06.04.2018 10:58
Без обмежень
9 views
Rating 0 | 0 users
 © Василенко Андрій Антонович

На грані живого і мертвого

гоава 9 том 7

роздуми про проведення експеримента

Прийшовши на роботу Микола Антонович з Олександром Андрійовичем обдумували підготовку до проведення лікувального експеримента.

– Ми, Олександр, зараз почнемо думати над створенням математичних моделей і створимо їх. Сніжана Вікторівна з Василиною Григорівною напишуть комп’ютерні програми. А де ми візьмемо феномена-пророка? Треба просити Василину Григорівну, щоб вона поговорила із Григорієм Никифоровичем Морененко. Він же тоді коли ми робили науковий експеримент по виявленню атомів зла дав згоду і на лікування. А чи він погодиться тепер приїхати із Америки, хоч я вже подумав над цим тоді, коли віддавав у редакцію газети «Науковий Київ» свою теорії «Аналітична фізико-хімія ефіра». Я дав у газету обґрунтовану об’яву і просив зателефонувати, якщо хтось побажає взяти участь у нашому експерименті, Та ще я мав розмову з головним редактором міського телебачення – Петром Якимовичем Старокінь і просив його теж посприяти нам у цьому питанні, а дзвінків немає. Питання складне.

– Ти, Микола Антонович, вірно мислиш. Питання дійсно складне.

– Тоді я пішов та поговорю з Василиною Григорівною, а ти, Олександр, заведи в пам`яті електронно-комп’ютерного устаткування із його зовнішньої пам’яті діаметри всих томів головного мозка, які ми виявили ще при проведенні операції головного мозка клієнту з Америки. Це ти зробиш для того, щоб ми в порівнянні з ними могли визначити в мозку з найменшим діаметром атоми, які і будуть атомами зла і добра.

– Василина Григорівна, ти коли я зараз прийду до тебе зможеш зі мною обговорити делікатне питання. Кажеш, що зможеш. Я вже іду, – сказав Микола Антонович і пішов.

Коли прийшов Микола Антонович Василина Григорівна готувала чай.

Вони сіли за стіл і в них пішла за чаєм розмова.

– Василина Григорівна, ти ж знаєш, що ми будемо проводити лікувальний експеримент по знищенню атомів зла в резервній частині мозка феномена-пророка. Ми з Олександром, вже почали думати над створенням математичних моделей і створимо їх, а ви, Василина зі Сніжаною напишете комп’ютерні програми. А де нам знайти феномена-пророка. От я і прийшов до тебе, Василина Григорівна, щоб ти поговорила з Григорієм Никифоровичем Морененко, чи він погодиться знову приїхати із Америки.

– Ми, Микола Антонович, зараз про це узнаємо, – сказала Василина Григорівна і стала виводити на табло мобільного телефона його номер. – Абонент розмовляє, – повідомила Василина Григорівна.

– Почекаємо, – сказав Микола Антонович. – Якщо ти, Василина Гри-

горівна, ще з ним спілкуєшся в любовній сфері, то постарайся його вговорити якщо він не погодиться, – попросив Микола Антонович.

– Спілкуємось. Я думаю, що він приїде. Ти ж, Микола Антонович, знаєш, що він для науки з радістю все зробить, – запевнила Василина Григорівна і стала телефонувати.

– Від мене, Василина Григорівна, передай Григорію Никифоровичу палкий привіт, – попросив Микола Антонович.

– Добрий день, мій любий, смачно цілую і тепло обіймаю тебе. Твоя, як ти мене завжди називаєш, Василинка. Від Миколи Антоновича тобі палкий привіт. Він ось у мене. Прийшов тебе запросити, щоб ти до мене – твоєї вірної лебідки приїхав, як дослідний лебідчик, і прийняв участь у проведенні лікувального експериментв по знищенню зла. Ти кажеш назначайте дату і ти з великим задоволенням приїдеш. Кажеш без мене нудьга давить. Я теж, любий, без тебе нудьгую. Я тобі зателефоную коли буде підготовлений лікувальний експеримент. Цілую і до зустрічі.

– Ми з Олександром Андрійовичем тепер спокійно будемо готувати експеримент. Я вдячний тобі, Василина Григорівна, за спонсорське сприяння в нашій справі, – сказав. Микола Антонович.

– Ти, Микола Антонович, Повідомиш мене коли будуть створені математичні моделі для написання по цій темі комп’ютерних програм, щоб я допомогла Сніжані їх написати, – попросила Василина Григорівна.

– Тобі, Василина Григорівна, скаже Сніжана коли почне писати комп’ютерні програми. А тепер я іду в лабораторію і ми з Олександром Андрійовичем почнемо готуватися до проведення лікувального експеримента. До побачення, – сказав Микола Антонович і пішов у лабораторію.

– Погодився Григорій Никифорович прийняти участь у проведенні дослідного експеримента, чи ні? – запитав Олександр Андрійович.

– Сказав Василині Григорівні, що приїде до неї і з великим задоволенням і візьме участь в експерименті, – відповів Микола Антонович.

– Експеримент відбудеться, – радісно сказав Олександр Андрійович.

– А ти, Олександр Андрійович, вже позаводив у пам`ять електронно-комп’ютерного устаткування всі атоми головного мозка.

– Позаводив і зробив таблицю для їх порівняння, – відповів Олександр Андрійович.

– А тепер, Олександр Андрійович, продовжимо писати наші тези для написання словесних алгоритмів.

І стали писати тези для написання словесних алгоритмів для створення математичних моделей, по яким Сніжана Вікторівна із нештатним своїм помічником Василиною Григорівною будуть писати комп’ютерні програми для знищення атомів зла в молекулах клітин резервної частини мозка

феномена-пророка.

В лабораторії настала тиша. Зрідка чути тільки стук коліс електрички та воркотання диких голубів, які завжди просять: че-куш-ку, че-куш-ку, че-куш-ку, а тоді, вроді п’яні кажуть: хоч ку-ди, хоч ку-ди, хоч ку-ди.

В такій тиші Микола Антонович з Олександром Андрійовичем дума-ють і пишуть тези словесного алгоритму для створення математичної моделі по знищенню зла, обмінюючись думками.

В лабораторію зайшла Сніжана Вікторівна, щоб забрати Олександра Андрійовича в їдальню.

– Мабуть прийшов час на обід і ти, Сніжана Вікторівна, прийшла придати нам апетиту своїми віршами? – сказав Микола Антонович і глянув на годинник. Прочитай нам про любов смачні вірші та підемо пообідаємо, – попросив Микола Антонович.

Сніжана Вікторівна із записнички стала читати такі вірші:

В ДУШЕВНОМУ МОРІ

Дощик хмароньки збирає –

Чайки скиглять в морі, 

Ніби Долею він грає

В радощах і в горі.

Почуття, неначе хвилі, 

Настрій — штормом в душу:

То буває серцю милий, 

То терпіти мушу.

Дощик з хмарами далеко…

А в душевнім морі —

Почуття, — душі лелеки

В радощах і в горі!


СИВИНА ДОВГОЛІТТЯ

Душею і зовні ти й досі, мов квітка, красива:

На скронях – веде до любові доріженька сива;

Років борозенки високе чоло прикрашають;

Всі стріли, що в тятиві брів красоту обрамляють!

У нашім коханні з тобою ми завжди щасливі –

І вітер – віщун, щось музичить для нас на сопілці

У тиші, яка розмістилася тихо на сливі

Із дятлом, що тишу дзьобає на грушевій гільці…

…Лягла на чоло сивина довголіття снігами

І мудрість із нього злітає й горить над садами…

Незмінні лиш зорі – вечірніх метеликів зграя

Та Всесвіт любові – горить, – і повік не згорає!


А НАВКОЛО – НІ ЗВУКА

Ти, похмурий, мов осінь, мене, мов не чуєш, 

А навколо – ні звука, – мов спокій заснув!

На мої почуття холодком реагуєш, 

Я ж до тебе шукаю доріжку-весну, 

У душі почуття, мов у морі, – прибої, 

А навколо – ні звука, – мов спокій заснув!

Я душею у тебе в полоні любові, 

І торую до тебе доріжку-весну, 

У душі почуття журавлями курличуть, 

А навколо – ні звука, – мов спокій заснув!

Я, мов громом, тебе на побачення кличу, 

Знайшовши до тебе доріжку-весну…

…У душі почуття, мов струмочки крикливі, 

А навколо – ні звука, – мов спокій заснув!

Ми в полоні любові з тобою щасливі –

Бо знайшли ми до неї доріжку-весну!


– Сподобалися. А тепер гайда у їдальню, – сказав Микола Антонович. Після закінчення урока Василина Григорівна зайшла в свій кабінет, думаючи дописати нарис, але думка чому-то пішла по іншому напрямку.

Вона чомусь згадала, що по закону Природи людське буття не може терпіти однобічності та одноманітності. І там, де починається посилення Зла там, з неминучістю ярко розгорається Добро. І тому Вищий Розум – Бог, як творець, при позбавленні людства від Зла проявив себе як винищувальна сила проти надмірного почуття власності, яке приводить до розвитку олігархії, слідством якої були, є і будуть війни на Землі. Що по закону Природи всі форми проявлення сил природи мають один спільний початок, тобто вони знаходяться між собою в такому співвідношенні і в такому взаємному зв’язку, що кожна з них зможе перетворитися в будь яку іншу силу, а їх спільні дії можуть проявитися одним еквівалентом. Таке з’єднання різноманітного проявлення сил природи древні вчені – філософи різних планет назвали словом «Вріль». Вражаючим прикладом Вріля є мобільний телефон, який ліквідував відстань між голосами двох людей. В телефоні коливання їх звукових хвиль захвачується і утримується магнітом мембрани, а далі звукові хвилі, трансформувавшись переносяться ефірним електричним струмом, діючим в унісон із співпрацею магніту. Аналізуючи свій напрямок думки та, міркуючи Василина Григорівна розкрила недописаний нарис і стала його перечитувати. А коли прочитала рядки: «А для того, щоб людство прийшло до громади і кожен позбавився власної душі, придбавши у спільноті вільну незалежну душу треба знищити найбільшого ворога – зло. А щоб знищити зло, треба знати його шлях виникнення та місце знаходження. А для того, щоб взнати цей шлях та місце знаходження треба зло розглянути з атомної точки зора». Прочитавши ці рядки до Василини Григорівни прийшло осяяння і вона, зібравши свої думки стала закінчувати нарис таким текстом: «І щоб з’ясувати його природу та місце знаходження, то чому б не використати у цій справі Вріль магнетизму та біологічного електроструму мозка людини та Флюїд ефіра і для цього розробити спеціальні прилади і ув’язати їх із спеціалізованим комп’ютерним устаткуванням. І коли дослідним шляхом будуть встановлені розміри його атомів та місце знаходження тоді Зло, як хворобу, можна буде знищити репараційними ферментами».

Такою думкою Василина Григорівна закінчила писати другу половину задуманого нариса.

Василина Григорівна, закінчивши писати другу половину нариса і, об’єднавши з першою половиною віддрукувала нарис у двох примірниках і понесла його в лабораторію.

Коли Василина Григорівна зайшла в лабораторію там вже була Сніжана Вікторівна. Вона зайшла забрати Олександра Андрійовича додому.

Микола Антонович з Олександром Андрійовичем говорили про проведення лікувального експеримента, а Сніжана Вікторівна писала вірші.

Василина Григорівна, підійшовши до Миколи Антоновича віддала йому два примірники, слухаючи його розмову з Олександром. Андрійовичем. До них підійшла і Сніжана Вікторівна.

– Ти, Василино, із Сніжаною присядьте на дивані. Ми вже закінчуємо наші роздуми про написання тез для словесного алгоритма і почнемо читати твій філософський нарис, – сказав Микола Антонович.

Микола Антонович та Олександр Андрійович стали читати нарис «Як знищити зло». Текст філософського нариса був такий:«Почуття власності поширило свої зазіхання на всі сфери життя: не тільки на майно, а і на любов. І це помітно навіть у нашій розмові: замість «бути» ми часто вживаємо «мати». Ми не кажемо хочу, щоб «була» у мене любима, ми говоримо: я хочу «мати» любиму. Ми не кажемо «я хочу, щоб «був» у мене друг, а кажемо: я хочу «мати» друга».

Поклик душі до почуття власності народжує протилежні сили добра – зло. Розум стверджує, що почуття власності народжує хвороби людства: користь, брехня, егоїзм і нетерпіння, які проявляють почуття переваги – бажання бути винятковим. Винятковість – це наявність будь якого перевершення у чомусь над ким-то. Вона може привести до непередбачених форм привласнення: таємної – крадіжка; відкритої – експлуатація; економічної – незаконне привласнення; воєнної та інших. Почуття власності, бажання особистого задоволення, прагнення до власті завжди спрямовують людину до віддаленості та відокремленості від суспільства, а в підсумку приводять до зла і хаоса. Саме хаос протидіє єдності та цілісності.

А для того, щоб людство прийшло до громади, позбавившись власної душі, треба знищити найбільшого ворога – зло. А щоб знищити зло треба знати його шлях виникнення та місце знаходження. А, щоб взнати цей шлях та місце знаходження треба зло розглянути з атомної точки зора.

Шлях знищення зла є поки один – еволюція мислення. Це коли резервна частина мозка людини визріє і заселиться в ній тільки флюїд добра. Але цей шлях дуже довжелезний. А от коли при дослідженні експериментальним шляхом буде виявлено, наявність атомів зла і добра тоді можна вже говорити про штучний шлях знищення зла – саму страшну хворобу людства. Хворобу, яка так же, як і всі інші хвороби є матеріальним вірусом. І щоб з’ясувати його природу та місце знаходження, то чому б не використати у цій справі Вріль магнетизма та біологічний електрострум мозка людини та Флюїд ефіра і для цього розробити спеціальні прилади і ув’язати їх із спеціалізованим комп’ютерним устаткуванням. І коли дослідним шляхом будуть встановлені розміри його атомів та місце знаходження тоді зло, як хворобу, можна буде знищити репараційними ферментами».

– Молодець, Василино! Гарний філософський нарис. Ми обов’язково з Олександром та з тобою розкриємо таємницю виникнення зла і знищимо його репараційними атомами, – запевнив Микола Антонович.

– Обов’язково все зло знищимо, – підтвердив Олександр Андрійович.

– А я вам, хлопці, буду придавати наснаги своїми віршами.

Василина Григорівна попросила Сніжану Вікторівну почитати вірші.

– Я теж трішки затронула цю тему, – сказала Сніжана Вікторівна і стала читати такі вірші:

О, БОЖИЙ СУД!

Баских копит рясна тривога

Галопним смерчем землю топче, 

Під сто чортів і сто три Бога

Прогнався спокій геть за очі, 

Закони чинні не працюють

Між гілок влади ум конає, 

Парламентарії гарцюють.

Ніхто, ніщо, ніде ... не знає, 

Вкраїна в пеклі дибки стала, 

Бо правлять зла міцні кристали...

О, Божий суд, нащо руїни?!

…Повстань, ти ж вільна, Україно!


ЛЮБОВІ ЗЛО І ДОБРО

Споконвіку в суспільстві існують і зло, і добро…

Зло – це зрада любові, огида, брехня, егоїзм.

А добро – це є правда й любов гаряча, як кров

Та в коханні прекрасні думки і твої, і мої!

У любові існує завжди доленосний покров, 

А з тобою у нас як дві правди існує любов –

Справедлива, цнотлива і щира, і щедра добром –

Розлилася у ній почуттями сердечності повінь

І стоїть у цій повені наша любов, мов паром!

…Як в суспільстві є зло і добро, то отак і в любові.


ДОБРО І ЗЛО

Не раз перекликалась з журавлями осінь, 

Не раз Земля навколо Сонця облетіла, 

Але ще з тих часів душа постійно просить

Чогось іще, щоб ним задовольнити тіло!

З тих пір як ум гуляє в лабіринтах мозку

І володіє в нім енергією духу, 

В якім часу свіча горить не та, що з воску, 

Вона зі зла й добра і дразнить нерви слуху, 

З яких душа і тіло вдвох снують орбіту, 

З яких і розум прагне підвестися в простір –

Тому добро і зло живуть в обіймах Світу

І прохано й не прохано приходять в гості!

…Не раз Земля навколо Сонця облетіла, 

Не раз перекликалась з журавлями осінь…

Споконвіків добра не вистача для тіла –

Його весь час душа у компромісів просить!


ЛЮБОВ НЕ ШУКАЙ

Мене не шукай в інтернетській мережі, 

Мене зустрічай на раптовій зупинці, 

Віддай, що скарбниці душевній належить, 

Й не взявши мого, не лишай на одинці!

Незгасна любов, як небесне Світило, 

Тебе поведе на вершини життєві, 

Щоб завжди тобі у коханні щастило, 

Щоб мрійне бажання збувалось миттєво!

Зустрівшись, любові віддай, що належить –

Із першого погляду хай верховодить!

Любов не шукай в інтернетській мережі –

Вона наяву підсвідомо приходить, –

На вчинки найліпші завжди спонукає!

…Джерела емоцій тобі подарую –

Із них благодійність моя витікає

І щира любов в них фонтаном вирує!


ВІДПОВІДЬ

В Молочного Шляху ти хочеш узнати:

Коли, як і звідки з’явилися зорі –

Чи можна на кожній любов розпізнати, 

Чи душі живої істоти прозорі?

Тебе закликає любов загадкова

І ти, перевтілившись в зіроньку, хочеш

Спитати, чи й справді любов там казкова?...

…Й коли появилась йому ти на очі –

Тоді відповів Шлях Молочний щомиті:

«У далеч ведуть до кохання любові алеї…

На те лиш існує любов у цім світі, 

Щоб явність зробити із казки про неї!».


Невістці Олені та сину Олександру

ПРИБІЙ ЛЮБОВІ

У нашій любові, що з мрійних джерел

Пливуть почуття, мов із річки, — без дна, 

Яка свій початок із серця бере.

Прозорість душі — це ж її глибина!

У плесо життя відплива почуття, 

Мов подих натхнення, — несхибна любов

У Світ проводжає сумісне життя…

І ми відчуваєм: пульсує в обох

Любові ще першої радісній зміст, —

Й здається, він котить із берега мрій

Крізь замкнуті руки, — мов зведений міст, 

Любові величної вічний прибій!


Кінець робочого дня змусив Миколу Антоновича, Василину Григо-рівну, Олександра Андрійовича і Сніжану Вікторівну скласти свої фахові обов’язки і, похваливши вірші Сніжани Вікторівни вони пішли додому.

.

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Роман

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «На грані живого і мертвого (Глава 10 том 7) / Роман | Василенко Андрій Антонович». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «На грані живого і мертвого (Глава 8 том 7) / Роман | Василенко Андрій Антонович». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Василенко Андрій Антонович.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Василенко Андрій Антонович

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо