09.03.2018 23:45
18+
330
    
  4 | 4  
 © Надя Левченко

Цвітуть за хатою майори

Цвітуть за хатою майори

Дивлюсь, засмучене дитятко

Стоїть в сльозах біля вікна, 

Глибока туга в оченятках

Підступно вже сягнула дна.


А за вікном – все так, як вчора:

І сонце, й небо голубе, 

Цвітуть за хатою майори

Не вистачає лиш тебе.


Чому ти їдеш на чужину?

Матусю, не лишай мене…

І чим розрадити дитину, 

На личко дивлячись сумне?


Вже вкрай обкрадена країна

І зяє раною війна.

За нею - смерть і біль, руїни.

Така вже істина сумна.


І тисячами українці

Батрачать на чужих панів, 

Та тихо плачуть наодинці, 

Як чують український спів.


Однак, без падіння немає і злету, 

Вогонь і вода загартовують сталь!

Зміцніємо й ми за подібним сюжетом, 

Здобудемо, браття, омріяну даль!



с. Зеленче, Зима 2016 рік

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 12.03.2018 09:06  Тетяна Белімова => © 

Неможливо читати без сліз... Нехай усі матусі й татусі повертаються до найрідніших. Жодні гроші не замінять батьків.

 10.03.2018 12:48  Каллистрат => © 

Согласен! Выбор это - главное! Иначе, зачем тогда Бог)))

 10.03.2018 09:14  Каллистрат => © 

Трогательный стих. Спасибо!
И вот, если посмотреть на Украину оком Господа, так это наилучшее место на всей земле для проживания людей, но народ разбегается, как тараканы при немцах.))) Ну что за экзистенция такая!
Наверное, Бога не шануем)))

 10.03.2018 07:46  Каранда Галина => © 

Та замучилися вже міцніти. Просто пожити нормально хочеться, а не терпіти і гартуватися... це я щодо останнього стовпчика.

А так - сподобалося.

Вітаю тут.