03.04.2018 13:49
Без обмежень
21 views
Rating 5 | 3 users
 © Світлана Нестерівська

Сповідь

Тобі я сповідаюсь, милий Боже. 

До Тебе своє серце прихилю. 

На дереві розп`ятого люблю. 

За цвяхами прибитого тривожусь: 


Бо кожен цвях - то мій свідомий гріх. 

Проміння сонця- кожен несвідомий. 

Ти спом`яни мене серед усіх,  

Хто кається, як вернешся Додому. 


Як в Царстві із Отцем погомониш... 

Як відпочинеш від падінь Голгофи. 

В Своїй Любові Ти мене простиш. 

А я -Тобі писати буду строфи. 


Хай Твоя Слава землю полонить. 

Хай Дух Святий свої розкине крила- 

І в благодать мене благословить,  

Щоб я, Ісусе, знову не грішила. 

Близькі за тематикою матеріали шукайте в розділі Вірш

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «У Саду Гетсиманськім / Вірш | Світлана Нестерівська». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Господи / Вірш | Світлана Нестерівська». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Світлана Нестерівська.


Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Світлана Нестерівська

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо