01.04.2018 15:58
Без обмежень
70 views
Rating 5 | 5 users
 © Ем Скитаній

Ретро...

ми пили вино

з кришталевих струнких бокалів.

між нами кохання

сходило сходженням сонця з білорожевих хмарин, 

розноцвітом весни у степу, у гаях

і на березі річки, яка

дзвінким джерельцем від озера лісу -

там легіт у листі хитаннями віт

привітний у день сьогодення нового.

кохання було граалем латаття квітучого пишно

у світ сновидінь і уявлень, 

і явлень краси наяву.

перед очі, 

навпроти

жаданне і карооке, 

з усмішкою в погляді млості і усолод

між нами кохання... -

прірва століть!

і загадка сфінкса!..

а там у самотності

Той Що Дивиться В Небо

камінний від згарища знову стає

полум"ям лави вулкану...

і велетенеь птах 

злітає від Наски пустелі у Всесвіт, 

мітичний, шукає Вітчизну серед світів... -

безмежність йому у супровід вічного пошуку.

блискавками небеса розірвані в зорі -

у сполохах рваного неба

метелик чарівний і чарівний

зрушує крізь хаотичні пориви вітрів, 

барвистою квіткою 

легко спадає коханню на голе плече, 

оголене хвилями моря у штормі

з громами прибою.

торкнутись плеча обережно не смію -

колами вод розійдеться в часі

мить сьогодення, 

в мареві втоне,  

розстане видіннями образів дійсність...

...ми пили вино

з кришталевих крихких бокалів.

розмовляли про суєтне і не суттєве

пусте, 

про ніщо.

- ...я кохаю тебе... - несподівано мовив.

- ...і я тебе теж... - болем солодким

припали до серця слова, 

скріплені довгим цілунком кохання.


P.S.

- ...Боже!

як давно це було...

старію...бачеться тільки найгірше в бутті -

найкраще, найліпше спогадом лише... -

в задумі дивлюся крізь грати у небо, 

з якого сіється дощ в окуповане місто людей, 

одягнених в чорне, які

під маскою сміху приховують

розчарування і злість

у чеканні

на краще.

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Білий вірш, Про час, Про самотність, Про кохання

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «В драговині / Вірш | Ем Скитаній». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Стежка весни / Верлібр | Ем Скитаній». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Ем Скитаній.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 02.04.2018 13:34  © ... => Тетяна Чорновіл 

дякую, Тетяно! а відро крижаної води на голову - на те воно і спогад, на те воно і "ретро"...і як там не є, а кращі часи таки настануть! - тут я з вами згодний...і вірю у це. 

 02.04.2018 13:27  © ... => Тетяна Ільніцька 

щиро дякую!...у мене тут граалем - латаття (лотос) роскішно розквітлий...а щодо "впасти на землю"... - все то було як спогад... 

 02.04.2018 10:26  Тетяна Чорновіл => © 

Чарівний вірш! А дійсність у кінці як з відра холодною водою! (( Та все ж чекаємо на краще! І те краще таки настане!!! Будемо вірити і надіятись! 

 02.04.2018 08:39  Тетяна Ільніцька => © 

Уже вдруге сьогодні читаю про грааль кохання. Весною цей образ місткий, вбирає в себе невисловлену (і не висловлювану) суть почуттів.
"PS" вразив... Це ніби з неба враз упасти на землю. 

Публікації автора Ем Скитаній

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо