Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
06.04.2018 13:16Роман
 
Рейтинг: 0 | 0 гол.
Без обмежень
© Василенко Андрій Антонович

На грані живого і мертвого

глава 13 том 7

на Симпозіумі

Василенко Андрій Антонович
Опубліковано 06.04.2018 / 45658

Зима. Десяте число. За вікном літака свинцеве небо. Було вже близько двадцяти години. Літак став кружляти над аеродромом Нью-Йорка. Над містом наче висів величезний абажур, в якому мерехтіли електричні вогні, мов зорі у небі. Стюардеса оголосила про прибуття. Пілот опустив шасі, і літак пішов на посадку.

Приземлення літака пройшло для пасажирів майже непомітно. Під’їхав трап і люди стали виходити.

– Україна... Василина Чабаненко, Микола Опанасенко, Олександр Світозаренко, Петро Шуліка та Герасим Федорович Клименко на вас чекає машина з прапорцем вашої держави, – оголосив гучномовець.

Вони побачили перед собою цілу чергу автомашин під стягами різних держав і вони взяли напрямок на український прапор.

Підійшовши до машини Петро Микитович відірвав із блокнота папірець і дав його перекладачу. На папірці було написано: «Готель Хілтон Йорк».

Перекладач віддала його водію машини і, переговоривши з ним, та віддавши Петру Микитовичу сценарій роботи Симпозіума, в якому було чітко розписано розпорядок дня сказала щоб сідали в машину і, що цей же водій приїде завтра о дев’ятій годині ранка в готель і відвезе їхв Колумбійський інститут Нью-Йорка.

Петро Микитович засік час. Пробок по дорозі не було, доїхали за шістнадцять хвилин. Водій відчинив двері, подав руку Василині Григорівні і, підійшовши з ними до багажника машини взяв її сумку і повів їх у готель. Олександр Андрійович зібрав паспорти і віддав адміністратору та, заплативши отримав ключі від їхнього номера і номера Василини Григорівни. Ліфт їх підняв на одинадцятий поверх. Олександр Андрійович віддав ключі Петру Микитовичу і, відкривши двері номера Василини Григорівни зайшов з нею в номер. Вони прийняли душ і пішли в ліжко.

– От ми любий, Олександр, знову тільки вдвох з тобою та з нами очікуваний інтим, – сказала Василини Григорівни і вони почали спілкуватися, віддавшись своїм почуттям.

Вранці хлопці розбудили їх і, прочитавши сценарій роботи Симпозіума, пішли в ресторан готеля. В ресторані вони поснідали і та ж сама машина відвезла їх в інститут. У вестибюлі на першому поверсі проходила реєстрація делегатів Симпозіума, видавали програми і радіонавушники – для прослуховування перекладу виступів. В загальному гомоні делегатів чулися всілякі мови. Василина Григорівна, Микола Антонович, Олександр Андрійович та Петро Микитович відмітили на програмі доповіді, які їм хотілося б послухати, і пішли в зал, сіли у першому ряді напроти трибуни.

Залою володів гамір. Подзвонив мобільний телефон.

Дзвонила Надія Петрівна.

– Привіт, любий! Ми тут із Маргаритою та Сніжаною. Цілую тебе. Ви ще не виступали? – з хвилюванням говорила Надія Петрівна.

– Ні. Тільки-що закінчилася реєстрація. Як ти там? Тримайся і чекай. Цілую і передаю слухавку Олександру.

Так вони швидко і коротко поговорили із своїми дружинами.

В залі закінчився гамір і настала тиша. Петро Микитович налаштував відеокамеру і став знімати. Головуючий привітав делегатів і об’явив порядок денний.

– Україна. – повідомив головуючий – запрошується на виступ доктор філософських наук Василина Чабаненко. Приготуватися докторам математичних та медичних наук Миколі Опанасенко і Олександру Світозаренко та доктору медичних наук Герасиму Клименко.

Петро Микитович налаштував відеокамеру і коли Василина Григорівна вийшла на трибуну став знімати.

Василина Григорівна вийшла на трибуну і, знаючи на пам`ять свій текст стала розповідати:

– Шановні колеги, дозвольте привітати вас із вашим досягненням у науці і побажати натхнення та нових успіхів – звернулася Василина Григорівна. – Я собі задала питання, над яким кожен із вас теж неодноразово замислювався, і прагну знайти вірну відповідь. Питання актуальне і злободенне і звучить так: «Атоми – елементали. зло і добро». Ще древні філософи писали, що атом це – зерно духа, або фактичний елементал життя людини. Елементали – це атоми, в яких на їхніх границях зустрічаються атоми зла та добра. Ця границя теж має своє духовне тіло, яке як і всяке тіло має свої атоми, які невидимі навіть електронним мікроскопом. Тож, якщо електронний мікроскоп удосконалити, або використати Тазиметр Едісона, маючий величезну степінь відчуття. А коли він приєднаний до великого телескопа, Ви ж знаєте, то він дає можливість не тільки виміряти тепло дуже далекої зірки, а й виявити у її невидимих променях атоми, а також відшукати нові планети. Тоді примінивши Тазиметр Едісона можно вже буде узріти і атоми зла та добра. А знищення їх це дасть можливість позбавити людство від почуття власності, яке поширило свої зазіхання на всі сфери життя: не тільки на майно, а і на любов. І це помітно навіть у нашій розмові: замість «бути» ми часто вживаємо «мати». Щоб сказати я хочу, щоб «була» у мене любима ми говоримо я хочу «мати» любиму. Ми не кажемо я хочу, щоб «був» у мене друг, а кажемо я хочу «мати» друга».

Поклик душі до почуття власності народжує протилежні сили добра – зло. Вищий Розум стверджує, що почуття власності народжує хвороби людства: користь, брехня, егоїзм і нетерпіння, які проявляють почуття переваги – бажання бути винятковим. Винятковість – це наявність будь якого перевершення у чомусь над ким-то. Вона може привести до непередбачених форм привласнення: таємної – крадіжка; відкритої – експлуатація; економічної – незаконне привласнення; воєнної та інших. Почуття власності, бажання особистого задоволення, прагнення до власті завжди спрямовують людину до віддаленості та відокремленості від суспільства, а в підсумку приводять до зла і хаоса. Саме хаос протидіє єдності та цілісності.

А для того, щоб людство прийшло до громади, позбавившись власної душі, треба знищити найбільшого ворога – зло. А щоб знищити зло треба знати його шлях виникнення та місце знаходження. А, щоб взнати цей шлях та місце знаходження треба зло розглянути з атомної точки зора.

Шлях знищення зла є поки один – еволюція мислення людини. Це коли резервна частина мозка людини визріє і заселиться в ній тільки флюїд добра. Але цей шлях, як відомо, дуже довжелезний. А от коли при дослідженні експериментальним шляхом буде виявлено, наявність атомів зла і добра тоді можна вже говорити про штучний шлях знищення зла – саму страшну хворобу людства. Хворобу, яка так же, як і всі інші хвороби є матеріальним вірусом.

І щоб з’ясувати його природу та місце знаходження, то чому б не використати у цій справі Вріль магнетизма та біологічний електрострум мозка людини та Флюїд ефіра і для цього розробити спеціальні прилади і ув’язати їх із спеціалізованим комп’ютерним устаткуванням. І коли дослідним шляхом будуть встановлені розміри його атомів та місце знаходження тоді зло, як хворобу, можна буде знищити репараційними ферментами».

Залишається тільки експериментально дослідити мозок відповідного феномена, примінивши Тазиметр Едісона, і ми узріємо атоми зла та добра. А це вже шлях до знищення атомів зла у резервній частині мозка феномена-пророка».

В залі почалися буремні оплески.

Після Василини Григорівни виступили Олександр Андрійович і Микола Антонович. Вони розповідали про виготовлення приладів та проведення експерименту. Вони за свої виступи теж отримали буремні оплески.

Після Олександра Андрійовича і Миколи Антоновича виступив Герасим Федорович Клименко і теж отримав буремні оплески.

Головуючий об’явив перерву.

До Олександра Андрійовича, Миколи Антоновича, Василини Григорівни і Петра Микитовича підійшов Герасим Федорович Клименко.

– Будемо знайомитися, – звернувся до них Герасим Федорович.

– Ми всі працюємо на заводі «Токарно-фркзерне устаткування», – сказав Микола Антонович. Василина Григорівна працює на посаді директора заводської повної школи. Олександр Андрійович працює на посаді начальника наукової лабораторії. Петро Микитович працює начальником відділа міжпланетного Інтернета. А я займаю посаду Головного науковця завода.

– А я працюю в Міністерстві на посаді голови Всеукраїнської спідки вчених України, – сказав Герасим Федорович і поцілувавши руку Василини Григорівни потис руку хлопцям.

– Ми, Герасим Федорович, в нашій заводській лікарні будемо проводити лікувальний експеримент від зла. На нашому заводі виготували всі відповідні прилади. Це такі прилади: Електронний ультразвуковий датчик. Він буде окреслювати границі резервної частини мозка для виявлення в ній всіх атомів; Прилад-перехоплювач буде перехвачувати і затримувати атоми в резервній частині мозка для їх розгляда; Тазиметр Едісона він буде розглядати затримані атоми в окресленій зоні резервної частини мозка; Функціональний магнітно-резонансний томограф через Тазиметр Едісона буде копіювати атоми резервної частини мозка; Спеціалізований електронний фото-мікроскоп буде зчитувати копійовані атоми; Фотоелектронна відеокамера буде фотографувати і виводити на табло компютера. Знищувати атоми зла, які існують в молекулах резервної частини мозка людини, будемо репараційними атомами, які ми отримали по міжпланетному Інтернету від нашого знайомого – Кирила Гавриловича Шевченко, який працює головним науковцем планети «Кам’яні ливні», в місті Козій Ріг. І коли приїде із Америки пацієнт, який дав згоду прийняти участь у проведенні лікувального експеримента по знищенню атомів зла ми будемо його лікувати. Якщо Ви, Герасим Федорович, бажаєте тоді приїздіть до нас і Ви все побачите і почуєте, – запросив Микола Антонович.

– Я обов’язково приїду і вдячний Вам за запрошення, – погодився Герасим Федорович

– Я Вам, Герасим Федорович, зателефоную і будемо чекати Вашого приїзду. Я Вам, дуже вдячний. До побачення.

Не дочекавшись закінчення Симпозіума вони вирішили походити по вулицях та магазинах Нью-Йорка.

– Пропоную поїхати на П’яту Авеню або на Таймс-Сквер. Може, купимо дівчатам якісь гостинці, – запропонував Петро Микитович.

В аеропорту «Бориспіль» Василину Григорівну зустрічав Сергій Никифорович, а хлопців зустрічали Надія Петрівна, Сніжана Вікторівна та Маргарита Віталіївна. Кожен зустрічаючий приготував троянду та смачний поцілунок. І кожен отримав у відповідь міцні обійми з поцілунком та подарунком і на таксі поїхали додому.

06.04.2018 Проза / Роман
На грані живогот і мертвого (Глава 14 том 7) / Роман | Василенко Андрій Антонович
Попередня публікація: 06.04.2018 Проза / Роман
На грані живого і мертвого (Глава 12 том 7) / Роман | Василенко Андрій Антонович
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
Найновіше
20.10.2018 © Ольга Білицька / Нарис
Метод Карнегі
20.10.2018 © Дарія Китайгородська / Оповідання
Секретний інгредієнт
08.10.2018 © Арсеній Троян / Оповідання
Дядько Василь
29.09.2018 © Ірина Затинейко-Михалевич / Бувальщина
Знахар сьогодення
23.09.2018 © Дарія Китайгородська / Мініатюра
Вечірні гастролі
На грані живого і мертвого (Том VII)
05.04.2018
На грані живого і мертвого (глава 1 том 7)
06.04.2018
На грані живого і мертвого (глава 11 том 7)
06.04.2018
На грані живого і мертвого (глава 13 том 7)
06.04.2018
На грані живого і мертвого (глава 15 том 7)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 8  Коментарів:
Тематика: Проза, роман,
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
18.10.2018 © Суворий
Рішення по Закарпаттю: Ужгород відходить мадярам, нова назва - Закарпатська Україна (листопад 1938)
13.10.2018 © Суворий
Пацифікація Галичини: польська армія руйнує українські села, катує та арештовує (жовтень 1938)
11.10.2018 © Суворий
Європа після Судет: Німеччина активізує зовнішню політику та шпигунство (жовтень 1938)
10.10.2018 © Суворий
Радянська Україна: арешт маршала Блюхера, повстання та чистки в червоній армії (жовтень 1938)
09.10.2018 © Суворий
Закарпатська криза: долю Закарпаття передано в руки Німеччини та Італії (жовтень 1938)
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
26.11.2011 © Микола Щасливий
29.08.2010 © Віта Демянюк
20.01.2011 © Михайло Трайста
18.09.2013 © Тетяна Ільніцька
13.09.2015 © Ірина Мельничин
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008 - 2018
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори ©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди