05.04.2018 13:01
Без обмежень
6 views
Rating 0 | 0 users
 © Василенко Андрій Антонович

На грані живого і мертвого

глава 9 том 6

виготовлення деталей для вузлів тазиметра едісона

Микола Антонович прокинувся рано. Поснідав і пішов на роботу. Він пішов у відділ головного конструктора і, забравши там робочі креслення по Тазиметру Едісона поніс їх у механічний цех на виготовлення деталей для вузлів, із яких буде збиратися Тазиметр Едісона.

– Доброго дня, Ілля Володимирович, – звернувся до начальника цеха Миколи Антоновича. – Для відкриття замовлення по Тазиметру Едісона я приніс тобі робочі креслення на виготовленню деталей і на зборку вузлів. І скажи чи в тебе є на цей час не завантажене токарно-фрезерне устаткування та люди. Все у нас є. Ми сьогодні після обідньої перерви запустимо їх у виробництво.

– Тоді, Ілля Володимирович, я пішов у лабораторію, – сказав Микола Антонович, потиснувши його руку.

Тільки повставали з-за стола і взяли напрямок до дверей, як в кабінет зайшов майстер Іван Петрович Пічний і Григорій Цвіркун. Микола Антонович потиснув і їм руку.

– Слухаю тебе, Іван Петрович, – звернувся до нього Ілля Володимирович. – Щось трапилося? – запитав він.

– Та ні. Ось Гриша сьогодні безробітний і просить найти для нього роботу, – повідомив Іван Петрович.

– Гриша, ти мабуть у щасливій сорочці родився. То Микола Антонович тебе вилікував, то він приніс для тебе роботу. Бери, Іван Петрович, ось ці креслення в мене і йдіть працюйте, – сказав Ілля Володимирович і визвав майстра монтажної бригади.

Григорій підійшов до Миколи Антоновича і радісно сказав: «Ще раз велике вам, Микола Антонович, спасибі. Вік жити буду я Вас не забуду».

Микола Антонович по-батьківські обняв його і вони міцно потиснули друг другу раку.

Вони зайшли в кімнату для майстрів, Іван Петрович віддав йому креслення по одному із вузлів Тазиметра Едісона. Гриша сів і став вивчати креслення.

– Як, Гриша, за два дні виготовиш ці деталі? – запитав Іван Петрович. 

– Думаю, що виготую, – відповів Гриша.

– Готові деталі будеш відносити в цеховий склад, – попросив Іван Петрович. А коли виготуєш, прийдеш візьмеш креслення на інший вузол – додав він.

В кабінет Іллі Володимировича зайшов Валерій Олександрович Купратий – майстер монтажників.

– Валерій Олександрович, візьми в мене креслення на зборку вузлів із деталей Тазиметра Едісона, деталі будеш брати на нашім складі, – сказав Ілля Володимирович.

Пройшло маже дві неділі. Ілля Володимирович зателефонував Миколі Антоновичу. Микола Антонович зняв слухавку і став слухати.

– Я все зрозумів і вдячний тобі, Ілля Володимирович, а зараз ми прийдемо із Олександром Андрійовичем до тебе і ти нас поведеш у бригаду монтажників і ми із ними будемо збирати вузли Тазиметр Едісона.

Хлопці, помітивши начальство пішли на своє місце на перекур.

– Ну що, орли, я привів вам помічників, – жартуючи сказав Ілля Володимирович. – А якщо точніше то їм теж хочеться разом з вами прийняти участь у цій справі я вас, Микола Антонович, з Олександром Андрійовичем віддаю в надійні руки бригадиру Антону, до завтра, – сказав Ілля Володимирович і пішов на об’єкт де йшла установка обладнання технологічної лінії по випуску віялок.

– Якщо ви дозволяєте, то після перекуру я і Олександр Андрійович приступаємо з вами до роботи, – усміхаючись і тиснучи хлопцям руку запитав Микола Антонович.

– Дозволяємо, – сказав усміхаючись бригадир Антон.

Поки на перекурі була бригада, Олександр Андрійович та Микола Антонович знайомилися з монтажним об’єктом.

Після перекуру хлопці підійшли на робоче місце.

– Ну що, Антонович, тоді приступайте до роботи з Андрійовичем, – сказав бригадир. – Гвинтики до них та ключі ось на стелажі. А ось і рукавиці, – показав Антон, підвівши їх до стелажа.

Олександр Андрійович та Микола Антонович взяли ключі, гвинтики і стали їм допомагати. До кінця робочого дня залишалося майже дві з половиною години.

За пів години до кінця робочого дня з допомогою Микола Антонович та Олександр Андрійович бригада впоралася із своїм завданням – всі вузли Тазиметра Едісона були зібрані. Микола Антонович та Олександр Андрійович подякували монтажникам за дострокове завершення важливого об’єкта і пішли в лабораторію.

– А я думала, що ви десь загуляли, – жартуючи сказала Сніжана Вікторівна.

– Було б непогано. А тут прийшлося попрацювати, – сказав Микола Антонович.

– Який ти, Микола, обидчивий. А я і не знала. Пробач, – лагідно, усміхаючись, попросила Сніжана Вікторівна.

– Не пробачу, якщо не буде на десерт, – сказав Микола Антонович і засміявся.

Петро Микитович приніс в лабораторію флешку з ефірними координатами України.

– Олександр, я хочу знати, як в тебе рухаються справи по ув’язці функціонального магнітно-резонансного томографа із пам`яттю електронно-комп’ютерного устаткування для зчитування шоломофоном інформації із ефіра? – запитав Микола Антонович.

– Кремнієвий шоломофон я вже закінчую ув’язувати із скафандром ліжка. Потім почну ув’язувати із скафандром ліжка Машину часа, Тазиметр Едісона та функціональний магнітно-резонансний томограф. Ув’язка скафандра ліжка із пам’яттю електронно-комп’ютерного устаткування нами зроблена ще тоді коли ми робили операцію американцю. Тоді ж були створені математичні моделі і написані комп’ютерні програми.. Нам ще залишається розробити математичну модель, а Сніжані написати спеціальну комп’ютерну програму по якій ми із флешки, яку приніс Петро Микитович, скинемо всі ефірні координати України у пам`ять електронно-комп’ютерного устаткування, – відповів Олександр Андрійович і потім створимо єдину математичну модель і єдину комп’ютерну програму по темі: «виявлення і установлення закономірних причин пророчества феномена-пророка».

– Тоді зараз будемо ув’язувати вдвох, – сказав Микола Антонович.

В лабораторію, шоб забрати Олександра Андрійовича додому зайшла Сніжана Вікторівна і, поздоровавшись із Миколою Антоновичем поцілувала Олександра.

– Ти, Микола, що знав, що я прийду і зайшов щоб послухати вірші? – запитала усміхаючись Сніжана Вікторівна.

– Та ні, не вгадала, запрацювалися ми із Олександром, – відповів Микола Антонович. – Але якщо почитаєш та ще й про любов то з великим задоволенням послухаю, – попросив він.

– Я тобі, Микола, все забуваю почитати вірші присвяченні твоїй дружині Андріані, що трагічно загинула в автокатастрофі про твою з нею любов, а потім почитаю інші вірші теж про любов – сказала Сніжана Вікторівна. – Як сприймаєш мою пропозицію? – запитала вона.

– Як я можу не сприйняти прочитане про мою найпершу і незабутню любов із Андріаною. Читай, будь ласка, – попросив Микола Антонович.

– Трішки зачекай, Микола, – попросила Сніжана Вікторівна і знайшовши вірші в комп’ютері стала читати:

У ПОЛОНІ КРАСИ

Ти сама красива з красивих дівчат на Землі

Ти – зірка! Красою затьмарила в небі всі зорі, 

Всіх ярче ти жеврієш в темній небесній імлі!

А очі у тебе кмітливі й азартно-прозорі…

Зустрів я тебе на околиці – скраю села:

Повічно на мене наділа любові окови, 

Своєю красою мене ти в полон узяла

З якого на волю не виберусь я вже ніколи.

РУСАЛКА

На березі річки сумний я лежу

В уяві моїй ти, мов сон, промайнула

Мого почуття, перейшовши межу

Аж в душу мою ти любов’ю війнула!

І знову, немов наяву, я узрів

Як ніжний осяяний чарами образ

Вогнем доленосним в очах загорів –

У нашім житті ти ведуча – мій компас!

Я бачу тебе, мов русалку на хвилі, 

З любов’ю своєю до мене пливеш…

…Розказують очі розумні і милі, 

Що ти наяву вже до мене ідеш!


СОН-МАРЕВО

Вві сні я любов’ю став марить!

Бо в мріях живу лиш тобою, 

Твої лиш приваблюють чари –

Ти стала в любові судьбою!


ЗАДУМАНЕ ОПРІСНЕННЯ

Фантазія правдивого минулого

Шаблює у реаліях сьогоднішніх

І шпорить у стременах час клинопису, 

Щоб предками задумане всідлалося…

І сниться зацвітаючий Едемів сад —

Оранжерея біогенетичності:

Зростає в мозку деревом пізнання

Солоність Зла. І чується, і бачиться, 

Як втішно допотопна хвиля дибиться, 

Мов кличе знов прибульців опріснити світ!


– Спасибі тобі, Сніжана, що ти мені навіяла теплі спогади про нашу незабутню любов з Андріаною, – подякував Микола Антонович. – Це ж треба отаке уявити і так образно і з глибокою думкою створити такі чудові вірші, що дійсно із полона любові на волю вже не вибратися, – додав Микола Антонович.

Олександр Андрійович та Микола Антонович обговорили свої наукові справи і разом із Сніжаною Вікторівною пішли на відпочинок до рідної оселі.

02.05. 2017. 13:45.

Близькі за тематикою матеріали шукайте в розділі Роман

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «На грані живого і мертвого (Глава10 том 6) / Роман | Василенко Андрій Антонович». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «На грані живого і мертвого (Глава 8 том 6) / Роман | Василенко Андрій Антонович». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Василенко Андрій Антонович.


Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Василенко Андрій Антонович

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо

Сторінка: 1 з 4 | Знайдено: 19
Автор: Василенко Андрій Антонович
АВТОРСЬКІ ЗБІРКИ: На грані живого і мертвого (Том VI);
Сортування за: Дата/час опублікування з спад.;