Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
02.05.2018 12:14Пісня
Про Майдан  Війна 2014 Україна  Про Небесну сотню  До дня незалежності України  
Рейтинг: 0 | 0 гол.
Без обмежень
© Карась Володимир Іванович

Україна в вогні

Частина 1

Визвольна бородьба

Карась Володимир Іванович
Опубліковано 02.05.2018 / 45859



ВСІХ ГЕРОЇВ ПАМ’ЯТАЙ


За героїв минулих х днів, 

Й хто тепер горить в вогні, 

Хто поліг за нас в бою, 

Постав свічу ти свою.


Хто вступив у смертний бій, 

Захистив життя живих, 

Не збудем ми про них, 

Вони в серці в нас у всіх.


Їм троянди покладем, 

Про них пам`ять збережем, 

Про загиблих всіх солдатів, 

Хто боровся з супостатом.


В нас нема сім’ї такої, 

Де б не було там героїв, 

Хто життя віддав за нас, 

Серця виконав наказ.


Але ти не забувай, 

Всіх героїв пам’ятай, 

Адже всі вони живі, 

Поки пам’ять є про них.


Ти живеш, а їх нема, 

Значить смерть їх недарма, 

Значить ти живи за них, 


ДОРОГІ ВЕТЕРАНИ


Вони відстояли перемогу кроваву, 

Мужньо бились на війні вояки, 

За тодішню радянську велику державу, 

Помирали молоді холості хлопчаки.


Гнали хлопці з Вкраїни фашистів- германців, 

Скільки років пройшло із тих пір, 

Вже давно ті бійці в сивині ветерани, 

Що здобули тоді для нас тоді спокій і мир.


Ветерани ви наші дорогі ветерани, 

Ваша мужність взірець є тепер для нас, 

Діставайте із схрону свої ви медалі, 

Воля й дух у вас ще не згас, ще не згас.


По розмитих грунтових воєнних дорогах, 

Ви з боями дійшли до самого рейхстагу, 

Здобули ви для нас на весні перемогу, 

Уклін низький вам всім за вашу відвагу.


Ветерани війни, нестерпно болять ваші рани, 

Не багато лишилось в цьому світі вже вас, 

Про вас пишуть військові великі романи, 

Але міцність і дух переможця ще має запас.


По розмитих грунтових воєнних дорогах, 

Ви з боями дійшли до самого рейхстагу, 

Здобули ви для нас на весні перемогу, 

Уклінн низький вам всім за вашу відвагу.



ТАК ЖИЛО Й ПОМИРАЛО НА ВІЙНІ ПОКОЛІННЯ,


Я родивсь по віні і не бачив страшного жахіття, 

Як розказував батько -він пройшов ту війну до кінця, 

Як солдати в бою обертались в криваве лахміття, 

А їх душі смиренно відлітали до Бога отця.


Як гула й рокотіла земля від болю і стону, 

Як косив німчуганів з мертвих рук вояка автомат, 

Кожний кущ й кожний камінь в бою були як ікони, 

Під вогнем там молились за долю солдати.


Я не бачив війни, я не бачив ні горя ні сльози, 

На обличчі солдат, що ховали своїх побратимів, 

Крапав сік з перебитої кулею гілки берези, 

Вона плакала теж за бійців хто під нею загинув.


Хто життя назавжди заточив в надмогильне каміння, 

Хто кидався на ДОТ - піднімав так в атаку бійців, 

Так жило й помирало на війні святе покоління, 

Шість мільйонів там наших було земляків.


Промайнули роки і ми знов обливаємось кров’ю, 

З ран солдат молодих і в роках на нашому сході, 

Це не німці тепер, а брати найманці із Московії, 

Посягають на землю вкраїнську і нашу свободу.


Я не бачив війни, та вона нагадала про себе, 

В кожній дім заглянула звіриним оскалом, 

В можновладців всіх стрес і натягнуті нерви, 

Та народ не злякати, відповість він достойним ударом.


Я не бачив війни, я не бачив ні горя ні сльози, 

На обличчі солдат, що ховали своїх побратимів, 

Крапав сік з перебитої кулею гілки берези, 

Вона плакала теж за бійців хто під нею загинув.



ПРОЩАЕМ СВОИХ ВРАГОВ


Он в сорок первом в окопе кровью истекал, 

Из раненого тела вытекала его жизнь, 

Он жить хотел, но жизнь свою за нас отдал, 

Чтобы победу нам весною подарить.


Могила братская укрыла его плоть, 

После войны ее украсили гранитною плитой, 

И надпись на плите той - позолоченной канвой, 

Тут похоронен наш солдат войны герой.


В могиле скромной упокоятся враги, 

Кто боль и смерть принес на нашу землю, 

За что тогда они здесь воевали, полегли, 

Звучит вопрос для нас и их во всей вселенной.


Зачем нужна была та страшная война, 

Чтоб искалечить жизни, судьбы поколений, 

По убиенным мы слышим материнский плач, 

Им извергам не будет тут прощения.


Но боль утихла, раны затянулись, 

Зло побеждают лучистым и святым добром, 

Ми христиане тех убиенных помянули, 

И мы прощаем всех своих врагов.


Он в сорок первом в окопе кровью истекал, 

Из раненого тела вытекала его жизнь, 

Он жить хотел, но жизнь свою за нас отдал, 

Чтобы победу нам весною подарить.


ТРИ МІЛЬЙОНИ


Три мільйони українських солдатів, 

Життя в тій війні своє загубили, 

Вони помирали за батьківщину матір, 

Але це була не Росія.


Вони помирали за землю свою, 

Країни якої нема, 

Тоді це був Радянський Союз, 

Столиця була Москва.


Дев`ятого травня ми святкуємо всі, 

Ми разом фашистів громили, 

Фашистами нас називають тепер, 

Правителі Путін Росії.


Перемогу забрати вони захотіли, 

У наших солдат з України, 

За їхнього міфу Росія одна, 

Тоді воювала з фашизмом.


Три мільйони наших солдат, 

Загинули виходить задарма, 

Були ми колись для вас рідні як брат, 

Тепер ви готові нас кинуть на «нари».


Ми перші прийняли навалу орди, 

Ми наші заводи за Урал передали, 

А наші Вкраїнці партизани сини, 

Безстрашно в тилу воювали.


Всіх українців вітчизна зріднила, 

Землею просоченої кров`ю, 

Високу ми ціну в війні заплатили, 

Й тепер за свободу боротись готові.і


Шість мільйонів українських солдатів, 

Життя в тій війні своє залишили, 

Вони помирали за батьківщину матір, 

І це була Україна.


ЧОМУ МЕНЕ ВМИРАТИ ПРИВЕЛА


В концтаборі в бараці маму з сином розбудили, 

Вставайте швидко -почули грубий крик, 

В катів обличчя в злобі покривилось, .

Сьогодні вас відправлять в кращий світ.


Давно кати забрали їх з домівки, 

І ось ведуть обох в колоні вороги, 

В руках у кожного заряджена гвинтівка, 

До викопаної ями стріляти привели..


Від залпу птиці розлетілись в вирій, 

Попадали на землю дорослі й дітлахи, 

Поки що мати разом з своїм сином, 

В розстріляній черзі зосталися живі.


Матусю мамочко, чому нас убивають, 

Чому мене сюди ти відвела, 

Тебе я слухаюсь і кашку я вживаю, 

А ти мене вмирати привела.


Маленький хлопчик притуливсь до мами, 

В очах питання- страху ще нема, 

Чому дядьки оці в кашкетах з черепами, 

Його убити хочуть і в яму закопать?


Синочка мати тілом затулила, 

Вона не знала що йому сказати, 

На небо подивилась й тихо помолилась, 

Прости їх Господи фашистів цих заклятих.


Від залпу птиці розлетілись в вирій, 

На землю впали дорослі й дітлахи, 

Хтось прохрипів не люди ви а звірі, 

Й невинні душі їх переселились в інший світ.

.

ОФИЦЕРЫ


Офицеры всегда офицеры, 

Эти люди себе знаю тцену, 

Сколько стоитих честь порой, 

И какою достигли ценой.


Тех наград своих боевых, 

Что блестят на их груди, 

Тех побед с врагом бою, 

Защищая страну свою.


Земля наших дедов и отцов, 

Хоронится всевышним творцом, 

Офицеры всегда в строю, 

Их по выправке я узнаю, 


И они охраняют свой край, 

Ты им знак уваженья отдай, ,

Они жизнью могут заплатить

Чтобы нас от врагов заградить .


Мы черпаем с глубин веков, 

Силу духа наших павших героев, 

Положите цветы на могилы, 

Тех кого в сраженьях убили.


Они дрались и нас защищали, 

Офицерскую честь не сдавали, 

Не сгибались на милость врагов, 

Сберегали рядовых бойцов.


Офицеры всегда офицеры, 

Эти люди себе знают цену, 

Ихвсегда и везде узнают, 

Офицеры по жизни в строю.



ВІТЧИЗНІ НАШІЙ СЛАВА


Ідуть, ідуть, ідуть захисники вітчизни, 

Бійці ідуть шеренгами, вирівнюють ряди.

Їх проводжаєм ми й заплакана дівчина, 

Ідуть всі на війну нас визволять з біди.


Нехай удача й слава їх не оминає, 

Нехай в домівку їм не увійде печаль, 

Нехай від їхніх куль земля вогнем палає, 

В ногах у ворогів, що гноблять рідний край.


Літають вражі кулі, лунко рвуться міни, 

В атаку звірі люті вже в котрий раз ідуть.

Та не здолати їм нам рідну Україну, 

Бійці -наші герої цього їм не дадуть.


Не плачте мамо ненько за вашого ви сина, 

Він долею обраний щоб захищати нас.

Надіється на нього вся наша Україна, 

Надійтеся і ви, й син вернеться до вас.


Вітчизні нашій слава! Героям нашим слава!

Велика їм пошана й подяка від людей, 

Ми звірів переможем у цій війні кривавій, 

І в Україні скоро настане світлий день.


Нехай удача й слава їх не оминає, 

Нехай в домівку їм не увійде печаль, 

Нехай від їхніх куль земля вогнем палає, 

В ногах у ворогів, що гноблять рідний край.


СЛАВА НАШИМ ГЕРОЯМ


Він упав як той птах з перебитим крилом, 

Йому куля ворожа пробила чоло, 

Впав за гідність і честь на майдані в столиці, 

Він загинув героєм від снайпера вбивці.


Не забудем про тебе, й не забудем про тих, 

Хто поліг на майдані і пожити не встиг, 

Своє світле життя не жалів і віддав, 

Щоб народ України від пітьми не страждав.


Щоб дарована богом наша рідна земля, 

Не залежала більше віт тиранів з Кремля, 

Щоб ми з вами в країні щасливо жили, 

Слава нашим героям що за нас полягли.


Боже наш милостивий Україну спаси, 

Ві лукавого й злого всіх ти нас захисти, 

Тих хто кров’ю героїв собі статки надбав, 

Покарай їх за це й по заслугах воздай.


Щоб дарована богом наша рідна земля, 

Не залежала більше віт тиранів з Кремля, 

Щоб ми з вами в країні щасливо жили, 

Слава нашим героям що за нас полягли.


НАС НЕ ЗДОЛАТИ Й НЕ НАГНУТИ НАЗАД


Ми ідем на війну, в нашім серці наказ, 

Захистити сім’ю, захистити всіх вас, 

Ми у лютім двобії з ворогами зійшлись, 

Свою неньку Вкраїну зберегти поклялись.


Пролітають лелекі в голубій вишині, 

То летять душі тих, хто поліг на війні, 

Хай їм пухом земля, тим хто вас в рятував, 

Тим хто не відступав й за вітчизну вмирав.


Мами наші не плачте, що сини не вернулись, 

Не зайшли в рідну хату і до Вас не всміхнулись, 

Оточили наш дім люта дика орда, 

Життям ваших синів зупинилась вона.


Ви тихенько всі встаньте і чоло оголіть, 

Вічну пам`ять героям Ви вшануйте про них, 

А ми їх побратими, знову підем у бій, 

Боронити від звіра край знедолений свій.


Бо земля України ще горить у вогні

Проливається кров молода на війні

Але нас не здолати й не нагнути назад

З наших рук як відплата вже стріля автомат


Пролітають лелеки в голубій вишині

То летять душі тих хто поліг на війні

Хай їм пухом земля, тим хто вас в рятував

Тим хто не відступав й за вітчизну вмирав


ДОБРОВОЛЬЧІ БАТАЛЬЙОНИ


Жовто – синій прапор в’ється, 

Бій іде у нас на сході, 

Це народ наш мужньо б’ється, 

Боронить свою свободу.


Добровольці там стояли, 

Молоді і вже в літах, 

Не за чин всі воювали, 

Дух до помсти в їх очах, 


Добровольчі батальйони, 

Вони перші йшли у бій, 

Не здолають їх оборону, 

Не порушить їхній стрій.


Не страшать їх там атаки, 

Їм за честь вмирать в бою, 

Нехай буде вам удача, 

Захистить землю свою.


Добровольчі батальйони, 

Зупинили там орду, 

Честь і слава вам героям, 

Відвернули ви біду.


У МОГИЛЫ ПОГИБШЕГО СОЛДАТА


Стою я у могилы погибшего солдата, 

Что жизнь отдал в прошедшей той войне, 

Он защищал от вероломных оккупантов, 

Народ, что жил тогда в дружной стране.


Его душа попала в райскую обитель, 

Но видит все, как мы живет теперь;

Ненавистью и злобой друг к другу мы прониклии, 

Инакомыслия других не можем мы терпеть.


Из -за кого отдал он жизнь в те годы, 

Они пришли свободу нашу задавить, 

Под солнцем мало места кремлёвскому народу, 

Решили он это место в Украине прихватить.


Стою я у могилы погибшего солдата, 

Что жизнь свою отдал в прошедшей той войне, 

Теперь же убивают наследников солдата, 

Те за кого он жизнь отдал в прошлой войне.


В который год в свободной Украине, 

Страдают материнские сердца, 

За убиенных наших и ни в чем не винных, 

Ушедших воинов отчизну защищать.


Стою я у могилы погибшего солдата, 

Что жизнь свою отдал в прошедшей той войне, 

Вы, русскиее, уйдите с нашей хаты!

Поймите, вам Украина обойдется по тройной цене.


ВМЕР ЗА СВОБОДУ


Висить на стіні фото воїна сина, 

Мати від нього не зводить очей, 

Без сина удома життя їй немиле, 

Давно не було вже від нього вістей.


А сина її вороги захопили, 

Ці звірі і його почали катувати, 

Він крикнув катам з останньої сили, 

Не здам я своїх, я готовій вмирати.


По небу летять журналі і все бачать, 

Як бранці Кремля вбивають героя, 

Вони із небес кличуть і плачуть, 

Його побратимів скликаюсь до бою.


Побили катів тих братців із Росії, 

Пощади не буде таким ворогам, 

Не встигли бійця з катівні звільнити, 

У друзів героя стікає сльоза.


Висить на стіні фото рідно сина, 

І мати від нього очей все зводить, 

Крізь сльози шепоче - ти син України, 

Горджусь я тобою, ти вмер за свободу.


НА ПОЛЕ КРОВЬЮ ИСТЕКАЯ


Я маму зву к себе на поле боя кровью истекая, 

Уже в глазах моих мелькнула моя жизнь, 

И ангел смерти с нетерпеньем ожидает, 

Но я шепчу ему- пока остановись.



Меня услышь ты мама, помолись, 

Проси Всевышнего в мои последние минуты, 

Чтоб в дальний путь меня благословил, 

Ведь не вернусь я никогдатеперь оттуда.


Я православный воин, твой покорный раб, 

Прими господь ты мою душу с миром, 

Прости меня во всех моих грехах, 

И дай смиренно этот мир покинуть.


На поле брани я закончил путь, 

Что назывался скромной моей жизнью, 

За независимость своей земли умру, 

Которая зовётся Украина.


Я маму зву к себе и кровью истекаю, 

Уже в глазах моих мелькнула моя жизнь, 

Я с белим светом и землей прощаюсь, 

Но знаю я, что недаром я прожил


НАД СТЕПАМИ УКРАЇНИ


Над степами України

Журавлиний клекіт, 

Їде воїн наш – козак, 

Йому шлях далекий.


Відбивати ворогів

Їде козак знову, 

Йому буде на сторожі

Свята я Покров.


В руках зброя безвідмовна, 

На голові каска.

В серці воля й дух до бою, 

Не буде поразки.


Бити буде ворогів, 

За землю святу, 

За дітей свїох й батьків, 

Й жінку молоду.


Гей наші козаки, 

В бою ви тримайтесь.

Перемогу нам здобудьте, 

Живими вертайтесь.


Над степами України

Зорі ясно сяють.

Наші славні козаченьки

Перемогу мають.


Гей наші козаки

Мужні ви солдати.

Научились ви тепер

Землю захищати.


В небесах над козаками

Курличуть лелеки.

Слава вам захисникам

України неньки.


ВШАНУЄМ ГЕРОЇВ ГУРБЕНСЬКОГО БОЮ


Скупа тепла сльоза по обличчю стікає, 

З неба падає вниз білий пух з тополів, 

Серце стисло в журбі- в мами сина не стало, 

Він загинув в бою дух, до неба злетів.


Він загинув героєм у червонім насиллі, 

У Гурбинському лісі на рівненській землі, 

Там загинули кращі сини Українці, 

Та зосталася світлая пам’ять про них.


Молоді та безусі українські повстанці, 

Не жаліли життя за правду свою, 

Вони бились до смерті, вони долі обранці, 

Бо померли за волю у нерівнім бою.


Їхній подвиг безсмертний і не марні зусилля, 

Україна звільнилась від рабства і пут, 

Діти й внуки повстанців справляють весілля, 

До Сибіру тепер їх уже не за шлють.


Ми вшануєм героїв гурбенського бою, 

І вшануємо весь Український народ, 

Бо історія наша написана кровью, 

Та розсудить всіх нас Всевишній Господь.


АБО ВОЛЯ ВКРАЇНІ, АБО ЗГИНЕМО РАЗОМ


У лісах та долинах Холодного яру, 

Там боролись козаки з бранцями кремля, 

Головний був у них отаман Чучупака, 

Навкруги простиралась їхня рідна земля.


І цю землю родючу вороги захотіли, 

Захопити зненацька й підкорити собі, 

Де колись табори гайдамацькі шуміли, 

Зав’язався нерівний в селі Мельники бій.


Або воля Вкраїні, або згинемо разом, 

Нашу землю святу не здамо москалям, 

Отаман Чучупака із такими словами, 

Сміло кинувся він у двобій з ворогами.


Та нерівними сили були у двобії, 

В жменьки наших героїв поріділи ряди, 

Полягли козаки в цім нерівному бої, 

Разом з ними поліг отаман – командир.


Ми за волю Вкраїни зараз згинемо разом, 

Але землю свою не здамо москалям, 

Отаман Чучупака із такими словами, 

Помирав від підступно отриманих ран.


Вічним сном спочивають борці за свободу, 

Козаків поховали в Холоднім Яру, 

Та вогонь від їх серця запалив у народу, 

Дух до бою й боротьби за волю свою.


РУСЬ НА ДНЕПРЕ ЗАЧАТАЯ


Снова Русь на Днепре зачатая, 

Кровью хлыщет в Донецкой степи, 

Помним мы, кто крестил нас когда-то, 

Наш Владимир креститель Руси.


Эта Русь называлась Киевской, 

А мы Укры - потомки ее, 

Московиты – вы есть угро-фины, 

Те, кем были вы с прошлых времен.


Когда Русь врагов громила, 

У подножья Златых врат, 

Тогда предки ваши жили, 

Под Хазарским Каганатом.


Жаль, что вы давно забыли, 

Кто есть мама Русских городов, 

Мы напомним вам – это Киев, 

А не папа Ваш - город Ростов.


Лезут к нам ваши танки, солдаты, 

Чтоб в крови нас всех утопить, 

Не получится у вас ребята, 

Нашу волю и дух сломить.


Наша Русь -Украина на Днепре зачатая, 

Ты ее сохрани и спаси, 

Помни ты кто крестил когда-то нас, 

Наш Владимир - креститель Руси

м. Біла Церква 02.05.2018
08.01.2017 Поезії / Ліричний вірш
Моя дружина / Ліричний вірш | Карась Володимир Іванович
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
22.07.2018 © Гречин Юрий / Вірш
Ніжка Буша
22.07.2018 © Панін Олександр Миколайович / Ліричний вірш
Впала Зірка у Траву
22.07.2018 © Анатолій Валевський / Дитячий вірш
Дорога
22.07.2018 © Панін Олександр Миколайович / Драматичний вірш
Сплетіння Кохання
21.07.2018 © Надія / Вірш
Україно моя!
Пісня Про Майдан
02.05.2018
Україна в вогні (Частина 1)
01.11.2017 © Євгеній Орел
Весна достоинства
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 13  Коментарів:
Тематика: Поезії, Пісня
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
22.07.2018 © Суворий
Битва за Чангкуфенг: СРСР та Японія уклали перемир`я (серпень 1938)
21.07.2018 © Суворий
Битва за Чангкуфенг: бої на кордоні між СРСР та Японією (серпень 1938)
21.07.2018 © Суворий
Біглий радянський генерал про близьку війну на Далекому Сході (серпень 1938)
20.07.2018 © Суворий
Стосунки Берлін-Варшава: від поганих до кращих і навпаки (серпень 1938)
19.07.2018 © Суворий
Лист митропол. Шептицького про переслідування православних українців польським урядом (липень 1938)
ВИБІР ЧИТАЧІВ
08.09.2013 © НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ
08.02.2012 © Серж
28.02.2014 © Ірина Зінковська
26.09.2011 © Колядко Оксана Валеріївна
18.05.2011 © Лукан Наталья
13.03.2015 © Дебелий Леонід Семенович
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008 - 2018
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори ©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди