Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
09.03.2018 08:08Вірш
Для дорослих  Про життя  
Ворон
Рейтинг: 4.5 | 3 гол.
Без обмежень
© Костенюк

Ворон

переспів з Едгара А. По

Костенюк
Опубліковано 09.03.2018 / 45276

Опівно́чі, в час безсонний, думами тяжкими повний, 

над забутими книжками я схилився в напівсні, 

в марення тікав від муки – раптом пролунали звуки, 

наче тихий в двері стукіт – в двері стукають мені?

«Гість якийсь, – прошепотів я, – серед ночі в тишині, 

в двері стукає мені».


Пам`ятаю це чекання… За вікном дощу ридання…

У камінні на прощання хмиз вуглинками ще тлів…

Як чекав я, щоб на ганок, ледь замріється світанок, 

лист, нехай, хоч наостанок, білим птахом прилетів –

від Ленори, що ясніша від усіх земних вогнів, 

від Зорі щасливих днів!


Штор червоних колихання тихе чулося зітхання, 

наче помах розставання, серце тиснуло на ні́іч.

З острахом незрозумілим я підвівся сполотнілий

«Певно гість це запізнілий в двері стукає мені.

Пізній гість у мене просить відпочинку у вісні –

в двері стукає мені».


Втамувавши хвилювання, кваплячись до привітання –

промовляю: «Зволікання не засуджуйте мого, 

напливає шум від стріхи, я замріяний до втіхи, 

задрімав… був стукіт тихий і я не почув його».

Відчиняю двері в морок і дивуюся: чого

не зустів я – будь-кого?


Поглядаючи похмуро, в дверях я закляк понуро, 

слухаючи, як в баюри краплі падають дощу.

Насторожено мовчала ніч, немов когось чекала.

«О, Ленора!» – пролунало ім`я в дощ, який не вщух.

«…ора!» – вигук мій лунає: повторила ніч його, 

мов покликала кого.


Я в кімнату повернувся, двері зачинивши, чувся

знову стукіт, я здригнувся, від вікна вже віддає.

«Певно в хаті щось зламалось, на підлогу щойно впало, 

від вікна щось відірвалось, бо у шибу сильно б`є

вітер гратами віконниць. Проривається безсонність

вітром у житло́ моє».


Відчинив я стулки й грати – раптом, входить до кімнати, 

чорний Ворон, вісник втрати, гордий Ворон давніх днів.

У кімнаті наді мною він злетів над головою

і на бюст, що під стіною, на Афіни бюст присів, 

мов на шоломі Паллади відпочити захотів

гордий Ворон давніх днів.


Вітер холодом війнув, я дві стулки запахнув

і до птаха повернув, оглядаючи поволі.

Так розмову розпочав: «Трохи ти мене злякав.

Біля хати ти відколи по своїй, чи вищій волі?

Як би я тебе назвав?» і здригнувся мимоволі –

Ворон відповів: «Ніколи».


Так мені він відповів, а мені забракло слів, 

щоб відповісти́. Зустрів вперше ще колись у школі

дресированих птахів та подумати не смів, 

щоб у гості прилетів на ніч у моєму холі

пір`я мокре отряхати, проживаючий у полі

Ворон з іменем Ніколи.


Вивчив десь поміж людьми, доки прилетів сюди.

Втілив душу назавжди в слово лиш одне «Ніколи».

Позираючи суворо, чітко вимовляє слово.

«Завтра він мене покине, полетить шукати долі, –

я прошепотів, – поволі доживатиму в юдолі».

Ворон викрикнув: «Ніколи»


Тихий голос мій тремтить: «Це доречна відповідь».

Здогадався вже за мить: «Наче човен на приколі, 

в клітці жив для красоти у страждальця, як і ти.

За закритими дверима він тебе навчав, неволив, 

але все ж тебе не втримав, повепнути долю молить, 

тільки, не знайде ніколи».


І для плачучих сердець є забава накінець!

Оксамитовий стілець підсуваю я до столу.

Не скоряючись журбі, промовляю сам собі:

«Ворон це, хай йому грець! Сів на бюст, як на престолі.

Тільки, що сказати хоче він зловісним цим «Ніколи», 

грізним карканням: «Ніколи»?


Вперше вже за низку днів я здивований сидів

і за Вороном глядів пильно, з призабутим болем.

Та згадавши про мій жаль, накотила враз печаль, 

втома, наче пектораль, хилить голову до долу:

бо вже ту, кого любив, образ чий так серце коле, 

я не пригорну ніколи.


Тільки що це: потемніло, все навколо як розмило, 

мов яка небесна сила серафимом пролетіла

і я вигукнув: «Пробач, одинокий серця плач –

ось, нарешті, по Ленорі – забуття в моєму горі

відчуває у покорі моє серце захололе!»

Ворон прохрипів: «Ніколи».


І я крикнув, у весь дух: «Птах, ти певно з пекла дух, 

посланець спокути мук, що гроза знесла до долу, 

чи, напроти – голосистий неба вісник урочистий!

Від нечистої ти мислі, чи з Божественної волі –

подаруй мить забуття, що чекаю я, відколи…»

Ворон перебив: «Ніколи».


«Чи пророк, – я крикнув, – віщий, а чи темний дух зловісний, 

Божим іменем найвищим, що надію шле убогим

заклинаю і молю: ти скажи, чи я в Раю

споглядатиму Ленору рівну ангельському колу?»

Чорним блиском очі птаха мої очі прокололи, 

Ворон відповів: «Ніколи».


І гукнув я, сам не свій: «Геть від мене, пташе злий!

Відлітай в пітьму скорій, що згущається навколо.

Лжа пекельна, відійди в своє пекло назавжди!

Цим словам, що брешеш ти не повірю я ніколи!

Вийми дзьоб свій з мого серця, повертайся в темні доли!»

Ворон вигукнув: «Ніколи!»


І сидить, сидить зловісний чорний Ворон, Ворон вісник, 

тінню темною повиснув, як химера на костьолі.

І коли життя мине, не залишить він мене.

Непомітно душу кволу і уста мої замовклі

огортає в темні тіні, що надію побороли

Ворон на ім`я Ніколи.

11.03.2018 Поезії / Вірш
Переспів з О. Блока / Вірш | Костенюк
Попередня публікація: 05.03.2018 Поезії / Переспів
Б. ахмадуліній / Переспів | Костенюк
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
14.08.2018 © Марянич Михайло Миколайович / Вірш
Битіє
14.08.2018 © Панін Олександр Миколайович / Ліричний вірш
Прекрасна Жінка Літо
14.08.2018 © Зельд / Ліричний вірш
Злива
14.08.2018 © Панін Олександр Миколайович / Драматичний вірш
Биття Твого Серця
14.08.2018 © Олена Коленченко / Вірш
Ніколи так я не благала тиші
Вірш Про життя
09.03.2018 © Гречин Юрий
До ювілею Кобзаря
09.03.2018
Ворон
07.03.2018 © Георгій Грищенко
Другу в Австралію
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 4.5 (МАКС. 5) Голосів: 3
Переглядів: 38  Коментарів: 7
Тематика: Поезії, Вірш
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 13.03.2018 09:49  Тетяна Чорновіл для © ... 
 12.03.2018 09:46  © ... для Тетяна Ільніцька 

Дякую. Це той випадок, коли боїшся, але робиш)))) 

 12.03.2018 09:43  © ... для Серго Сокольник 

Дякую) 

 12.03.2018 09:15  Тетяна Ільніцька для © ... 

Велика, значна робота. Вам - плюсик до карми за розширення тексту українських перекладів)))) 

 12.03.2018 02:27  Серго Сокольник для © ... 

О, респект) 

 10.03.2018 14:02  © ... для Тетяна Чорновіл 

Дякую! Радий, що Вам сподобалося. Починав з острахом, що не наближусь до оригіналу, але, певно, сам Е. По був поряд)))

 10.03.2018 11:50  Тетяна Чорновіл для © ... 

Грунтовна творча робота з символічним осмисленням! Дуже цікаво читається, чи то віщується. Чудово! 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
09.08.2018 © Суворий
Судетська криза: чехи відкидають ультиматум Гітлера, Європа мобілізується (вересень 1938)
08.08.2018 © Суворий
Проба сил: Чи Росія може воювати? (вересень 1938)
08.08.2018 © Суворий
Судетська криза: Англія та Франція примушують Чехословаччину віддати Судети (вересень 1938)
07.08.2018 © Суворий
Судетська криза: Чемберлейн їде до Гітлера (вересень 1938)
06.08.2018 © Суворий
Похід Польщі проти української церкви (вересень 1938)
ВИБІР ЧИТАЧІВ
08.09.2013 © НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ
03.05.2011 © Наталі
08.02.2012 © Серж
11.05.2014 © Оля Стасюк
04.01.2012 © Тетяна Чорновіл
15.01.2009 © Микола Щасливий
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008 - 2018
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори ©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди