Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
02.05.2018 17:54Роман
 
Рейтинг: 0 | 0 гол.
Без обмежень
© Василенко Андрій Антонович

"На грані живого і мертвого"

глава 19 том 7

будівництво технологічної лінії

Василенко Андрій Антонович
Опубліковано 02.05.2018 / 45866

Пройшла неділя після спонсорського сприяння голови Всеукраїнської спілки вчених України.

Микола Антонович з Олександром Андрійовичем стали думати про свої подальші дії по тотальному державному лікуванню від зла.

– Я умаю, що для тотального знищення зла нам треба на нашому заводі мати ще одну технологічну лінію, яка буде транспортувати деталі із токарно-фрезерного цеха в зборочний цех по виготовленню електронно-комп’ютерного устаткування, приладів та устроїв для лікування.

– А їх треба виготовити для кожного міста і для кожної районної лікарні в кожній області, а Їх в Україні аж двадцять чотири. Це ж величезний фронт роботи. Так що ти, Микола Антонович, вірно думаєш, – сказав Олександр Андрійович.

– А якщо ще врахувати і кількість деталей то нам нашого токарно-фрезерного устаткування буде мало і нам доведеться ще ставити токарні та фрезерні станки, – сказав Микола Антонович.

У Миколи Антоновича задзвонила мобілка.

– Я вас, Герасим Федорович, теж вітаю. Кажете, що вам телефонував міністр Охорони здоров’я і сказав, що Верховна рада ухвалила рішення про закон «Державного лікування духовної хвороби – зло». І кажете, що по його просьбі вже в державному бюджеті враховані кощти на фінансування. Я й Олександр Андрійович Вам, Герасим Федорович, дуже вдячні за Ваше сприяння у цій справі. До побачення.

– Я зараз іду до Сергія Никифоровича і доповім йому про рішення Верховної ради, а ти, Олександр Андрійович, іди до головного конструктора завода і хай він знаходить кальки на все це обладнання, яке було виготовлене по нашому з тобою кресленню. І хай по цих кальках робить робочі креслення.

Микола Антонович зайшов у приймальню. Його із поцілунком обняла Надія Петрівна.

– Сергій Никифорович один?

– Один. Заходь, – сказала Надія Петрівна і відпустила із своїх обіймів.

– Сергій Никифорович, я тобі приніс радісну новину.

– Розповідай, – радісно запросив Сергій Никифорович.

– Мене по телефону перед приходом до тебе Герасим Федорович – Голова Всеукраїнської спілки вчених України повідомив, що Верховна рада ухвалила рішення про закон «Державного лікування духовної хвороби – зло», а міністерство вже виділило кошти на фінансування виробництва лікувального устаткування.

– Поздоровляю тебе, Микола Антонович, та Олександра Андрійовича і Василину Григорівну з вашим науковим відкриттям та його втіленням в медицині, – радісно сказав Сергій Никифорович і міцно потиснув їм руку.

– Тепер будемо розширювати виробництво всього устаткування, яке нині задіяне в лікуванні, – радісно додав він. А зараз іди до своєї Надійки і скажи хай щойно скликає на проведення позапланової оперативки, – попросив Сергій Никифорович.

– Надійка, просив Сергій Никифорович, щоб ти щойно всіх визвала на оперативку.

І Надія Петрівна стала телефонувати.

Коли всі поприходили Сергій Никифорович став проводити оперативку.

– Шановні, колеги, я скликав вас, щоб нам обговорити радісну новину і втілити її у нашому виробництві. Верховна рада на підставі наукового відкриття наших вчених ухвалила і прийняла закон про обов’язкове державне лікування хвороби зла. Міністерство медицини вже виділило кошти на фінансування виробництва лікувального устаткування.

Цей закон дав нам можливість розширити наше виробництво, а це і робота для знайомих вам безробітних. Будемо будувати нову технологічну лінію для виробництва лікувального устаткування. Надія Петрівна записуй: начальнику відділу Інтернет узнати по Інтернету кількість значимих лікарень по кожній області і взагалі по Україні і віддати головному конструктору. Службі головного інженера – головному конструктору в десятиденний термін розробити креслення на технологічну лінію по транспортуванню деталей від токарних і фрезерних станків на місце виготовлення електронно комп’ютерного устаткування і таких приладів: електронного ультразвукового датчика; Тазиметра Едісона: Спеціалізованого електронного фото-мікроскопа; Функціонального магнітно-резонансного томографа; Фотоелектронної відеокамери та таких устроїв:спеціальній репараційний стілець та кремнієвий шоломофон. А потім в п’ятиденний термін із кальок на це устаткування та устрої зняти робочі креслення і віддати їх у механічний цех для виготовлення деталей. Далі визначити профіль і вагу метала для технологічної лінії. А для устаткування та устроїв згідно кількості лікарень визначити вагу метала на одиницю та на ввесь випуск устаткування та устроїв та визначити профіль метала.. А начальнику відділа Інтернет узнати по Інтернету, які організації постачають метал відповідного профіля і віддати у відділ постачання. І дати об’яву, що приймаються замовлення на виготовлення лікуючого устаткування. Начальнику відділа постачання заключити з відповідними фірмами угоду на постачання метала відповідного профіля

За всім днів технологічна лінія для виробництва лікувального устаткування була виготовлена і встановлена.

Петро Микитович, прийшовши в Інтернет і став писати для обласного телебачення обґрунтовану рекламу використавши свою відеокамеру, на яку був знятий і озвучений весь процес лікування. І коли Петро Микитович підготував для телестудії рекламну передачу, то це була така реклама:

«– Шановні, глядачі, – став говорити ведучий програми. – Наша передача на тему: «Лікування хвороби зла репараційними атомами». У нас на передачі винахідники, які створюють репараційні атоми від любої хвороби. Ними вже вилікувані пацієнти від раку головного мозку, віл туберкульоза легень і від епілепсії. Зараз я вам їх представлю. – Це доктор математичних і медичних наук, двічі лауреат Нобелівської премії – Микола Антонович Опанасенко – Головний науковець завода: «Токарно-фрезерне устаткування», – сказав ведучий і потиснув йому руку. – Це доктор математичних і медичних наук, двічі лауреат Нобелівської премії – Олександр Андрійович Світозаренко, – сказав ведучий і потиснув йому руку. – Це доктор філософських наук, двічі лауреат Нобелівської премії – Василина Григорівна Чабаненко, – сказав ведучий і поцілував їй ніжну ручку. – А це доктор економічних наук – Сергій Никифорович, – директор завода: «Токарно-фрезерне устаткування», – сказав ведучий і потиснув йому руку.

– Шановні, глядачі, – звернувся Микола Антонович і став їм розповідати. – Репараційний атом він створюється по аналогу шарикової моделі. Це здібність – так звана репарація має властивість відновлювати та відтворювати атоми хвороби в рядові атоми в резервній частині мозка людини. І ця властивість притаманна тільки атомам дезоксирибонуклеїнової кислоти (ДНК), які входять у склад білка клітин молекул в тілі людини. Відкриття місця існування репараційних атомів дало можливість американським вченим Джеймсом Уотсону та Френсис Кріку ще в 1953 році створити так звану шарикову модель і по її аналогу створити репараційні атоми. Процес, створення репараційних атомів відбувається в електронно комп’ютерному устаткуванні по розробленій нами спеціальній комп’ютерній програмі. Технологія створення репараційних атомів відбувається шляхом підбірки розміра кутів, з’єднуючих їх в молекулі з іншими атомами. Ці кути повинні бути аналогічні кутам рядових атомів, які не приймають участі в процесі мислення. Процес підбирання кутів виконує спеціальний електронно-магнітний прилад ув’язаний по комп’ютерній програмі з електронно комп’ютерним устаткуванням, – розповів Микола Антонович».

Після того як Петро Микитович відніс сценарій реклами на телебачення в цей же день по цьому сценарію появляється на екрані телевізора озвучений кадр: «– Пиши, Олександр. Перше. По спеціальній автоматизованій комп’ютерній програмі завести в пам`ять спеціалізованого електронно-комп’ютерного устаткування всі атоми, які знаходяться в резервній частині мозка, в тому числі й атоми душі та атоми розума з їх структурною решіткою та кутами їх з’єднання в молекулах душі та розума. Вони нам уже відомі і знаходяться на зовнішніх носіях в електронно-комп’ютерному устаткуванні. Ми їх туди завели коли визначали двійники розума.

Записуй друге. По спеціальній автоматизованій комп’ютерній програмі електронним ультразвуковим датчиком окреслити границі резервної частини мозка для виявлення в ній всіх атомів.

Третє. По спеціальній автоматизованій комп’ютерній програмі приладом-перехоплювачем перехватити і затримати всі інші атоми в резервній частині мозка для їх розгляда Тазиметром Едісона, який має величезну степінь відчуття і прироблений до великого телескопу. Він дає можливість не тільки виміряти тепло дуже далекої зірки, а й виявити у її невидимих променях атоми, а також відшукати нові планети. Тоді можно вже буде узріти і всі інші атоми і направити їх в діюче спеціалізоване електронно-комп’ютерне устаткування для встановлення їх параметрів.

Четверте. В окресленій зоні резервної частини мозка також по спеціальній автоматизованій комп’ютерній програмі через Тазиметр Едісона методом функціональної магнітно-резонансної томографії магнітно-резона-нсним томографом провести копіювання всіх атомів резервної частини мозка.

П’яте. Враховуючи рухливість нейронів, які можуть штовхати атоми при їх дослідженні, треба для утримки атомів використати по спеціальній автоматизованій комп’ютерній програмі прилад – перехоплювач по електронно-магнітному перехопленню атомів.

Шосте. Електронним фотомікроскопом зчитувати скопійовані магнітно-резонансним томографом всі параметри атомів резервної частини мозка і направляти їх для їхнього визначення.

Сьоме. Розробити математичну модель «Виявлення атомів зла і добра» та комп’ютерну програму по якій визначення всіх параметрів інших атомів резервної частини мозка повинно відбуватися одноразово з виводом даних на принтер і на відео табло комп’ютера у збільшеному виді.

– От і все. Тези для написання словесного алгоритма нами всі вичерпані і ми можемо створювати математичну модель – Що скажеш, Олександре? – запитав Микола Антонович.

– Будемо писати словесний алгоритм і творити математичні моделі, – сказав Олександр Андрійович.

На екрані появився другий озвучений кадр по проведенню лікування. Олена Олегівна посадила в репараційне крісло Григорія Никифоровича.

– А тепер будь ласка, Захарія Пилипівна, підходь до комп’ютера і включай, а ти, Олена Олегівна налаштовуй хірургічний стілець, – сказав Микола Антонович.

Олена Олегівна всадила в репараційне крісло Григорія Никифоровича і, підвівши рейку з репараційним приладом до рівня його голови закріпила.

До комп’ютера підійшли Захарія Пилипівна, Олена Олегівна і Герасим

Федорович.

Захарія Пилипівна, включивши комп’ютер стала чекати його загруження, і коли він загрузився на табло комп’ютера появився файл, в якому було написано: «окреслити зону резервної частини мозка». Захарія Пилипівна відкрила файл «окреслити зону резервної частини мозка», На табло комп’ютера появилося слово: «ОКРЕСЛЕНО». На табло комп’ютера появився файл «взяти в пам’яті комп’ютерного устаткування креслення репараційного атома для знищення зла». Захарія Пилипівна відкрила файл «взяти в пам’яті комп’ютерного устаткування креслення репараційного атома для знищення зла». На табло комп’ютера появилося слово: «ВЗЯТО». На табло комп’ютера появився файл, в якому було написано «Тазиметром Едісона» розпізнавати атоми зла і добра в окресленій резервній частині мозка, а для цього відкрийте файл: «Тазиметр Едісона». Захарія Пилипівна відкрила файл «Тазиметр Едісона». На табло комп’ютера появилося слово: «РОЗПІЗНАНО». На табло комп’ютера появився файл: «сфотографувати». Захарія Пилипівна відкрила файл «сфотографувати» На табло комп’ютера появилося слово: «СФОТОГРАФОВАНО». На табло комп’ютера появився файл: «знищення зла в резервній частині мозка» Захарія Пилипівна відкрила файл «знищення зла в резервній частині мозку» На табло комп’ютера появилося слово: «ВИЛІКУВАНО».

Захарія Пилипівна глянула на комп’ютерний годинник.

– От і все. За тринадцять хвилин шановний пацієнт вилікувався, – повідомила Захарія Пилипівна.

– Тепер, Сніжана Вікторівна, твоя черга бути в репараційному кріслі, – сказав Микола Антонович.

Олена Олегівна посадила в репараційне крісло Сніжану Вікторівну.

Пройшло тринадцять хвилин і Сніжана Вікторівна була вилікувана.

На екрані появився третій кадр, в якому був Сергій Никифорович – директор завода: «Токарно-фрезерне устаткування».

– Шановні, глядачі, – звернувся Сергій Никифорович. – Наш завод виготовляє прилади та устаткування для лікування хвороби зла, я вам нагадаю – це електронно-комп’ютерне устаткування і прилади: електронний ультразвуковий датчик; Тазиметр Едісона: Спеціалізований електронний фото-мікроскоп; Функціональний магнітно-резонансний томограф; Фотоелектронна відеокамера. І ми вже дали в рекламу замовлення на їх виготовлення. Тому я звертаюся до голів обласного міста. Замовляйте їх виготовлення.

В лабораторії роздався телефонний дзвінок. Олександр Андрійович зняв слухавку.

– Хто це дзвонив? – запитала Сніжана.

– Пташа – ваш із Маргаритою перший шкільний кавалер, – відповів, усміхнувшись, Олександр Андрійович, дивлячись в очі Сніжани і її обличчя стало наповнюватися веселою усмішкою. Він сказав, що прийде.

– Що ж це йому треба. Ти, Микола, не знаєш? – запитала Сніжана Вікторівна.

– Не знаю, – відповів Микола Антонович.

– А ось і Пташа – наш любимий кавалер, – гучно зустріла Сніжана Вікторівна Петра Микитовича. – Ти, Петро, щось приніс, чи щось треба? – запитала Сніжана Вікторівна.

– І приніс і треба, – відповів Петра Микитовича і дав принесене Сніжані Вікторівні читати. – Тільки ти, Сніжано, читай в слух, а всі хай слухають, – попросив Петро Микитович.

Сніжана читала, а всі слухали. Це була така інформація:«Шановні колеги, Василина Григорівна, Олександр Андрійович, та Микола Антонович, голова нашого міста Дніпро Борис Альбертович Філатов прочитав по Інтернету, що директор вашого завода – Сергій Никифорович запрошує замовляти виготовлення лікуючого устаткування. Я головний лікар лікарні «Мечнікова» міста Дніпро. Борис Альбертович Філатов зателефонував мані, щоб я дав замовлення і замовлення я вже відправив. Дякую. Ваш колега Віктор Кривочуприна».

Микола Антонович взяв папір і пішов до Сергія Никифоровича.

– Ти, Микола Антонович, приніс щось зле, чи добре? – запитав Сергій Никифорович.

– Добре. Візьми ось прочитай, – відповів Микола Антонович.

Сергій Никифорович прочитав.

– Микола Антонович, гукни свою Надійку до мене.

– Я прошу тебе, Надія Петрівна, щойно скликай оперативку.

Скоро всі поприходили і Сергій Никифорович прочитав повідомлення.

– Всім зрозуміло, що треба робити? – запитав Сергій Никифорович. – Мовчите – значить всі знають, шо треба робити.

– Тоді, Надія Петрівна, записуй. Всім в тижневий термін виготувати електронно-комп’ютерне устаткування і прилади: електронний ультразвуковий датчик; Тазиметр Едісона: Спеціалізований електронний фото-мікроскоп; Функціональний магнітно-резонансний томограф; Фотоелектронна відеокамера. – А тепер, шановні, на свої робочі місця.

Ця вся робота по виробництву лікувального устаткування виконувалася занадто швидкими темпами.

Незабаром пройшов тиждень. Були виготовлені всі прилади та електронно-комп’ютерне устаткування.

В кабінет Сергія Никифоровича зайшов Микола Антонович.

Сергія Никифоровича поздоровив його і, підійшовши до гучномовця поздоровив весь колектив завода.

– А тепер, Микола Антонович, телефонуй Валерію Кривочуприні – головному лікарю лікарні «Мечнікова» міста Дніпро нехай повідомить голову міста Дніпро Бориса Альбертовича, що лікуюче устаткування виготовлено і можна забирати, – попросив Сергій Никифорович.

Микола Антонович зателефонував головному лікарю лікарні «Мечні-кова» міста Дніпро.

– Добрий день, Валерій Вікторович, тебе вітає Микола Антонович. Я повідомляю, що можна забирати лікуюче устаткування. Ти, Валерій Вікторович, кажеш, що ви приїдете завтра з медсестрою та з Борисом Альбертовичем, що його дуже зацікавив сам процес лікування і він хоче подивитися як це відбувається. Ти ж, Валерій Вікторович, в нас був і дорогу знаєш, а ми вас зустрінемо біля заводської прохідної. Допобачення.

На другий день після обідньої перерви з прохідної повідомили Миколу Антоновича, що приїхали три грузові машини з автокраном.

Микола Антонович зайшов до Василини Григорівни і, попросивши її, щоб вона брала учня і йшла в лікарню і пішов до прохідної. Він прийшов до прохідної, привітався і, познайомившись вони заїхали в цех.

– Нехай вантажники загружають, а ми з вами, Валерій Вікторович, Надія Якимівна, і ви, Борис Альбертович, зайдемо до Сергія Никифоровича, а потім підемо в лікарню, – запропонував Микола Антонович Борису Альбертовичу.

Вони зайшли в кабінет Сергія Никифоровича і, познайомившись пішли в лікарню.

– Маргарита Віталіївна, це наші гості, познайомся. Валерія Вікторовича ти вже знаєш, а це з ним медсестра Надія Якимівна, а це Борис Альбертович – мер міста Дніпро. Борис Альбертович, а це головний лікар нашої лікарні – Маргарита Віталіївна.

– Тепер я вас поведу в маніпуляційну кімнату, – сказала Маргарита Віталіївна.

Коли зайшли в маніпуляційну кімнату їх вже ждали медсестри Захарія Пилипівна і Олена Олегівна, лікар Надія Антонівна, Василина Григорівна з учнем десятого класа – Гуриком Дітлашенко та Олександр Андрійович.

– Дівчата, знайомтесь. Валерія Вікторовича ви знаєте. З ним приїхала медсестра Надія Якимівна, а це Борис Альбертович – мер міста Дніпро.

– Борис Альбертович, а це наш медперсонал, – сказав Микола Антонович. Це медсестра – Захарія Пилипівна, – сказав і поцілував руку. Це медсестра – Олена Олегівна, – сказав і поцілував руку. Це лікар – Надія Антонівна, – сказав і поцілував руку. Це директор школи і доктор філософських наук – Василина Григорівна, – сказав і поцілував руку. А це пацієнт десятого класа – Гурик Дітлашенко, – сказав і потиснувйому руку. А це мій заступник – Олександр Андрійович. Він теж доктор математичних і медичних наук.

Олена Олегівна посадила в репараційне крісло Гурика Дітлашенко.

– А тепер будь ласка, Захарія Пилипівна, Олена Олегівна підходьте до комп’ютера і включайте, – сказав Микола Антонович.

До комп’ютера підійшли Захарія Пилипівна, Олена Олегівна, Валерій Вікторович і Борис Альбертович. Захарія Пилипівна опустила прилади по рейці до рівня голови Гурика Дітлашенко.

Захарія Пилипівна, включивши комп’ютер стала чекати його загруження, і коли він загрузився на табло комп’ютера появився файл, в якому було написано: «окреслити зону резервної частини мозку». Захарія Пилипівна відкрила файл «окреслити зону резервної частини мозку», На табло комп’ютера появилося слово: «ОКРЕСЛЕНО». На табло комп’ютера появився файл «взяти в пам’яті комп’ютерного устаткування креслення репараційного атома для знищення зла». Захарія Пилипівна відкрила файл «взяти в пам’яті комп’ютерного устаткування креслення репараційного атома для знищення зла». На табло комп’ютера появилося слово: «ВЗЯТО». На табло комп’ютера появився файл, в якому було написано «Тазиметром Едісона» розпізнавати атоми зла і добра в окресленій резервній частині мозку, а для цього відкрийте файл: «Тазиметр Едісона». Захарія Пилипівна відкрила файл «Тазиметром Едісона». На табло комп’ютера появилося слово: «РОЗПІЗНАНО». На табло комп’ютера появився файл: «сфотографувати». Захарія Пилипівна відкрила файл «сфотографувати» На табло комп’ютера появилося слово: «СФОТОГРАФОВАНО». На табло комп’ютера появився файл: «знищення зла в резервній частині мозку» Захарія Пилипівна відкрила файл «знищення зла в резервній частині мозку» На табло комп’ютера появилося слово: «ВИЛІКУВАНО».

Захарія Пилипівна глянула на комп’ютерний годинник.

– От і все. За тринадцять хвилин шановний пацієнт вилікувався, – повідомила Захарія Пилипівна.

– Так це ж красота. Всі процедури за нас виконує з приладами електронно комп’ютерне, – радісно сказала Надія Якимівна.

– Це ж тільки подумати додуматися до такого чудотворця. Це дуже цікаве і вагоме наукове відкриття. Ви дійсно заслуговуєте лауреата Нобелівської премії, – сказав Борис Альбертович і потиснув руку Миколі Антоновичу та Олександру Андрійовичу, а Василині Григорівні – поцілував.

На цій душевній хвилі всі тепло розпрощалися. Вийшовши із прохідної Сергій Никифорович на прощання потиснув руку Борису Альбертовичу. Загуділи машини і замовники повезли в місто Дніпро лікуюче устаткування.

02.05.2018 Проза / Роман
На грані живого і мертвого (Глава 20 том 7) / Роман | Василенко Андрій Антонович
Попередня публікація: 02.05.2018 Проза / Роман
На грані живого і мертвого (Глава 18 том 7) / Роман | Василенко Андрій Антонович
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
22.07.2018 © Анатолій Валевський / Казка
Чарівна перлина. Частина-05
20.07.2018 © Маріанна / Мініатюра
На Ратуші
19.07.2018 © Михайло / Оповідання
Гнів дракона
18.07.2018 © Анатолій Валевський / Казка
Чарівна перлина. Частина-04
17.07.2018 © Анатолій Валевський / Казка
Чарівна перлина. Частина-03
На грані живого і мертвого (Том VII)
05.04.2018
На грані живого і мертвого (глава 1 том 7)
02.05.2018
На грані живого і мертвого (глава 17 том 7)
02.05.2018
"На грані живого і мертвого" (глава 19 том 7)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 10  Коментарів:
Тематика: Проза, роман,
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
22.07.2018 © Суворий
Битва за Чангкуфенг: СРСР та Японія уклали перемир`я (серпень 1938)
21.07.2018 © Суворий
Битва за Чангкуфенг: бої на кордоні між СРСР та Японією (серпень 1938)
21.07.2018 © Суворий
Біглий радянський генерал про близьку війну на Далекому Сході (серпень 1938)
20.07.2018 © Суворий
Стосунки Берлін-Варшава: від поганих до кращих і навпаки (серпень 1938)
19.07.2018 © Суворий
Лист митропол. Шептицького про переслідування православних українців польським урядом (липень 1938)
ВИБІР ЧИТАЧІВ
29.08.2010 © Віта Демянюк
20.01.2011 © Михайло Трайста
21.06.2014 © ГАННА КОНАЗЮК
02.03.2012 © Таїсія
11.04.2012 © Т.Белімова
11.12.2012 © Каранда Галина
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008 - 2018
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори ©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди