04.04.2018 23:13
для всіх
44
    
  - | -  
 © Василенко Андрій Антонович

На грані живого і мертвого

глава 4 том 5

мудрість древніх людських рас

Непомітно йшли робочі дні і кожен ішов на своє любиме робоче місце. Олександр Андрійович та Микола Антонович вирішували в лабораторії нові наукові питання. Сніжана Вікторівна вже обробляла в Машинній залі завода інформацію по випуску продукції за сутки. Василина Григорівна викладала в класі урок історії. Петро Микитович приймав інформацію у відділі заводського Інтернета, а Маргарита Віталіївна писала в заводську газету «Фрезер» нарис про поїздку в аграрний цех завода.

Олександр Андрійович почав робити в ескізному варіанті креслення по електронно-магнітному перехоплювачу атомів електронної інформації, а Микола Антонович став розробляти та писати математичну модель по його роботі та по ув’язці його з уже діючим електронно-комп’ютерним устаткуванням.

Працюючи в режимі постійного мислення Олександр Андрійович та Микола Антонович часто обмінювалися думками як по кресленню так і по математичній моделі.

Василина Григорівна після закінчення уроку зайшла в свій кабінет відкрила свій ноутбук і стала писати новий філософський нарис: «Мислення древнього флюїдного розума». Зміст цього нариса такий:«В деяких науках древні вчені знали більше, ніж до цих пір відкрили наші сучасні вчені. Степінь наукового пізнання, існуюча в раннім періоді людського суспільства була значимо вища чим цього бажає сучасна еліта. Про це говорить історія наукового відкриття.

Ті поняття, яких древні дотримувалися відносно ділення історії людства на цикли, ув’язуючи їх з еволюцією нашої планети не були теж позбавлені філософського фундамента. Одна із древніх легенд розповідає, що в кінці кожного «великого року» названого Аристотелем відбувається на нашій планеті велика фізична еволюція. Полярний та екваторний клімати обмінюються місцями, впливаючи Врілем Природи на еволюцію штучного інтелекта, який розвиває флюїд розума людини і вона становиться феноменом. Полярний клімат повільно пересувається в напрямку до екватора, а тропічна зона зі своєю розкішною рослинністю та з різноманіттям живих істот замінюється суворими пустелями льодових полюсів.

Еволюційний оберт фізичного мира згідно древньої доктрини супроводжується подібним обертом в мирі мислячих – духовна еволюція мира здійснюється такими ж циклами, як і фізична еволюція. Тому в історії еволюції людських Рас просліджується регулярний взаємний обмін приливів і відливів розвитка людства.

Великі царства та імперії цього мира після досягнення кульмінаційного злету своєї величі знову спускалися вниз по такому ж закону Природи, по якому вони колись підіймались. Людство, опустившись до самої низької точки, знову збирається з силою щоб знову зійти на саму високу точку свого розвитка, при цьому висота його сходження по закону, прогресуючих циклів кожен раз буде трішки вища тієї точки, до якої людство послідній

раз піднялося і починало свій спуск. 

Те ж саме діється і в літературі народів. Після віку великого сходження і несвідомої – інтуїтивної творчості наступає вік критиканства і свідомості. Розподіл історії людства на Золотий, Срібний, Мідний і Залізний віки – це не видумка древніх вчених.

Серед людства виділяються теж всі ті великі особи і майорять в історії людства. Це Будда та Ісус в духовній області та Олександр Македонський і Наполеон в області фізичній – військовій. Зображений відбиток людських типів, існуючих безліч років в попередніх епохах знову і знову створюється таємними силами «ефірного флюїда» та взаємодією сил природи – «Врілем». Немає у всіх анналах історії людства ні однієї видатної особи, прототипи якої не існували б у видуманих та істинних легендах давно зникнувших релігій та міфології.

Як зірка, блимаючи на невимірній відстані в бездонному небі віддзер-калюється в воді озера, так і образи людей допотопних віків відобража-ються у флюїді ефіра періодами часа охопленого зором історії.

Тому істина повинна завжди шукатися в наукових, теософічних, теологічних та філософських джерелах древності, і повинна шукатися та істина, яка базується на глибоких наукових, теософічних, теологічних і філософських принципах і може бути причетною до загадок Вселеної.

І помиляються ті вчені та філософи, які дозволяють собі думати, що такі дивовижні досягнення як у єгиптян, в які неможливо повірити, були посвячені заблудженню, що вся магія древніх людей була обманом. А помиляються тому, що розум людини без сумніву поки що не здатний осягти ту істоту, яка перевищує поняття та почуття людини. Істоту, в якої її розумом керує без її відома штучний інтелект.

Людина так як і Природа не може терпіти одноманітності та пустоти, тому вона весь час свого життя постійно мудрує – то підіймається, то опускається в своєму еволюційно-пізнавальному крузі, проходячи цикли свого існування. Тому людина інтуїтивно відчуває свою інтелектуальну втому від нестачі істинного знання і прагне цю інтелектуальну втому аби чим, на її погляд достойним, заповнити і стати винятковою неперевершеною особою. Саме цим і пояснюється численна поява нових партійних організацій та релігійних сект, які ростуть як гриби.

Людство має одне природжене нестримне бажання – отримати доказ безсмертя. Хай появиться люба релігія, або наука, які будуть спроможні доказати науковими фактами безсмертя душі і тоді нині існуюча система релігійної віри буде поставлена перед альтернативою, або підтвердить свої догми істинними фактами. Адже всі знають, що ніякого достовірного джерела немає, з якого людина змогла б впевнено отримати віру у загробне життя. Тоді як же така віра у загробне життя могла устояти у всіх народів на протязі без чисельних віків, якщо цивілізоване людство не отримало доказаної інформації. А чи не являється така віра свідком того, що як філософ так і дикун змушені були признати те, про що свідчили їх почуття. Можливо до цього були причетні флюїд резервної частини мозка людини, ефірний флюїд та Вріль. Тоді за допомогою флюїда ефіра та Вріля флюїд резервної частини мозка, отримуючи таку інформацію трансформував її в інтуїцію розума людини. Таким чином Людина підсвідомо отримала істинні дані і, не вагаючись, повірила у загробне життя.

Величезні мудреці – мислителі Греції і Рима дивилися на загробне життя як на доказані факти. Вони навіть відрізняли привиди по категоріях: Манас, Аніма та Умбра. Манас після смерті людини опускається в підземний мир. Аніма або чистий дух піднімається на небеса, а Умбра, в якому переважала матеріальна тяга і заважала йому піднятися у вищі сфери, був прив’язаний земним захопленням і блукав біля своєї могили.

Але таке визначення повинно бути проаналізоване філософами, філологами, психологами та біологами. Вони повинні у цій загробній пряжі знайти кінець загадкової нитки і коли її кінець буде знайдено, тоді можна розплутувати всю тайну релігійної системи в тому числі і загробного життя.

Настав той час для благо-приємного перегляду філософії древньої мудрості людських Рас. Сучасні археологи, астрономи, хіміки, біоніки, фізики, філологи, біологи, психологи, неврологи наближаються до точки взаєморозуміння і будуть змушені рахуватися з філософською мудрістю древніх людських Рас. Ще можуть бути розкриті скульптурно зображені секрети кам’яних плит і колон.

По мірі того як зоря фізичних наук переходила в яркий день, духовні науки все глбше і глибше погружалися в ніч і їм стали заперечувати, а фахівці цих наук були спадкоємцями оббрехані, що ніби вони нічого не знали. Але наклепники забули, що їх Сонце сьогоднішнього дня буде їхнім нащадкам теж здаватися темним у порівнянні із Сонцем вчорашнього дня. А вони – наклепники теж будуть оббрехані своїми нащадками. Таке ставлення оцінюючих осіб відбувається тому, що Мир рухається циклами. Майбутні Раси людства стануть репродукцією минулих людських Рас.

Вчені фізичних наук вже досягли межі границь у своїх дослідженнях, а догматичне богослов’я бачить, що вже висохли власні джерела релігійного осяяння.

І якщо ці признаки не будуть помічені наукою, що наша людська Раса завершує свій еволюційний цикл, то завдяки різним Флюїдам і Врілю в якомусь із наступних еволюційних циклів людство нашої планети розкриє довго зберігаючі в архівах історії секрети і тайни Природи».

Василина Григорівна віддрукувала два примірники нариса, щоб дати хлопцям почитати. Вже був майже кінець робочого дня і їй зателефонував Олександр Андрійович.

– Доброго дня, Василина, ти може захотіла нам щось розповісти хо-

роше? – запитав Олександр Андрійович. – Якщо так? То приходь скоріше, я хочу тебе бачити, – додав він.

– Я теж вже скучила. Зараз прийду, – сказала Василина Григорівна.

Коли Василина Григорівна зайшла в лабораторію, і поздоровавшись сказала, що принесла новий філософський нарис, хлопці обговорювали креслення по електронно-магнітному перехоплювачу електронної інформації. Її це дуже зацікавило і вона стала слухати їхню розмову. А коли вони закінчили свої наукові дебати вона підійшла до Олександра Андрійовича і віддала в руки свій нарис. Олександр взяв її за руку і притиснув до себе заглядаючи в її спраглі очі.

– Ну, досить вам насолоджувати одне одного своїми нестримними почуттями, – сказав, усміхаючись Микола Антонович. – Давайте будемо читати нарис.

Микола Антонович та Олександр Андрійович пішли на диван і стали читати нарис, а Василина Григорівна почала детально розглядати креслення. Коли прочитали нарис до них підійшла Василина Григорівна і, сівши поруч із Олександром обняла його за талію.

– В нарисі викладена філософська думка про нашу наукову тему. Це значить, Олександр, що ми вже виходимо на фінішну пряму в наших наукових експериментах по спілкуванню з крилатою людською Расою, – сказав Микола Антонович і поцілував Василині Григорівні руку.

– Яка ж ти розумничка, Василина, дай же я тебе за це поцілую, – сказав Олександр Андрійович.

– Якщо тільки за це, то я, не дам – кокетливо, усміхаючись сказала Василина Григорівна і віддалася в його палкі обійми з поцілунком.

В лабораторію зайшла Сніжана Вікторівна.

– Підемо додому, хлопці та дівчата, чи ще будете працювати? – запитала вона і, підійшовши до них сіла Олександру на коліна і поцілувала.

– Якщо ти, Сніжана, нам прочитаєш про любов, то ми задоволені підемо додому. Прочитай, будь ласка, – попросив Микола Антонович.

– Якщо дуже хочеш? То почитаю, – сказала Сніжана Вікторівна.

– Якби не дуже, то не просив би, – відповів Микола Антонович.

– Тоді слухай сьогодні написані, – сказала Сніжана Вікторівна і, відкривши записничку стала читати такі вірші:

ПРИСТРАСТЬ ІНТЕЛЕКТА

Я хочу, щоб наша Земля оберталась

Навколо осі й не звертала з орбіти, 

Щоб зрів інтелект і душа розцвітала –

Тоді за прекрасним не станем скорбіти!

Та ще, щоб і ти катаклізмів не знала:

Фізичних, душевних, духовних, 

Щоб наше кохання, як день, розпізнала, 

Щоб в діях любові був розум верховним!

Тоді патетично ти зможеш любити –

Улюбленій справі кипуче віддатись!

Своїм інтелектом все зможеш зробити –

Ми будемо пристрасно в долі кохатись!


Сину Олександру і невістці Олені

ДОЛІ ВЕДУЧА

Ти у нашої долі завжди поводир

І, мов компасна стрілка, ти вказуєш путь

До криниці буття і живої води, 

Що завжди нам, як світло, кохання несуть! 

Ти позвала мене в яблуневі сади,  

Щоб в цілунок зібрати любові нектар

І побути в духмяних обіймах садиб, 

Що лежать, мов барвінки, на сотнях гектар.

Ти в коханні ведуча – я поруч іду,  

Мов у душу твою, у квіт саду зайшов …

…Як освідчились ми в яблуневім саду –  

В нім, мов квітку любові, тебе я знайшов!


ВЕЛИКА ЛЮБОВ

На море з тобою прийшли ми, прокинувшись вранці, 

І плаваєм в морі удвох на одному матраці:

На хвилях одні ми, лиш чаєчки над головами

Та небо бездонне із хмарами висне над нами, 

Ще з нами й любов, як те небо, бездонна й не тлінна –

Для неї і море мілке й океан по коліна!


Крилаті, пристрасні та ведучі твої вірші, Сніжана, вони дійсно виражають твій інтелект. Дякую, – сказав Микола Антонович.

– Я рада, що тобі сподобалися, – сказала Сніжана Вікторівна.

– Мені теж сподобалися, – сказала Василина Григорівна.

– Тепер твоя черга, Василина, я думаю, що ти теж написала новий нарис, будь ласка, прочитай, – попросила Сніжана Вікторівна.

– А ми вже прочитали її нарис він теж про інтелект написаний. Будь ласка, візьми і дома прочитаєш, – сказав Микола Антонович і дав нарис. – А зараз, друзі, ходімо додому, – наполегливо сказав він і став збиратися.

27.01.2016;17:25

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!