04.05.2011 19:12
-
355
    
  - | 1  
 © Малишко Віктор

Дві неприкаяні душі 

О скільки болю і печалі 

Що не присниться й у вісні 

Мабуть поети були праві 

Коли співали про любов 

А ще, мабуть, вони писали 

Про гординю 

Щасливі ми були у двох? 

Мабуть що так. Але… 

Наш ураган давно пройшов 

Залишивши по собі дві пустині 

І ще маленький острівок 

Оазис пам’яті 

Гординя, гординя, гординя 

Найперший в світі був порок 

Щасливо ще живе й донині 

Безвихідь! 

Хто переступить через себе  

Своїм дасть волю почуттям 

Чому вони такі мінливі? 

Не розпоряджайтеся чужим життям 

Це небезпечно 

Зробити перший крок!? 

В думках перебираєш варіанти 

Можливо буде це дзвінок 

Можливо зустріч під зірками 

В середині усе холоне 

Лиш мрії ходять ходором кутками 

Моєї уяви 

І спогади приходять у вісні 

Не грайтеся чужими почуттями 

Щоб потім сумніви не гризли на весні. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 04.05.2011 19:17   

Ви містик, але не поет! Ви пишете про почуття - але у Вас не виходить! Ви намагаєтесь - але потрібно навчатися відрізняти містику від поезії. Дуже рекомендую - Спробуйте написати невеличке фентезійне че містичне оповідання! Я думаю - що у Вас вийде! Спробуйте!....