Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
05.04.2018 13:01Роман
 
Рейтинг: 0 | 0 гол.
Без обмежень
© Василенко Андрій Антонович

На грані живого і мертвого

глава 9 том 6

виготовлення деталей для вузлів тазиметра едісона

Василенко Андрій Антонович
Опубліковано 05.04.2018 / 45619

Микола Антонович прокинувся рано. Поснідав і пішов на роботу. Він пішов у відділ головного конструктора і, забравши там робочі креслення по Тазиметру Едісона поніс їх у механічний цех на виготовлення деталей для вузлів, із яких буде збиратися Тазиметр Едісона.

– Доброго дня, Ілля Володимирович, – звернувся до начальника цеха Миколи Антоновича. – Для відкриття замовлення по Тазиметру Едісона я приніс тобі робочі креслення на виготовленню деталей і на зборку вузлів. І скажи чи в тебе є на цей час не завантажене токарно-фрезерне устаткування та люди. Все у нас є. Ми сьогодні після обідньої перерви запустимо їх у виробництво.

– Тоді, Ілля Володимирович, я пішов у лабораторію, – сказав Микола Антонович, потиснувши його руку.

Тільки повставали з-за стола і взяли напрямок до дверей, як в кабінет зайшов майстер Іван Петрович Пічний і Григорій Цвіркун. Микола Антонович потиснув і їм руку.

– Слухаю тебе, Іван Петрович, – звернувся до нього Ілля Володимирович. – Щось трапилося? – запитав він.

– Та ні. Ось Гриша сьогодні безробітний і просить найти для нього роботу, – повідомив Іван Петрович.

– Гриша, ти мабуть у щасливій сорочці родився. То Микола Антонович тебе вилікував, то він приніс для тебе роботу. Бери, Іван Петрович, ось ці креслення в мене і йдіть працюйте, – сказав Ілля Володимирович і визвав майстра монтажної бригади.

Григорій підійшов до Миколи Антоновича і радісно сказав: «Ще раз велике вам, Микола Антонович, спасибі. Вік жити буду я Вас не забуду».

Микола Антонович по-батьківські обняв його і вони міцно потиснули друг другу раку.

Вони зайшли в кімнату для майстрів, Іван Петрович віддав йому креслення по одному із вузлів Тазиметра Едісона. Гриша сів і став вивчати креслення.

– Як, Гриша, за два дні виготовиш ці деталі? – запитав Іван Петрович. 

– Думаю, що виготую, – відповів Гриша.

– Готові деталі будеш відносити в цеховий склад, – попросив Іван Петрович. А коли виготуєш, прийдеш візьмеш креслення на інший вузол – додав він.

В кабінет Іллі Володимировича зайшов Валерій Олександрович Купратий – майстер монтажників.

– Валерій Олександрович, візьми в мене креслення на зборку вузлів із деталей Тазиметра Едісона, деталі будеш брати на нашім складі, – сказав Ілля Володимирович.

Пройшло маже дві неділі. Ілля Володимирович зателефонував Миколі Антоновичу. Микола Антонович зняв слухавку і став слухати.

– Я все зрозумів і вдячний тобі, Ілля Володимирович, а зараз ми прийдемо із Олександром Андрійовичем до тебе і ти нас поведеш у бригаду монтажників і ми із ними будемо збирати вузли Тазиметр Едісона.

Хлопці, помітивши начальство пішли на своє місце на перекур.

– Ну що, орли, я привів вам помічників, – жартуючи сказав Ілля Володимирович. – А якщо точніше то їм теж хочеться разом з вами прийняти участь у цій справі я вас, Микола Антонович, з Олександром Андрійовичем віддаю в надійні руки бригадиру Антону, до завтра, – сказав Ілля Володимирович і пішов на об’єкт де йшла установка обладнання технологічної лінії по випуску віялок.

– Якщо ви дозволяєте, то після перекуру я і Олександр Андрійович приступаємо з вами до роботи, – усміхаючись і тиснучи хлопцям руку запитав Микола Антонович.

– Дозволяємо, – сказав усміхаючись бригадир Антон.

Поки на перекурі була бригада, Олександр Андрійович та Микола Антонович знайомилися з монтажним об’єктом.

Після перекуру хлопці підійшли на робоче місце.

– Ну що, Антонович, тоді приступайте до роботи з Андрійовичем, – сказав бригадир. – Гвинтики до них та ключі ось на стелажі. А ось і рукавиці, – показав Антон, підвівши їх до стелажа.

Олександр Андрійович та Микола Антонович взяли ключі, гвинтики і стали їм допомагати. До кінця робочого дня залишалося майже дві з половиною години.

За пів години до кінця робочого дня з допомогою Микола Антонович та Олександр Андрійович бригада впоралася із своїм завданням – всі вузли Тазиметра Едісона були зібрані. Микола Антонович та Олександр Андрійович подякували монтажникам за дострокове завершення важливого об’єкта і пішли в лабораторію.

– А я думала, що ви десь загуляли, – жартуючи сказала Сніжана Вікторівна.

– Було б непогано. А тут прийшлося попрацювати, – сказав Микола Антонович.

– Який ти, Микола, обидчивий. А я і не знала. Пробач, – лагідно, усміхаючись, попросила Сніжана Вікторівна.

– Не пробачу, якщо не буде на десерт, – сказав Микола Антонович і засміявся.

Петро Микитович приніс в лабораторію флешку з ефірними координатами України.

– Олександр, я хочу знати, як в тебе рухаються справи по ув’язці функціонального магнітно-резонансного томографа із пам`яттю електронно-комп’ютерного устаткування для зчитування шоломофоном інформації із ефіра? – запитав Микола Антонович.

– Кремнієвий шоломофон я вже закінчую ув’язувати із скафандром ліжка. Потім почну ув’язувати із скафандром ліжка Машину часа, Тазиметр Едісона та функціональний магнітно-резонансний томограф. Ув’язка скафандра ліжка із пам’яттю електронно-комп’ютерного устаткування нами зроблена ще тоді коли ми робили операцію американцю. Тоді ж були створені математичні моделі і написані комп’ютерні програми.. Нам ще залишається розробити математичну модель, а Сніжані написати спеціальну комп’ютерну програму по якій ми із флешки, яку приніс Петро Микитович, скинемо всі ефірні координати України у пам`ять електронно-комп’ютерного устаткування, – відповів Олександр Андрійович і потім створимо єдину математичну модель і єдину комп’ютерну програму по темі: «виявлення і установлення закономірних причин пророчества феномена-пророка».

– Тоді зараз будемо ув’язувати вдвох, – сказав Микола Антонович.

В лабораторію, шоб забрати Олександра Андрійовича додому зайшла Сніжана Вікторівна і, поздоровавшись із Миколою Антоновичем поцілувала Олександра.

– Ти, Микола, що знав, що я прийду і зайшов щоб послухати вірші? – запитала усміхаючись Сніжана Вікторівна.

– Та ні, не вгадала, запрацювалися ми із Олександром, – відповів Микола Антонович. – Але якщо почитаєш та ще й про любов то з великим задоволенням послухаю, – попросив він.

– Я тобі, Микола, все забуваю почитати вірші присвяченні твоїй дружині Андріані, що трагічно загинула в автокатастрофі про твою з нею любов, а потім почитаю інші вірші теж про любов – сказала Сніжана Вікторівна. – Як сприймаєш мою пропозицію? – запитала вона.

– Як я можу не сприйняти прочитане про мою найпершу і незабутню любов із Андріаною. Читай, будь ласка, – попросив Микола Антонович.

– Трішки зачекай, Микола, – попросила Сніжана Вікторівна і знайшовши вірші в комп’ютері стала читати:

У ПОЛОНІ КРАСИ

Ти сама красива з красивих дівчат на Землі

Ти – зірка! Красою затьмарила в небі всі зорі, 

Всіх ярче ти жеврієш в темній небесній імлі!

А очі у тебе кмітливі й азартно-прозорі…

Зустрів я тебе на околиці – скраю села:

Повічно на мене наділа любові окови, 

Своєю красою мене ти в полон узяла

З якого на волю не виберусь я вже ніколи.

РУСАЛКА

На березі річки сумний я лежу

В уяві моїй ти, мов сон, промайнула

Мого почуття, перейшовши межу

Аж в душу мою ти любов’ю війнула!

І знову, немов наяву, я узрів

Як ніжний осяяний чарами образ

Вогнем доленосним в очах загорів –

У нашім житті ти ведуча – мій компас!

Я бачу тебе, мов русалку на хвилі, 

З любов’ю своєю до мене пливеш…

…Розказують очі розумні і милі, 

Що ти наяву вже до мене ідеш!


СОН-МАРЕВО

Вві сні я любов’ю став марить!

Бо в мріях живу лиш тобою, 

Твої лиш приваблюють чари –

Ти стала в любові судьбою!


ЗАДУМАНЕ ОПРІСНЕННЯ

Фантазія правдивого минулого

Шаблює у реаліях сьогоднішніх

І шпорить у стременах час клинопису, 

Щоб предками задумане всідлалося…

І сниться зацвітаючий Едемів сад —

Оранжерея біогенетичності:

Зростає в мозку деревом пізнання

Солоність Зла. І чується, і бачиться, 

Як втішно допотопна хвиля дибиться, 

Мов кличе знов прибульців опріснити світ!


– Спасибі тобі, Сніжана, що ти мені навіяла теплі спогади про нашу незабутню любов з Андріаною, – подякував Микола Антонович. – Це ж треба отаке уявити і так образно і з глибокою думкою створити такі чудові вірші, що дійсно із полона любові на волю вже не вибратися, – додав Микола Антонович.

Олександр Андрійович та Микола Антонович обговорили свої наукові справи і разом із Сніжаною Вікторівною пішли на відпочинок до рідної оселі.

02.05. 2017. 13:45.

05.04.2018 Проза / Роман
На грані живого і мертвого (Глава10 том 6) / Роман | Василенко Андрій Антонович
Попередня публікація: 05.04.2018 Проза / Роман
На грані живого і мертвого (Глава 8 том 6) / Роман | Василенко Андрій Антонович
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
22.08.2018 © Панін Олександр Миколайович / Мініатюра
Художник (Котячі страшилки)
21.08.2018 © Ольга Білицька / Нарис
Мачо
20.08.2018 © Леонід Пекар / Оповідання
Побажання
19.08.2018 © Іван Петришин / Повість
Ейлін Ченґ: "Розмова у Вагоні" (Сучасна Китайська Література)
19.08.2018 © Савчук Віталій Володимирович / Мініатюра
Човни
На грані живого і мертвого (Том VI)
05.04.2018
На грані живого і мертвого (глава 1 том 6)
05.04.2018
На грані живого і мертвого (глава 7 том 6)
05.04.2018
На грані живого і мертвого (глава 9 том 6)
05.04.2018
На грані живого і мертвого (глава 11 том 6)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 5  Коментарів:
Тематика: Проза, роман,
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
18.09.2018 © Суворий
Завершення Судетської кризи: чехи підкорились Гітлеру, нова війна питання часу (жовтень 1938)
18.09.2018 © Суворий
Напад польських військових на українські села Стримба та Кабарівці (серпень 1938)
08.09.2018 © Суворий
Радянською Україною ширяться повстання і заворушення (жовтень 1938)
07.09.2018 © Суворий
Конфлікт довкола Закарпаття: чехи дають автономію, мадяри домагаються анексії (жовтень 1938)
04.09.2018 © Суворий
Про пропаганду: від римлян до Сталіна з Гітлером
ВИБІР ЧИТАЧІВ
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
01.12.2010 © Журналіст
12.04.2011 © Закохана
03.04.2012 © Тетяна Чорновіл
26.03.2012 © Піщук Катерина
17.04.2013 © Тетяна Ільніцька
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008 - 2018
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори ©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди