23.03.2018 11:35
для всіх
1443
    
  11 | 12  
 © Оксана Стоміна

Чуже

Чуже
Вимушеним переселенцям ...

Бачу, цікавишся, як воно? Наче, просто.

Десь за три-дев`ять зречень, безсиль і втрат  

Ось ти збентежено стелеш холодну постіль,  

Мов, відчуваєш на дотик метал гармат, 


Ось замикаєш двері в чужу оселю, 

Напередодні домовившись про ціну.

Спогади-тіні повзуть зі стіни на стелю.  

Всі, як одна, - про безвихідь і про війну.


Тут ти ховаєш минуле. В чужому домі.

Всупереч. Негараздам наперекір.

Приводи надто вагомі. Такі вагомі, 

Що безупинно крапають на папір.  


Надто повільно, інакше, мабуть, неможна, 

Розпочинаєш. Перебираєш «за».

Кімната занадто простора і геть порожня, 

Схожа скоріше на танцювальний зал

З видом на вічність, майбутнє за мідний грош, на

Надто безпечну мінливість далеких хмар.  

Древні мостини поскрипують так тривожно,  

Ніби пручаються вторгненню злих примар.

Штори занадто важкі, аж ніяк не в моді, 

В іншому просторі я до таких не звик.

А з величезного дзеркала на комоді

Дивиться геть розгублений чоловік.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 22.11.2019 18:15  © ... 

Наразі надто часто, на жаль.. )

 19.05.2018 13:24  Тадм => © 

Відчулось! чудовий вірш

 26.03.2018 08:52  Тетяна Белімова => © 

Страшно і важко... Війна - слово з 5 літер, а скільки болю вміщає...

 24.03.2018 08:37  Ольга Моцебекер => © 

Життєво. Особливо це: "...Ховаєш минуле. В чужому домі", "з величезного дзеркала на комоді дивиться геть розгублений чоловік" - рядочки, що тривожать душу.
Відчулося.