20.02.2018 11:46
Без обмежень
61 views
Rating 5 | 1 users
 © Дарія Китайгородська

Бігти чи не бігти?

Моє існування пізньої осені, взимку та ранньої весни нагадує борсання у воді, яка перетворюється на кригу: спочатку рідина легка і прозора, аж ось під впливом холоду вона густішає, набуває в’язкості, ось з’являються крихти льоду, ще трохи – і вода стане твердою й нерухомою. От так і я: тілу холодно, застигають емоції, слабшають порухи душі, останнім здається мозок, сповільнюючи свої реакції. Так-так, понад півроку я живу лише мрією про якийсь більш-менш притомний температурний режим, коли зможу існувати не як заморожена риба чи жаба, а повноцінно й комфортно.

Звісно, я намагаюся боротися, стимулюючи себе різними способами, як-от недавня подорож у теплі краї, але цього вистачає ненадовго. Тому один з найефективніших стимулів – пробіжка. Вона розганяє кров, додає вогню у жили та емоцій у душу. Але, чесно, мені ой як непросто випхати себе за двері, де темно, фізіономію обпікає холодне повітря, з носа починає литися нескінченний фонтан, а пальці куцьорбнуть навіть у теплих рукавичках. Так, за кілометр-півтора стає краще, бо рух розігріває тіло, але ж це відбудеться трохи згодом, а ти вже встиг нахапатися тієї мертвої холоднечі.

Тому мені так важливо все, що створює відповідний настрій: музика, яскравий спортивний одяг, мотиваційні тексти й картинки, теплі слова підтримки або, принаймні, хоча б відсутність критики. І от вчора зі мною мало не стався екзистенційний злам. Бо близька людина, думка якої для мене значуща, проміж іншим у розмові зауважила, що біг та інша фізична активність мені не на користь, бо я схудла, і тепер моє обличчя не таке свіже, як раніше. Ні, це не було сказано зі злом чи для того, щоб мене якось принизити чи зіпсувати настрій, навпаки, зі щирою турботою про мій стан і зовнішній вигляд. Але мені від цього не легше.

Я справді схудла, і це закономірно після понад два роки інтенсивної фізичної активності, однак це не було метою. Швидше, невелика втрата ваги стала приємним бонусом, завдяки якому я відчула, як це класно – володіти своїм тілом, могти зробити щось таке, про що раніше навіть мріяти було страшно. І погодьтеся, коли в магазині тобі більше не кажуть, закопиливши губу, що у них «не биваєт такіх размєров», а навпаки, радять приміряти 12-й та, про всяк випадок, 10-й, бо може бути завелике, це неабияк підіймає настрій ;) Та й, чого приховувати, мені стало приємно дивитися у дзеркало, бо, як не крути, зовнішність таки має значення, і якщо ти не подобаєшся сам собі, то як віднайдеш той баланс, який примирить тебе із зовнішнім світом?

Я тихо собі жила у впевненості, що такий баланс знайшла чи майже знайшла, аж ось сталося те, що сталося. Я, звісно, це переживу і навіть не перестану бігати, бо мені це подобається і дає змогу відчувати себе живою. Тоді до чого я все це пишу? А до того, щоб нагадати собі і всім абсолютно банальну річ: слова ранять. Особливо слова, сказані рідними, близькими чи важливими людьми. Тому будьте обережні зі словом, бо це зброя. Часом краще просто промовчати.

Ну от, виговорилася. Дякую тим, хто витримав до кінця.

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Мініатюра

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Вбивство у «Східному експресі» / Кінофільм | Дарія Китайгородська». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Вахмістр Штудер (Фрідріх Ґлаузер) / Книга | Дарія Китайгородська». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Дарія Китайгородська.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Дарія Китайгородська

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо

Сторінка: 1 з 13 | Знайдено: 73
Автор: Дарія Китайгородська
АВТОРСЬКІ ЗБІРКИ: Ой, чи біг, чи не біг...;
Сортування за: Дата/час опублікування з спад.;