Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
05.04.2018 07:43Роман
 
Рейтинг: 0 | 0 гол.
Без обмежень
© Василенко Андрій Антонович

На грані живого і мертвого

глава 9 том 5

підготовка до лікувального експеримента

Василенко Андрій Антонович
Опубліковано 05.04.2018 / 45599

Прийшовши на роботу Микола Антонович та Олександр Андрійович почали думати над давно вже ними задуманим – над проведенням наукового експеримента по новому методу лікування людини від алкогольної та наркотичної залежності.

– Олександр, я думаю, що нам не помішає ще раз перечитати Василинин філософський нарис «Електромагнетизм – енергія життя» і написати новий словесний алгоритм, щоб переконатися, що наш словесний алгоритм, який нами вже написаний для створення математичних моделей, є правильний. А потім звіримо з нашим, – запропонував Микола Антонович. Я буду читати і говорити тобі, що треба писати. А ти будиш писати, – додав він.

В лабораторії пролунала мелодія телефонного дзвінка. Микола Антонович зняв слухавку.

– Доброго дня тобі, Ілля Володимирович, кажеш, що вже можна забирати на заводському складі тесло прилад, магнітометр, прилад по електронно-магнітному перехопленню атомів, та електронний ультразвуковий датчик. Ми з Олександром Андрійовичем вдячні за таку інформацію, – подякував Микола Антонович.

– Прилади ми, Олександр, заберемо зі складу тоді коли ми перевіримо нашу Математичну модель, – сказав Микола Антонович і став читати філософський нарис Василини.

– Давай ти, Олександр, пиши, . Перше. По спеціальній автоматизованій комп’ютерній програмі приладом-перехоплювачем перехватити, затримати в променях Сонця намічені нами атоми для їх розгляда електронним фото мікроскопом і направити в діюче спеціалізоване електронно-комп’ютерне устаткування для встановлення їх параметрів. Друге. Зробити по атомах Сонячного проміння таблицю, в якій розмістити всі виявлені параметри по кожному атому.

По спеціальній автоматизованій комп’ютерній програмі завести в пам`ять спеціалізованого електронно-комп’ютерного устаткування атоми, які можуть бути в сонячних променях, а саме: ДНК та РНК, водню, кисню, заліза, кремнію, германію та нефриту з їх відповідно кожному параметрами: діаметр атому, кількість електронів та їх діаметр, структурна решітка та кути їх з’єднання з іншими атомами в різних молекулах.

Третє. Зробити по атомах Сонячного проміння таблицю, в якій розмістити всі виявлені параметри по кожному атому. Четверте. Яке стосується тільки атомів Сонячного сплетіння людини. Визначити які атоми існують у Сонячному сплетінні людини і виявити клітинну зону Сонячного сплетіння, а для цього треба нам по спеціальній автоматизованій комп’ютерній

програмі електронним ультразвуковим датчиком окреслити границі Сонячного сплетіння. Далі в окресленій зоні Сонячного сплетіння також по спеціальній автоматизованій комп’ютерній програмі методом функціональної магнітно-резонансної томографії провести копіювання атомів магнітно-резонансним томографом. Він через електронний фотомікроскоп буде зчитувати та копіювати всі параметри атомів Сонячного сплетіння і направляти їх для їхнього визначення в спеціалізоване електронно-комп’ютерне устаткування, на принтер, на відеокамеру і на табло комп’ютера у збільшеному виді. П’яте. Враховуючи рухливість нейронів, які можуть штовхати атоми, які досліджуються, треба використати по спеціальній автоматизованій комп’ютерній програмі прилад – перехоплювач по електронно-магнітному перехопленню атомів, з якого через електронний фотомікроскоп буде копіюватися і направлятися в спеціалізоване електронно-комп’ютерне устаткування. В ньому, порівнявши ці атоми, з атомами заведеними в його пам`ять визначити, які атоми існують у променях Сонячного сплетіння. Шосте. Зробити по атомах Сонячного сплетіння людини таблицю, в якій розмістити всі виявлені параметри по кожному атому. Сьоме. Зробити із двох таблиць одну порівняльну таблицю, в якій схожість даних параметрів атомів у променях Сонця і в Сонячному сплетінні людини повинна бути тотожною, окрім діаметра атомів; Восьме розробити математичну модель та комп’ютерну програму по якій визначення атомів Сонячного проміння і атомів Сонячного сплетіння повинно відбуватися одноразово з виводом даних як на табло комп’ютера так і розміщення їх на єдиній інформаційній таблиці.

– Все, – сказав Олександр. – Тези для написання словесного алгоритма нами всі вичерпані, а зараз ми їх порівняємо з тезами в написанім словеснім алгоритмі, – додав він і, вивівши алгоритм раніше написаний на табло комп’ютера став порівнювати.

– Що скажеш, Олександр? – запитав Микола Антонович.

– Нормально. Всі тези в нашому словесному алгоритмі ми врахували.

– Наш словесний алгоритм, який тобою написаний, тотожний моїм тезам. Тепер я пішов на склад, а ти, Олександр, для проведення експеримента налаштовуй все необхідне, – сказав Микола Антонович.

Коли Микола Антонович привіз прилади зі склада, то електронно-комп’ютерне устаткування було підготовлене для проведення дослідів. Залишилося до нього приєднати привезені зі склада електронний ультразвуковий датчик, прилад по електронно-магнітному перехопленню атомів, тесло прилад і магнітометр, і вони стали з’єднувати їх із визначеними відповідними клемами спеціалізованого електронно-комп’ютерного устаткування.

– От і все на сьогоднішній день. В понеділок починаємо проводити дослідження, – сказав Микола Антонович. – А сьогодні до кінця робочого

дня ми повинні з тобою, Олександр, найти пацієнта, який дасть згоду при-йняти участь у нашому експерименті, – додав він.

В лабораторії роздався телефонний дзвінок.

Олександр Андрійович взяв слухавку.

– Добрий. Ти, Петро Микитович, приходь ми на тебе будемо чекати – запросив він. – Нам, Микола, треба звернутися в наш відділ кадрів – до Поліни Петрівни, може в неї алкоголіки на обліку? – запропонував Олександр Андрійович.

– Тоді, Олександр, дзвони, – попросив Микола Антонович.

– Поліна Петрівна, нам в лабораторію потрібний пацієнт залежний від алкоголя або наркотиків для проведення експеримента. В тебе може є хтось такий із них на прикметі? – запитав Олександр Андрійович.

– Є такі аж два в механічному цехі, – відповіла Поліна Петрівна.

– Спасибі тобі, Поліно Петрівна, за таку інформацію, – тепло подякував Олександр Андрійович.

– Ну, що сказала Поліна Петрівна? – спитав Микола Антонович.

– Поліна Петрівна каже, що такі пацієнти є в кожному цехі, а в механічному аж два таких пацієнта, – повідомив Олександр Андрійович.

В лабораторію зайшов Петро Микитович і дав Миколі Антоновичу лист паперу. Це було повідомлення отримане по заводському Інтернету. Микола Антонович став його в слух читати. Це був такий текст: «Шановні, Микола Антонович, Олександр Андрійовичу, Василина Григорівна, наш Колумбійський інститут Нью-Йорка проводить дванадцятого листопада цього року в Україні в місті Київ Міжнародний Симпозіум на тему: «Електромагнетизм – енергія життя». Запрошуємо Вас прийняти участь. З нашої сторони будуть Рудольф Фейман – доктор наук, лауреат Нобелівської премії в області фізики, та Едгард Паунд – доктор філософських наук, Розальдіна Франклін – доктор хімічних наук, Джеймсон Уотсон – доктор біохімічних наук і керівник нашої групи. Декан Колумбійського інституту Пилип Хеневалт».

– Приємно, що вас не забувають, – сказав Петро Микитович. – Тоді я пішов, – додав він.

– Добре тоді пішли я тебе, Петро Микитович, доведу, – сказав Микола Антонович. – Мені по путі. Я зараз іду в механічний цех до Іллі Володимировича, – додав він і вони пішли.

Микола Антонович зайшов у кабінет начальника механічного цеха і поздоровався, тиснучи руку Іллі Володимировича.

– Що, наука ще бажає від нашого цеха? – усміхаючись і тиснучи руку Миколі Антоновичу запитав Ілля Володимирович. Скоро кінець робочого дня, а завтра вихідний може з цього приводу по чарчині вдаримо? – запитав Ілля Володимирович і поставив на стіл неповну пляшку вина. – А то вона стоїть у мене ще після святкування десятиріччя ювілейного новосілля та ще скисне.

– По чарчині ми вдаримо, тільки давай до кінця робочого дня вирішимо моє питання, – погодився Микола Антонович і став розповідати.

До Іллі Володимировича зайшов майстер – Іван Петрович Пічний.

– Добре, що ти, Іван Петрович, зайшов, кажи швидко, що треба та приведеш до мене Гришу Цвіркуна.

– Я скажу потім, коли приведу Грицька, – сказав Іван Петрович й пішов у токарне відділення.

Гриша якраз переодягався біля своєї шафи.

– Григорій, тебе просить Ілля Володимирович щоб ти зараз прийшов до нього, – сказав Іван Петрович. – Я теж до нього йду, ходімо разом, – запропонував Іван Петрович.

– Пішли, – погодився Григорій – А ти, Іван Петрович, не знаєш навіщо я йому потрібний? – запитав він.

– Чесно, Гриша, не знаю, – відповів Іван Петрович. Прийдемо і взнаємо, – додав він.

В кабінет Іллі Володимировича зайшли Гриша Цвіркун та Іван Петрович.

– Присядьте, хлопці, на стільці коло столу, – запропонував Ілля Володимирович. – Гриша, у нас із Миколою Антоновичем до тебе є делікатне прохання і треба, щоб ти з проханням погодився, – почав розмову Ілля Володимирович. – А зараз тобі все розкаже Микола Антонович, – додав він.

– Гриша, ми в понеділок проводимо науковий експеримент в нашій лабораторії по лікування новим безболісним методом від алкогольної залежності без рецидивних наслідків, – повідомив Микола Антонович.

– І ви, Микола Антонович, бажаєте, щоб я прийняв участь у вашому експерименті в ролі пацієнта? – запитав Григорій. – Це ж для мене дуже цікава подія. Похмелюся і з самого ранку в понеділок обов’язково буду в лабораторії. У вас, Микола Антонович, – сказав Григорій. – Ілля Володимирович, відпускаєте?. – запитав він.

– Відпускаю, – відповів Ілля Володимирович. – Тоді, Гриша, до побачення. Я тобі, Гриша, поки що довіряю, – сказав Ілля Володимирович, тиснучи йому руку.

– Ми, Гриша, в лабораторії з Олександром Андрійовичем в понеділок зранку з великим задоволенням чекаємо на тебе, – сказав Микола Антонович і потиснув йому руку.

– А тепер розповідай, Іван Петрович, що в тебе наболіло, ? – запитав Ілля Володимирович.

– Я сьогодні їду в місто Донецьк до рідної матусі. Дуже вона хворіє і хочу у вас відпроситися на тиждень, – повідомив Іван Петрович.

– Добре їдь – дозволяю. – сказав Ілля Володимирович і потиснув йому руку. Ти, Іван Петрович, по місту довго не ходи, бо можна там попасти під кулю сепаратиста, – попередив він.

– До побачення, – сказав Іван Петрович і вийшов.

– Що тепер, Микола Антонович? – По чарчині та на коня, щоб доїхати додому, – сказав, усміхаючись Ілля Володимирович і поставив пляшку на стіл та дві шоколадки.

– Можна. Я тільки зараз подзвоню Петру Микитовичу, – погодився Микола Антонович і став телефонувати з мобільного.

Петро Микитович чомусь не відповідав. Вони випили, поїли шоколадки і, попрощавшись розійшлися.

Микола Антонович по путі додому зайшов у Обчислювальний центр. Сніжана Вікторівна ще була на робочому місці – щось писала на комп’ютері.

– А чого, Сніжана, ти не йдеш додому? – запитав Микола Антонович.

– Тебе жду, щоб почитати вірші, – відповіла жартуючи Сніжана Вік-торівна і усміхнулася.

– А ти, Сніжна, не усміхайся і, будь ласка, прочитай мені вірші, – попросив Микола Антонович. – Я іду від Іллі Володимировича, у якого його майстер відпросився в Донецьк до хворої мами, ішов і думав, що там зараз діється в Донецьку? Ще попаде там під ворожу кулю сепаратистів. Уб’ють і не буде по прізвищу продовження роду. В тебе, Сніжана, є що небудь про наш родовід. Якщо є, прочитай, будь ласка? – сумно попросив він.

– Зараз я подивлюся в комп’ютері, щось про родовід. А ти присядь.

– Я підіжду, – сказав Микола Антонович.

– Ось вірш. Будеш слухати, то буду читати? А хочеш віддрукую, та прийдеш додому і тоді прочитаєш?, – запропонувала Сніжана Вікторівна.

– Віддрукуй, – погодився Микола Антонович.

Сніжана Вікторівна поклала в принтер папір і стала роздруковувати.

В Миколи Антоновича задзвонила мобілка.

– Ти, Петро, щоб в понеділок зранку з відеокамерою був у лабораторії. Будемо проводити експеримент, – попросив Микола Антонович.

Сніжана Вікторівна вручила йому вірші.

– Дякую тобі, Сніжана. А в нас новина. 12 листопада 2016 року в Україні в місті Київ буде проводитися Міжнародний Симпозіум на тему «Електромагнетизм – енергія життя». Запрошують і нас: мене, Олександра та Василину прийняти участь. Приїде і група наших гостей з Америки із Колумбійського інститута Нью-Йорка: Рудольф Фейман – доктор фізичних наук, лауреат Нобелівської премії в області фізики, Едгард Паунд – доктор філософських наук, Розальдіна Франклін – доктор хімічних наук, Джеймсон Уотсон – доктор біохімічних наук.

– Дякую за таку приємну новину, – сказала Сніжана Вікторівна.

– Якщо не йдеш додому, тоді до понеділка, а я пішов.

Микола Антонович прийшов додому і, обнявши поцілував Надійку. Потім приліг на кушетку і став читати вірш:

РОДОВІД

Тьма-тьмуща живе на планеті народу, 

У цім родоводі – спорідненім древі!

Земля – це у космосі дерево роду.

Наш розум іде від Адама і Єви!

Людина клонована волею Бога –

Прибульцями, котрі до нас прилітали, 

По духу і плоті подібні до нього –

Казав Бог, щоб розумом їх ми дістали!

Людина на Місяці вже побувала, 

А в мріях вона у сузір’ї шугає!

Космічні маршрути ракет заснувала –

Наш розум елітних вершин досягає!

Земля – це у космосі дерево роду.

Всі інші планети – в його родоводі, 

І мають від Бога єдину лиш згоду –

Він їх на космічні дороги виводить!


– Молодець Сніжана, – прочитавши промовив Микола Антонович. Надійко візьми прочитай – клас! – запропонував Микола Антонович. А сам пішов дивитися телевізор.

Надія Петрівна коли прочитала теж пішла на телевізор і, поцілувавши запитала: «Яку подію відмічали, де і з ким?».

– В механічному цехі в Іллі Володимировича, – відповів Микола Антонович.

Микола Антонович вимкнув телевізор взяв її на руки і поніс у спальню і, положивши в ліжко ще раз поцілував і став розповідати.

– Я зрозуміла. Тепер пішли повечеряємо

Вони повечеряли і Надія Петрівна, взявши його за руку повела у спальню. Микола Антонович обняв її і смачно поцілувавши взяв її на руки і легенько поклав на постіль. Потім підліз під двоспальне одіяло і знову по-цілувавшись вони невдовзі стали розглядати свої сни.

28 – 29.02 2016 22:40

05.04.2018 Проза / Роман
На грані живого і мертвого (Глава 11 том 5) / Роман | Василенко Андрій Антонович
Попередня публікація: 05.04.2018 Проза / Роман
На грані живого і мертвого (Глава 9 том 5) / Роман | Василенко Андрій Антонович
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
14.08.2018 © Наталія Старченко / Повість
Уривки життя. Знайомство
13.08.2018 © роман-мтт / Мініатюра
Серпень-Крадій
09.08.2018 © Наталія Старченко / Повість
Уривки життя
06.08.2018 © Маріанна / Мініатюра
Слова
25.07.2018 © Анатолій Валевський / Казка
Чарівна перлина. Частина-10
На грані живого і мертвого (Том V)
04.04.2018
На грані живого і мертвого (глава 1 том 5)
05.04.2018
На грані живого і мертвого (глава 7 том 5)
05.04.2018
На грані живого і мертвого (глава 9 том 5)
05.04.2018
На грані живого і мертвого (глава 11 том 5)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 3  Коментарів:
Тематика: Проза, роман,
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
09.08.2018 © Суворий
Судетська криза: чехи відкидають ультиматум Гітлера, Європа мобілізується (вересень 1938)
08.08.2018 © Суворий
Проба сил: Чи Росія може воювати? (вересень 1938)
08.08.2018 © Суворий
Судетська криза: Англія та Франція примушують Чехословаччину віддати Судети (вересень 1938)
07.08.2018 © Суворий
Судетська криза: Чемберлейн їде до Гітлера (вересень 1938)
06.08.2018 © Суворий
Похід Польщі проти української церкви (вересень 1938)
ВИБІР ЧИТАЧІВ
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
12.04.2011 © Закохана
06.01.2012 © Т. Белімова
14.08.2018 © Наталія Старченко
11.04.2012 © Т.Белімова
12.09.2012 © Каранда Галина
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008 - 2018
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори ©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди