29.03.2018 12:25
для всіх
202
    
  4 | 4  
 © Світлана Рачинська

Любов

в любові земної очі дитини 

іде вона світом прозора і чиста 

незрячій бабусі тримає тростину 

на розі сидить на плечі баяніста 

 

любов населяє душі безхатьків 

щоб згодом вернутися в дім у внуках 

щоб знову покинуті мати чи батько 

покутою вчинків лягали на руки 

 

любов миротворча проходить війною 

щитом стають груди ті котрі люблять 

і кожного дня поховання любові 

яка воскресає на ранок у людях 

 

любов йде безмовно й змикає долоні 

та долі й нема на землі тої мови 

що сяде й опише ці очі солоні 

озера цілющі земної любові 

 

любов підіймає із власної прірви 

стирає юродства побитої люті 

цілує в чоло людське лицемір`я 

як янгол до ліжка людину прикуту 

 

кладе їй в уста зернину надії 

проводить крізь горе хвороби печалі 

лягає ранковим промінням на вії 

й гарячі журбинки із зморщок стирає 

 

в любові ні плоті ні одягу-дому 

не кожен ці очі дитячі помітить 

у натовпі йде не потрібна нікому 

маленька любов у великому світі 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 02.04.2018 16:42  Наталія Старченко => © 

Любов - то найсвятіше з усього, що є на світі. Прегарний вірш, сповнений Істини

 30.03.2018 14:16  Тетяна Чорновіл => © 

Душевний, навіть духовний вірш!

 29.03.2018 13:10  Тетяна Белімова => © 

Останні рядочки взагалі заворожили! Може бути маленька, але все одно доростає до небаченої величі)))))
І всі-всі слова, які Ти написала, про неї))))
Дякую, Світлячку, за світло любові)))))))))))))))