Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
05.04.2018 18:20Роман
 
Рейтинг: 0 | 0 гол.
Без обмежень
© Василенко Андрій Антонович

На грані живого і мертвого

глава 15 том 6

проведення наукового експеримента з пророком

Василенко Андрій Антонович
Опубліковано 05.04.2018 / 45632

Осінь, забравши в літа свої права повною ходою виконувала свої професійні обов’язки. Утеплила землю витканим із листя жовтим килимом, вийнявши з неї і, прибравши з її поверхні все корисне для людини визвала в неї приємні думки.

Микола Антонович, прийшовши на роботу згадав про свій кавун, який він приніс в лабораторію і він лежить ще й досі живим – не зарізаний.

– Олександр, не забудеш при закінченні експеримента з пророком натякнути мені про кавун, якщо я забуду? – запитав Микола Антонович. А то своєчасно не скуштуємо, що нам подарувала щедра осінь, – додав він.

– Посмакуємо, – пообіцяв Олександр Андрійович. – Не забуду, – запевнив він.

В лабораторію зайшли Григорій Никифорович – феномен-пророк і Василина Григорівна. Микола Антонович встав і підійшов до нього.

– Доброго дня шановні, Микола Антонович, та, Олександр Андрійович, – сказав він. – Я готовий прийняти на благо науки таку, приємну для мене участь в такому експерименті, – додав Григорій Никифорович, тиснучи міцно руку Миколі Антоновичу, а потім і Олександру Андрійовичу.

– Ми Вам вельмишановний, Григорій Никифорович, дуже вдячні, що проведення цього експерименту відкриє таємницю народження людини з такими здібностями, – сказав Олександр Андрійович.

В лабораторію зайшов Петро Микитович з відеокамерою.

– Познайомся, Петро Микитович. Це Григорій Никифорович –. Він – феномен-пророк, – представив Микола Антонович.

Петро Микитович, потиснувши Григорію Никифоровичу руку щойно ув’язав із комп’ютерним устаткуванням відеокамеру і став знімати.

– А тепер, Григорій Никифоровичу, пішли в ліжко – в устрій-скафандр, – сказав Олександр Андрійович.

Олександр Андрійович уклав йо в устрій скафандра і одів на його голову кремнієвий шоломофон.

– Так, – сказав Микола Антонович, сівши на стілець поруч із Григорієм Никифоровичем. – Наш експеримент ми з Вами, Григорій Никифорович, будемо проводити з Вашою участю без нашого з вами втручання. Все за нас буде робити по спеціалізований програмі наше електронно комп’ютерне устаткування, в якому задіяні прилади та устрої. Це такі устрої: кремнієвий шоломофон із перехідним модулем, який у вас на голові; удосконалений скафандр-устрій в який Ви втілені і хірургічне ліжко, в якому ви лежите. І такі прилади: функціональний магнітно-резонансний томограф; Тазиметр Едісона і Машина часа. Ці всі устрої та прилади ув’язані між собою та з електронно комп’ютерним устаткуванням. Інформація буде зчитуватися завдяки їм і виводитися на табло комп’ютера. Ви, Григорій Никифорович, і я будемо її бачити і читати на табло комп’ютера. Я буду вам коментувати кожну інформацію, яка буде появлятися на табло комп’ютера, – пояснював Микола Антонович. – А зараз, Олександр, включай електронно-комп’ютерне устаткування, – долав він.

Олександр включив електронно-комп’ютерне устаткування.

На табло комп’ютера появилася карта координатів України в ефірному просторі.

– Зараз, Григорій Никифорович, на табло комп’ютера буде з’являтися карта ефіра по кожній області України з її назвою і буде по кожній області на табло комп’ютера появлятися вся її діяльність, яка накопичувалася, як у калейдоскопі, ще з незапамятних часів. Ваша, Григорій Никифорович, задача по кожній області вибрати із цього калейдоскопа вам потрібну інформацію, яка дасть вам можливість побачити майбутнє України. Зрозуміли – запитав Микола Антонович.

– Дуже добре усвідомив, – відповів Григорій Никифорович.

На табло комп’ютера появилася Дніпропетровська область.

Стали появлятися різні села, поля, ліса і люди, які розмовляли. Появився ліс, на галявині ліса зібралися голі люди. Одні ламали сухе гілля, другі викрешували вогонь і розпалювали дрова, треті обдирали шкіру кабана, інші кам’яною сокирою одрубували з уже обідраного кабана куски м’яса і пронизували їх кам’яними палками, а інші на кам’яних жаровнях перевертали в товстеньких кам’яних шампурах куски м’яса, а ще інші сиділи на землі і гризли із шампурів м`ясо. Ще було видно на табло комп’ютера, як група людей із тигрових та лисичих шкур шили різний одяг.

Появилося поле. На току зібралися люди. Їх розмова читалася на табло комп’ютера. В ромові вони обговорювали свого пана, який соєю бандою повбивав усіх панів цієї області і привласнив всю землю області і в декількох районах назначив своїми заступниками людей із свого села.

Появилося місто – димлять труби. На одній вулиці зав’язалася бійка на іншій – іде стрільба та чути розриви снарядів. Видно розвалені будинки.

Появилося поле край цього міста, видно танки, кулемети пушки, гаубиці, а через декілька хвилин палало все місто від вибуху атомної бомби.

Після цього знов у цій області появляється знову місто. На площі зібралися люди з прапорцями та плакатами. Потім почалися виступи. Ці виступи закликали до покращання життя в цьому місті. Потім в ефірі цієї ж області знову починається повтор. Знову бійки на вулиці, іде стрільба та чути розриви снарядів. Видно розвалені будинки. Через деякий час в ефірі знову появляється місто. На площі зібралися люди . Почався мітинг. Із репродукторів лунає агітаційна розмова та чути оплески. Ця розмова була Ісуса Христа.

Закінчився мітинг. Залишилася група людей, які оточили Ісуса Христа

– Григорій Никифорович, зараз ми почитаємо на табло компютера про що буде йтися мова цієї групи з Ісусом Христом.

На табло компютера стали появлятися слова:

– Шановний, Ісус, Ви, як пророк, скажіть про майбутнє нашого міста чи скоро в нашому місті буде побудована повна лінія Метрополітена, частина якої стоїть заморожена. І хто буде та людина, яка подарує жителям міста Дніпро такий швидкий вид транспорта? – запитав чоловік.

– Метрополітену буде збудований у двадцятому столітті. Коли Мер цього міста буде Філатов Борис Альбертович. Я спілкуюся з кожною планетою Вселеної з кожною людиною, в якої резервна частина мозку задіяна свідомістю. У цих людей в резервній частині мозка існують штучні атоми розума, які з ефіра зчитують інформацію потрібну людині. В Бориса Альбертовича резервна частина мозка давно вже задіяна свідомістю і він підсвідомо завдяки штучним атомам розума все робить на благо людині, – відповів Ісус Христос. Він – людина стратегічного бачення. Творча людина сучасного і майбутнього у всіх сферах буття.

На табло комп’ютера появилася Кримська область появилося місто близь моря в оточенні гір. Видно як море заливає місто яке через декілька секунд повністю зникло під водою. Так же було видно в цих двох областях ведеться у кожному місті відбудова будинків, а потім в цих же містах знову відбувається таке ж саме рвуться атомні бомби, під море знову уходить кримське місто. В тому ж лісі тієї області на його околицях відбувається посадка різних дерев, одні люди збирають гриби, інші відпочивають на розкладушках та надувних матрацах. Потім знову появляється таке ж саме – ті ж самі голі люди які виконують ті ж самі дії: обдирають кабана жарять і їдять м`ясо, шиють із шкури тигрів та лисиць різний одяг. В тому полі тієї ж області на току зібралися люди, варять собі обід і поївши відпочивають і розмовляють про те, що в їхньому районі на дошці пошани висять фото людей із їхнього колгоспа. Потім знову на току з’являються люди і обговорюють вбивцю – свого пана.

І так в Дніпропетровській та Кримській областях на табло комп’ютера знову і знову з’являється повторно така ж подібна ефірна інформація.

– Григорій Никифорович, може зробимо відпочинок і продовжимо ще потім розглядати інформацію ще по двох областях, а потім по всім іншим – запитав Микола Антонович.

– Відпочинок робити не будемо я вже побачив наше майбутнє. Буде третя мирова війна, яка атомними бомбами більшу половину живого й неживого зітре із поверхні Землі, вистражданої від екології та знущаннями над Природою. І знову почнеться дуже-дуже довжелезний новий еволюційний цикл розвитку повторних людських Рас, – сказав Григорій Никифорович.

– От і все. Експеримент, успішно закінчено. Ми з Вами встановили істину вашого народження як людини – пророка. І визначили наше майбутнє. Ви стали феноменом завдяки штучному інтелекту та завдяки атомам двійникам Розума, які роздобувають і приносять Вашому розуму бажану інформацію. Дякуємо Вам за участь у підтримці проведення наукових дослідів сказав Микола Антонович і підійшовши до нього по чоловічому обняв його і легенько притиснув до себе.

– Я Вам теж дякую, Микола Антонович, Олександр Андрійович, за Ваше запрошення для прийняття участі в такому приємному для мене експерименті і ще раз потиснув руку Миколі Антоновичу І Олександру Андрійовичу. А тепер я поїхав додому – в Америку та розповім своїм друзям про Ваш філософсько-чудовий експеримент. 

– Григорій Никифорович, а як Ви дивитесь на те, що я Вас знову хочу запросити на проведення нового експеримента по виявленню в мозку людини атомів зла і добра, щоб потім, розробивши репараційні молекули і ними знищити у мозку людини всі молекули зла? – запитав Микола Антонович.

– Я від вас, Микола Антонович, дуже задоволено сприймаю таке запрошення і по вашому зову обов’язково приїду, – відповів Григорій Никифорович.

– Дуже добре, що Ви, Григорій Никифорович, дали нам свою згоду – сказав Микола Антонович. – І коли ми будемо готові до проведення цього експеримента я Вас повідомлю, – додав він.

І вони тепло по чоловічому обнялися і потиснули руку.

– Ми Вас, Григорій Никифорович, проведемо на електричку яка відправляється майже через дві години, – сказав Микола Антонович і глянув на Олександра Андрійовича, який вже ніс величезний кавун. – А зараз ми з Вами, Григорій Никифорович, покуштуємо кавун з мого баштану, – запропонував Микола Антонович.

В лабораторію зайшла Сніжана Вікторівна щоб забрати до їдальні хлопів і поздоровалася.

– Сніжано Вікторівна, ми вже закінчили із Григорієм Никифоровичем проводити дослідний експеримент, – повідомив Микола Антонович.

– Поздоровляю вас, – радісно і приємно, усміхаючись сказала Сніжана Вікторівна і поцілувала Григорія Никифоровича і Миколу Антоновича в щоку. А потім підійшла до Олександра Андрійовича і, обнявши його тепло поцілувала.

– А ти, Сніжано Вікторівна, вчасно за нами прийшла, щоб забрати нас до їдальні. Тоді, Григорій Никифорович, ми Вас теж всі запрошуємо у нашу заводську їдальню, – запросив Микола Антонович.

Ідучи до їдальні вони зустріли Василину Григорівну, яка теж приєдналася до них і запитала як у них проходить проведення наукового експеримента.

– Ми раді тебе, Василина Григорівна, повідомити, що ми вже закінчили проводити наш експеримент, – сказав Микола Антонович.

– Дуже приємно, Микола, – сказала Василина Григорівна і кокетливо, заглядаючи в його очі взяла його руку і поцілувала в щоку, а потім підійшла до Григорія Никифоровича і, обнявши його тепло поцілувала.

– Мені теж приємно прийняти поздоровлення від такої кмітливої і красивої жінки, – сказав Григорій Никифорович і, обнявши її тепло поцілував.

Підійшовши до їдальні їх вже, як завжди, зустрів Тузик своєю собачою мовою – почав виляти хвостом та стояти на задніх лапах.

Олександр, іди замовляй на стіл, а ми з нашим гостем ще поспілкуємося з Тузиком, – сказала Сніжана Вікторівна.

– Григорій Никифорович, а Ви зараз можете відгадати його думку? – запитав Микола Антонович.

– Він зараз каже Вам, щоб Ви не забули купити йому по пиріжку. І коли будете виходити із їдальні тоді і віддасте йому, – відповів Григорій Никифорович. – А ще він каже Вам, що хоче з Вами піти до Вас в лабораторію і він ще хоче через свою душу поспілкуватися з Вами, і каже, що дуже хоче послухати вірші Сніжани Вікторівни, – додав він.

– Чули, хлопі, та, дівчата, тепер я ще більше від Вашої, Григорій Никифорович, відповіді на моє запитання переконався у флюїді Вашої резервної частини мозка, – сказав Микола Антонович.

Коли вони зайшли в їдальню стіл був уже накритий. Вони посідали і, побажавши смачного стали їсти та зрідка обмінюватися думками.

На завершення трапези вони зарізали кавун.

– Сніжано, будь ласка, почитай нам і Григорію Никифоровичу вірші, – попросив Микола Антонович.

Сніжана Вікторівна дістала записничку і стала читати такі вірші:

РУКИ ЛЮБОВІ

Доторкання тепла із твоєї руки так приємно хвилює.

Як на вишню в саду подивлюся – тебе у ній бачу:

І твій носик, і очі, і брови – в уяві курносу малюю –

Близь розквітлої вишні стоїш ти в садочку на дачі.

Як на ручки твої подивлюся – то знову тебе у них бачу:

Мов двох гілочок вишні, їх дотик до мене магічний –

Це твої почуття і любов плодоносна, квітуча і зряча, 

Бо вселяють у серце ці ручки кохання і вічність!

Ці дві гілочки – руки голублять і пестять твоєю любов’ю, 

Залюбки у вишневім саду я з тобою гуляю, 

Ми уже закохались в любовнім саду до нестями з тобою –

Ці дві гілочки я вже без тебе й насад не зміняю!


ЛЮБОВ

Мов блискавка, в душу любов почуттям залетіла –

Два серця з’єднались в одно і любов’ю гриміли –

Твоєї любові – любов і моя захотіла!

І наші тіла від любові неначе бриніли…

Любов, як вулкан, що спонтанно в душі виникає – 

Своє почуття, як ту магму з душі вивергає!

Чужого притулку в цім світі для себе шукає

І в ньому зріднитися миттю вона вимагає!

Любов – це кодована суть, – інформація предків –

Прибульців, які досягли в клонуванні вершини!

Любов – це і тайна Землі, – Атлантиди маєтків,  

Любов – це у вічне кохання космічні стежини!


ЛЮБОВІ ЧАРУЮЧІ СТРІЛИ

Немов я у небо злетів, як побачив тебе

І з тої пори, кароока, коли ми зустрілись

Тебе відчуваю в собі, як неначе себе –

Я бачу твоєї любові чаруючі стріли:

Куди б не ішов – я у мріях тебе лиш несу.

Це доля моя відшукала тебе у цім мирі –

Тебе полюбив я за ніжну душевну красу!

Кажу я тобі, ненаглядна, відверто і щиро:

Що хто б не шукав, як в щасливих казкових сонетах, 

Та ще не вдається, любима, нікому знайти

У нашій безкраїй Вселеній такої планети, 

Що там проживає така ж чародійна, як ти!


Дуже хороший образ у вірші «Чародійна любов» – рядки «Ти та, без якої геранія в’яне весною і та, із якою ромашка цвіте і зимою!» – похвалив Григорій Никифорович.

Прокоментувавши вірші вони повели Григорій Никифоровича на електричку.

– Чекай, любий, я зателефоную і теж буду чекати на твій приїзд, – сказала Василина Григорівна у відчинене вікно, уходящої електрички по-силаючи вслід повітряний поцілунок.

05.04.2018 Проза / Роман
На грані живого і мертвого (Глава 16 том 6) / Роман | Василенко Андрій Антонович
Попередня публікація: 05.04.2018 Проза / Роман
На грані живого і мертвого (Глава 14 том 6) / Роман | Василенко Андрій Антонович
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
08.10.2018 © Арсеній Троян / Оповідання
Дядько Василь
29.09.2018 © Ірина Затинейко-Михалевич / Бувальщина
Знахар сьогодення
23.09.2018 © Дарія Китайгородська / Мініатюра
Вечірні гастролі
23.09.2018 © Дарія Китайгородська / Мініатюра
З першого погляду
22.09.2018 © роман-мтт / Мініатюра
Вересень дзижчить утомленою мухою
На грані живого і мертвого (Том VI)
05.04.2018
На грані живого і мертвого (глава 1 том 6)
05.04.2018
На грані живого і мертвого (глава 13 том 6)
05.04.2018
На грані живого і мертвого (глава 15 том 6)
05.04.2018
На грані живого і мертвого (глава 17 том 6)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 3  Коментарів:
Тематика: Проза, роман,
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
13.10.2018 © Суворий
Пацифікація Галичини: польська армія руйнує українські села, катує та арештовує (жовтень 1938)
11.10.2018 © Суворий
Європа після Судет: Німеччина активізує зовнішню політику та шпигунство (жовтень 1938)
10.10.2018 © Суворий
Радянська Україна: арешт маршала Блюхера, повстання та чистки в червоній армії (жовтень 1938)
09.10.2018 © Суворий
Закарпатська криза: долю Закарпаття передано в руки Німеччини та Італії (жовтень 1938)
04.10.2018 © Суворий
Провід ОУН проголосив головою і вождем націоналістичного руху полк. Андрія Мельника (жовтень 1938)
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
16.10.2012 © Істерична Бруталка
23.02.2013 © Тетяна Ільніцька
26.03.2012 © Піщук Катерина
19.11.2015 © Каріна Зарічанська
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008 - 2018
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори ©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди