Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
02.06.2009 00:00Оповідання
 
11000
© Оля Несправжня

Скульптор

Оля Несправжня
Опубліковано 02.06.2009 / 459

- Господи, і де беруться такі люди? 

- То нелюд, Маринко, нелюд! 

На кухні було увімкнуте світло, маленький промінчик якого, виливався через замкову щілину у темний коридор. 

На подвір`ї бігала маленька дівчинка і притискала до себе  

великий м`ячик. 

- Крапко! Крапко! Ти де? Що знов за котами бігаєш, неслухняна собацюрко! 

Вона швиденько перебирала маленькими ніжками по дворику, оббігла навколо хати і залетіла в середину. 

Роззуваючись продовжувала кричати, кинула м`ячик, а маленькі мешточки* полетіли в інший бік. 

-Крапка! Крап... 

Вона притихла почувши в кухні стривожені голоси батьків, схопила м`ячик і боязко підступала до дверей. 

У замковій щілині з`явилось маленьке очко. 

-Таких людей самих вбивати треба! - не витримавши крикнув батько. 

-Ти що, Тарасе, тихіше! Діти почують! - і тихо додала - А де вона? 

-Та там за хатою, у саду, я вирішив... 

Стук, скрип дверей, тупотіння... 

- О, Боже, Тарасе, почула... 

 

Маленьке серденько шалено билося, босі ніжки бігли по мокрій від вечірньої роси траві, русяве волоссячко розліталось у всі боки. 

Оченята побачили гору свіжої землі. Вона розмітувала глину, капали сльози, вона втирала личко брудними руками. 

Зявилося тільце рудої собачки з білою плямою на вушкові.  

Дитя захлинаючись притискало бездиханне тіло тваринки, на замурзаному 

обличчі застиг вираз безмежного болю. 

 

-Невже заснула? 

-Та ніби, так плакала, аж заходилась. Ти Крапку... 

-Так, Маринко, я все впорядкував. Лягаймо і ми, намучились... 

-Не можу заснути, все думаю, як він міг, та й за що ж? 

-Він навіжений! скульптор! Виставив свій непотріб перед подвір`ям, а тож тварина... помітила,... от і помітила... 

-Піду гляну як вона... 

-Піди, Маринко, спокійніше буде. 

Батько заклав руки під голову, і перевів погляд на стелю... 

-Нема! Зникла дитина! 

-Як? 

-А ось так! я ще й за ліхтариком пішла, а там... 

-Що там? 

-Сокира зникла..., ота менша, що Іванко, як був малий, допомагав тобі нею дрова колоти... 

-О, Боже! Хутчіш до навіженого! 

Серця батьків то зупинялись то здавалось виривались з грудей поки вони бігли темною вулицею. 

Кров гримала у скронях. 

Забігають у чужу хату, кімната, ще кімната, спальня... 

-Живий! - кричить Тарас на переляканого митця, - живий! де дитина? 

Вони всі троє вибігають на двір. 

-Що це тут відбувається, вам мало... 

-Замовкни!- обриває його Марина. 

За подвір`ям сидить дівча в білій нічній сорочці, що неслухняно впала з одного плеча, біля неї шматки того, що було скульптурою... Вона тихенько плаче... 

-От цього я вам не подарую, я вам покажу...!!! - посилає свої погрози скульптор. 

Тарас підіймає дитя, притискає до себе, губи ледь чутно проказують: 

-будь ти проклятий..., ходімо, Маринко, ходімо додому... 

___________
*мешточки, мешти - (діалектичне) взуття, черевики
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
04.06.2009 Проза / Оповідання
НЕНАРОДЖЕНИЙ
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
26.02.2017 © Надія / Есе
Поетична енциклопедія. Герої Майдану. І том
26.02.2017 © Маріанна / Мініатюра
Очі
25.02.2017 © Марянич Михайло Миколайович / Нарис
Питання
25.02.2017 © Панін Олександр Миколайович / Есе
Гірше за параною
24.02.2017 © Дарія Китайгородська / Оповідання
Прощання Слов`янки
Оповідання
05.06.2009 © Настя
Оповідання про друзів та дружбу
02.06.2009
Скульптор
27.05.2009 © Настя
Оповідання про любов та життя
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 4.5 (МАКС. 5) Голосів: 2 (1+1+0+0+0)
Переглядів: 803  Коментарів: 2
Тематика: Оповідання, скульптор
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 07.08.2009 00:15  Вадім Прокопець 

Сильно 

 02.06.2009 18:58  Настя 

Як на мене, то гарним є той твір, який змушує замислитись. Тут є над чи подумати... 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
26.02.2017 © роман-мтт
Гіркі жнива +10
23.02.2017 © роман-мтт
Розумні коні людей не возять +16
29.12.2016 © Каранда Галина
З Днем народження, Портале! +51
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +44
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
26.11.2011 © Микола Щасливий
26.03.2012 © Піщук Катерина
10.07.2013 © Ірина Затинейко-Михалевич
20.01.2011 © Михайло Трайста
18.09.2013 © Тетяна Белімова
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди