29.04.2018 16:05
Для дорослих (18+)18+
90 views
Rating 5 | 5 users
 © Світлана Нестерівська

Розмова з Богом

Я пишу вірші при свічі.

Земля навкруг мовчить.

А вітер завіває холод в вени.

Посеред добрих днів

Ніхто вже не кричить, 

А тільки Бог впівшепотить до мене:


"Люблю...

Хай вітер, хай хвилі-

Вони мені милі.

Я їх колись також створив.

Люблю...

Хай зорі дзеркалять

Сніжинками в пам`ять.

Бо вже тобі Я говорив."


Про любов.Мій милий Боже, 

Ти мені її показував.

Десять слів - як Заповіді кожне-

Не втомився Ти проказувать:


"Люблю.

І вірю.

Бережу тебе.

Турбуюся за тебе, 

Моя доне.

Сміливо йди, 

Змагаючись, 

Вперед!"-


Твої Слова, як Дотик Раю, кожне.


На відстані від Неба до Землі

Блукає чорне й біле безіменно.

Мій Боже, ми в дитинстві так малі, 

Що лиш любов вміщається у мене.


Не відкидай тих грішників німих, 

Які з Тобою в бідах лиш говорять.

Мій Боже, я молитимусь за них, 

Допоки в порох не вернеться порох.


Боже, на колінах.

Сторінки лишаю із чорнилом.

Боже, я так винна-

В інших вимагала.Не любила.

Боже, я так хочу

Бути так, як Ти мене створив.

Дивлюся у Очі-

Бачу тріпотіння своїх крил.



Довгими вечорами, 

Коли я десь далеко, 

Моя молиться мама:

Їй без мене нелегко.

І зі мною нелегко.

Хорони її, Боже, 

Хай не знає печалі.

Хай живе довго-довго:

Нас із доріг зустрічає.

А наступить хвилина:

Будуть в неї внучата.

Мою матір єдину

Бережи, Божа Мати.


Коли надходить ніч-

Печалиться свіча, 

Що люди сплять.

Тепло на узголів`ї.

Душа літає в сні.

А устонька мовчать.

Ти клич її - не клич.

Вона про інше мріє.


Я помолюсь за тих усіх, що сплять.

Що відкривають світу своє тіло.

Кричатиму, коли усі мовчать.

Летітиму я ангелом на крилах.


Я заспіваю чистії псалми.

Пробуджу в серці жаль до Твого Сина.

Прости, прости нас, Господи, що ми

Вмираємо, але не на колінах.


Душа спішить молитися.

І серце відкривається-

З грудей до Бога світиться, 

У Вічність поривається.


Душа

Моя, 

Скажи

Мені

Чи пам`ятаєш ти ті дні, 

Коли

Із Богом

В однині

Йому хвалу несла й пісні?


Пам`ятаю.

Була у Раю.

Була щаслива

В Його Теплі.

На Землю впала.

Гріхи збирала-

Кидала в Очі

Його сумні.

...На Хресті...

Прости.


І дякую, що Ти прийшов із Дому

Мене спасти - заплуталася я.

Пробач усіх знайомих-незнайомих.

Це я, мій Таточку, Душа Твоя.


Ти мене сотворив-

Потім Душу вдихнув.

Ти мене полюбив.

Ні на мить не забув.

І як добрий Отець, 

Розмовляв кожну мить, 

Але якось мені

Довелося згрішить.


"Я - Єва.

Я піддалася спокусі.

Врятуй мене, Боже, 

Духу Святий, Ісусе."(2)


Я в ту ж мить гріху піддалася, 

Не розумівши, що насправді гріх.

Купалась в нім, а потім- завстидалася

Тебе . Й Тобі подібних геть усіх:

Бо очима людей

Ти говорив, 

Що будь-коли прийти до Тебе зможу.

Родившись дивом- недостойна див, 

Я плакала ночами:"Змилуйсь, Боже!"


"Можливо, Тобі не до мене:

У Тебе он скільки людей, "-

Самотньо блукала

Душа і шукала, 

Ховаючи очі, 

Тих самих Очей.


Чи розсердився Ти, мій Боже, 

Що я була сліпа у помилках, 

Що падала, ламала кволі ноги.

Та підняла мене Твоя Рука.


Я дякую.

Я йду по тому шляху.

Я піднімаю очі до небес.

У мене, Боже, вже немає страху.

Я люблю, милий Господи, Тебе.


Роби зі мною

Що завгодно.

Роби зі мною, 

Що потрібно.

Я - Твоя річка повноводна.

Я йду вперед по Твому Сліду.


Ти - Батько.Ти - мій милий Тато.

Життя моє у Твоїй Волі.

Я хочу багато сказати.

Ти знаєш, як часом говорю.

Прости

Слова

Із уст моїх лихі, 

Що іноді буваю нетерпляча.

Прости мені усіх людей гріхи.

Хто, може, ще не встиг сказать - пробач їм.


Я помолюся -поговорю.

На цій Землі - усе чуже.

Пробач, що завдаємо горя.

Ми одні одним, як ножем, 

Що ріже Серце Твого Сина, 

Мечі вбиваєм під ребро...



Я скучила.

Твоя Дитина.

P.S.Любов.

Життя.

Добро.

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Поема, Про Бога

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Мама / Вірш | Світлана Нестерівська 18+». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Спасибі, Ісусе / Вірш | Світлана Нестерівська». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Світлана Нестерівська.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 14.05.2018 00:51  © ... => Лора Вчерашнюк 

Нам би зберегти відчуття Раю в своєму серці. Про Землю вже давно не йдеться.На жаль. 

 13.05.2018 16:04  Лора Вчерашнюк => © 

Дякую, Світлано, - чудова поема!!!! Дійсно, серце сумує за Добром і Раєм і Красою. Та хіба ми не для цього і прийши сюди, щоб Його Рай відтворити на цій Землі?Сум - це теж одне з "гріхів"))))) Творчість і радість - це Його дари))))дуже сподобався - близький мені - Ваш стиль))))) 

Публікації автора Світлана Нестерівська

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо