07.04.2018 13:33
для всіх
53
    
  - | -  
 © Василенко Андрій Антонович

Фізикохімічна теорія біології

В Медичному інституті Української асоціації народної медицини навчалися Олексій Горобець – аспірант біологічного факультета і Петро Сосницький – аспірант фізичного факультета. Вони жили в гуртожитку цього ж інститута.

В п’ятницю Олексій і Петро проводили свої наукові експерименти в лабораторії аспірантури Медичного інститута Української асоціації народної медицини. Олексій розробляв спеціальний електромагнітний устрій – біокоректор для лікування електромагнітом. Цей науковий експеримент ліг в онову його дисертації на тему «Фізикохімічна теорія біології». Петро розробляв: новий перехідний модуль із кремнію; удосконалював скафандр – устрій в хірургічному ліжку; деталі для виготовлення Тазиметра Едісона, Ці розробки дали йму знання для того, щоб написати дисертації на тему «Атомна теорія нервової системи».

Під кінець робочого дня Олексій і Петро стали обговорювати свій відпочинок у суботу і вирішили поїхати катером в ялинову рощу, куди постійно їздили всі бажаючі цього інститута.

Вранці вони поголились, поснідали і поїхали в порт.

Припливши в ялинову рощу Олексій і Петро познайомилися із подругами – Вікою і Ніною. Вони були студентками четвертого курсу Медичного інститута Української асоціації народної медицини і теж проживали в гуртожитку цього інститута.

– Дівчата, а ви після закінчення інститута будете працювати, чи поступите в аспірантуру? – запитав Петро.

– Ми з Вікою вирішили теж навчатися в аспірантурі на біологічному факультеті, – відповіла Ніна.

– А в якій області біології ви хочете робити наукові відкриття? – запитав Олексій.

– Ми облюбували нову область біології – біоенергології, – відповіла Віка.

– Давайте сходимо покупаємось та позагораємо, – запропонувала Ніна.

– А ями з Олексієм не вміємо плавати, – сказав, жартуючи, Петро і усміхнувся.

– У нас є надувні матраци ми їх взяли із собою, – сказала, усміхаючись, Віка.

Хлопці понадували матраци і вони стали купатися. Петро плавав з Вікою на матраці, а Олексій – з Ніною. Хлопці плавали по одну сторону матрацу, а дівчата – по другу сторону. Так вони дивилися очі в очі і завели ро-

змову.

Петро з Вікою попливли на берег і трішки, позагоравши пішли в рощу, а Олексій з Ніною ще продовжували плавати, Вони вже не держалися за матрац, а держалися на ньому за руки. Ніна тонула у заводі його карих очей, а Олексій був взятий на якір у плесі голубих очей Ніни. Олексій відчував, як з рук Ніни по його руках в біотоках переселялася її душа в його душу, Ніна відчувала як з рук Олексія по її руках електромагнітні хвилі перетягують його серце в її серце і вони б’ються в грудях в ритм, як одне ціле. Олексій заліз на матрац і став цілувати Ніну. Націлувавшись вони попливли на берег і стали загорати, а Петро з Вікою лежали рощі під ялинкою на матраці, цілувалися і розмовляли про свої заняття в університеті.

– Петя, а на яку тему в тебе дисертація коли і в тебе захист дисертації на докторський ступінь? – запитала Віка.

Я пишу дисертацію на тему «Атомна теорія нервової системи».

А, про що в ній йдеться мова? – запитала Віка.

Мова про виявлення атомів і їх обов’язків. Прийдеш на захист дисертації і послухаєш, – відповів Петро.

У нас з Олексієм через вісім днів о дев’ятій годині ранку. – А ти Віка прийдеш? – запитав Петро.

– Прийду. Через сім днів ми з Ніною здаємо послідній екзамен і йдемо на канікули, – радісно відповіла Віка і усміхнулася.

Сонце піднявшись в зеніт стало припікати. Лише зрідка тіло Олексія і Ніни і обдував прохолодою легенький вітрець з річки Дніпро та із ялинової рощі. Олексій з Ніною, ше загорали на березі і продовжували своє знайомство.

– Льоша, а де живуть твій батько та мати? – запитала Ніна.

– Вони живуть у місті Дніпро і працюють на металургійному заводі. Батько працює сталеваром, а мама прибиральницею.

– А коли в тебе, Льоша, захист дисертації і на яку тему? – запитала Ніна.

– Моя дисертація на тему «Фізикохімічна теорія біології», – відповів Олексій.

– А, про що в ній розповідається? – запитала Ніна.

– Прийдеш, люба, на захист і послухаєш. А якщо коротко, то мова йдеться про лікування електромагнітними хвилями ефіра. Та про мій науковий експеримент, якій ми вчора проводили з Петром у лабораторії.

– А захист дисертації через вісім днів, – відповів Олексій, дивлячись в її голубі очі, у плесі яких був знову припнутий на якір і тепер він з них ніколи не випливе. – Ати, люба, зможеш прийти? – запитав він.

– Прийду. Через сім днів ми з Вікою здаємо послідній екзамен, після якого нас чекають канікули, – радісно відповіла Ніна і усміхнулася.

І вони, лежачи, на матраці поцілувалися і пішли в рощу та полягали на матрац поруч із Петром і Вікою.

– А що ви, дівчата, будете робити завтра, може ще сюди приїдемо? – запитав Петро.

Я думаю, якщо дівчата погодяться завтра сюди приїхати, то можна тут переночувати в дитячому санаторії У них весь третій поверх для приїзжих в рощу, – повідомив Олексій.

– Що скажете, дівчата? – запитав Петро.

Дівчата мовчать.

– Чого мовчите? – запитав Олексій. Якщо не відповідаєте, то це значить, що ви погодились. Тоді я пішов у санаторій домовлятися, – сказав він і пішов.

Дівчата, глянувши одна на одну усміхнулися.

– Оце вже по-діловому – сказав, дивлячись на них Петро і усміхнувся.

Олексій, домовившись в санаторії пішов у їдальню. В їдальні він замовив вечерю і на завтра сніданок та обід і пішов до своїх пляжників.

– Ну, шо? – запитав у нього Петро.

– Домовився в санаторії і в їдальні, – відповів Олексій.

І вони, діставши із своїх сумок їду побажали смачного і стали обідати.

Пообідавши, вони полягали на матраци і в них завелася розмова про близьке і далеке майбутнє.

– Ви шановні, дівчата, після здачі екзаменів де будете проводити свої канікули? – запитав Петро.

– Я у свого дідуся, – відповіла Віка.

– А я у своєму рідному селі може у брата, а може у сестри, бо мама з татом загинули в автокатастрофі, – відповіла Ніна.

– А Ви, хлопі після захисту дисертації на докторську ступінь да будете працювати? – запитала Віка.

– Не знаємо. Куди пошлють там і будемо працювати, – відповів Олексій.

Десь обізвалась зозуля.

– А ти, Льоша, запитай у зозулі. Що вона тобі нагадає? – запропонувала, жартуючи, Ніна.

– Ходімо ще поплаваємо, бо скоро почне вечоріти, та підемо вечеряти, – нагадав Олексій.

Вони покупались і пішли в їдальню вечеряти, а коли повечеряли вони

пішли на третій поверх санаторія в свої кімнати.

Дівчата пішли в свою кімнату, а хлопці – в свою.

Хлопці включили телевізор.

– Я схожу до дівчат узнаю. Якщо в них немає телевізора, то я їх запрошу до нас, 

Зайшовши до них він подивився. Телевізора немає.

– Дівчата, а у вас телевізора немає, тоді ходімо до нас і будемо дивитись, – сказав Петро.

Коли зайшли в кімнату Олексій став переключати телевізор з одного каналу на інший. На екрані телевізора появилися букви з назвою артистів кіно.

– От знайшов. Зараз буде кіно, – повідомив Олексій.

Вони стали дивитися науково фантастичне кіно про закоханих планетян, які були з різних планет.

Подивившись кіно вони стали ділитися враженням про побачене.

Поділившись враженням Олексій і Ніна стали цілуватися.

– Ходімо Віка до тебе не будемо їм заважати. Я тебе проведу, – сказав Петро.

Вони зайшли до Віки в кімнату ім теж стали цілуватися.

Їхні почуття їх так розігріли, що вони повністю, віддавшись почуттям стали заніматися любов’ю.

Олексій з Ніною цілувалися доти, доки могли володіти своїм розумом, але душа взяла перевагу над розумом і вони полягали, віддавшись гіпнотичним почуттям і стали заніматися любов’ю.

Вранці вони привівши себе до ладу пішли в їдальню.

Поївши вони знову пішли на пляж. На пляжі для закоханих час протікав непомітно, як вода у річці Дніпро.

Сонце піднялося в зеніт і вони дружною юрбою пішли в їдальню.

Смачно, пообідавши вони пішли на катер.

А коли приїхали в Київ і зайшли в гуртожиток, то кожен став займатися своїми справами. Дівчата готувалися до здачі останнього передканікульного екзамена. Хлопці закінчували писати свої дисертації.

Так у їхній повсякденній роботі промайнули непомітно і ці вісім днів.

Хлопці зайшли до дівчат з букетами квітів і поздоровили їх із здачею екзаменів.

– А в нас он у трилітровій банці стоять квіти для вас, – сказала Віка. – А оце наші квитки показала Віка. – Ніна поїде на канікули до мене. Сьогодні після вашого захисту о пів дванадцятої години дня відправляється наша електричка, – повідомила Віка.

– Це дуже добре, що ви прийдете і підтримаєте наш дух та придасте нам наснаги, – сказав Олексій.

Хлопці поцілували дівчат і пішли готуватися до завтрашнього захисту дисертації.

Вранці хлопці зайшли за дівчатами і вони поїхали в інститут.

У написанні дисертацій Олексієм та Петром і в підготовці до їх захисту в аспірантурі Медичного інституту Української асоціації народної медицини непомітно промчалося київське літо.

У конференц-залі ішла реєстрація вчених – біологів вірусології, біологів анатомії, біологів молекулології та біологів-біоенергології та фізиків-теоретиків. Вони приїхали з різних вищих навчальних закладів. Зареєструвавшись в залу пішли Олексій з Ніною та Петро з Вікою і сіли у першому ряді, скраю. Вчена президія розташувалася за столом поруч з трибуною. На столі бав гучномовець і дзвоник та стояли квіти, пляшки з мінералкою і склянки.

Як тільки закінчилася реєстрація і пролунав дзвінок, головуючий встав і, дочекавшись тиші, оголосив порядок денний та регламент.

– А тепер слово надається молодому перспективному вченому-хіміку Олексію Горобець. Приготуватися фізику-теоретику Петру Сосницькому, – оголосив він. Обговорювати будемо після другого виступу, – додав він.

На сцену піднявся Олексій і почав читати дисертацію «Хімічна теорія біології».

Він був сконцентрований на своїй доповіді і, не бачив у залі нікого, крім Ніни.

Текст дисертації був тезисний і кожен тезис Олексій розшифровував словесно.

Зміст дисертації був такий: «Що таке фізикохімічна біологія? Чітке її визначення і поняття таке: «Це наука, яка в свої доктрини ввібрала такі науки: «хімію, біохімію, фізику і математику». Наука біологія навіть не залишила в стороні і таку стару отрасль біології як науку про устрій клітин, органів і матерії.

Нині біохімікам удалося виявити в рослинах і в людини властивість клітин які володіють здібністю лікувати свої структури від різного ушкодження. Також їм удалося виявити не тільки властивість клітин, а ще і експериментально створити із ядра атомів білка само-лікуючу молекулу і дали їй назву «Нуклеїн». Слово само-лікуючі – означає репараційні. Далі було встановлено, що «Нуклеїн» це – кислота.

Ця нуклеїнова кислота була двох видів: дезоксирибонуклеїнова кис-

лота ( ДНК) і рибонуклеїнова кислота (РНК).

В кінці 1953 році молодими вченими Америки біохіміком – Джеймсон Уотсоном і фізиком-теоретиком – Френсісом Кріком для створення репараційних молекул була розроблена шарикова (атомна) модель. По цій моделі вони із атомів – шариків ліпили в каркасі структури молекули репараційну молекулу. Ліпили, приставляючи атоми потрібного розміру до каркасних стержнів потрібної довжини і повернутих на потрібний кут.

Розміри діаметра атомів, довжина міх ними та кути між ними на той час уже були відомі.

Не обійдеться наука біохімія і без науки «фізика ефіра». Я в написаній мною доктрині «Фізико-хімічна теорія біології» описав метод біокоректорного лікування від всіх хвороб через спеціальний устрій – біокоректор. Це абсолютно безболісний метод. Біокоректор створює вихровий потік ефіра різної швидкості, який проникає в глибину тіла і створює різне мікрогравітаційне поле, яке здібне електромагнітом лікувати. Дякую за увагу».

Так Олексій закінчив дане йому головою президії слово, яким він і захистив свою дисертацію.

Почалися бурхливі оплески.

Ніна побігла його привітати квітами, і вони під бурхливі оплески радісно повернулися на свої місця.

На трибуну вийшов Петро Сосницький і почав читати дисертацію на тему «Атомна теорія нервової системи». Він був сконцентрований на своїй доповіді і, не бачив у залі нікого, крім Віки.

Зміст дисертації був такий: «Для того, щоб експериментально виявити атоми нервової системи треба створити перехідний модуль із кремнію, який буде сприймати інформацію від Машини часу і передавати її у резервну частину мозку дослідника і в пам`ять електронно-комп’ютерного устаткування та на табло комп’ютера. Потім створити математичну модель і написати комп’ютерну програму по ув’язці перехідного модуля із пам’яттю електронно-комп’ютерного устаткування і виводом інформації на табло комп’ютера. Треба удосконалити скафандр – устрій в хірургічному ліжку, в якому буде задіяний шоломофон експериментатора. Потім створити математичну модель і комп’ютерну програму по ув’язці шоломофона із пам’яттю електронно-комп’ютерного устаткування і виводом інформації на табло комп’ютера. Потім для зчитування шоломофоном інформації із ефіру ув’язати функціональний магнітно-резонансний томограф із пам`яттю електронно-комп’ютерного устаткування і створити математичну модель та написати комп’ютерну програму по ув’язці функціонального магнітно-резонансного томографа. Далі встановити і ув’язати удосконалений скафандр хірургічного ліжка та із пам’яттю електронно-комп’ютерного устаткування і виводом інформації на табло комп’ютера. Потім треба розробити і виготувати Тазиметр Едісона, який буде розглядати майже непомітні атоми нервової системи та створити математичну модель і розробити комп’ютерну програму по ув’язці Тазиметра Едісона із пам`яттю електронно-комп’ютерного устаткування».

Почалися бурхливі оплески.

Віка побігла його привітати квітами, і вони під бурхливі оплески радісно повернулися на свої місця.

Головуючий надавав слово всім, бажаючим, виступити. Виступили шість вчених різних галузей науки. Всі, як один, говорили про важливість і своєчасність «Фізикохімічної теорії біології» та «Атомної теорії нервової системи».

Після захисту своїх дисертацій Афанасій з Ніною та Петро з Вікою поїхали в гуртожиток. Олексій з Петром з трилітрової банки взяли куплені ними зранку букети білої троянди і, поставивши в банку свої квіти зайшли до дівчат.

Дівчата вкладали в сумочки свої речі.

Вони на доріжку розцілувалися і поїхали на залізничний вокзал.

До відправки електрички залишилось шість хвилин.

Вони, обнявшись, стояли на пероні і розмовляли, уявляючи свої майбутні зустрічі

Нам семафорі появилося зелене світло. Дівчата, розцілувавши хлопців пішли у вагон, відкрили вікно і стали виглядати.

Електричка поїхала, а вони махали руками і посилали повітряні поцілунки друг другу.

Дівчат у вагоні неначе колеса любові котили додому, а в хлопців, як рейки любові ім вслід простягалися руки!

07.03.2018; 11:49. – 10.03.2018. 10:53.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!