Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
21.04.2018 17:18П`єса
Драма  Для дорослих  Про життя  
Мігель де Сервантес
Рейтинг: 5 | 1 гол.
Без обмежень
© Костенюк

Мігель де Сервантес

переклад

"СУДДЯ З РОЗІРВАННЯ ШЛЮБІВ"

Костенюк
Опубліковано 21.04.2018 / 45785

Дійові особи:

 

С у д д я з розірвання шлюбів.

П и с а р.

П р о к у р а д о р.

С т а р и й.

М а р і а н а, його дружина.

С о л д а т.

Д о н н а Г й о м а р, його дружина.

П і д л і к а р.

Д о н н а А л ь д о н с а, його дружина.

К р ю ч н и к.

Два м у з и к а н т а.



Зала суду.

Входить суддя, писар і прокурадор; суддя сідає в крісло. Входять старий і Маріана.


М а р і а н а. (старому дуже голосно). Ну, ось, сеньйор суддя з розірвання шлюбів сів на своє суддівське крісло; ось тепер як захочу… захочу закрию справу, захочу в хід пущу. Та ні, вже тепер я хочу жити на волі, проживати безмитно-незалежно, як птах.

С т а р и й. Заради Бога, Маріана, не метушись ти так зі своєю справою! Говори тихіше, Богом прошу тебе. Дивися, адже ти сполохала всіх сусідів своїми криками; ось зараз сеньйор суддя перед тобою, ти і без гвалту можеш пояснити йому своє прохання.

С у д д я. Що у вас за спір, люди добрі?

М а р і а н а. Розлучення, сеньйор, розлучення, і знову розлучення, і ще тисячу раз розлучення!

С у д д я. З ким і чому, сеньйора?

М а р і а н а. З ким? З цим старим, котрий перед вами.

С у д д я. Чому?

М а р і а н а. Тому, що не можу я переносити його примхи, не можу постійно доглядати за його хворобами, котрих у нього безліч. Мене мої батьки виховували зовсім не в доглядальниці чи в сестри милосердя. Я гарний посаг принесла цьому кістяному скелету, котрий тільки життя моє згризає. Коли я виходила за нього заміж, так моє личко світилося, як дзеркало, а тепер воно наче суконка. Ваша милість, сеньйор суддя, розлучіть нас, коли ви не хочете, щоб я удавилась. Дивіться, дивіться, які борозни в мене на обличчі, – це все від сліз, котрі я кожний день проливаю, як тільки згадаю, що я заміжня за цим нещастям!

С у д д я. Не плачте, сеньйора! Приглушіть ваш голос и витріть сльози, я розсуджу вас по справедливості.

М а р і а н а. Дозвольте мені плакати, ваша милість; в цьому одна моя відрада. В королівствах і республіках, доцільно влаштованих, час подружнього життя потрібно було б обмежити; через кожних три роки шлюби потрібно розлучати або продовжувати ще на три роки, як оренду; і щоб вже ніяк не тягнулись вони все життя, на вічну муку для обох сторін.

С у д д я. Якщо б це можливо чи повинно було зробити, так у щоб то не стало, то давно би це зробили, сеньйора; але сформулюйте мені точніше причини, котрі вас заставили просити розлучення.

М а р і а н а. Його дряхлість і мої квітучі літа; ніякого сну, тому що мушу я вставати опівночі, гріти хустинки та торбинки з висівками та прикладати йому до боків і накладати то ту, то іншу перев`язку, а надто мені приємніше було би бачити прядив`яну перев`язку на його шию присуджену; ніж цілу ніч вартувати, щоби підкладати вище подушки, подавати сиропи та проносне, щоб йому не тиснуло груди; і змушена я ще терпіти важкий запах у нього з рота, котрим разить від нього на три постріли з аркебузи.

П и с а р. Це, напевно, від того, що у нього кутній зуб гниє.

С т а р и й. Ні, не напевно; тому що у мене в роті давно вже сам біс не тільки кутнього, а й ніякого зуба не знайде.

П р о к у р а д о р. Я чув, що і закон такий є, що тільки лише за сморід з рота дозволяється розлучення дружини з чоловіком чи чоловіка з дружиною.

С т а р и й. Правду кажучи, сеньйори, той сморід, про який вона говорить, зовсім не від гнилих зубів, тому що в мене їх немає, і не від шлунка, котрий повністю здоровий, а все це задум її злої души. Ваша милість, ви мало знаєте цю сеньйору; а хто її знає, так, божусь вам, або відмовчується від неї, або відхрещується. Двадцять два роки живу я з нею мучеником, і нема мені ніякої втіхи в житті, терплю її примхи, крики та забаганки; і вже ось два роки я кожен день отримую від неї стусани та побої мало не до смерті. Від її крику я майже зовсім оглох і вже начисто з`їхав з глузду. Якщо вона і піклується про мене під час хвороби, як вона вам говорить, то робить це скригочучи зубами, а зовсім не так дбайливо і лагідно, як лікарі. Відверто мовлячи, сеньйори, від цього шлюбу я вмираю, а вона живе, тому що вона повновладна господиня всього мого майна.

М а р і а н а. Вашого майна? Та яке ж у вас майно, окрім того, що ви придбали за мій посаг? І половина всього придбаного в шлюбі моя. Вже як вам цього не жалко, а з того, що з посагу, якщо я сьогодні помру, я вам не оставлю ні копійки, щоби тільки довести, яка моя любов до вас.

С у д д я. Скажіть, сеньйоре, коли ви побрались з вашою дружиною, ви були ще молодцем, здоровим, міцним чоловіком?

С т а р и й. Я вже говорив, що пройшло цілих двадцять два роки з тих пір, як я потрапив під її команду, так один-до-одного як під начальство калабрійського капітана в каторжну роботу на галери; я тоді був таким здоровим, що, яку бажаєш гру заводь, не скоро страйкуватиму.

М а р і а н а. Було та загуло, прислів`я нам говорить.

С у д д я. Мовчіть, мовчіть, прах вас візьми, добра жінка, і йдіть з Богом; я не знаходжу достатніх підстав для розлучення. Ви смакували солодке, посмакуйте і гірке. Неможливо зобов`язати чоловіків не підкорятися швидкому плину часу і не старіти. Порівняйте незручності, котрі він вам тепер спричиняє, з тим добром, котре він робив для вас, коли міг, і не заперечуйте більше ні слова.

С т а р и й. Якщо тільки можливо, ваша милість зробили б мені велику послугу і полегшення, звільнивши мене з цієї тюрми. Лишатися з нею, терпіти від неї знущання – це значить потрапити в руки ката, котрий буде мене катувати. А ось якби зробити: послати її в монастир, а мене в інший; поділили би ми маєток і жили би таким чином в мирі, присвятивши на служіння Богу дні свого життя, що нам лишилось.

М а р і а н а. А ще що, іди до біса! Дуже мені треба зачиняти себе в монастир. Я ж не дівчинка; тим, можливо, подобаються сітки, потайні двері, залізні грати у вікнах та послух. Запирайтесь в монастир! Вам це легко, тому що у вас немає ні очей, щоб бачити, ні вух, щоб чути, ні ніг, щоб ходити, ні рук, щоб відчувати. А я здорова і усіма моїми п’ятьма відчуттями, повними та свіжими, хочу користуватися відкрито, а не ховати їх так, як гравці ховають свої карти один від одного.

П и с а р. Вільнолюбна жінка!

П р о к у р а д о р. І чоловік розумна людина; тільки вже більше нічого не питай.

С у д д я. Я не можу провести розлучення: quia nullam ìnycnio causam .[1]


Входять солдат, гарно одягнений, і його дружина, донна Гйомар.


Г й о м а р. Дякуючи Господу, бажання моє здійснилося, я бачу вашу милість. Самим найпереконливішим чином, як тільки можу, благаю вас розлучити мене з цим.

С у д д я. Що таке «з цим»? Хіба у нього нема імені? Вам би слід сказати, в крайньому разі: «з цим чоловіком».

Г й о м а р. Якби він був чоловік, я би і розлучення не просила.

С у д д я. Хто ж він?

Г й о м а р. Поліно.

С о л д а т (сам до себе). Та, клянусь Богом, я буду мовчазним і терплячим, як поліно; я не стану виправдовуватися, не стану суперечити дружині; може бути, суддя і зробить таку послугу, звинуватить мене і, в покарання, звільнить мене з неволі; адже бувають же чудеса, і невільники іноді спасаються з тюрем Тетуана[2].

П р о к у р а д о р. Говоріть шанобливіше, сеньйора, і поясняйте справу, не ображаючи вашого чоловіка; сеньйор суддя, котрий перед вами, розсудить вашу справу з усією справедливістю.

Г й о м а р. Чому ж, милостиве панство, ви не бажаєте, щоб я назвала поліном статую, в котрій руху не більше, чім в колоді?

М а р і а н а. Ну, видно, ми обидві терпимо одне і те ж горе.

Г й о м а р. Скажу вам, нарешті, сеньйоре мій, що мене достеменно видали за цього чоловіка, якщо завгодно вашій милості, щоб я його так називала; та тільки це не той чоловік, за котрого я вийшла заміж.

С у д д я. Як це може бути? Я вас не розумію.

Г й о м а р. Тобто, я хочу сказати: я думала, що виходжу заміж за чоловіка слушного і моторного; а через декілька днів виявилось, що я вийшла, як вже я говорила, за поліно. Він не знає, котра у нього права рука; не знаходить ні засобів, ні способів добути хоч реал для підтримки свого дому та сім`ї. Ранок він проводить по церквах по обіднях і товчеться біля воріт Гвадалахарських, шепочеться, взнає новини, розповсюджує та слухає плітки. По полудню, та й зранку також, вештається по гральним закладам, з одного в інший, і тільки роззяв залучає; а це такого сорту люди, котрі, як я чула, усім гравцям набридли і котрих вони зневажають. У дві години приходить обідати, не вигравши ні одного реала. Потім піде знову, повертається опівночі, вечеряє, коли знайде що; а коли ні, хреститься, позіхає і лягає спати; та всю ніч він не заспокоїться, а крутиться з боку на бік. Спитаю його: «що з тобою?» Відповідає мені, що складає подумки сонет для друга, котрий його про це просив. Він уявляє себе поетом, наче це таке заняття, котре позбавить від бідності.

С о л д а т. Моя сеньйора, донна Гйомар, у всьому, що говорила, не перейшла границь правди і обгрунтування; і якби я в своїх справах був таким грунтовним, як вона в речах, то давно б дістав собі яке‑небудь заняття і клопотав би так само, як і інші спритні та проворні людці. З батогом в руках, на найманому мулі, маленькому, худому і злому, без погонича, тому що такі мули ніколи не винаймаються і нічого не коштують, з перекидною сумкою на крупі, в одній половині комірець і сорочка, в другій кусок сиру, хліб і шкіряна фляжка, без пристойного дорожнього одягу, окрім пари штиблет з однією шпорою, квапливо від`їздить він комісіонером по Толедському мосту на лінивому та впертому мулі. Глядь, і через декілька днів посилає додому окіст шинки і декілька аршин невибіленого полотна, і такі речі, котрі нічого не коштують в тій місцевості, куди його послали, підтримує свій дім, як тільки він, грішний, може… Та в мене немає ніякої посади, і я не знаю, як отримати її, тому що ні один сеньйор не бажає взяти мене на службу, тому що я одружений. Так що я змушений набридати вашій милості, сеньйор суддя, так як бідні ідальго дуже набридливі, та й жінка моя також просить, – поділіть і розлучіть нас.

Г й о м а р. І ще ось що, сеньйор суддя. З огляду на те, що мій муж ні на що не здатний і терпить нужду, я прагну, щоб допомогти йому хоч чимось, але не можу, бо насамперед, я жінка чесна і ні на яку ницість не здатна.

С о л д а т. Ось тільки за це одне і варта кохання дружина моя. Але під цією чеснотою ховається в ній самій важкий характер, який тільки є на світі: ревнує без всякої причини, свариться ні за що, величається, нічого не маючи; а за те, що я бідний, не вважає мене за людину. А гірше за все, сеньйор суддя, вона бажає, щоб я, заради її вірності мені, терпів та приховував тисячі тисяч її капризів і непристойностей.

Г й о м а р. Чому ж ні? Чому вам не мати поваги та пошани до такої добропорядної жінки, як я?

С о л д а т. Послухайте, сеньйора донна Гйомар, що я хочу сказати вам перед цими сеньйорами. Чому ви так пишаєтеся тим, що ви порядна жінка, коли це ваш прямий обов`язок, так як ви походите від шанованих батьків, так як ви християнка і, врешті-решт, повинні бути гідною по відношенню до самої себе? Чи добре було б, якби дружини вимагали від чоловіків поваги за те тільки, що чисті і чесні; як начебто тільки в цьому і полягає уся їх досконалість, і при ньому вони можуть обійтися без тисяч інших чеснот, котрі вони зобов`язані мати. Що мені з того, що ви самі‑то по собі чесні, якщо ви не дивитеся за чесністю вашої покоївки, якщо ви постійно нахмурені, сердиті, ревниві, надуті, розхристані, сонні, не вдягнені, сварливі, буркотливі і ще з іншими неподобствами подібного кшталту, котрі здатні розтрощити життя двом сотням чоловіків? Але я вам доповідаю, сеньйоре суддя, що нічого цього у моєї сеньйори донни Гйомар немає; і я зізнаюся, що я поліно, що я нездатний, в`ялий і розсіяний чоловік і що тільки для порядку, хоч якби навіть не було ніяких інших причин, ваша милість повинні розлучити нас, тому що я зараз цим заявляю, що я нічого не маю заперечити словам, що говорила моя дружина, і що я вважаю нашу тяжбу закінченою і заявляю задоволення, якщо мене засудять.

Г й о м а р. Та що ж можна заперечити проти того, що я кажу? Що ви не кормите ні мене, ні вашу покоївку; і добре б їх багато було, а то всього одна, та ще семимісячна дитина, котра їсть не більше цвіркуна.

П и с а р. Тихіше! Заходять нові прохачі.


Входять підлікар, в одязі лікаря, і Альдонса де Мінхака, його дружина.


П і д л і к а р . Чотири надто грунтовні причини привели мене просити вашу милість, сеньйор суддя, провести розлучення поміж мною і сеньйорою донною Альдонсою де Мінхака, моєю дружиною, котра тут перед вами.

С у д д я. Ви починаєте рішуче. Вкажіть ці чотири причини.

П і д л і к а р . Перша: бачити її для мене гірше, ніж усіх бісів разом; другу вона сама знає, третя… я про неї промовчу; четверта, що я не хочу потрапити до чорта на роги, що неодмінно станеться, якщо все життя проживу в союзі з нею.

П р о к у р а д о р. Він висловив своє бажання самим найзрозумілішим чином.

А л ь д о н с а. Сеньйор суддя, вислухайте мене і зауважте, що якщо у мого чоловіка чотири причини, щоб просити розлучення, то у мене їх чотириста. Перша та, що кожен раз, як я його бачу, мені здається, що я бачу самого Люцифера[3]; друга, що я була обманута, коли виходила за нього заміж; він говорив мені, що він справжній пульсовий лікар[4], котрий мацає пульс, а виявилося, що він просто підлікар, котрий робить перев`язки і лікує деякі неважливі хвороби; отож виходить, що він тільки половина справжнього лікаря; третя, що він ревнує мене навіть до сонця, коли воно мене торкає; четверта, що я не можу його бачити і бажала би втекти за два мільйони верст від нього.

П и с а р. Який біс тепер поладить цей годинник, коли всі коліщатка в ньому в розлад пішли?

А л ь д о н с а. П`ята…

С у д д я. Сеньйора, сеньйора, якщо ви бажаєте викласти всі свої чотириста причин, так я вам скажу, що я слухати їх не налаштований, та й часу не маю. Ваша справа відкладається для вивчення; і йдіть собі з Богом, у мене є інші невідкладні справи.

П і д л і к а р . Яке ще вивчення, окрім того, що я не бажаю помирати з нею, а їй не подобається жити зі мною?

С у д д я. Якщо б цього було достатньо для розлучення, то нескінченне число одружених скинули б з плечей своїх одруження ярмо.


Входить крючник в чотирикутній шапці на голові.


К р ю ч н и к. Сеньйор суддя, я крючник, – що ж я не запираюсь; та, проте, я старий християнин і чоловік на руку чесний, і якби я час від часу не набирався вина чи воно мене не забирало, що вірніше, то був би вже давно старостою артілі крючників[5]. Та це в сторону, у мене є ще про що говорити. Хочу я, щоб ваша милість, сеньйор суддя, знали, що одного разу я, завантажившись до одуріння парами Вакха, обіцяв одній блудниці з нею одружитися. Коли я прийшов до тями і поправився, я виконав обіцяне и оженився на жінці, котру я витягнув з бруду. Посадив я її фруктами торгувати; напала на неї така гордість і такий дурний характер явився, що ні один покупець не підійде до її прилавку без того, щоб вона не посварилася з ним; то в неї ваги не вистачить, то нащо перебирають фрукти; а вже двом з трьох неодмінно запустить гирю в голову чи у що попаде і кляне їх аж до четвертого коліна, а с сусідками і товаришками ні одної години не живе в мирі. І я цілий день повинен тримати в руках, наче дудку, свою шпагу наготові, щоб захистити її. У нас не вистачає всієї виручки за неповну вагу і на судові витрати за програні позови. Якщо ласка вашої милості, я бажав би, щоб або розлучили мене з нею, або в крайньому разі перемінили її гарячий характер на скромний та тихий; і обіцяю я вашій милості, що перенесемо ми задарма ваше все вугілля, котре ви купите цієї весни, тому що я в своїй артілі користуюся повагою.

П і д л і к а р . Я знаю жінку цього доброго чоловіка; вона така зла, як моя Альдонса, а вище цього нічого бути не може.

С у д д я. Слухайте, сеньйори: хоча декотрі з вас присутніх дали декотрі покази, в котрих наявні декотрі причини для розлучень, та при всьому тому, необхідні письмові заяви та свідчення; а тому всі ваші процеси я відкладаю до надання доказів. Та що це? Музика та гітари в моїй залі? Що за новина?


Входять два музиканта


М у з и к а н т. Сеньйоре суддя, ті посварені подружжя, котрих ви, ваша милість, поєднали, узгодили, помирили, ждуть вашу милість на великий бенкет в їх оселі, тому і послали нас запросити вас зробити їм честь, завітати до них.

С у д д я. Я зроблю цю честь з великим задоволенням. І прошу Бога, щоб усі присутні примирилися так само, як вони.

П р о к у р а д о р. І помруть тоді з голоду і писарі, і прокурадори цього присутнього місця. Ні, ні, усі просіть розлучення, всі; тому що нарешті, – нарешті, якщо вас і не розлучать, то все‑таки нам дохід від ваших чвар і сварок.

М у з и к а н т. А зараз підемо бенкетувати та веселитися.

 

Знайте лагідні подружжя, 

коли сварка в дім зайде, 

що примирення потужне

за розлученням гряде.


Правда це або омана, 

здавна стверджує нарід:

як сваритись в день Івана –

в злагоді минає рік*.


Після горя знову щастя

там, де знають наперед, 

що примирення найкраще

тим, хто щиро шлюб бере.


Ревнощі – пекельна мука, 

але їм не потурай, 

бо з коханою розлука, 

навіть ревнощі, це – рай.


О, любов, сердечні рани

нам лікуй і нам прощай, 

чвари забувай останні, 

першу зустріч пам`ятай!



[1] бо не має підстав (лат)


[2] …з тюрем Тетуана. – Місто Тетуан в Марокко центр торгівлі іспанськими невільниками.


[3] Люцифер – згідно біблійському міфу, голова повсталих против Бога ангелів, синонім зарозумілості і зла.


[4] Пульсовий лікар, або терапевт.


[5] Артіль крючників. – Тут мова про Цех носіїїв.


* - вважають в Іспанії

25.04.2018 Поезії / Вірш
Увертюра (як І. Сєвєрянін) / Вірш | Костенюк
Попередня публікація: 19.04.2018 Поезії / Пісня
Два переспіви з Сервантеса / Пісня | Костенюк
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
08.10.2018 © Арсеній Троян / Оповідання
Дядько Василь
29.09.2018 © Ірина Затинейко-Михалевич / Бувальщина
Знахар сьогодення
23.09.2018 © Дарія Китайгородська / Мініатюра
Вечірні гастролі
23.09.2018 © Дарія Китайгородська / Мініатюра
З першого погляду
22.09.2018 © роман-мтт / Мініатюра
Вересень дзижчить утомленою мухою
П`єса Про життя
21.04.2018
Мігель де Сервантес (переклад)
02.11.2012 © Наталія Анна
Миттєвість Паризької весни (Перша дія)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 1
Переглядів: 49  Коментарів: 1
Тематика: Проза, П`єса
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 26.04.2018 17:15  Лора Вчерашнюк => © 

Легко і захопливо читається))) Ще й тема така - не змінна у часі)))) дякую))) 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
18.10.2018 © Суворий
Ршення по Закарпаттю: Ужгород відходить мадярам, нова назва - Закарпатська Україна (листопад 1938)
13.10.2018 © Суворий
Пацифікація Галичини: польська армія руйнує українські села, катує та арештовує (жовтень 1938)
11.10.2018 © Суворий
Європа після Судет: Німеччина активізує зовнішню політику та шпигунство (жовтень 1938)
10.10.2018 © Суворий
Радянська Україна: арешт маршала Блюхера, повстання та чистки в червоній армії (жовтень 1938)
09.10.2018 © Суворий
Закарпатська криза: долю Закарпаття передано в руки Німеччини та Італії (жовтень 1938)
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
18.09.2013 © Тетяна Ільніцька
26.11.2011 © Микола Щасливий
29.08.2010 © Віта Демянюк
22.09.2013 © Тетяна Ільніцька
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008 - 2018
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори ©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди