04.03.2018 05:19
для всіх
492
    
  4 | 4  
 © Славомир

Вперше

Вперше
С

Він прийшов серед ночі

дощем, наче шепотом.

легкий подих зітхання

майнув попід віями.

І від нього, 

такого незнаного й теплого

незборимим жаданням

кохання повіяло.



Потягнулась до нього

крізь сон кожна гілочка.

(Юна яблунька цвіту ще зроду не відала).

Звідки він - цей лякаючий шал, 

ці вогні в очах, 

ця бентежлива пристрасть, 

ця млість несподівана!



Ледь торкався кори

бігунками-струмочками, 

не минав ні горбочка

цнотливої стрункості.

Не спиняючи втіх, 

не затихнувши хоч на мить, 

у одному акорді

злились, наче струноспів!



То пручалась, 

то прагнула знову лавину ласк, 

поки сон переміг

у змаганні з повіками.

...перший промінь відчувши, 

юначка прокинулась

і засяяла вперше

рожевими квітами!



14.09.2012 р

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 05.03.2018 09:48  Тетяна Белімова => © 

Ніжний, зворушливий твір. І форма дуже цікава. Майстерно!

 04.03.2018 13:36  Тетяна Чорновіл => © 

Дуже гарно, тендітно відчувається.

 04.03.2018 09:41  Світлана Рачинська => © 

Оце, я розумію, повесніло! Дуже гарно...