21.03.2018 13:15
Без обмежень
53 views
Rating 5 | 1 users
 © Дарія Китайгородська

Всьому свій час

Пам`ятаєте Гламурне кісо? Я її здєлала! На 4-му кілометрі! Як молоденьку! Ось він, смак справжньої перемоги!

Це було неперевершене відчуття, коли я на повороті плавно обійшла цю даму і помчала далі, постійно оглядаючись, чи вона наздоганяє мене. Якщо чесно, то вона й не намагалася і, можливо, не прагнула з кимось змагатися. Тому спокійно сприйняла те, що я тепер бігла попереду, і пісок з-під моїх кросівок летів в її бік.

А я мчала далі й міркувала про те, як так сталося, що я почала перейматися своєю швидкістю, наявністю конкурентів, їхніми фізичними кондиціями, порівнюючи все це з собою. Бо ж мої пробіжки починалися як такий собі різновид фізичного задоволення від руху, від переборювання самої себе – наприклад, «ось сьогодні я пробігла на 100 метрів більше, ніж учора». І мені не йшлося про якісь показники часу: мети виборювати якісь досягнення та ставити рекорди просто не існувало…

Аж тут виявилося, що я таки маю якісь амбіції, хай смішні – обігнати Кісо на розі чи покепкувати з однолітка, який вперше вийшов на біговий маршрут, але ж звідки що береться? Чого раптом мені стало небайдуже, за скільки я пробігаю ті три кілометри, через які я так страждала у школі? І чому так важливо, що вчора я пробігла цю дистанцію на кілька секунд краще, ніж коли була школяркою? При тому, що біглося при -7 тротуаром, вкритим снігом, і доводилося обминати чи пропускати пішоходів, а час я засікла, коли половина 6-кілометрової дистанції була вже позаду…

І коли я зрозуміла це, раптом стало так тепло на душі, а головне – захотілося розповісти всьому світові, що я можу і вмію бігати. Це розуміння прийшло до мене тільки зараз, хоча, думаю, якби ця внутрішня потреба виникла кілька десятків років тому, я б теж навчилася правильно дихати, розподіляти свої сили на маршруті, працювати руками та прискорюватися. Але тоді це було неважливо.

Однак все змінюється. Правду кажуть, що на все є свій час. У той період життя я потребувала професійного визнання і активно над цим працювала. Сьогодні ж я щаслива навчатися володіти своїм тілом, відчувати його фізичні зміни та усвідомлювати цю малесеньку перемогу над собою. А найголовніше – ділитися цими почуттями з іншими. І це теж для мене нове :)

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Мініатюра

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Людина у високому замку (Філіп К. Дік) / Книга | Дарія Китайгородська». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Той, що біжить лабіринтом (Джеймс дешнер) / Книга | Дарія Китайгородська». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Дарія Китайгородська.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 21.03.2018 15:09  © ... => роман-мтт 

Успіхів! Дякую, що читаєте :) 

 21.03.2018 14:28  роман-мтт => © 

другий рік вас читаю. таки побіжу :))) 

Публікації автора Дарія Китайгородська

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо

Сторінка: 1 з 13 | Знайдено: 73
Автор: Дарія Китайгородська
АВТОРСЬКІ ЗБІРКИ: Ой, чи біг, чи не біг...;
Сортування за: Дата/час опублікування з спад.;