26.03.2018 20:26
Без обмежень
35 views
Rating 5 | 1 users
 © Артюх Леся Вікторівна

Мавці

Жила, живе і вічно жити буде, 

Бо в серці має те, що не вмирає.

Сезони змінюються і проходять люди

Вона – зимою тільки засинає.


Той сміх лунає дзвінко-двінко.

Дерева шепчуться, трава співає :

- «Розказуй, прокричи нам дівко, 

Про того, хто відкрив ворота раю!»


Ніхто нічим нікого не тримає

Живе лиш миттю, що дала природа.

Хай річка бавить, вітер обіймає, 

Життя – уже найкраща нагорода.


А люди? Люди - скрізь однакі:

Рубають, ріжуть по душі і тілу, 

Силою назвали слабкість, 

Щоб виправдати серце скрижаніле.

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Вірш, Про красу, Про кохання

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Тебе ніколи і не знала / Вірш | Артюх Леся Вікторівна». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Поміж / Вірш | Артюх Леся Вікторівна». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Артюх Леся Вікторівна.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Артюх Леся Вікторівна

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо