На грані живого і мертвого
глава 3 том 7луна і душа
Зранку до початку робочого дня Сніжана Вікторівна вирішила занести свої вірші в заводську газету «Фрезер» і взяти свіжу газету.
В газеті були вірші Маргарити Віталіївни і філософсько-історичний нарис Василини Григорівни: «Бог і вплив Луни на людину». Сніжана Вікторівна прочитала вірші, а нарис вирішила читати в лабораторії.
Це були такі вірші:
В АСТРАЛЬНОМУ ВИМІРІ
Крученим вітром долі
Відсахнеться душа від тіла,
Пройде крізь стелю неба
І замре на його горищі...
Чирвою кров відійде
Із аорти, мов з гілки, листя...
В темряву зайдуть очі.
Що від себе залишу в хаті?
Зникне моя уява
Про оспівану мудрість світу,
Стихне шумливість денна
У проваллі землі глухої...
Буде душа бродити
Аж в астральному вимірі світу!
Світлій пам’яті сестрички – Надії Антонівни
В АСТРАЛЬНІЙ ДОМІВЦІ
Ти любила зелену траву,
Чебрецем вистеляла у хаті долівку,
А тепер вже чомусь наяву
Не існуєш і маєш десь іншу домівку —
Із астрально-космічних мірил,
Літаєш у часі на різних орбітах,
Де стрічаєш багацько Ярил
Та ще й нашим, душевним теплом, ти зігріта…
Ти любила зелену траву,
Чебрецем вистеляла у хаті долівку,
А тепер вже чомусь наяву
Не існуєш і маєш астральну домівку!
ДО ЗУСТРІЧІ
Ти вже лежиш, немов жива в труні…
Зібрались рідні. Свічка догорає…
Ти стала найріднішою мені –
…Армагедон зустріне нас вже раєм!
Брату Миколі Антоновичу
О, КРАЮ МІЙ!
Сьогодні минулим музичить —
Радіють звеселені очі,
Крізь марево щемко я кличу
Тебе лиш – о, краю мій отчий,
Бо ти наболів своїм правом —
Дав волю й шляхи загадкові.
…Я з братом знайшов і розправив
Щасливої Долі підкову!
Світлій пам’яті батька – Антона Опанасовича
Та неньки – Феодосії Іллівни
ЧАС
Час тримає в очах колишнє:
Як есес, що в прищах,
Взяв на мушку батьків у вишнях…
Як з чужого плеча,
Я накинув шинелю сіру,
Щоб помститись як слід.
Аж за Одер петляли звірі
Закривавлений слід…
Час залишив в очах відкритих
Поза гратами вій:
Як вставали живі за вбитих
Із окопів у бій!
Зятю Віктору Олексійовичу і доці Наташі
ЯКБИ НЕ ВЕСНЯНКИ
Із неба сніжинки – біляві зимнянки,
Неначе припудрюють смуглі веснянки…
Ти ловиш обличчям холодне творіння,
Й коли я до них доторкаюсь устами,
Ти, вмить перевтілившись в ніжне горіння,
Запалюєш серце моє сніготалом,
Який закликає кохання у мандри,
Де іній, мов стелить зимові тумани
І в риму з любов’ю говорять зимнянки –
Не бути любові, якби не веснянки!
Прийшовши в лабораторію вона ввімкнула комп’ютерне устаткування, налаштувавши його на міжпланетний Інтернет для отримання із планети «SS-344» від Наташі інформації на вчорашнє запитання і, отримавши інформацію стала читати нарис Василини Григорівни з такою назвою: «Бог і вплив Луни на людину». Він був такого зміста: «Древні філософи кажуть, що Луна є близьким сусідом Землі і, як стверджують древні вчення є визначальним учасником нашого земного життя. Вона впливає на припливи і відпливи океанів та морів, на соки в рослинах, на рідину в людині, на зачаття утробної істоти, тобто на воду – основу життя. Якщо життя є залежним від Луни, то і смерть, будучи другою стороною медалі теж пов’язана з Луною. Перед втіленням душі в тіло людини душа, як особливе матеріальне тіло, формувалась в областях Луни. Після смерті людини душа лине в мандри туди де формувалася – зароджувалася, і тільки тоді коли через деякий час нижча грішна складова душі відокремиться, оновившись вона знову переходить в нове, невидиме, духовно-матеріальне тіло. Такі цикли повторюються безперервно – душа ж безсмертна.
Що стосується Бога, якого ніхто, ніколи і ніде не бачив лише тому, що він духовний, і кажуть, що він створив Всесвіт. То якщо він і єсть сама суть і природа Вселеної то його можна розглядати як вічного по тій лиш причині, що можна уявно сприймати суть або буття про яке нікому нічого не відомо. Бог є розумним правителем незалежним від матерії в своєму існуванні і все матеріальне і духовне підвладне тільки йому! Бог це теж атомне тіло – матерія різна по складу і формі, яка має свій неабиякий розум – Вищий Розум, та Душу, Дух, Силу та Енергію.
Вищий Розум, ім’я якого Бог – це є результат еволюції частинок атомів – протонів та нейронів Розуму, які перетворюються в атоми Розума, а атоми Розума – в молекули Розума, а молекули Розума – в духовно-атомне тіло Розума.
Душа, Дух, Сила та Енергія теж проходили таку еволюцію починаючи з часточок атомів до атомів, з атомів до молекул, з молекул в духовно-атомне тіло Душі, Духа, Сили та Енергії.
Розум, Душа, Дух, Сила та Енергія мають відповідне електронно-магнітне поле і можуть притягувати до свого тіла матерію так само, як притягуватися певними матеріями.
А так як Вищий Розум це теж невидима матерія, яка знаходиться в тілі ментально-атомного мозка Вселеної і придає духу, душі і будь якому матеріальному тілу певну розумно направлену силу, як духовну так і фізичну, то тільки Вищий Розум це і є первинна духовна (атомна) матерія, яка в космічно-матеріальному ефірі формує всі інші духовно-матеріальні та матеріальні тіла.
Вищий Розум збудував Вселену по геометричним формам і арифметичним числам та пов’язав їх законами природи, які діють по програмі еволюції, яка дозволяє суспільству на кожній планеті в своєму еволюційному колі підійматися до кульмінаційної точки еволюції.
Оце так у філософській уяві розуму людини існує Вищий Розум, який
і є той Бог ніким ніколи і ніде не бачений. А церковні служителі цей Вищий Розум назвали Богом і дали йому ім’я – Ієгова».
Сніжану Вікторівну цей нарис приємно вразив своєю обізнаною актуальністю та новизною науково-філософської інформації і сміливістю думки. Вона вирішила його показати Миколі Антоновичу та Олександру Андрійовичу і звернутися до Наташі із планети «SS-344» і вийшла з нею на повторний зв’язок.
– Наташа, мене зацікавило питання впливу Вищого Розума на еволю-цію суспільства. Коли суспільство Землі, піднявшись в своєму колі еволюції до самої високої точки еволюції перестане занепадати у варварство? – запитала Сніжана Вікторівна.
– Щодо духовного занепаду скажу. Вчені нашої планети із своїх дослідних спостережень установили, що занепад триватиме і його вже ніхто не зупинить, адже такий розвиток людини закладений в її генах при народженні. А чи довго триватиме занепад? Скажу, що наші вчені зробили такий висновок – якщо цивілізація після занепада буде знову підійматися в своєму еволюційному колі без прогресивних соціальних змін відносно попереднього еволюційного кола то потім знову вона стане опускатися вниз свого еволюційного кола, впадаючи у варварство нечестивих, – відповіла Наташа із планети «SS-344». – Так що у вас помітні прогресивні зміни повинні починатися з соціально-побутових умов суспільства. Спочатку правителі повинні дати наказ, згідно якому олігархи стануть відраховувати в бюджет держави вісімдесят відсотків свого річного прибутку. А з часом слід почати відбудовувати соціальну комуну, яку ви почали будувати, але не довели до кінця. А не довели до кінця тому, що вона в принципі почала будуватися не вірно. А не вірно тому, що в цієї людини не була ще задіяна свідомістю резервна частина мозка так, як вона зараз задіяна у вас і ви, хоч і штучно – через шоломофон, але вже спілкуєтеся зі мною, – пояснила Наташа із планети «SS-433».
– Наташа, я рада почути твою відповідь і щиро тобі дякую, – сказала Сніжана Вікторівна і вимкнула зв`язок.
26.10.2014