15.03.2018 05:59
для всіх
376
    
  2 | 2  
 © Люлька Ніна

Ворожбитство - гріх великий

Ворожбитство - гріх великий

Ворожбитство - гріх великий, кожен має знати, 

І мені прийшло на думку про це розказати.

Жила сім`я у селі, жили-поживали, 

Двоє дітей: син і дочка у них підростали.


Коли виріс син дорослим, прийшов час женити, 

Своїй мама - лихій жінці, не міг угодити.

Та така, а та сяка, а та не багата, 

Та не вчена, та не гарна, в тої нема хати.


"В хлопця гонору по вінця", - так люди казали, 

Й дали назву незабаром - " графом" його звали.

Оженився, взяв дівчину, та не по любові, 

Бо подумав, що так треба й зробив мамі волю.


Та не довго в сім`ї жив, згодом розійшовся, 

Сам женився і для жінки чоловік знайшовся.

А другую свою жінку любив до нестями, 

Та все, що би не зробив, не догодить мамі.


Вирішила вона собі сина розлучити, 

Й подалася швидко в гори, щоб там ворожити.

Молоді про це не знали, добре газдували, 

По сусідству, біля рідних, хату будували.


Мама ж прийшла від ворожки й яйця розкладала -

Ворожбитство на голову, що мольфарка дала.

Ходить син сам не свій, яйця він знаходить, 

І з сусідським дідусем бесіду заводить.


Сусід каже: " Ти це знай. Це з неба не впало.

Я курив і добре бачив - твоя мама клала.

Хочеш вір, а хочеш - ні, чисту правду кажу, 

Матір свою зупинити щиро тобі раджу".


Хоча перша жінка й добре в другім шлюбі жила, 

Але також ворожінням йому відомстила.

Качки голову на стінку у хаті поклала, 

" Пий горілочку, як воду, " - при цьому сказала.


І почав він, як та качка, горілочку пити, 

Почались в сім`ї незгоди, стало важко жити.

Сестра його виросла й так ся не віддала*, 

І це собі дуже тяжко до голови взяла.


Тії яйця - марнофляцтва** жахлива картина, 

Дочка з розуму зійшла і інсульт у сина.

Та на цьому стара мати так і не спинилась, 

Бо з нечистим вона в симбрі*** - в зговорі згодилась.


" Це та баба, що дріт пряде", - говорили люди, 

Куди піде, що не зробить - зло принесе всюди".

І фінал її життя теж не забарився, 

Ворожбитством і гріхом на кінець накрився.


А це було усе так: піст зайшов Великий, 

Син її все п`є і п`є, став уже безликий.

На цибрині у криниці там свічку знаходить, 

Засукану**** з двох сторін, він мамі приносить.


" Нащо ти там її взяв?" - мама з печі каже ...

Хто, як жив і що робив гріх на того ляже.

Незадовго три четвірки разом об`єднались, 

В квітні, четвертого, у четвер тії цифри склались.


Темні сили диявола біду наробили, 

Ворожбитство мамине успішно здійснили.

ПаралІч схопив в старої голову і ноги, 

Як та свічка засукана, з двох боків, та й годі.


Впала біда і на матір, і на її діти, 

Гріх великий ворожити, ніде правди діти.

На дев`ятий день по смерті прийшов знак злощасний, 

Ні обіду, ні помани у п`ятницю Страсну.


Це не збіг, не випадковість - це пересторога, 

Хто ворожить й марнофлячить - у пекло дорога.

Бо хотіла вище всіх життям керувати, 

То ж за це і довелось сім`ї постраждати.


У житті і у природі - на все Божа воля, 

І у кожного свій шлях і життєва доля.

На колінах повсякчас Господа молити, 

Гріхи свої й своїх рідних нам усі простити.


* Ся не віддала - не вийшла заміж, 

** марнофляцтво - ворожбитство, наводити порчу, 

*** симбра - зговір, 

**** засукана свічка - зачищена, щоб запалити.



с.Нижні Станівці, Буковина, 04.03.2018

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 16.03.2018 22:34  Тетяна Чорновіл => © 

Історія, так вдало описана Вами, дуже повчальна. Як наука для ворожбитів і тих, хто ще тільки подумує накликати біду на кого б там не було. Зло як бумеранг, вертається до того, хто його скоїв. Чудовий вірш.

 15.03.2018 19:28  © ... => Панін Олександр Миколайович 

Шановний, пане Олександре, я щиро завдячую Вам за такі чудові, милі мому серцю, віршовані строки. Ніби продовження мого вірша. Мені надзичайно приємно. Дякую.

 15.03.2018 15:37  Панін Олександр Миколайович... => © 

Повчальний вірш.
Треба свічку запалити,
свічку білу-білу,
треба хату освятити
вигнать чорну силу.
Думки чорні відкидати,
Зла нікому не бажати,
Господа просити
Гріх тяжкий простити.