18.03.2018 22:44
для всіх
150
    
  4 | 4  
 © Славомир

Селянський блюз

Селянський блюз

Ображеним псом ліве колесо скиглить, 

кобилка, відчувши батіг, стрепенулась.

Та грози травневі давно проминули

і осінь льодком при дорозі застигла.



В селянських очах - незворушне терпіння

і лагідний блиск стограмової втіхи.

Розтанули прикрощі, згинуло лихо, 

над обрієм - до безтурботності тихо.



Десятками літ між кобилячих стегон, 

як жорнами, перетиралася доля.

І впала за возом паруючим его -

каштанами краєм замерзлого поля.



А хтось заглядає в космічні простори, 

чи влади шукає для повного щастя...

То все - метушня, бо сьогодні на часі -

це збіжжя в мішках і картопля в коморі!



США, 30.12.2012 р.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 06.05.2018 18:50  Лора Вчерашнюк => © 

Дякую за світлий, добрий гумор! Потішили))))

 20.03.2018 10:40  Світлана Рачинська => © 

Ремарка про кобилячі стегна додала таки дьогтю і сатири

 18.03.2018 23:17  Каранда Галина => © 

Знайшла):


Не переймаючись обвалом фондового ринку,

Ціною на золото і шкодою високих підборів,

Не маючи кризи в мізках і нічого не знаючи про ГМО,

Баба на хуторі доїть корову.

 18.03.2018 23:06  Каранда Галина => © 

Насправді так і є. Хліб насущний - то першооснова. Все інше - то метушня, яка втрачає сенс у випадку відсутності першооснови.
Запам`яталося зі школи, що "філософи" з`являються тоді, коли суспільство спроможне їх прогодувати... до того - всі працюють фізично.
Так що я вірш цей сприймаю абсолютно без іронії.
Були в мене схожі думки... зараз пошукаю. Правда, там форма експериментальна, ну нічого)