Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
08.04.2018 11:41Роман
 
Рейтинг: 0 | 0 гол.
Без обмежень
© Василенко Андрій Антонович

На грані живогот і мертвого

глава 19 том 6

проведення ювілейного новосілля

Василенко Андрій Антонович
Опубліковано 08.04.2018 / 45688

На самій великій галявині соснової зони коли всі лави були заповнені, а за ними заповнилася і галявина, наступила тиша і тамада весілля, а ним була, як завжди, Поліна Петрівна надала слово директору завода.

– Шановні, співпрацівники, – звернувся Сергій Никифорович. Дозво-льте мені з цієї нагоди привітати вас і ваші сім’ї з п’ятнадцятиріччям ювілейного новосілля, побажати вам міцного здоров’я та довголіття, а в справах: сімейних, душевних, духовних, фахово-творчих та матеріальних повсякденного задоволення, – сказав він і передав гучномовець тамаді – Поліні Петрівні.

– Шановні, співпрацівники сьогодні в нас наші постійні гості ви їх вже знаєте і зараз вони перед вами у повній своїй красі це – Ані Лорак і Валерій Міладзе, – представила їх Поліна Петрівна. – Привітаємо ж їх по робітничому своїми гучними і теплими оплесками, – сказала Поліна Петрівна і передала мікрофон Ані Лорак.

– Я вам, шановні, заспіваю пісню: «Забирай», – сказала і стала співати.

ЇЇ мелодія своїми чаруючими звуками наповнювала кожного серце і душу почуттями бадьорості і мов, на емоційних крилах, підіймала їх радісний і мрійливий настрій, і ніби всупереч побутовим дрібницям залишила в кожного приємний незабуваючий слід. Бурхливі оплески кожного були продовженням їхнього задоволення. Ані Лорак теж була радісно задоволена і передала мікрофон Валерію Міладзе.

– Шановні, слухачі, для вас пісня: «Красиво», – сказав він. і почав спі-вати.

Його надзвичайна чародійна мелодія, наче сонячними променями, стала розігрівати заводчан своєю особистою емоційністю і новизною своєї тональності. Бурхливі оплески кожного були ніби почуттєве марево їхнього сприймання пісні. Валерій Міладзе задоволено подякував цінувальників пісні і передав мікрофон Ані Лорак. Так вони по черзі виконували свої любимі пісні. А потім після закінчення своєї програми ще співали на замовлення Василини Григорівни та Миколи Антоновича. Василина Григорівна замовили пісню «Обернитесь» і пісню «Я не могу без тебя» Валерію Міладзе, а Микола Антонович – пісню «Для тебя» та «Зажигай серце» Ані Лорак.

– Зараз шановні, заводчани, виступить відомий артист – Київського цирку Олег Олександрович Світозаренко, – об’явила тамада – Поліна Петрівна. Але йому потрібен асистент в ролі свідка. Його свідчення буде полягати в тому, що він зараз букви тексту, який ви бачите на плакаті, а це: «Вітаємо із п’ятнадцятирічним ювілеєм новосілля» розкладе в будь якому перемішаному порядку тільки щоб їх було видно і буде слідкувати за подальшими діями артиста. Є бажаючі? – запитала вона.

На місце події – сцену вийшов токар заводу – Володимир Двірцовий. На столі лежав текст «Вітаємо із п’ятнадцятирічним ювілеєм новосілля». В картоні кожної літери була дірочка, щоб можна було літеру повісити на цвях. Перед сидячою аудиторією коло столу стояв стенд, на якому було забито по цвяху для кожної літери цього тексту і під кожним цвяхом прибита поличка для сідання папуги.

Коло столу стояв Олег Світозаренко. А на його лівому плечі сидів папуга Коша. Володимир Двірцовий в тексті «Вітаємо із п’ятнадцятирічним ювілеєм новосілля» попереставляв всі букви. Олег Світозаренко його подякував і почав свою виставу.

– Шановні, заводчани, – звернувся Олег. – Я вам скажу, що буде робити мій папуга Коша. Це те, що ви зараз побачите і почуєте, а далі по вашому бажанню можете з ним поспілкуватися на будь яку тему. Можете перевірити таблицю множення, попросити прочитати ваші любимі вірші Пушкіна. Готуйтеся, будь ласка! А зараз Коша буде виконувати моє прохання, – сказав Олег. – Ти, Коша, готовий, – звернувся він до нього, дивлячись йому в очі і устами доторкнувся до його підставленого дзьоба.

– Готовий! – шепеляво відповів Коша. злетів із плеча покружляв над столом і сів на стіл.

– Ти повинен привітати заводчан текстом, який написаний он на плакаті. Бачиш? – запитав Олег і показав рукою на плакат.

– Бачу, – шепеляво відповів Коша.

– Прочитав? – запитав Олег.

– Прочитав, – шепеляво відповів Коша.

– Запам’ятав? – запитав Олег.

– Запам’ятав – шепеляво відповів Коша.

– А тепер, Коша, ось на столі лежать літери цього тексту і ти повинен взяти ці літери і почепити на цвяхи на цьому стенді, щоб з них вийшло привітання яке на плакаті. Бачиш? – запитав Олег.

– Бачу! – шепеляво відповів Коша. Злетів із плеча і, покружлявши над столом і сів на букву «В». Взяв дзьобом букву і почепив на стенді на цвях. Прилетів за іншою літерою, взяв і почепив, і так за дві хвилини на стенді висіло вітання заводчан. А сам сів на ліве плече Олегу.

– Молодець, Коша, – похвалив Олег і устами ніжно поводив по його голові. – А що, Коша, бажає в нагороду? – запитав Олег.

– Дякую. Мені, Олежик, окрім твоєї похвали і бути з тобою поруч, та ще оплесків глядачів більше нічого не треба, – шепеляво відповів Коша.

Закінчилися буремні оплески глядачів. Тамада – Надія Петрівна подя-

кувала Олегу і особисто Коші, який від її подяки злетів із плеча Олега і кружляючи навколо глядачів прошепелявив: «Вітаю із п’ятнадцятирічним ювілеєм новосілля».

– А тепер мої шановні, заводчани, те, що ви зараз побачите і почуєте – це будуть відповіді Коші на ваші запитання, – сказала Надія Петрівна. – Бажаючі поспілкуватися з Кошею виходьте до нього, – додала вона.

Із-за стола вийшов Володимир Двірцовий і підійшов до Коші.

– Будь ласка, Коша, ти скажи мені скільки буде п’ять помножити на чотири? – запитав Володимир, дивлячись Коші в очі.

– Двадцять, – прошепелявив, не думаючи, Коша.

– Коша, а скільки буде коли двадцять поділити на чотири?.

Коша трішки подумав і відповідь була така: «Я таблицю ділення не знаю, але якщо п’ять та помножити на чотири це буде двадцять, тоді це буде п’ять», – прошепелявив Коша.

– Коша, а скільки буде коли чотири рази додати по п’ять? – запитав Володимир.

Коша став думати і відповідь була така: «Якщо один раз п’ять – то це . п’ять. Якщо до неї додати другу п’ять – це десять, а додати третю п’ять – це буде п’ятнадцять, а додати четверту п’ять то це буде двадцять – шепеляво відповів Коша. – Виходить, що це та ж сама таблиця множення. Що чотири помножити на п’ять, або чотири рази додати по п’ять, – знов прошепелявив Коша.

– Молодець, Коша! Дякую за інстинктивну дотепність, – сказав Олег.

– Коша, а вірші Пушкіна ти знаєш і якщо знаєш то, будь ласка, прочитай, – попросив Володимир.

– Знаю і прочитаю. Цей вірш відповів Коша і став шепеляво читати:мені дуже запам’ятався тому, що він написаний про нас – пернатих, – шепеляво

УЗНИК

Сижу за решеткой в темнице сырой

Вскормленный в неволе орел молодой

Мой грустный товарищ, махая крылом

Кровавую пищу клюет под окном.

Клюет, и бросает, и смотрит в окно, 

Как будто со мною задумал одно.

Зовет меня взглядом и криком своим

И вымолвить хочет: «Давай улетим!

Мы вольные птицы; пора, брат, пора!

Туда, где за тучей белеет гора, 

Туда, где синеют морские края, 

Туда, где гуляем лишь ветер…да я!».


– Дякую тобі, Коша, за такий гарний вірш. Молодець!

До столу підійшов Ілля Володимирович – начальник механічного цеха.

– Коша, звідки ти так хороше знаєш українську мову і її азбуку та арифметику? – запитав Ілля Володимирович.

– Коли Олежик почав ходити в школу, то, починаючи з першого класу по одинадцятий клас він без мене не вчив жодного уроку, – прошепелявив Коша. – Він кожен урок вчив у слух і заставляв мене повторювати за ним. А потім коли сам повторював вивчене просив мене щоб я уважно послухав і показав йому на його помилку, або підказував коли він щось забуде, що я і робив, – шепеляво відповів Коша.

– І як тобі, Коша, це все вдавалося? – запитав Ілля Володимирович.

– Не знаю. Але вдавалося. Можливо вдавалося тому, що для мене слухати Олежика була якась неописуєма насолода, яка викликала почуття мого задоволення від почутого з його уст. Мені запам’ятовувалося кожне ним сказане слово і я став розуміти смислове значення кожного слова, яке мені ніби давало духовні крила і я літав, пізнаючи чудотворний світ людського життя. І я тепер усвідомлюю, що Олежик для мене був моїм вчителем. Завдяки йому я навчився не тільки мислити, а почав переосмислювати почуте від нього та побачене і почуте по телевізору, почуте по радіо та прочитане мною в пресі. Але я розумію, що я багато ще не знаю і кожен раз, доповнюючи свої знання новою інформацією я відчуваю свою пташину долю, – прошепелявив Коша.

– Молодець, Коша! Ти справді вже маєш людський розум та інтелект, а не тільки інстинкт, – похвалив Ілля Володимирович.

Від такої похвали Коша знову злетів з плеча Олега і роблячи круги над заводчанами шепеляво говорив уже по своєму: « Шановні робітники завода я дуже радий, що в моїй пташиній долі випала честь побачити Вас і поспілкуватися з Вами на Вашому святкуванні п’ятнадцятирічного ювілею з яким я Вас і вітаю».

Тамада – Надія Петрівна подякувала тележурналіста і гостей та ще ввічливо і щиро запросила їх теж подивитися по заводському міжпланетному Інтернету науково-фантастичне кіно із планети «SS-344». Тележурналіст став знімати кіно і дивитися разом з присутніми.

Глядачі та гості довго обмінювалися думками про неабияке побачене та почуте і, подивившись кіно: «Любов планетянки» неначе під гіпнотичним враженням стали розходитися.

10.04.2018 Проза / Роман
На грані живогот і мертвого (Глава 1 том 2) / Роман | Василенко Андрій Антонович
Попередня публікація: 07.04.2018 Проза / Оповідання
Фізикохімічна теорія біології / Оповідання | Василенко Андрій Антонович
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
16.08.2018 © Наталія Старченко / Повість
Уривки життя. Продовження. До тата в гості
14.08.2018 © Наталія Старченко / Повість
Уривки життя. Знайомство
13.08.2018 © роман-мтт / Мініатюра
Серпень-Крадій
09.08.2018 © Наталія Старченко / Повість
Уривки життя
06.08.2018 © Маріанна / Мініатюра
Слова
Роман
11.04.2018
На грані живогот і мертвого (глава 1 том 2)
08.04.2018
На грані живогот і мертвого (глава 19 том 6)
06.04.2018
На грані живого і мертвого (глава 15 том 7)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 9  Коментарів:
Тематика: Проза, роман,
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
09.08.2018 © Суворий
Судетська криза: чехи відкидають ультиматум Гітлера, Європа мобілізується (вересень 1938)
08.08.2018 © Суворий
Проба сил: Чи Росія може воювати? (вересень 1938)
08.08.2018 © Суворий
Судетська криза: Англія та Франція примушують Чехословаччину віддати Судети (вересень 1938)
07.08.2018 © Суворий
Судетська криза: Чемберлейн їде до Гітлера (вересень 1938)
06.08.2018 © Суворий
Похід Польщі проти української церкви (вересень 1938)
ВИБІР ЧИТАЧІВ
29.08.2010 © Віта Демянюк
20.01.2011 © Михайло Трайста
28.02.2015 © Тетяна Ільніцька
12.12.2014 © МИХАЙЛО БУЛГАКОВ
17.06.2015 © Ганна Іскренко
31.03.2011 © Журналіст
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008 - 2018
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори ©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди