05.04.2018 20:59
Без обмежень
10 views
Rating 0 | 0 users
 © Василенко Андрій Антонович

На грані живого і мертвого

глава 3 том 7

луна і душа

Зранку до початку робочого дня Сніжана Вікторівна вирішила занести свої вірші в заводську газету «Фрезер» і взяти свіжу газету.

В газеті були вірші Маргарити Віталіївни і філософсько-історичний нарис Василини Григорівни: «Бог і вплив Луни на людину». Сніжана Вікторівна прочитала вірші, а нарис вирішила читати в лабораторії.

Це були такі вірші:

В АСТРАЛЬНОМУ ВИМІРІ

Крученим вітром долі

Відсахнеться душа від тіла, 

Пройде крізь стелю неба

І замре на його горищі...

Чирвою кров відійде

Із аорти, мов з гілки, листя...

В темряву зайдуть очі.

Що від себе залишу в хаті?

Зникне моя уява

Про оспівану мудрість світу, 

Стихне шумливість денна

У проваллі землі глухої...

Буде душа бродити

Аж в астральному вимірі світу!

Світлій пам’яті сестрички – Надії Антонівни

В АСТРАЛЬНІЙ ДОМІВЦІ

Ти любила зелену траву, 

Чебрецем вистеляла у хаті долівку, 

А тепер вже чомусь наяву

Не існуєш і маєш десь іншу домівку —

Із астрально-космічних мірил, 

Літаєш у часі на різних орбітах, 

Де стрічаєш багацько Ярил

Та ще й нашим, душевним теплом, ти зігріта…

Ти любила зелену траву, 

Чебрецем вистеляла у хаті долівку, 

А тепер вже чомусь наяву

Не існуєш і маєш астральну домівку!


ДО ЗУСТРІЧІ

Ти вже лежиш, немов жива в труні…

Зібрались рідні. Свічка догорає…

Ти стала найріднішою мені –

…Армагедон зустріне нас вже раєм!

Брату Миколі Антоновичу

О, КРАЮ МІЙ!

Сьогодні минулим музичить —

Радіють звеселені очі, 

Крізь марево щемко я кличу

Тебе лиш – о, краю мій отчий, 

Бо ти наболів своїм правом —

Дав волю й шляхи загадкові.

…Я з братом знайшов і розправив

Щасливої Долі підкову!


Світлій пам’яті батька – Антона Опанасовича

Та неньки – Феодосії Іллівни

ЧАС

Час тримає в очах колишнє:

Як есес, що в прищах, 

Взяв на мушку батьків у вишнях…

Як з чужого плеча, 

Я накинув шинелю сіру, 

Щоб помститись як слід.

Аж за Одер петляли звірі

Закривавлений слід…

Час залишив в очах відкритих

Поза гратами вій:

Як вставали живі за вбитих

Із окопів у бій!

Зятю Віктору Олексійовичу і доці Наташі

ЯКБИ НЕ ВЕСНЯНКИ

Із неба сніжинки – біляві зимнянки, 

Неначе припудрюють смуглі веснянки…

Ти ловиш обличчям холодне творіння, 

Й коли я до них доторкаюсь устами, 

Ти, вмить перевтілившись в ніжне горіння, 

Запалюєш серце моє сніготалом, 

Який закликає кохання у мандри, 

Де іній, мов стелить зимові тумани

І в риму з любов’ю говорять зимнянки –

Не бути любові, якби не веснянки!


Прийшовши в лабораторію вона ввімкнула комп’ютерне устаткування, налаштувавши його на міжпланетний Інтернет для отримання із планети «SS-344» від Наташі інформації на вчорашнє запитання і, отримавши інформацію стала читати нарис Василини Григорівни з такою назвою: «Бог і вплив Луни на людину». Він був такого зміста: «Древні філософи кажуть, що Луна є близьким сусідом Землі і, як стверджують древні вчення є визначальним учасником нашого земного життя. Вона впливає на припливи і відпливи океанів та морів, на соки в рослинах, на рідину в людині, на зачаття утробної істоти, тобто на воду – основу життя. Якщо життя є залежним від Луни, то і смерть, будучи другою стороною медалі теж пов’язана з Луною. Перед втіленням душі в тіло людини душа, як особливе матеріальне тіло, формувалась в областях Луни. Після смерті людини душа лине в мандри туди де формувалася – зароджувалася, і тільки тоді коли через деякий час нижча грішна складова душі відокремиться, оновившись вона знову переходить в нове, невидиме, духовно-матеріальне тіло. Такі цикли повторюються безперервно – душа ж безсмертна.

Що стосується Бога, якого ніхто, ніколи і ніде не бачив лише тому, що він духовний, і кажуть, що він створив Всесвіт. То якщо він і єсть сама суть і природа Вселеної то його можна розглядати як вічного по тій лиш причині, що можна уявно сприймати суть або буття про яке нікому нічого не відомо. Бог є розумним правителем незалежним від матерії в своєму існуванні і все матеріальне і духовне підвладне тільки йому! Бог це теж атомне тіло – матерія різна по складу і формі, яка має свій неабиякий розум – Вищий Розум, та Душу, Дух, Силу та Енергію.

Вищий Розум, ім’я якого Бог – це є результат еволюції частинок атомів – протонів та нейронів Розуму, які перетворюються в атоми Розума, а атоми Розума – в молекули Розума, а молекули Розума – в духовно-атомне тіло Розума.

Душа, Дух, Сила та Енергія теж проходили таку еволюцію починаючи з часточок атомів до атомів, з атомів до молекул, з молекул в духовно-атомне тіло Душі, Духа, Сили та Енергії.

Розум, Душа, Дух, Сила та Енергія мають відповідне електронно-магнітне поле і можуть притягувати до свого тіла матерію так само, як притягуватися певними матеріями.

А так як Вищий Розум це теж невидима матерія, яка знаходиться в тілі ментально-атомного мозка Вселеної і придає духу, душі і будь якому матеріальному тілу певну розумно направлену силу, як духовну так і фізичну, то тільки Вищий Розум це і є первинна духовна (атомна) матерія, яка в космічно-матеріальному ефірі формує всі інші духовно-матеріальні та матеріальні тіла.

Вищий Розум збудував Вселену по геометричним формам і арифметичним числам та пов’язав їх законами природи, які діють по програмі еволюції, яка дозволяє суспільству на кожній планеті в своєму еволюційному колі підійматися до кульмінаційної точки еволюції.

Оце так у філософській уяві розуму людини існує Вищий Розум, який

і є той Бог ніким ніколи і ніде не бачений. А церковні служителі цей Вищий Розум назвали Богом і дали йому ім’я – Ієгова».

Сніжану Вікторівну цей нарис приємно вразив своєю обізнаною актуальністю та новизною науково-філософської інформації і сміливістю думки. Вона вирішила його показати Миколі Антоновичу та Олександру Андрійовичу і звернутися до Наташі із планети «SS-344» і вийшла з нею на повторний зв’язок.

– Наташа, мене зацікавило питання впливу Вищого Розума на еволю-цію суспільства. Коли суспільство Землі, піднявшись в своєму колі еволюції до самої високої точки еволюції перестане занепадати у варварство? – запитала Сніжана Вікторівна.

– Щодо духовного занепаду скажу. Вчені нашої планети із своїх дослідних спостережень установили, що занепад триватиме і його вже ніхто не зупинить, адже такий розвиток людини закладений в її генах при народженні. А чи довго триватиме занепад? Скажу, що наші вчені зробили такий висновок – якщо цивілізація після занепада буде знову підійматися в своєму еволюційному колі без прогресивних соціальних змін відносно попереднього еволюційного кола то потім знову вона стане опускатися вниз свого еволюційного кола, впадаючи у варварство нечестивих, – відповіла Наташа із планети «SS-344». – Так що у вас помітні прогресивні зміни повинні починатися з соціально-побутових умов суспільства. Спочатку правителі повинні дати наказ, згідно якому олігархи стануть відраховувати в бюджет держави вісімдесят відсотків свого річного прибутку. А з часом слід почати відбудовувати соціальну комуну, яку ви почали будувати, але не довели до кінця. А не довели до кінця тому, що вона в принципі почала будуватися не вірно. А не вірно тому, що в цієї людини не була ще задіяна свідомістю резервна частина мозка так, як вона зараз задіяна у вас і ви, хоч і штучно – через шоломофон, але вже спілкуєтеся зі мною, – пояснила Наташа із планети «SS-433».

– Наташа, я рада почути твою відповідь і щиро тобі дякую, – сказала Сніжана Вікторівна і вимкнула зв`язок.

26.10.2014

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Роман

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «На грані живогот і мертвого (Глава 4 том 7) / Роман | Василенко Андрій Антонович». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «На грані живогот і мертвого (Глава 2 том 7) / Роман | Василенко Андрій Антонович». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Василенко Андрій Антонович.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Василенко Андрій Антонович

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо