17.03.2018 12:27
Без обмежень
56 views
Rating 4 | 1 users
 © Мосійчук Наталія

Королева, що оживає

На обличчі посмішка легкістю сяє, 

А в душі дикий холод серце проймає.

Біль пронизує вовком, так виє, 

Що здається мить і скрутить шию.


Але ж ти людина повинна терпіти, 

Але ж ти жінка і не можна жалітись.

Світ не цікавить твої бажання, 

Чи негаразди, переживання.


Ти повинна підняти голову сміло, 

І впевненим кроком нести своє тіло.

Бути завжди щаслива й вродлива, 

Людям не треба сліз твоїх злива.


Раптом зривається крик: "Я не сталева!"

І вмить випускаєш назовні ти лева.

"Досить грати!" - знімаєш всі маски.

Чекаєш світла і миті ласки.


Навколишні скажуть: "Це драма дешева, 

Збожеволіла ще одна королева!"

І витреш сльози посмішка сяє, 

Знов королева й ти оживаєш.

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Вірш, Про життя, Про душу, Про людину

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Черговий вечір переходить у ніч... / Ліричний вірш | Мосійчук Наталія». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Поцілуй мене, подихом вітру / Ліричний вірш | Мосійчук Наталія». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Мосійчук Наталія.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Мосійчук Наталія

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо