05.05.2011 00:55
-
322
    
  - | 4  
 © Толік Панасюк

Колише вітер пісню на гілках 

Напоєну березовим напоєм. 

Учора бачив діда білого у сні, 

Він наче світиться любов’ю і спокоєм. 


Дід обіймав гілки і листя цілував, 

Благословляючи, як діток, у дорогу. 

Я коло діда босоніж стояв, 

Хотів спитати про його роботу. 


А дід руками хмари позбирав, 

І теплими дощами миє землю, 

І я намок, та терпеливо ждав 

Коли він говоритиме зі мною 


А він не говорив, він просто сів, 

Поклавши руки на мої долоні 

І я неначе дерево ожив 

І скрикнув, начебто от болі. 


І зник кудись, старезний білий дід, 

Залишивши мене на самоті з собою. 

Іти з благословенням через світ, 

І з подорожніми ділитися любов’ю. 


Не знаю я чому приходив дід, 

Чому про себе розповісти не схотів? 

Але в руках старих, залишився мій біль, 

А в серці оселився спокій. 



2008

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 05.05.2011 09:42  Наталка Янушевич => © 

Гарна історія.