Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
28.04.2018 07:40Оповідання
 
Рейтинг: 3 | 1 гол.
Без обмежень
© Василенко Андрій Антонович

Кодована Доля

ГЛАВА 11.

Фізикохімічна теорія біополя

Василенко Андрій Антонович
Опубліковано 28.04.2018 / 45832

В Медичному інституті Української асоціації народної медицини навчалися Олексій Горобець – аспірант біологічного факультета і Петро Сосницький – аспірант фізичного факультета. Вони жили в гуртожитку цього ж інститута.

В п’ятницю Олексій і Петро проводили свої наукові експерименти в лабораторії аспірантури Медичного інститута Української асоціації народної медицини. Олексій розробляв спеціальний електромагнітний устрій – біокоректор для лікування електромагнітом. Цей науковий експеримент ліг в онову його дисертації на тему «Фізикохімічна теорія біології». Петро розробляв: новий перехідний модуль із кремнія та удосконалював скафандр – устрій в хірургічному ліжку для лікуванням нервової системи людини; Ці розробки дали йму знання для того, щоб написати дисертацію на тему «Атомна теорія нервової системи».

Під кінець робочого дня Олексій і Петро стали обговорювати свій відпочинок у суботу і вирішили поїхати катером в ялинову рощу, куди постійно їздили всі бажаючі цього інститута.

Вранці вони поголились, поснідали і поїхали в порт.

Припливши в ялинову рощу Олексій і Петро познайомилися із подругами – Вікою і Ніною. Вони були студентками четвертого курса Медичного інститута Української асоціації народної медицини і теж проживали в гуртожитку цього інститута.

– Дівчата, а ви після закінчення інститута будете працювати, чи поступите в аспірантуру? – запитав Петро.

– Ми з Вікою вирішили теж навчатися в аспірантурі на біологічному факультеті, – відповіла Ніна.

– А в якій області біології ви хочете робити наукові відкриття? – запитав Олексій.

– Ми облюбували нову область біології – біоенергології, – відповіла Віка.

– Давайте сходимо покупаємось та позагораємо, – запропонувала Ніна.

– А як ми з Олексієм не вміємо плавати, – сказав, жартуючи, Петро і усміхнувся.

– У нас є надувні матраци ми їх взяли із собою, – сказала, усміхаючись, Віка.

Хлопці понадували матраци і вони стали купатися. Петро плавав з Вікою на матраці, а Олексій – з Ніною. Хлопці плавали по одну сторону матрацу, а дівчата – по другу сторону. Так вони дивилися очі в очі і завели ро-

змову.

Петро з Вікою попливли на берег і трішки, позагоравши пішли в рощу, а Олексій з Ніною ще продовжували плавати, Вони вже не держалися за матрац, а держалися на ньому за руки. Ніна тонула у заводі його карих очей, а Олексій був взятий на якір у плесі голубих очей Ніни. Олексій відчував, як із рук Ніни по його руках в біотоках переселялася її душа в його душу, Ніна відчувала як з рук Олексія по її руках електромагнітні хвилі перетягують його серце в її серце і вони б’ються в грудях в ритм, як одне ціле. Олексій заліз на матрац і став цілувати Ніну. Націлувавшись вони попливли на берег і стали загорати, а Петро з Вікою лежали рощі під ялинкою на матраці, цілувалися і розмовляли про свої заняття в університеті.

– Петя, а на яку тему в тебе дисертація коли і в тебе захист дисертації на докторський ступінь? – запитала Віка.

– Я пишу дисертацію на тему «Атомна теорія нервової системи».

– А, про що в ній йдеться мова? – запитала Віка.

– Мова про виявлення атомів і їх обов’язків. Прийдеш на захист дисертації і послухаєш, – відповів Петро. А захист дисертації через вісім днів о десятій годині дня. – А ти Віка прийдеш? – запитав Петро.

– Прийду. Через дев’ять нів ми з Ніною здаємо послідній екзамен і йдемо на канікули, – радісно відповіла Віка і усміхнулася.

Сонце піднявшись в зеніт стало припікати. Лише зрідка тіло Олексія і Ніни і обдував прохолодою легенький вітрець з річки Дніпро та із ялинової рощі. Олексій з Ніною, ше загорали на березі і продовжували своє знайомство.

– Льоша, а де живуть твій батько та мати? – запитала Ніна.

– Вони живуть у місті Дніпро і працюють на металургійному заводі. Батько працює сталеваром, а мама прибиральницею.

– А коли в тебе, Льоша, захист дисертації і на яку тему? – запитала Ніна.

– Моя дисертація на тему «Фізикохімічна теорія біології», – відповів Олексій.

– А, про що в ній розповідається? – запитала Ніна.

– Прийдеш, люба, на захист і послухаєш. А якщо коротко, то мова йдеться про лікування електромагнітними хвилями ефіра. Та про мій науковий експеримент, який ми вчора проводили з Петром у лабораторії.

– А захист дисертації теж через десять днів, – відповів Олексій, дивлячись в її голубі очі, у плесі яких був знову припнутий на якір і тепер він з них ніколи не випливе. – Ати, люба, зможеш прийти? – запитав він.

– Прийду. Через дев’ять днів ми з Вікою здаємо послідній екзамен, після якого нас чекають канікули, – радісно відповіла Ніна і усміхнулася.

І вони, лежачи, на матраці поцілувалися і пішли в рощу та полягали на матрац поруч із Петром і Вікою.

– А що ви, дівчата, будете робити завтра, може ще сюди приїдемо? – запитав Петро.

Я думаю, якщо дівчата погодяться завтра сюди приїхати, то можна тут переночувати в дитячому санаторії У них весь третій поверх для приїзжих в рощу, – повідомив Олексій.

– Що скажете, дівчата? – запитав Петро.

Дівчата мовчать.

– Чого мовчите? – запитав Олексій. Якщо не відповідаєте, то це значить, що ви погодились. Тоді я пішов у санаторій домовлятися, – сказав він і пішов.

Дівчата, глянувши одна на одну усміхнулися.

– Оце вже по-діловому – сказав, дивлячись на них Петро і усміхнувся.

Олексій, домовившись в санаторії пішов у їдальню. В їдальні він замовив вечерю і на завтра сніданок та обід і пішов до своїх пляжників.

– Ну, шо? – запитав у нього Петро.

– Домовився в санаторії і в їдальні, – відповів Олексій.

І вони, діставши із своїх сумок їду побажали смачного і стали обідати.

Пообідавши, вони полягали на матраци і в них завелася розмова про близьке і далеке майбутнє.

– Ви шановні, дівчата, після здачі екзаменів де будете проводити свої канікули? – запитав Петро.

– Я у свого дідуся, – відповіла Віка.

– А я у своєму рідному селі може у брата, а може у сестри, бо мама з татом загинули в автокатастрофі, – відповіла Ніна.

– А Ви, хлопі після захисту дисертації на докторську ступінь да будете працювати? – запитала Віка.

– Не знаємо. Куди пошлють там і будемо працювати, – відповів Олексій.

Десь обізвалась зозуля.

– А ти, Льоша, запитай у зозулі. Що вона тобі нагадає? – запропонувала, жартуючи, Ніна.

– Ходімо ще поплаваємо, бо скоро почне вечоріти, та підемо в їдальню вечеряти, – нагадав Олексій.

Вони покупались і пішли в їдальню вечеряти, а коли повечеряли вони пішли на третій поверх санаторія в свої кімнати.

Дівчата пішли в свою кімнату, а хлопці – в свою.

Хлопці включили телевізор.

– Я схожу до дівчат узнаю. Якщо в них немає телевізора, то я їх запрошу до нас, 

Зайшовши до них він подивився. Телевізора немає.

– Дівчата, а у вас телевізора немає, тоді ходімо до нас і будемо дивитись, – сказав Петро.

Коли зайшли в кімнату Олексій став переключати телевізор з одного каналу на інший. На екрані телевізора появилися букви з назвою артистів кіно.

– От знайшов. Зараз буде кіно, – повідомив Олексій.

Вони стали дивитися науково фантастичне кіно про закоханих планетян, які були з різних планет.

Подивившись кіно вони стали ділитися враженням про побачене.

Поділившись враженням Олексій і Ніна стали цілуватися.

– Ходімо Віка до тебе не будемо їм заважати. Я тебе проведу, – сказав Петро.

Вони зайшли до Віки в кімнату і теж стали цілуватися.

Їхні почуття їх так розігріли, що вони повністю, віддавшись почуттям стали заніматися любов’ю.

Олексій з Ніною цілувалися доти, доки могли володіти своїм розумом, але душа взяла перевагу над розумом і вони полягали, віддавшись гіпнотичним почуттям і стали заніматися любов’ю.

Вранці вони привівши себе до ладу пішли в їдальню.

Поївши вони знову пішли на пляж. На пляжі для закоханих час протікав непомітно, як вода у річці Дніпро.

Сонце піднялося в зеніт і вони дружною юрбою пішли в їдальню.

Смачно, пообідавши вони пішли на катер.

А коли приїхали в Київ і зайшли в гуртожиток, то кожен став займатися своїми справами. Дівчата готувалися до здачі останнього передканікульного екзамена. Хлопці закінчували писати свої дисертації.

Так у їхній повсякденній роботі промайнули непомітно і ці вісім днів.

Хлопці зайшли до дівчат з букетами квітів і поздоровили їх із здачею екзаменів.

– А в нас он у трилітровій банці стоять квіти для вас, – сказала Віка. – А оце наші квитки показала Віка. – Ніна поїде на канікули до мене. Завтра після вашого захиста – о пів дванадцятої години дня відправляється наша електричка, – повідомила Віка.

– Це дуже добре, що ви прийдете і підтримаєте наш дух та придасте нам наснаги, – сказав Олексій.

Хлопці поцілували дівчат і пішли готуватися до завтрашнього захисту дисертації.

Вранці хлопці зайшли за дівчатами і вони поїхали в інститут.

У конференц-залі ішла реєстрація вчених – біологів вірусології, біологів анатомії, біологів молекулології та біологів-біоенергології та фізиків-теоретиків. Вони приїхали з різних вищих навчальних закладів. Зареєструвавшись в залу пішли Олексій з Ніною та Петро з Вікою і сіли у першому ряді, скраю. Вчена президія розташувалася за столом поруч з трибуною. На столі бав гучномовець і дзвоник та стояли квіти, пляшки з мінералкою і склянки.

Як тільки закінчилася реєстрація і пролунав дзвінок, головуючий встав і, дочекавшись тиші, оголосив порядок денний та регламент.

– А тепер слово надається молодому перспективному вченому-хіміку Олексію Горобець. Приготуватися фізику-теоретику Петру Сосницькому, – оголосив він. Обговорювати будемо після другого виступа, – додав він.

На сцену піднявся Олексій і почав читати дисертацію «Хімічна теорія біології».

Він був сконцентрований на своїй доповіді і, не бачив у залі нікого, крім Ніни.

Текст дисертації був тезисний і кожен тезис Олексій розшифровував словесно.

Зміст дисертації був такий: «Що таке фізикохімічна біологія? Чітке її визначення і поняття таке: «Це наука, яка в свої доктрини ввібрала такі науки: «хімію, біохімію, фізику і математику». Наука біологія навіть не залишила в стороні і таку стару отрасль біології як науку про устрій клітин, органів і матерії.

Нині біохімікам удалося виявити в рослинах і в людини властивість клітин які володіють здібністю лікувати свої структури від різного ушкодження. Також їм удалося виявити не тільки властивість клітин, а ще і експериментально була створити із ядра атомів білка репараційна молекула «Нуклеїн». Слово репараційна – означає само лікуюча. Далі було встановлено, що «Нуклеїн» це – кислота.

Ця нуклеїнова кислота була двох видів: дезоксирибонуклеїнова кис-лота ( ДНК) і рибонуклеїнова кислота (РНК).

В кінці 1953 році молодими вченими Америки біохіміком – Джеймсон Уотсоном і фізиком-теоретиком – Френсісом Кріком для створення репараційних молекул була розроблена шарикова (атомна) модель. По цій моделі вони із атомів – шариків ліпили в каркасі структури молекули репараційну молекулу. Ліпили, приставляючи атоми потрібного розміру до каркасних стержнів потрібної довжини і повернутих на потрібний кут.

Розміри діаметра атомів, довжина міх ними та кути між ними на той час уже були відомі.

Не обійдеться наука біохімія і без науки «фізика ефіра». Я в написаній мною доктрині «Фізико-хімічна теорія біології» описав метод біокоректорного лікування від всіх хвороб через спеціальний устрій – біокоректор. Це абсолютно безболісний метод. Біокоректор створює вихровий потік ефіра різної швидкості, який проникає в глибину тіла і створює різне мікрогравітаційне поле, яке здібне електромагнітом лікувати. Дякую за увагу».

Так Олексій закінчив дане йому головою президії слово, яким він і захистив свою дисертацію.

Почалися бурхливі оплески.

Ніна побігла його привітати квітами, і вони під бурхливі оплески радісно повернулися на свої місця.

На трибуну вийшов Петро Сосницький і почав читати дисертацію на тему «Атомна теорія нервової системи». Він був сконцентрований на своїй доповіді і, не бачив у залі нікого, крім Віки.

Зміст дисертації був такий: «Для того, щоб експериментально виявити атоми нервової системи треба створити перехідний модуль із кремнію, який буде сприймати інформацію від Машини часу і передавати її у резервну частину мозка дослідника і в пам`ять електронно-комп’ютерного устаткування та на табло комп’ютера. Потім створити математичну модель і написати комп’ютерну програму по ув’язці перехідного модуля із пам’яттю електронно-комп’ютерного устаткування і виводом інформації на табло комп’ютера. Треба удосконалити скафандр – устрій в хірургічному ліжку, в якому буде задіяний шоломофон експериментатора. Потім створити математичну модель і комп’ютерну програму по ув’язці шоломофона із пам’яттю електронно-комп’ютерного устаткування і виводом інформації на табло комп’ютера. Потім для зчитування шоломофоном інформації із ефіру ув’язати функціональний магнітно-резонансний томограф із пам`яттю електронно-комп’ютерного устаткування і створити математичну модель та написати комп’ютерну програму по ув’язці функціонального магнітно-резонансного томографа. Далі встановити і ув’язати удосконалений скафандр хірургічного ліжка та із пам’яттю електронно-комп’ютерного устаткування і виводом інформації на табло комп’ютера. Потім треба розробити і виготувати Тазиметр Едісона, який буде розглядати майже непомітні атоми нервової системи та створити математичну модель і розробити комп’ютерну програму по ув’язці Тазиметра Едісона із пам`яттю електронно-комп’ютерного устаткування».

Почалися бурхливі оплески.

Віка побігла його привітати квітами, і вони під бурхливі оплески радісно повернулися на свої місця.

Головуючий надавав слово всім, бажаючим, виступити. Виступили шість вчених різних галузей науки. Всі, як один, говорили про важливість і своєчасність «Фізикохімічної теорії біології» та «Атомної теорії нервової системи».

Після захисту своїх дисертацій Афанасій з Ніною та Петро з Вікою поїхали в гуртожиток. Олексій з Петром з трилітрової банки взяли куплені ними зранку букети білої троянди і, поставивши в банку взяли свої квіти і зайшли до дівчат.

Дівчата вкладали в сумочки свої речі.

Вони на доріжку розцілувалися і поїхали на залізничний вокзал.

До відправки електрички залишилось шість хвилин.

Вони, обнявшись, стояли на пероні і розмовляли, уявляючи свої майбутні зустрічі.

На семафорі появилося зелене світло. Дівчата, розцілувавши хлопців пішли у вагон, відкрили вікно і стали виглядати.

Електричка поїхала, а вони махали руками і посилали повітряні поцілунки друг другу.

Дівчат у вагоні неначе колеса любові котили додому, а в хлопців, як рейки любові ім вслід простягалися руки!

07.03.2018; 11:49. – 10.03.2018. 10:53.

30.04.2018 Проза / Роман
Га грані живого і мертвого (Глава 19 том 6) / Роман | Василенко Андрій Антонович
Попередня публікація: 28.04.2018 Проза / Оповідання
Неочікуване весілля (Оповілання) / Оповідання | Василенко Андрій Антонович
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
22.09.2018 © роман-мтт / Мініатюра
Вересень дзижчить утомленою мухою
22.08.2018 © Панін Олександр Миколайович / Мініатюра
Художник (Котячі страшилки)
21.08.2018 © Ольга Білицька / Нарис
Мачо
19.08.2018 © Іван Петришин / Повість
Ейлін Ченґ: "Розмова у Вагоні" (Сучасна Китайська Література)
19.08.2018 © Савчук Віталій Володимирович / Мініатюра
Човни
Кодована Доля. Глава 11
07.04.2018
Кодована Доля (Глава 11. Оповідання перше.)
28.04.2018
Кодована Доля (Глава 11.)
28.04.2018
Кодована Доля (ГЛАВА 11.)
02.08.2018
Кодована Доля (Оповідання. Глава 11.)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 3 (МАКС. 5) Голосів: 1
Переглядів: 26  Коментарів:
Тематика: Проза, оповідання,
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
19.09.2018 © Суворий
Закарпатська криза: Гітлєр проти передачі всього Закарпаття мадярам, Польща - за (жовтень 1938)
18.09.2018 © Суворий
Завершення Судетської кризи: чехи підкорились Гітлеру, нова війна питання часу (жовтень 1938)
18.09.2018 © Суворий
Напад польських військових на українські села Стримба та Кабарівці (серпень 1938)
08.09.2018 © Суворий
Радянською Україною ширяться повстання і заворушення (жовтень 1938)
07.09.2018 © Суворий
Конфлікт довкола Закарпаття: чехи дають автономію, мадяри домагаються анексії (жовтень 1938)
ВИБІР ЧИТАЧІВ
29.08.2010 © Віта Демянюк
16.10.2012 © Істерична Бруталка
20.01.2011 © Михайло Трайста
26.03.2012 © Піщук Катерина
19.07.2018 © Михайло
22.09.2018 © роман-мтт
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008 - 2018
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори ©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди