На грані живого і мертвого
глава 4 том 7розмова про древність
Був вихідний день – неділя. Сергій Никифорович та Василина Григорівна в квартирі залишилися одні. Сніжана поїхала з друзями в місто. Сергій Никифорович та Василина Григорівна прийняли душ і лежали на дивані – відпочивали. Сергій Никифорович ввімкнув телевізор. В передачі був міф, в якому розповідалося, що засновником нової цивілізації стали вихідці зі зруйнованої Трої, які перебралися на Апеннінський півострів. Розповідалося про Атлантиду та про космос. Після закінчення передачі Василина Григорівна вимкнула телевізор і на таку ж тематику продовжила розмову.
– Сергій, а ти знаєш, що старезні езотеричні легенди навчають нас і кажуть, що до містичного Адама жило вже багато рас різних людських істот, які жили і погасали одна, змінюючи другу по черзі. Чи ж були ці попередні типи людей більше удосконаленими? Та чи належала яка-небудь із цих рас людей крилатій расі, про яку говорив Платон, як ти гадаєш? – звернулася Василина Григорівна.
– Це особлива задача, яку належить вирішити науці, а печери Франції та останки кам’яного віку дадуть їй відправні точки, – відповів Сергій Никифорович.
– Ану поміркуй і, що ти скажеш, любий. Відкриття нашої сучасної науки аж ніяк не суперечить древнім легендам, які приписують неймовірну древність нашій расі. В недавні роки геологія, яка до цього говорила, що існування людини можна прослідкувати не далі, як до третинного періода, знайшла неспростовний доказ істини, що існування людини опереджає послідній період європейського обледеніння на цілих 250000 років. Окрім цього геологами були відкопані разом із людськими останками кремнієві знаряддя які свідчать, що в той далекий час людина охотилася і уміла розводити багаття.
– Скажу, що подальший крок в дослідженні походження людської раси поки що не зроблений. Наука зайшла в тупик і чекає подальших доказів. Нажаль в антропології і психології немає власних поглядів. І ні геологи, ні археологи не в змозі по цим уламкам установити повний скелет потрійної людини – фізичної, інтелектуальної та духовної, – відповів Сергій Никифорович. – Та хіба відкриття печерних останків докаже, що в той самий час не могло бути високоцивілізованих людських рас, – додав він.
– Проте в древніх рукописах та легендах філософами старини вже розповідалося про людей на Землі, як про расу, яка могла уже розмірковувати і говорити. Зір і знання раси були безмежними її люди зразу узнавали все. А їх хоробрість навіть загрожувала повстанням проти Великого Головного Духу. І він їх наказав, заключивши в людське тіло. Що ти про це мені скажеш? – запитала Василина Григорівна.
– Я легендам вірю. Без дима вогню не буває, – відповів Сергій Ники-
форович.
– Скажи мені мій любий, Сергій, як ти думаєш чи може так статися, що коли нинішня цивілізація Землі зникне і потім якісь археологи грядущої раси в далекому майбутньому, відкопавши такі ж самі домашні артефакти індійських племен, знову зроблять свій такий же висновок, що людство у двадцятому віці тільки почало виходити із кам’яного віку? – запитала Василина Григорівна, дивлячись у його замріяні очі.
– Все може статися. Це залежить від того, яким розумом володіє дослідник і якщо дослідне устаткування теж здібне осягнути поставлене перед ним завдання, – відповів Сергій Никифорович. – Але, не дивлячись на поверхневі гіпотези сучасних геологів, наука стала вже отримувати докази, підтверджуючі ствердження древніх філософів, щодо розвитку людських рас, – доповнив свою думку Сергій Никифорович.
– Ти правий, – підтвердила Василина Григорівна. – Древні філософи поділили періоди існування людських рас на цикли, в яких людство поступово підіймалось до кульмінаційного розвитку – височайшої цивілізації. А потім поступово опускалося до дикунства.
– Про глибокі та достовірні наукові пізнання та діяння раніше існуючих людських рас свідчать легенди старинної древності та дивовижні пам’ятники древньої старини, які зруйновані безжальною рукою часа, – сказав Сергій Никифорович.
– Знаєш, Сергій, я думаю, що єгипетські жриці розуміючи залежність людини від природи – впливу планети на долю людини для кращого вивчення Всесвіта, прив’язували цикли людських рас до природних циклів Землі. Один еволюційний цикл Землі дорівнював 4320000 років. В кінці кожного циклу на нашій планеті відбувається велика фізико-хімічна революція – полярний і екваторіальний клімати поступово обмінюються місцями. Полярний клімат переміщається в направленні до екватора, а тропічна зона зі своїм розкішним рослинним, пташиним та тваринним світом замінюється суворими пустелями льодяного полярного полюса. Ця така зміна клімата, як правило, завжди супроводжується катаклізмами – землетрусами та потопами, – повідомила Василина Григорівна.
– Виходить, що сучасні вчені не в змозі зрозуміти ті факти, що були під силу для розуму древніх, – радо сказав Сергій Никифорович задоволений таким знанням Сніжани Вікторівни.
– Взяти хімію древнього періоду – Четвертої людської Раси, вона досягла таких вершин, що наші вчені ще навіть не приблизились до них. Ось тобі приклад, секрет тягучого скла, яке будучи підвішене за один кінець на протязі 20 годин під власною вагою витягувалося в тоненьку нитку, – сказала Василина Григорівна. – Або скляну чашку принесену вигнанцем в Рим, яку він жбурнув на мармурну підлогу. Вона не розсипалась, а тільки при падінні отримала невеличку вм’ятину, яку тут же легко виправили молотком. Такі скляні чаші в Самарканді в деяких тібетських монастирях існують і сьогодні. Більше того живуть люди, які уміють їх робити, – додала вона.
– Ти, Василина, про такі легендарні речі розповідаєш, що в це наші вчені не повірять, – сказав Сергій Никифорович.
– Наші вчені сприймають наукове Сонце предків темним у порівнянні з їхнім і не думають, що і їхні нащадки будуть їх наукове Сонце сприймати ще темнішим тому, що еволюція розвитку людських рас іде на спадок. За приклад можна взяти Четверту Расу з її неперевершеною технологією скляних виробів. Ця Раса зародилася і розвивалась до свого занепада на Атлантичному континенті. В міфі про Прометея розповідається про залишки Четвертої Раси людей, яку Зевс повністю знищив, – сказала Василина Григорівна.
– Ти, моя здогадлива, хочеш натякнути на затоплену Атлантиду – логічно! – здивовано сказав Сергій Никифорович.
– Розвиток П’ятої Раси нічого нового в науці не відкрив. Судячи по кульмінаційному розвитку Четвертої Раси можна зробити філософський висновок, що еволюція людини іде по замкнутому колу, в якому вже наша людська раса спускається вниз кола. І як тільки опуститься до кінцевої нижньої точки кола теж зникне від Армагедона, – сказала Василина Григорівна.
– Браво, моя ж ти люба! – задоволено скрикнув Сергій Никифорович і смачно поцілував. – А тепер скажи де і коли ти встигла накопичити стільки наукової та філософської інформації і чому я раніше від тебе такого не чув? – з величезним задоволенням запитав Сергій Никифорович.
– Накопичила, як ти кажеш, тоді коли навчалася у київському Міжнародному науково-технічному університеті на історичному факультеті та тоді коли вже працювала на заводі. У вихідні дні шастала по бібліотеках міста та не вилазила із центральної міської бібліотеки. А не чув… Ти ж, любий, знаєш: сім’я, робота, заочна аспірантура. Одним словом до цього часу була ще не визрілою до такої розмови, – відповіла Василина Григорівна і, обнявши Сергія Никифоровича вони стали цілуватися і пеститися.