05.04.2018 18:05
Без обмежень
5 views
Rating 0 | 0 users
 © Василенко Андрій Антонович

На грані живого і мертвого

глава 14 том 6

позапланова оперативка

Йшовши на роботу Микола Антонович попутно зайшов у заводську лікарню до Маргарити Віталіївни.

– Доброго ранку шановна, Маргарита Віталіївна, – поздоровався Микола Антонович.

– Доброго шановний, Микола Антонович.

– Я попутно, ідучи заглянув до вас, Маргарита Віталіївна, щоб розказати тобі про цікаву новину, – сказав Микола Антонович.

– Розповідай, Микола Антонович.

– До мене вчора заходив з Інтернету Петро Микитович і залишив ось таку інформація:«Шановні колеги, Василина, Олександр, та, Микола я прочитав по Інтернету, що ви запрошуєте бажаючих приїхати в Київ на лікування хворих епілепсією. Я головний лікар лікарні «Мечнікова» із міста Дніпро. У нас три надцять бажаючих. Один хворіє епілепсією, а ті – туберкульозом легень. Чи вистачить у вас лікарняних місць, щоб я їх привіз автобусом до вас у слідуючий понеділок? Дайте, будь ласка, відповідь по Інтернету і назначте дату приїзду. Дякую. Ваш колега Валерій Кривочуприна».

– Дуже приємна новина, Будемо готуватися до зустрічі, а для цього треба поставити таку ж кількість ліжок та екіпірувати їх всим необхідним: матрацами, простинями, подушками та одіялами, – сказала Маргарита Віталіївна.

– Тоді я піду до директора – Сергія Никифоровича та повідомлю його чого в нас не вистачає для лікування пацієнтів із лікарні «Мечникова міста Дніпро, – сказав Микола Антонович і пішов у лабораторію.

Микола Антонович ішов і думав про математичну модель для ув’язки Тазиметра Едісона із електронно-комп’ютерним устаткуванням з виводом інформації на табло комп’ютера.

Зайшовши в лабораторію Микола Антонович поздоровався, тиснучи руку Олександру Андрійовичу, який писав словесний алгоритм для математичної моделі по ув’язці Тазиметра Едісона з електронно-комп’ютерним устаткуванням з виводом на табло комп’ютера в збільшеному виді доступному для ока.

– Ти мабуть був у лікарні? – запитав Олександр Андрійович.

– Так. Я був у Маргарити Віталіївни і вони ше неготові до лікування пацієнтів із міста Дніпро. Я думаю, шо треба повідомити директора, – порадився Микола Антонович.

– Я теж такої думки, – підтримав Олександр Андрійович.

– Я зараз зателефоную Надійці, якщо він є? – сказав і став телефонувати. – Директор є? – Каже, що на місці, Тоді я пішов, а коли я прийду ми допишемо словесний алгоритм для математичної моделі по ув’язці Тазиметра Едісона з електронно-комп’ютерним устаткуванням – додав Микола Антонович.

Микола Антонович зайшов у канцелярію.

– Заходь. Сергій Никифорович один, – сказала Надія Петрівна.

Зайшовши Микола Антонович поздоровався і вони потиснули один одному руку.

– Розповідай, Микола, що нового? – запитав Сергій Никифорович.

– Новина є і цікава. Пам’ятаєш, коли ми через телебачення і наш Інтернет запрошували бажаючих приїхати в Київ на лікування хворих епілепсією. Так от ми отримали такий відгук, мені його вчора залишив Петро Микитович. Ось візьми прочитай.

– Гарний відгук! – радіючи, сказав Сергій Никифорович. Будемо лікувати.

– Я, Сергій, перед приходом до тебе був у нашого головного лікаря – Маргарити Віталіївни і вона на моє запитання, чи ми готові прийняти цих пацієнтів сказала, що не зможемо із-за відсутності ліжок, матраців, простинів, подушок та одіял. Оце я вирішив тебе повідомити, адже вони чекають на нашу відповідь.

– Вірно вирішив і я тобі вдячний, – сказав Сергій Никифорович, –Я проведу оперативку після обідньої перерви, а зараз іди працюй і Скажи, своїй Надійці хай всіх повідомить.

Микола Антонович сказав Надії Петрівні про намір і просьбу директора і пішов у лабораторію.

Повернувшись в лабораторію Микола Антонович з Олександром Андрійовичем стали писати словесний алгоритм.

– От і все. Ми, Олександр Андрійович до обідньої перерви вже з цією задачею впоралися, а після обіду почнемо писати математичну модель.

В лабораторію зайшла Сніжана Вікторівна, щоб забрати свого ненаглядного на обід.

– Ти, Сніжана, прийшла нас запросити в їдальню?, – запитав Микола Антонович.

– А, ви, що? Не підете?

– Не підемо поки не напишемо математичну модель, або не прочитаєш нам вірші, – жартуючи сказав Микола Антонович. Так що вибирай, або ми будемо писати математичну модель, або ти нам прочитаєш вірші, – запропонував, усміхаючись, Микола Антонович.

– Тоді пишіть свою модель, а я пішла в їдальню, та ладно це ж я просто так сказала. Прочитаю. Про любов? – запитала, усміхаючись, Сніжана Вікторівна.

– Про любов, – весело відповів Микола Антонович.

Сніжана Вікторівна дістала записничку і стала читати вірші:

ЩАСЛИВА ЗУСТРІЧ

Як стрілися ми – то один одного полюбили

І душі чутливі мерщій закохалися теж –

У спільнім житті набирались кмітливої сили

І з нею обоє були вже щасливі без меж!

Ти серце своє поселила у серці моєму, 

А душу мою поселила у душу свою:

І пишуть вони про любов у коханні поему, 

Яка розросталася в нашім тілеснім гаю!


НІЧ – ЖАР-ПТИЦЯ

За обрій вже Сонце сідає – згасає заграва…

Зірковий десант завойовує простір небесний, 

Цілунком на струнах емоцій моїх ти заграла –

І серце співало любов’ю в закоханім плесі!

Душа відчувала мотиви любовної зливи –

До ранку нас ніч колихала, – були ми щасливі, 

Стрічали світанок, неначе казкову Жар-птицю –

У день з ним заходили, наче в любові світлицю!


КРАНІВНИЦЯ

Над тобою глибоке небо —

Кран шугає у хмари-повені, 

І, можливо, від цього в тебе

Очі небом завжди фарбовані.

І в стрімкій висоті завмерши, 

Де квартали до міста туляться, 

Ти на кран підіймалась вперше, 

Щоб нова народилась вулиця...

Що ж, бажаю тобі удачі!

Чи ж почуєш мене на крані?

Я на вулицю став багатшим, 

Я знайшов тут своє кохання!


АКАЦІЯ

Я колюча акація – кетяги білі!

Народилась, мов квіт, за садком, край села

І в душі я ношу аромати поспілі,  

Бо дорога любові у світ повела…

Я колюча акація – ніжна, вродлива, 

Парубків зачаровує запах душі.

Залюбки я із ними, мов вітер, грайлива –

Про любов їм читаю колючі вірші!

Я колюча акація – кетяги ніжні!

Мої думи – це мрії в юначім бутті, 

Бо вони незалежні, цнотливі, безгрішні

Пізнають насолоду кохання в житті!

Я колюча акація – кетяги пахнуть!

Це мої почуття визрівають – цвітуть, 

А закохані хлопці в чеканні, мов чахнуть, 

Зберігають свою найсолодшу мету!

Я колюча акація – кетяги пахнуть!  

Залицяються всі, а кого полюблю

Із тих хлопців, які у чеканні, мов чахнуть –

До безтями полюбить, як раз уколю!


– Гарні вірші. Дякую тобі, Сніжана. Дуже запав к душу вірш «Акація» тепер і я буду думати хто б і мене так уколов. А тепер з такою думкою можна йти в їдальню, – сказав, усміхаючись, Микола Антонович.

Смачно, пообідавши вони пішли на оперативку.

– Я бачу, що вже всі прийшли, – сказав Сергій Никифорович. – Шановні, колеги, я вас зібрав, щоб вирішити на мій погляд одне престижне для нашого колектива і дуже важливе питання. Петро Микитович на ось і зачитай.

– Ми вчора отримана по нашому Інтернету на наше запрошення ось таке звернення – повідомив Петро Микитович і став читати:«Шановні колеги, Василина, Олександр, та, Микола, я прочитав по Інтернету, що ви запрошуєте бажаючих приїхати в Київ на лікування хворих епілепсією. Я головний лікар лікарні «Мечнікова» із міста Дніпро. У нас є тринадцять бажаючих. Один хворіє епілепсією, а ті – туберкульозом легень. Чи вистачить у вас лікарняних місць, щоб я їх привіз автобусом до вас у слідуючий понеділок? Дайте, будь ласка, відповідь по Інтернету і назначте дату приїзда. Дякую. Ваш колега Валурій Кривочуприна».

– Всі зрозуміли? Тоді, Надія Петрівна, записуй.

– Начальнику відділа Інтернет за дві неділі – до 20.01 2017 року через Інтернет знайти магазини з відповідними матеріалами і передати у відділ постачання.

– Начальнику відділа постачання – до 21 01 2017 року привезти із магазинів головному бухгалтер завода рахунок коштів для розрахунку.

– Головному бухгалтеру Олені Василівні в термін до 26 .01.207 року перерахувати кошти.

– Начальнику відділа постачання і начальнику транспортного цеха до 30 01 2017 року привезти товар на склад із відповідних магазинів

– Начальнику механічного цеху до 03 02 2017 року встановити ліжка в лікарні. От і все оперативка закінчена, – сказав Сергій Никифорович. – Ідіть працюйте, – додав він.

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Роман

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «На грані живого і мертвого (Глава 15 том 6) / Роман | Василенко Андрій Антонович». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «На грані живого і мертвого (Глава 13 том 6) / Роман | Василенко Андрій Антонович». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Василенко Андрій Антонович.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Василенко Андрій Антонович

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо