20.02.2018 18:18
для всіх
167
    
  2 | 2  
 © Маріанна

Плине кача

І знову плине кача по тисині, 

І дим гіркий в очах.

Сьогодні, як тоді під небом сірий

Клубочиться туман

Під обрій як прокляття.

І клятви обриваються раптово

На півслові. Знову.

А сотня вище, там, куди блакить

Несе свої потоки.

Нам залишилася провина,

Там - офіра.

Скільки гекатомб прийме земля,

Яку єдину назвемо своєю?

Інша - чужина,

Там тільки пустка. Спогад.

Плинуть ріки у далекий вирій

Де мрії заховалися таємні.

Ті зорі, що загасли назавжди

Впадуть назад, повернуться додому

У пісні, що не змовкне вже ніколи

Світити будуть світлом самоти,

Щоб виривати наше із полону.

А кача квилить щемно і нечутно

"ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ"

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 21.02.2018 11:07  Тетяна Чорновіл => © 

Чудова присвята! Правда Ваша! ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!

 21.02.2018 09:45  Тетяна Белімова => © 

Туману тоді не було. Сонце світило. Ось так у житті, як виявилося, може бути. Яскравий сонячний день і люди падають від смертельних поранень.

Тут інтерв`ю з батьками Романа Гурика. Мені здається, це має прочитати кожен українець, незважаючи на політичні уподобання. Бо ми люди. Не тварини.