05.04.2018 19:49
Без обмежень
6 views
Rating 0 | 0 users
 © Василенко Андрій Антонович

На грані живого і мертвого

глава 16 том 6

підготовка до лікування пацієнтів із міста Дніпро

Йшовши на роботу Микола Антонович попутно зайшов у заводську лікарню до Маргарити Віталіївни.

– Доброго ранку шановна, Маргарита Віталіївна, – поздоровався Микола Антонович.

– Доброго шановний, Микола Антонович.

– Я попутно, ідучи, заглянув до вас, Маргарита Віталіївна, щоб узнати як іде підготовка до лікування тринадцяти пацієнтів із лікарні Мечнікова міста Дніпро, ? – запитав Микола Антонович.

– А ніяк. Поки що я ще не бачу підготовки. Я вже з кожним причетним до цієї підготовки розмовляла, а вони мені всі відповідали, що ще встигнемо, що строк, який йому дали на оперативці ще не пройшов.

– Тоді все ясно. Я пішов у лабораторію.

Попутно Микола Антонович зайшов до Петра Микитовича і сказав йому, щоб пін через Інтернет щойно узнав в якому магазині, що можно купити і по якій ціні?

Зайшовши в лабораторію Микола Антонович поздоровався.

– Ти мабуть заходив у лікарню? – запитав Олександр Андрійович.

– Я був у Маргарити Віталіївни і в них ше не ведеться підготовка до лікування. Я думаю, шо треба повідомити директора, – порадився Микола Антонович.

– Я теж такої думки, – підтримав Олександр Андрійович.

– Я зараз зателефоную Надійці, якщо він є? – сказав і став телефонувати. – Директор є? Каже, що на місці, Тоді я пішов, – додав Микола Антонович.

Микола Антонович зайшов у канцелярію.

– Заходь. Сергій Никифорович один, – сказала Надія Петрівна.

Зайшовши Микола Антонович поздоровався і вони потиснули один одному руку.

– Розповідай, Микола, твоя інформація позитивна, чи негативна? – запитав Сергій Никифорович.

– Інформація, Сергій, поки що злегка негативна. Хоч строки, які встановлені на оперативці ще не вийшли, але на мій погляд що це все можна зробити за один день та й вони ж чекають на відповідь. Я заходив у лікарню узнати як іде підготовка до лікування тринадцяти пацієнтів із лікарні Мечнікова міста Дніпро. І коли запитав у Маргарити Віталіївни як? То вона мені відповіла, що аж ніяк, що поки вона ще не бачить підготовки, що вже з кожним причетним до цієї підготовки розмовляла, а вони їй всі відповідали, що ще встигнемо, що строк, який їм дали на оперативці ще не

пройшов. І я знову вирішив тебе повідомити.

– Вірно ти, Микола, і на цей раз вирішив. Я щойно скликаю оперативку. Ти, Микола, іди і скажи Своїй Надійці хай, скликаючи на оперативку всім каже, щоб через п’ять хвилин всі були на оперативці, – сказав Сергій Никифорович.

– Надійка, Сергій щойно скликає оперативку. Телефонуй і скажи кожному, що він сказав через п’ять хвилин щоб були уже в нього.

Надія Петрівна стала дзвонити, а коли усіх обдзвонила Микола Антонович зайшов у кабінет Сергія Никифоровича.

– Уже передзвонила всіх, – повідомив Микола Антонович.

– А ти, Микола, я тебе прошу візьми все те, що я скажу під контроль.

– Добре все буде сьогодні ж зроблено, – запевнив Микола Антонович.

– Я бачу, що вже всі в зборі, – сказав Сергій Никифорович. – Шановні, колеги, я вас так рано зібрав, щоб вирішити на мій погляд одне престижне для нашого колектива і дуже важливе питання. Ми не повинні з вами негативно заплямити нашу репутацію в медицині. Я думаю, що кожен з вас пам’ятає оперативку, яку ми теж провели позапланово коли Петро Микитович зачитав отримане по нашому Інтернету звернення на наше запрошення, щоб ми назначили дату привезення пацієнтів хворих епілепсією. Нагадаю це було звернення головного лікаря лікарні Мечнікова з міста Дніпро. На тій оперативці встановили строки. Я знаю, що строки ше не пройшли, але ж мені здається, що можна їх скоротити. Пацієнти ж з нетерпінням чекають на свій приїзд. Треба, щоб Петро Микитович дав на їхнє звернення негайну відповідь і назначив їм дату приїзда. А для цього, ви ж знаєте, треба встановити ліжка, купити матраци, простині, подушки та одіяла. Що скаже головний бухгалтер – Олена Василівна. Готівка в заводській касі є? Що скаже начальник відділу постачання і, що скаже начальник механічного цеху – Ілля Володимирович. І що скаже Петро Микитович, щоб через Інтернет взнати в якому магазині, що можно купити і по якій ціні? – запитав Сергій Никифорович. – А тепер я хочу послухати кожного з вас.

– Сергій Никифорович, а до мене перед оперативкою заходив Микола Антонович і мені він дав таке як і ви завдання. Це все буде коштувати двісті вісімдесят три тисячі гривен, а купити можно в Універмазі, – повідомив Петро Микитович.

– Готівка в касі є. Це залишок від покупки паперу для табульограм в сумі триста сорок тисяч гривен, – відповіла Олена Василівна.

– Я думаю, що хай начальник транспортного цех після оперативки пришле за мною вантажівку і ми з нашим касиром до обідньої перерви це все привеземо в заводський склад – сказав начальник відділу постачання.

– Зараз мої хлопці ідуть на склад, а начальник транспортного цеха теж пришле вантажівку і до обіду ліжка із постіллю будуть стояти в лікарні, – сказав Ілля Володимирович.

– Без проблем, – запевнив начальник транспортного цеха.

– От і добре, цю оперативку протоколірувати не будемо, – сказав Сергій Никифорович. Ідіть працюйте, – додав він.

Микола Антонович з їдальні пішов у лікарню. Коли він зайшов у лікарню, то в палаті всі ліжка були застелені. В маніпуляційній були сестри і Маргарита Віталіївна.

– Що скажете шановні, цілителі, завтра можна вже лікувати привезених із міста Дніпро? – запитав Микола Антонович.

– Можна, – всі відповіли майже разом.

– Тоді я скажу Петру Микитовичу хай через Інтернет дає запрошення на завтрашній приїзд пацієнтів, – сказав Микола Антонович.

– Добре – всі сказали теж одноголосно.

– До завтра, – попрощався Микола Антонович і пішов. 

Коли Микола Антонович зайшов в Інтернет, то Петро Микитович закінчив писати запрошення на приїзд.

– Візьми, Микола Антонович, і почитай, я думаю, що дату приїзду яку я поставав у запрошенні змінювати не доведеться, – сказав Петро Микитович.

– Молодець! Відправляй, – сказав Микола Антонович. – А я піду до Сергія Никифоровича і скажу, що запрошення на завтрашній приїзд відправлено.

Микола Антонович зайшов до Сергія Никифоровича і повідомив, що запрошення на завтрашній приїзд відправлено.

– Молодці, – сказав Сергій Никифорович.

– Але ми добавили, якщо не зможете то приїздіть коли зможете тільки нас повідомте, щоб ми знали, – повідомив Микола Антонович.

– Умнички ви, Микола та Петро, – сказав Сергій Никифорович і потиснув Миколі Антоновичу руку. – До завтра, – додав він.

Коли Микола Антонович прийшов у лабораторію, то Сніжана Вікторівна вже з Олександром Андрійовичем збиралися йти додому.

Сніжана, прочитай вірш та підемо додому, – попросив Микола Антонович.

– Не прочитаю, – відповіла Сніжана Вікторівна.

– А чому не прочитаєш? – запитав Микола Антонович.

– Тому, що новий вірш не встигла написати, – відповіла Сніжана Вікторівна.

– Тоді закривай лабораторію та підемо додому – усміхаючись, запропонував Микола Антонович. 

Сніжана Вікторівна заперла лабораторію і вони пішл

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Роман

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «На грані живого і мертвого (Глава 17 том 6) / Роман | Василенко Андрій Антонович». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «На грані живого і мертвого (Глава 15 том 6) / Роман | Василенко Андрій Антонович». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Василенко Андрій Антонович.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Василенко Андрій Антонович

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо