05.04.2018 13:11
Без обмежень
10 views
Rating 0 | 0 users
 © Василенко Андрій Антонович

На грані живого і мертвого

глава 10 том 6

виготовлення тазиметра едісона

Микола Антонович на другий день пішов у цех, щоб взнати коли почнеться зборка прилада.

– Доброго ранку, Ілля Володимирович, – привітав Микола Антонович і потиснув руку.

– Доброго. Тебе, Микола Антонович я хочу порадувати завтра зранку монтажники почнуть збирати Тазіметр Едісона, – повідомив Ілля Володимирович.

– Спасибі тобі, Ілля Володимирович за приємну інформацію Тоді ми завтра з Олександром Андрійовичем прийдемо їм помагати, – радісно сказав Микола Антонович і задоволений пішов у лабораторію.

Зайшовши в лабораторію і, порадувавши Олександра Андрійовича такою звісткою вони почали закінчувати ув’язку приладів із скафандром ліжка.

Хлопці закінчили ув’язку всіх приладів із скафандром ліжка і перевірили ув’язку всіх приладів і скафандра із електронно-комп’ютерним устаткуванням щоб завтра йти в цех на монтаж Тазіметра Едісона.

Зранку Микола Антонович з Олександром Андрійовичем пішли в цех.

– Ми тебе вітаємо, Ілля Володимирович, із виконанням нашого замовлення на виготовлення деталей та вузлів Тазіметра Едісона, – сказав Микола Антонович і вони один одному потиснули руку. Ти, Ілля Володимирович, допускаєш нас до роботи без прослухання нами техніки безпеки? – запитав Микола Антонович.

– Допускаю, я вам про техніку безпеки на місці роботи розкажу. А тепер пішли на до моїх хлопців, – сказав Ілля Володимирович і повів їх в цех.

Прийшовши в цех Микола Антонович і Олександр Андрійович поздоровались з монтажниками.

– Оце, Микола Антонови, з Олександром Андрійовичем ваше монтажне місце, а щодо техніки безпеки, то головне не проходити під навантаженим краном та не ходити по цеху і не відходити без нужди із робочого місця до кінця роботи, а я піду на склад до монтажників і доповім їм про ваш прихід, – сказав Ілля Володимирович.

– Ну що, орли ви вже все взяли, я ще привів вам знову тих же помічників, – жартуючи сказав Ілля Володимирович і потиснув їм руку. – Вони мені сказали, що ім хочеться ще з вами прийняти участь у цій справі. Якщо ви дозволяєте, то Олександр Андрійович і Микола Антонович приступлять з вами до роботи, – повідомив, усміхнувшись, Ілля Володимирович.

Монтажники прийшовши зі складу на робоче місто і поздоровались із помічниками.

– Ми вирішили з Миколою Антоновичем попрацювати, – сказав Олександр Андрійович бригадиру Антону.

– Тоді, Антонович, приступайте до роботи з Андрійовичем, – сказав бригадир.

Олександр Андрійович та Микола Антонович взяли ключі, гвинтики і стали допомагати.

Так кожен монтажник і хлопці монтували вузли в каркасі Тазіметра Едісона і за двадцять хвилин до кінця робочого дня монтаж всіх вузлів у каркасі було закінчено – Тазіметра Едісона готовий до його експлуатації.

Микола Антонович та Олександр Андрійович подякували монтажникам за швидке завершення важливого об’єкта і попросили хлопців допомогти їм погрузити цей каркас на цехову електрокару, яка стояла поруч із стелажем і перенести його з електрокари до них – в науковий цех.

Олександр Андрійович із Миколою Антоновичем та ще два монтажники занесли каркас в лабораторію та ще раз подякували і міцно потиснули монтажникам руку.

Йшовши додому Василина Григорівна зайшла до Сніжани Вікторівни, щоб узнати чи є математичні моделі, щоб допомогти їй написати комп’ютерну програму.

– А ми з Василиною так і думали, що ви в цеху, – сказала Сніжана Вікторівна.

– Вгадала, а тепер, Сніжана, почитай вірші, – попросив Микола Антонович.

– Що тобі… про кохання? – запитала Сніжана.

– Про кохання, – сказав Микола Антонович. – Тоді вже можна розходитися по домівках, – додав він.

– Тоді ось такі слухай, – сказала і стала читати:

САД ЛЮБОВІ

Як люди в ефірі, рослини в землі лиш існують

Як серце, легені та кров у людини – основа

Так листя з своїм хлорофілом й кора – у рослини

Мо й в неї такі ж почуття, як стрічаєм весну ми

І листям дерев відбувається їхня розмова, 

В якій, як і ми, до любові й кохання теж линуть…

…А може і сад, як людина, здібний любити!?!


У САДУ ДЮБОВІ

Зайшли ми удвох в сад любові з любов’ю своєю –

Зустріли дерева в саду нас гілками любові!

З яблуні яблука висли, ми сіли під нею…

Були задоволені щастям – своєю судьбою, –

Бо наша любов, як вік жити, дає нам пораду!

Грачі щебетали про щире кохання з тобою, 

Ми слухали шелест, їх щебет – мелодію саду, 

Яка зазвучала у душах вже гімном любові!


РАДІСНИЙ БІЛЬ ЛЮБОВІ

В озерах моїх голубих очей

Пірнає твоєї любові зір.

Він хоче поплавати в них іще…

Мій настрій чудовий злетів до зір, 

Аж дух перехоплює радісний біль –

Ти ним мене пронизала теж!

Від мене цей біль перейшов тобі –

І наша любов поплила без меж!…


ГОЛУБКА ДОЛІ

Зустрілися ми на привалі в гаю

І нібито птахи у мріях літаєм –

Друг другу вручаємо долю свою, –

З чим соловей нас піснями вітає…

…На дах почуттєвий кохання мого

Ти сіла голубкою нашої долі:

Воркуємо в парі – любов, як вогонь, 

У наших серцях пломеніє на волі!


– Спасибі. Вірш вразив, – сказав Микола Антонович.

– І мені дуже сподобався вірш «Голубка долі». А тепер голубкою додому, – усміхаючись додала Василина Григорівна.

– Додому, так додому. Що скажеш Олександр? – люб’язно запитала Сніжана Вікторівна.

– А я хочу щоб ти ще прочитала, – заперечив Олександр, усміхнено дивлячись в її насторожені очі.

– Підожди, підожди! От коли ми з тобою прийдемо додому я тобі дома так почитаю…, – усміхаючись посварилася пальчиком Сніжана Вікторівна.

– Я б ще послухав та хочеться вже додому. Давай закривай двері та пішли, – втрутився Микола Антонович, захищаючи колегу.

Сніжана Вікторівна мовчки теж посварилася пальчиком і на Миколу Антоновича і дістала з сумочки ключик. Всі слухняно повиходили і вона заперла двері.

14.02.2015

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Роман

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «На грані живого і мертвого (Глава 11 том 6) / Роман | Василенко Андрій Антонович». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «На грані живого і мертвого (Глава 9 том 6) / Роман | Василенко Андрій Антонович». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Василенко Андрій Антонович.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Василенко Андрій Антонович

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо