05.04.2018 13:22
Без обмежень
9 views
Rating 0 | 0 users
 © Василенко Андрій Антонович

На грані живого і мертвого

глава 11 том 6

проведення наукового експеримента

Осінь, забравши в літа свої права виконувала свої професійні обов’язки. Утеплила землю витканим із листя жовтим килимом, вийнявши з неї і прибравши з її поверхні все корисне для людини визиваючи в неї приємні думки.

Микола Антонович, прийшовши на роботу згадав про свій кавун, який він приніс в лабораторію і він лежить ще й досі живим – не зарізаний.

– Олександр, не забудь при закінченні експеримента натякнути про кавун. А то своєчасно не скуштуємо, що нам подарувала щедра осінь.

– Не забуду. В цей раз посмакуємо, – пообіцяв Олександр Андрійович.

В лабораторію, постукавши зайшов Прудивус Іван Артемович – феномен-психометр. Микола Антонович встав і підійшов до нього.

– Доброго дня шановні, Микола Антонович та Олександр Андрійович. Я Іван Артемович від вашого друга – Петра Якимовича Старокінь, який по вашому замовленню через телебачення просив мене прийняти участь у вашому експерименті, – сказав він, тиснучи руку Миколі Антоновичу.

– Олександр, знайомся. Це Іван Артемович – учасник експеримента, – представив Микола Антонович, тиснучи Івану Артемовичу руку.

Олександр Андрійович став тиснути Івана Артемовича руку.

– Я готовий на благо науки прийняти участь в такому експерименті, – сказав Іван Артемович, тиснучи міцно руку Олександра Андрійовича.

– Ми Вам, Іван Артемович, дуже вдячні, що цей експеримент відкриє таємницю народження людини-феномена, – сказав Олександр Андрійович.

В лабораторію зайшов Петро Микитович з відеокамерою.

– Познайомся, Петро Микитович. Це – Іван Артемович Прудивус – феномен-психометр.

Петро Микитович налаштував відеокамеру і став знімати.

– А тепер, Іван Артемович, в крісло, – сказав Олександр Андрійович.

– Наш експеримент ми будемо проводити з Вашою участю в три етапи. Ви все будете бачити та табло комп’ютера і відчувати його дії. В першім етапі ми визначимо всі атоми, які находяться в головному мозку і втому числі в його резервній частині мозка. Зробимо одну порівняльну таблицю. Ми цю таблицю будемо розглядати з Вами на табло комп’ютера. Зараз ми приступаємо до проведення першого етапа, – пояснив Микола Антонович. – Олександр, включай устаткування, – сказав Микола Антонович. – На табло комп’ютера ми бачимо, як почала вже по спеціальній автоматизованій комп’ютерній програмі електронним ультразвуковим датчиком окреслюватися границя резервної частини Вашого мозка. В цей час в головному мозку та в окресленій зоні резервної частини мозка електронним фотомікроскопом зчитуються та копіюються всі параметри атомів Вашого головного мозка в тому числі і атомів резервної частини мозка. Це все відбувається завдяки комп’ютерному устаткуванню, спеціальній автоматизованій комп’ютерній програмі та приладу по електронно-магнітному затриманню атомів, який в цей час утримує атоми в Вашому мозку від їх рухливості в клітинах молекул. В цей час в головному мозку та в окресленій зоні резервної частини мозка по спеціальній автоматизованій комп’ютерній програмі методом функціональної магнітно-резонансної томографії через електронний фотомікроскоп та тесло-прилад відповідно, заміряється напруженість магнітного поля атомів та проводиться зчитування і копіювання всіх атомів магнітно-резонансним томографом і направляється для їхнього визначення в спеціалізоване електронно-комп’ютерне устаткування, на принтер і на відео табло комп’ютера у збільшеному виді, що ми з Вами і бачимо зараз на табло комп’ютера в порівняльних двох таблицях. В цих таблицях відповідно по атомах Вашого мозка і в тому числі по атомах резервної частини мозка розміщені всі виявлені параметри по кожному атому. А зараз нам вже видно як всі дані із двох таблиць зведені в одну порівняльну таблицю в якій розміщені всі параметри атомів головного мозка і резервної частини головного мозка. В цій таблиці згрупіровані атоми Розума, Душі, Духа, та інші і їх тотожні двійники, які відрізняються тільки розміром діаметра атомів. Проведення першого етапа дослідного експеримента закінчено, – повідомив Микола Антонович. Зараз, Іван Артемович, ми перейдемо до проведення другого етапа дослідження.

В другому етапі – дослідному серед виявлених груп атомів Розума, Душі, Духа у головному мозку і зведених в єдину таблицю будемо експериментально відшукувати атоми Розума і їх двійники. І почнемо в резервній частини головного мозка по спеціальній комп’ютерній програмі тесло приладом визначати атоми по величині напруженості їхнього магнітного поля і одноразово приладом-перехоплювачем атомів почнемо затримувати по кожній групі атомів процес рухливості атомів, тобто буде затримуваний на деякий час сам процес мислення. І саме в цей час сканером, буде скануватися мозок і визначатися група атомів Розума. Як тільки на табло комп’ютера появиться група атомів Розума і їх двійники то ви, відчувши легке запаморочення тут же натиснете на цю клавішу, яка зафіксує цю групу атомів. Оце і буде група атомів Розума і їх двійників – усвідомили, Іван Артемович? – запитав Микола Антонович.

– Дуже добре зрозумів і як тільки появляється запаморочення я тут же натискаю на цю клавішу, – відповів Іван Артемович.

– Олександр Андрійович, вмикай комп’ютерне устаткування.

На табло стали випливати атоми. Іван Артемович спостерігав за їх зміною і в нього почалося легке запаморочення. Він нажав клавішу «стоп».

– Іван Артемович другий етап експеримента теж закінчено, – повідомив Микола Антонович. – На табло комп’ютера залишилася таблиця групи атомів Розума та його двійників з усіма характеристиками атома: діаметр атома, кількість електронів, кути з’єднання атомів у структурній решітці молекули і присвоєний цій групі атомів інвентарний номер. А це значить, що ця група на табло комп’ютера є атоми Розума та їх двійники, – запевнив Микола Антонович.

Олександр Андрійович вимкнув комп’ютерне устаткування.

– Як себе відчуваєте, Іван Артемович, може зробимо перерву перед останнім етапом експеримента? – запитав Олександр Андрійович.

– Не треба. Будемо закінчувати наш дослідний експеримент, – наполегливо відповів Іван Артемович.

– В третьому етапі, Іван Артемович, визначимо в групі атомів Розума атоми Розума і окремо атоми їх двійників, – пояснив Микола Антонович.

При затримці приладом-перехоплювачем атомів Розума і їх двійників Ви, Іван Артемович, будете читати фрагмент художнього твора, а потім розглядати ваш дослідний об’єкт і обов’язково повинні запам’ятати про що йшлася мова у творі на розглядаючому вами об’єкті. Як що ж при затримці атомів розума і їх двійників Ви не запам’ятаєте, про що йшлася мова в художньому творі і на розглядаємому об’єкті то це підтвердить, що були затримані атоми Розума і їх двійники.

І коли без затримки приладом-перехоплювачем атомів Розума і їх двійників Ви, Іван Артемович, будете повторно читати фрагмент художнього твору, а потім розглядати ваш дослідний об’єкт і запам’ятаєте, про що йшлася мова в художньому творі і на розглядаємому об’єкті то це теж підтвердить, що це були атоми Розума і їх двійники.

На табло комп’ютера із групи атомів Розума появилася таблиця з атомами більшого діаметра. Вони почали затримуватися приладом перехоплювачем атомів. Іван Артемович читав невеличкий фрагмент художнього твора і, прочитавши його він не запам’ятав текст. Іван Артемович повторно став читати цей же фрагмент художнього твору без затримки атомів приладом перехоплювачем і, прочитавши запам’ятав текст він натиснув клавішу «стоп». Це означає, що це були атоми Розума.

На табло комп’ютера появилася інша таблиця з меншим діаметром атома із цієї ж групи атомів Розума. Вони теж почали затримуватися при-ладом-перехоплювачем атомів. Іван Артемович став розглядати свій дослі-дний об’єкт і не запам’ятав розглядаєме.

Іван Артемович повторно став без затримки атомів приладом перехо-плювачем розглядати свій дослідний об’єкт і, запам’ятавши розглядаєме натиснув клавішу «стоп». Це підтвердило, що це були атоми-двійники атомів Розума.

– От і все, Іван Артемович. Експеримент успішно закінчено. Ми з Вами встановили істину вашого народження як людини – психометра. Ви стали феноменом завдяки штучному інтелекту, який створюють атоми двійники Розума, які роздобувають Вашому Розуму бажану інформацію. Дякуємо за участь у проведенні дослідного експеримента, – сказав Микола Антонович і по чоловічому обняв його і легенько притиснув до себе.

– Я вам теж дякую, Микола Антонович, Олександр Андрійович, за Ваше запрошення для прийняття участі в такому приємному для мене експерименті і ще раз потиснув їх руку. А тепер я поїхав додому та розповім своїм друзям про Ваш філософсько-чудовий експеримент. 

– Ми Вас, Іван Артемович, проведемо на електричку яка відправляється через дві години, – сказав Микола Антонович і глянув на Олександра Андрійовича, який вже ніс величезний кавун. – А зараз ми з Вами, Іван Артемович, покуштуємо кавун з мого баштану, – запропонував Микола Антонович.

В лабораторію зайшла Сніжана Вікторівна і поздоровалася.

– Сніжана Вікторівна, оце наш гість, Іван Артемович Прудивус, знайомтеся, – представив Микола Антонович.

Сніжана Вікторівна підійшла до Івана Артемовича і чемно подала руку, а Іван Артемович поцілував її ніжні пальчики.

– Ви, хлопці, що?... Я бачу мабуть вже збираєтеся до їдальні? – запитала Сніжана Вікторівна. – Якщо так, то пішли і взяла їх за руку.

– А ти, Сніжана Вікторівна, вчасно за нами прийшла, щоб забрати нас до їдальні. Тоді, Іван Артемович, ми Вас теж всі запрошуємо у нашу заводську їдальню, – запросив Микола Антонович.

Ідучи до їдальні приєдналася до них і Василина Григорівна.

– Знайомтеся – це, Василино Григорівна, доктор філософських наук, директор заводської школи, а це наш гість – Іван Артемович, він феномен-психометр, – познайомив їх Микола Антонович.

– Дуже приємно, – сказала Василина Григорівна і кокетливо, заглядаючи в його очі взяла його руку.

– Мені теж приємно зустріти таку кмітливу і красиву жінку, – сказав Іван Артемович і поцілував її тендітні пальчики.

– Я вас, Іван Артемович, запрошую через неділю приїхати до нас у мене є до вас цікаве запитання, – сказала Василина Григорівна, усміхаючись і чаруючи, дивлячись в його чорні очі. – Як згодні? – запитала вона, не відпускаючи його руку.

– А ви мені зателефонуйте у Миколи Антоновича є мій телефон, – ві-дповів Іван Артемович, не відриваючи погляд від її заворожливих очей.

– Василина, не забудь і мені розказати, що там цікавого в твоєму запитанні, – попросив усміхаючись Микола Антонович. – А то гляди ще влюбишся. Вона, Іван Артемович, у нас така! – жартуючи і, дивлячись то на Василину Григорівну то на Івана Артемовича, – додав він.

Підійшовши до їдальні їх зустрів Тузик своєю собачою мовою – почав виляти хвостом та стояти на задніх лапах.

– Олександр, іди замовляй на стіл, а ми з нашим гостем ще поспілку-ємося з Тузиком, – сказала Сніжана Вікторівна.

– Іван Артемович, а ви зараз можете відгадати його думку? – запитав Микола Антонович.

– Він зараз каже Вам, щоб Ви не забули купити йому по пиріжку. І коли будете виходити із їдальні тоді і віддасте йому, – відповів Іван Артемович. – А ще він каже Вам, що хоче з Вами піти до Вас в лабораторію і він ще хоче через свою душу поспілкуватися з Вами і каже, що дуже хоче послухати вірші Сніжани Вікторівни, – додав він.

– Чули, Василина, Микола, Сніжана. Тепер я ще більше від Вашої, Іван Артемович, відповіді на моє запитання переконався у Ваших флюїдних здібностях, – сказав Микола Антонович.

– Іван Артемович, а ви можете нам сказати про майбутнє України? – запитала Василина Григорівна.

– Я можу сказати про майбутнє всієї цивілізації планети Земля, – відповів Іван Артемович.

– Коли приїдете я з великим задоволенням вас, Іван Артемович, послухаю, – кокетливо і, усміхаючись сказала Василина Григорівна.

– Іван Артемович, а ви як феномен не могли б сказати яке майбутнє чекає нас із моїм чоловіком Олександром? – усміхаючись, запитала Сніжана Вікторівна.

– Щасливе. До нього незабаром прийде нова любов – влюбиться в іншу жінку, але вас не розлюбить, а навпаки ваша і його любов стане міцнішою, – відповів Іван Артемович.

Коли вони зайшли в їдальню то стіл ще не був накритий. Вони посідали і стали чекати замовлення блюд.

– Сніжана, поки нам офіціант принесе замовлене прочитай Івану Артемовичу вірші, – попросив Микола Антонович.

Сніжана Вікторівна взяла записничку і стала читати такі вірші:

ГІПОТЕЗИ ВЧЕНИХ

Підтверджують вчені живучість гіпотез, 

Що дійсно є право й у них на життя:

Не раз і не двічі — підкреслюють всоте

Наявність на Марсі конструкцій буття, 

Що там пристановище баз невідомих

Прибульців, — невидимих з різних світил, 

Які вибирають й вивозять свідомо

Весь жовтий метал для своєї мети…

Повторне дослідження фототехнічне

Показує різних руйнацій сліди, —

Це значить — життя є повторне і вічне, 

А люди його — це космічні плоди!

СЯЙВО РОЗУМА

Твій макових губок цілунок

Мою він любов розтривожив…

Він був від душі, мов дарунок, 

І серце моє, мов звельможив.

Твій погляд очей волошкових

Мене обворожливо вразив, 

Ішов він від серця, святковий – 

Давав емоційні накази.

А мова твоя, чарівлива, –

Говориш – душа, мов співає!

В розмові – сердечна, кмітлива… 

Ти – Сонце! Бо розумом сяєш!


ПЕРОН СУДЬБИ

Мов промені Сонця твої почуття

Зігріли мене на вокзальнім пероні –

В обіймах ішло зустрічальне злиття!

Та з часом у нас посивіли вже скроні.

Були ми щасливі тієї доби –

Коли в санаторій тебе проводжав…

…Тепер проводжаю з перону судьби –

Прийшла проща вальна життєва межа…


Офіціантка принесла замовлення.

Вони, похваливши вірші, подякували і, побажавши смачного стали їсти та зрідка обмінюватися думками.

На завершення трапези вони зарізали кавун, а потім зайшли в буфет. Микола Антонович купив чотири пиріжка і пішли на вихід де їх чекав Тузик.

Тузик з’їв один пиріжок і, повилявши хвостом присів на задні лапи. Потім встав і, дивлячись то на них, то на пиріжки покрутив хвостом і приліг на лапи.

– Тузик вам каже, що дуже вам вдячний і більше не сміє вас затримувати, – повідомив Іван Артемович. – А я вам теж дуже вдячний і теж не смію більше вас, шановні, затримувати. Не треба мене проводжати я сам піду, – сказав Іван Артемович і, дійшовши з ними до Обчислювального Центра поцілував Сніжані та Василині ручку, а дійшовши до лабораторії хлопцям міцно, потиснувши руку пішов на електричку.

Василина Григорівна, сівши в робоче крісло стала думати над своїм новим філософським нарисом, тематику якого навіяв їй феномен-психометр – Іван Артемович і до неї прийшло осяяння.

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Роман

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «На грані живогот і мертвого (Глав 12 том 6) / Роман | Василенко Андрій Антонович». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «На грані живого і мертвого (Глава10 том 6) / Роман | Василенко Андрій Антонович». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Василенко Андрій Антонович.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Василенко Андрій Антонович

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо