17.03.2018 23:04
Без обмежень
143 views
Rating 5 | 3 users
 © ТАЛА

Ранок/Morning

Присвячується сім‘ї

Гучний непрофесійний вокал ранкових курантів кожного ранку змушує відкрити очі і голеніж зробити крок на зустріч новому дню. 

Доба у стилі Джококерівського «You Can Leave Your Hat On» звільняється від чорного мереживного пеньюару і вбирається у світло-голубі шати. 



Мої ще розгублені ледве відкриті очі, намагаючись навпомацки віднайти точку опору, зупиняють свій погляд на втомлено скинутій чорній сукні і в’їдливо яскравих цифрах – майже шоста ранку. 



Характерний запах трохи повалених часом троянд, біль у м’язах та глухий шурхіт сусідів поверхом вище змішалися з ще свіжими фантасмагорічними видіннями – майже завжди головними героями нашої нічної короткометражки є люди, які в дійсності рухають нашими думками і почуттями. 



Рука з п’ятої спроби намацала пульт. Десятихвилинне сонне недіяння почало ледаче розчинятися у світлі мотивуючих думок і чуттєвій Lauri Pergolizzi в плазмі.Стомлене з дороги сонце, пройшовши по оголеній стіні, злилося з контурами тіла і зігнало мене з ліжка, заволодівши ковдрою. Кімната відтінку свіжо збитої піни латте завальсувала з вітром, запрошеним крізь щіль відкритого вікна. 



Щось магічно атмосферне є у цих перших годинах дня. Приблизно о 06:50 хочеться зеленого чаю з зефіром. Поки металевий кухонний девайс збуджував Н2O, мені згадалося як ніжно і смачно розпочиналися ранки у батьківському домі. Духмяні млинці з полуничним джемом і завжди любляча посмішка мами, генетично суворий погляд тата, миттєво зникаючий від цілунку у носик, і стримано ласкава, особлива посмішка брата... 



Життя розселило нас по різним містам і наші ранки вже стали іншими – у нього без мене, у мене без нього. Він завжди любив дивувати – неочікуваним дарунком, яскравою подією чи влучною порадою. І одного разу йому вдалося перевершити самого себе. Тепер в такі рідкі, але бажані суботньо-недільні ранки у батьківському домі мене відроджує дотик теплого носика і слова "крестная, вставай" його мініатюрної, з такою ж стриманою посмішкою, копії. 

 

«Боже, дякую тобі за них» вирвалося наче крізь гучномовець.. і щось підступило до горла..мабуть...ні, не мабуть. сумую. 

 

Улюблена чаша наповнилася зеленим чаєм, а вулиця – клопотом. Мамина посмішка і цілунок тата частіше в айфоні, а погляд брата – в дзеркалі. Переглядаю ранкові новини і вагаюся, що вдягнути. Згадую про заплановану зимову відпустку, невідшліфований проект рішення, залишений у покинутому офісі, і день народження моєї Рі. 

 

«З ранку до самого вечора у Києві небо буде вкрите хмарами. Без опадів» - якось невпевнено провіщував Sinoptik. 

«Змерзнути не встигну, а ось надихатися - вдосталь» - подумала я, вдягаючи посмішку. 

Київ 24.10.2016



Близькі за тематикою матеріали шукайте в розділі Есе, Про батьків, Про прекрасне, Про життя, Про брата

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Понедельник/Monday / Эссе | ТАЛА». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Фортепіано / Есе | ТАЛА». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора ТАЛА.


Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 21.03.2018 09:44  Тетяна Ільніцька => © 

Чудовий твір! "Вдягати усмішку", незважаючи на хмари, - це, певно, універсальний рецепт щастя))))
Авторці писати ще! 

Публікації автора ТАЛА

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо