Після казки...
з рубрики / циклу «старі казки на новий лад»
Швабри, ганчірки, тарілки і таці.
В школі відмінно було в неї з праці.
Миє, шкребе цей палац розтриклятий,
Ще й задарма, ще й не має зарплати!
Це Попелюшка колишня в короні,
Стомиться, сяде спочити на троні.
Ніби ще вчора тут танцювала,
Важко зітхнула, юність згадала.
Що ж не сиділось ій в мачухи вдома,
Менші шкребти було там хороми.
О! Вже король за котлетами преться!
Феї-хрещеній хай гарно ікнеться,
Бо в отаку от халепу втравила.
Знала б сама черевичок розбила.
Лиш попрохаєш про допомогу:
Не царське то діло! І ногу на ногу.
В нього турніри, в нього друзяки,
Коні, карети, якісь залізяки.
От пощастило відхапати пару,
Думає пхаючи торбу з базару.
Те що вона не взірцева дружина,
Справжню принцесу хотіла для сина.
Чують весь час її втомлені вуха.
Автор тих слів Королева-Свекруха.
Часом вона вже як зомбі ходячий,
Заздрить тепер Красуні тий сплячій.
Кинути б все та гайнуть в Тридев`яте
Там із Гориничем бешкетувати.
Думала як сортувала квасолю.
Не про таку вона мріяла долю...
Будьте уважними милі дівиці,
Щоб із цариць не потрапить в служниці.
Київ, 16.08.2016
