Джордано Бруно
ІТАЛІЙСьКА ПОЕЗІЯКришталь Поезії Віків
ДЖОРДАНО БРУНО
(італійський філософ, письменник і домініканський чернець: 1548-1600)
як і метелик, чарівно і приємно
літа, не знаючи, що полум`я його спалить,
так і олень, у спразі, йде до річки, певнo,
не відаючи, що стріла його зрани`ть;
як одноріг, біжить, нап`явши груди,
не бачить пастки, що йому готують.
при світлі, я, біля жерла`, у доброму, що буде,
вбачаю полум`я, стріли й кайдани чую.
солодко тягнеться нудьги струмок,
обличчя те високе мені несе любов,
й небес веселка розквітає знов,
у цьому вузлику- жага моїх думок,
що, мов вічно-зеленії листки:
полум`я- в серці, стріли- в грудях,
в душі- пастки.
переклад з італійської- Івана Петришина
CША, 6.03.2018