Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
03.04.2018 18:38Роман
 
Рейтинг: 0 | 0 гол.
Без обмежень
© Василенко Андрій Антонович

"На грані живого і мертвого"

Глава 22, Том 2

Виготовлення Машини Часу

Василенко Андрій Антонович
Опубліковано 03.04.2018 / 45469

Микола Антонович прокинувся рано. Поснідав і пішов на роботу. Він пішов у відділ головного конструктора і, забравши там робочі креслення по Машині Часу поніс їх у механічний цех на виготовлення деталей для вузлів, із яких буде збиратися Машині Часу.

– Доброго дня, Ілля Володимировичу, – звернувся до начальника цеху Миколи Антоновича. – Я приніс тобі вже робочі креслення для відкриття заказу по Машині Часу на виготовлення деталей і вузлів. І скажи чи в тебе є на цей час не завантажене токарно-фрезерне устаткування та люди. Все у нас є. Ми сьогодні після обідньої перерви запустимо їх у виробництво.

– Тоді, Ілля Володимировичу, я пішов у лабораторію, – сказав Микола Антонович, потиснувши його руку.

В кабінет Іллі Володимировича зайшов Валерій Олександрович Купратий – майстер монтажників.

– Валерій Олександрович, візьми в мене креслення на зборку вузлів із деталей Машини Часу, Метал будеш брати на нашім складі, – сказав Ілля Володимирович.

Пройшло чотири дня. Ілля Володимирович зателефонував Миколі Антоновичу. Микола Антонович зняв слухавку і став слухати.

– Я все зрозумів і вдячний тобі, Ілля Володимирович, а зараз ми прийдемо із Олександром Андрійовичем до тебе і ти нас поведеш у бригаду монтажників і ми із ними будемо збирати вузли Машині Часу. 

Хлопці, помітивши начальство пішли на своє місце на перекур.

– Ну що, орли, я привів вам помічників, – жартуючи сказав Ілля Володимирович. – А якщо точніше то їм теж хочеться разом з вами прийняти участь у цій справі я вас, Микола Антонович, з Олександром Андрійовичем віддаю в надійні руки бригадиру Антону, – сказав Ілля Володимирович і пішов на об’єкт де йшла установка обладнання технологічної лінії по випуску віялок.

– Якщо ви дозволяєте, то після перекуру я і Олександр Андрійович приступаємо з вами до роботи, – усміхаючись і тиснучи хлопцям руку запитав Микола Антонович.

– Дозволяємо, – сказав усміхаючись бригадир Антон.

Поки на перекурі була бригада, Олександр Андрійович та Микола Антонович знайомилися з монтажним об’єктом.

Після перекуру хлопці підійшли на робоче місце.

– Ну що, Антоновичу, тоді приступайте до роботи з Андрійовичем, – сказав бригадир. – Гвинтики до них та ключі ось на стелажі. А ось і рукавиці, – показав Антон, підвівши їх до стелажа.

Олександр Андрійович та Микола Антонович взяли ключі, гвинтики і стали їм допомагати. До кінця робочого дня залишалося майже дві з половиною години.

За пів години до кінця робочого дня з допомогою Микола Антонович та Олександр Андрійович бригада впоралася із своїм завданням – всі вузли Машини Часу були зібрані. Микола Антонович та Олександр Андрійович подякували монтажникам за дострокове завершення важливого об’єкта і пішли в лабораторію.

На другий день Микола Антонович пішов у цех, щоб взнати коли почнеться зборка Машини Часу.

– Доброго ранку, Ілля Володимирович, – привітав Микола Антонович і потиснув руку.

– Доброго. Тебе, Микола Антонович я хочу порадувати сьогодні зранку монтажники почали збирати Машину Часу, – повідомив Ілля Володимирович.

– Спасибі тобі, Ілля Володимирович за приємну інформацію Тоді ми зараз з Олександром Андрійовичем прийдемо їм помагати, – радісно сказав Микола Антонович і задоволений пішов у лабораторію.

Зайшовши в лабораторію і, порадувавши Олександра Андрійовича такою звісткою вони пішли в цех на монтаж Машині Часу.

Прийшовши в цех Микола Антонович і Олександр Андрійович поздоровались з монтажниками.

– Оце, Микола Антонович, з Олександром Андрійовичем ваше монтажне місце, а щодо техніки безпеки, то головне не проходити під навантаженим краном та не ходити по цеху і не відходити без нужди із робочого місця до кінця роботи, а я піду на склад до монтажників і доповім їм про ваш прихід, – сказав Ілля Володимирович.

– Ну що, орли, ви вже все взяли я ще привів вам знову тих же помічників, – усміхаючись сказав Ілля Володимирович і потиснув їм руку. – Вони мені сказали, що ім хочеться ще з вами прийняти участь у цій справі. Якщо ви дозволяєте, то Олександр Андрійович і Микола Антонович приступлять з вами до роботи, – повідомив, усміхнувшись, Ілля Володимирович.

Монтажники прийшовши зі складу на робоче місто і поздоровались із помічниками.

– Ми вирішили з Миколою Антоновичем попрацювати, – сказав Олександр Андрійович бригадиру Антону.

– Тоді, Антонович, приступайте до роботи з Андрійовичем, – сказав бригадир.

Олександр Андрійович та Микола Антонович взяли ключі, гвинтики і стали допомагати.

Так кожен монтажник і хлопці монтували вузли в каркасі Машини Часу і за двадцять хвилин до кінця робочого дня монтаж всіх вузлів у каркасі було закінчено – Машина Часу готова до її експлуатації.

Микола Антонович та Олександр Андрійович подякували монтажникам за швидке завершення важливого об’єкта і попросили хлопців допомогти їм погрузити Машину Часу на цехову електрокару, яка стояла поруч із стелажем і перенесли її з електрокари до них – в науковий цех.

Олександр Андрійович із Миколою Антоновичем а ще раз подякували і міцно потиснули монтажникам руку.

– А ми з Василиною так і думали, що ви в цеху, – сказала Сніжана Вікторівна.

– Вгадала, а тепер, Сніжана, почитай вірш, – попросив Микола Антонович.

– Що тобі… про кохання? – запитала Сніжана.

– Про кохання. Тоді вже можна розходитися по домівках, – додав він.

– Тоді ось такі слухай, – сказала і стала читати:

РУСЛО ЛЮБОВІ

Немов весна, любов приходить

І, ніби Сонце, в душу світить,

Любов, як теплі з річки води,

Впливти у душі наші мітить!

…Прийшла до нас весна любові

І, ніби Сонце, в душу світить,

І тале почуття, мов повінь,

Впливти в любовне русло мітить!


– Спасибі. Вірш вразив, – сказав Микола Антонович.

– І мені дуже сподобався вірш «Голубка долі». А тепер голубкою додому, – усміхаючись додала Василина Григорівна.

– Додому, так додому. Що скажеш Олександре? – люб’язно запитала Сніжана Вікторівна.

– А я хочу щоб ти ще прочитала, – заперечив Олександр, усміхнено дивлячись в її насторожені очі.

– Підожди, підожди! От коли ми з тобою прийдемо додому я тобі дома так почитаю…, – усміхаючись посварилася пальчиком Сніжана Вікторівна.

– Я б ще послухав та хочеться вже додому. Давай закривай двері та пішли, – втрутився Микола Антонович, захищаючи колегу.

Сніжана Вікторівна мовчки теж посварилася мезинчиком і на Миколу Антоновича і дістала з сумочки ключик. Всі слухняно повиходили і вона заперла двері.

14.02.2015

04.04.2018 Проза / Роман
На грані живого і мертвого (Глава 1 том 4) / Роман | Василенко Андрій Антонович
Попередня публікація: 03.04.2018 Проза / Роман
На грані живого і мертвого (Глава 21, том 2) / Роман | Василенко Андрій Антонович
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
Найновіше
08.10.2018 © Арсеній Троян / Оповідання
Дядько Василь
29.09.2018 © Ірина Затинейко-Михалевич / Бувальщина
Знахар сьогодення
23.09.2018 © Дарія Китайгородська / Мініатюра
Вечірні гастролі
23.09.2018 © Дарія Китайгородська / Мініатюра
З першого погляду
22.09.2018 © роман-мтт / Мініатюра
Вересень дзижчить утомленою мухою
На грані живого і мертвого (Том II)
11.03.2015
На грані живого і мертвого - СПІЛКУВАННЯ З ДУШЕЮ ЛЮДИНИ (глава 1, том 2)
11.03.2015
На грані живого і мертвого (глава 20, том 2)
03.04.2018
"На грані живого і мертвого" (Глава 22, Том 2)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 8  Коментарів:
Тематика: Проза, роман,
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
18.10.2018 © Суворий
Ршення по Закарпаттю: Ужгород відходить мадярам, нова назва - Закарпатська Україна (листопад 1938)
13.10.2018 © Суворий
Пацифікація Галичини: польська армія руйнує українські села, катує та арештовує (жовтень 1938)
11.10.2018 © Суворий
Європа після Судет: Німеччина активізує зовнішню політику та шпигунство (жовтень 1938)
10.10.2018 © Суворий
Радянська Україна: арешт маршала Блюхера, повстання та чистки в червоній армії (жовтень 1938)
09.10.2018 © Суворий
Закарпатська криза: долю Закарпаття передано в руки Німеччини та Італії (жовтень 1938)
ВИБІР ЧИТАЧІВ
26.11.2011 © Микола Щасливий
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
12.04.2011 © Закохана
19.11.2015 © Каріна Зарічанська
26.03.2012 © Піщук Катерина
29.08.2010 © Віта Демянюк
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008 - 2018
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори ©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди