірш | Славомир». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Славомир.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 02.03.2018 11:02  Каранда Галина => © 

Сильно написано! 

Публікації автора Славомир

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо