03.03.2018 04:32
Без обмежень
64 views
Rating 5 | 2 users
 © Георгій Грищенко

Самота

Плаче моя самота

Сльози солоні ковтає, 

В безвість пірнають літа, 

Щастя щораз оминає.


В сірій в`язниці буття, 

В камері духу і тіла

Плачу неначе дитя, 

Хоч й голова посивіла.


Боже помилуй, спаси

Від самоти мою душу, 

До спілкування краси, 

Двері відкрити я мушу.


Щоб порадіти життю

І посміхатись навчитись, 

Кинуть катівню свою, 

Щастя удосталь напитись.

м. Київ 05.02.05



Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Вірш, Про життя

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Лютий / Вірш | Георгій Грищенко». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Оранжевий жах / Вірш | Георгій Грищенко». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Георгій Грищенко.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 05.03.2018 18:57  © ... => Тетяна Чорновіл 

Дякую за добре поюажання. 

 05.03.2018 18:55  © ... => Серго Сокольник 

Дякую за коментар. 

 05.03.2018 02:22  Серго Сокольник => © 

Та розвієтесь, Георгію) Все ще буде) 

 04.03.2018 13:57  Тетяна Чорновіл => © 

Дуже хороший вірш. Буває, що й такі настрої просяться в рядки і... міжряддя. Вже ось-ось настане Ваша улюблена весна, не сумуйте! 

Публікації автора Георгій Грищенко

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо