Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
03.05.2018 11:22Вірш
 
Рейтинг: 0 | 0 гол.
Без обмежень
© Василенко Андрій Антонович

Гімн любові держави кохання

( Частина восьма) Збірка віршів
Василенко Андрій Антонович
Опубліковано 03.05.2018 / 45903

ПРИ ЗОРЯХ

Трояндові губи, по небу в очах, 

Каштановий вітер гойдається в косах!

А в небі! Що зірка – то, наче свіча, – 

Завжди мерехтять, як бурштинові роси!

Ми в зорях дорогу любові шукаєм – 

Нам ліс шелестить про пізнання снаги

І Місяць, мов з крони, бананом звисає, 

Як свідок здійсненної нами жаги!

Злились в поцілунках палкі почуття, 

Зворушений ліс їх в собі, мов плекає.

При зорях змінилося наше життя –

Природа на краще завжди спонукає!

Трояндові губи, по небу в очах, 

Каштановий вітер гойдається в косах, 

А в мозку, як в небі, що думка – свіча, –

Любов’ю зорять, як бурштинові роси!

11.05.2009


МАРЕВО СПОГАДІВ

Пропливла, як хмаринка у небі, у серці моєму любов, 

Залишивши в душі від кохання взаємного сполохом зов, 

Що ще кличе і досі у мандри любові шляхами весни, 

Про які ще так часто приходять до мене, мов марево, сни...

Він, як грім, увійшов і, як блискавка, зник назавжди із життя

І забрав із собою любові моєї святі почуття, 

Залишивши на згаду лиш фото в моїх бірюзових очах, 

У яких ще горить й не згорає любові моєї свіча!

10.03.2016; 07:11


ЩОДЕННЕ ЧЕКАННЯ

В чеканні щодня він іде на вокзал –

Тебе проводжає своєю любов’ю, 

Бо кличе твоїх же очей бірюза, 

Бо сумно в уяві лиш в мріях з тобою…

…Річками з тих пір пропливали їх весни:

З перону їй вслід ще зорить семафор, 

Бо ще не змінились любовні їх весла

Й незмінний в очах бірюзовий узор!

16.03.2016 11;43


СПОГАДИ ПАМ’ЯТІ

Знов спогади акулою життя

З чарунків пам’яті, її глибин, спливають –

І явність починається минулим

Затиснутим у щелепах буття:

Шторми на хвилях сьогодення біль гойдають, 

Неначе ми з цим болем вдвох заснули.

Ти, вирвавшись із цього сну, встаєш

Й любов’ю пестиш незабутнім ніжну душу, 

Торкнувшись так мене, як ти хотіла!

Наснаги почуттям моїм даєш, 

Бадьорий я! Проснутися теж мушу,  

Бо хочу доторкнутися до тіла…

… Ось, спогади акулою життя, 

На фоні втрати, непомітно вже вщухають.

Душевний штиль від ока теж не скрити, 

Як втомлені любов’ю почуття

Незримим сплеском на дно пам’яті лягають, 

Щоб в спогадах знов явним повторитись!

12.10.2010


НА БЕРЕЗІ РІЧКИ

Ми стояли на березі річки одні, 

Нас обкутала ніченьки темінь густа, 

На воді нам світили зіркові вогні, 

Щоб любов’ю зімкнулися наші уста!

Ти відчула сигнал біоструму мого –

Трансформатор душі почуття відіслав, –

Палахтіли вони, мов любові вогонь, 

Пеленгатор твоєї душі їх піймав!

Позивні ці тобі до вподоби були –

Засвітився в очах сонцедайний янтар…

Я цнотливі уста до твоїх притулив –

І спивали ми вдвох медоносний нектар!

…Ми стояли на березі річки одні, 

Почуттями нас вкутала темінь густа, 

У серцях, мов зоріли душевні вогні –

Це кохання зімкнуло любов’ю уста!

14.05.2009


ПІДСВІДОМЕ БАЖАННЯ

Мов горлиця, сіла в мою підсвідомість –

Без тебе тебе я на відстані слухав!

Мов мозок космічний ві сні повідомив, 

Що я вже свідомо улюблений в тебе

І серце моє вже твоєму належить!

Чому це душі й підсвідомості треба, 

Щоб стрілися ми на космічній мережі?

Чи мо, ’ щоб в любові і ми захотіли

За ними іти лиш відкрито і чесно?

Чи мо, ’ щоб свідомість і трепетне тіло

Були лиш до них адекватно причетні?!

29.06.2010


НІЧНИЙ ЛІКАР

Нас вечір стрічав, а Ранкова Зоря проводжала…

Заснула, втомившись, ти в мене на грудях аж вранці, 

Проснувшись, з цілунком моїм ти в обіймах лежала –

Сіяли серця, як світанок, в душевному танці!...

Коли ми ходили купатися вранці на річку, 

Там Місяць, як лікар нічний, нас обстежив із неба, 

Поставив діагноз: «Хвороба – сказав він в них вічна –

Кохання… І їх лікувати немає потреби!».

19.10.2012


ТВОЯ КРАСА

Красою глянули на мене щиро, мов фіалки, очі –

Пішов у серці враз красивий стук, мов каблучків дівочих!

Завжди красива й мудра теж із уст твоїх іде розмова –

Уста твої в коханні справжня медоносна щира мова!

Мій зір привабила миттєво персів красота молочна…

В щоденних справах навіть дієш ти завжди красиво й дуже точно!

Мов водопад, твоя коса спадає вниз – красою лине

З краси плечей на ніжну спину – мов пливе в святій долині!

Твоє волосся запашне, – мов квітів аромати з поля…

…Тебе завжди у світі цім веде любов – красива доля!

21.10.2012


КОЛОСКОВА ДОЛЯ

В очі-квіти волошкові

Жайвір з неба заглядає,  

Пестить долю колоскову

Агрономка, як світає!

Я в ті очі закохався, 

Але їй я не признався!

Нею знайдено підкову –

На любов це виглядає!

Колос ніжиться казково –

Позолотою гойдає!

В очі-квіти волошкові

Жайвір з неба заглядає,  

Пестить долю колоскову

Агрономка, як світає!

Я в ті очі закохався, 

Та лиш жайвору признався!

08.05.2009


А НАВКОЛО – НІ ЗВУКУ

Ти, похмурий, мов осінь, мене, мов не чуєш,  

А навколо – ні звуку, – мов спокій заснув! 

На мої почуття холодком реагуєш, 

Я ж до тебе шукаю доріжку-весну, 

У душі почуття, мов у морі, – прибої, 

А навколо – ні звуку, – мов спокій заснув! 

Я душею у тебе в полоні любові, 

І торую до тебе доріжку-весну, 

У душі почуття журавлями курличуть, 

А навколо – ні звуку, – мов спокій заснув!  

Я, мов громом, тебе на побачення кличу, 

Знайшовши до тебе доріжку-весну…

…У душі почуття, мов струмочки крикливі, 

А навколо – ні звуку, – мов спокій заснув! 

Ми в полоні любові з тобою щасливі –

Бо знайшли ми до неї доріжку-весну!

20.05.2009


БІЛА ТРОЯНДА

Троянда я біла, чарівно-колюча, 

Душею відкрита, пелюстками губи, 

Мов сніжна обличчям і завжди пахуча, 

Без мене ніде не відбудуться шлюби!

Я ніжно-колюча, шипи, ніби піки, 

Пелюсточки білі – мій рід загадковий, 

Мені не байдужі круті чоловіки –

Приношу я в будні їм настрій святковий!

Троянда я біла, чарівно-колюча, 

Я серцем відкрита, пелюстками губи

І ніжна, мов бархат, і завжди пахуча.  

Кого уколю – той назавжди полюбить!

01.01.2010


ЗАГАДКОВА НАДІЯ

Ти, ніби та ластівка мрій несвідомих, 

Нестримно літаєш у небі кохання.

Крильми почуття інтригуєш свідомо

Моє задушевне до тебе признання.

Твій лет не стрімкий віражами любові

На крилах бурхливих емоцій нестримних

Приносить: любові – негадані збої, 

Коханню – наявність проколів незримих…

Неначе зигзагом ти крила стулила –

В польоті любові цікава подія!

Озоном, немов почуття освіжила

І серцю дала загадкову надію!

04.05.2009


ТАЙНА ЛЮБОВІ

В душевних камінах любов розгорілась. Горить й не згорає…

Ми хочемо знати всі тайни любові, яка їх ховає

У наших серцях, бо ці тайни – це наша любові дорога, –

В якій і ромашкові очі, й рум’янець ланіт, і наш спогад.

І наше буття, що у нашім коханні лиш грає, мов скрипка, 

І те почуття, що існує у душах, як тайни іскринка…

Тому і життя на незгаснім вогні у любові триває, 

А ми, із тобою – у тайні любові приємно згораєм!

10.11.2012


ПІДКОВА ЩАСТЯ

Влюбились давно, а неначе недавно…

Та зустріч, що сталася – не випадкова, –

Сам Бог розминутись в коханні не дав нам –

Поміг відшукати нам щастя підкову!

Кохання струмилось у тебе й у мене

І нас підіймало у щасті над хмари.

Були то літа незабутньо-знаменні, 

Бо ми покохались, як лебеді в парі!

16.10.2012


МЕТЕЛИК КОХАННЯ

Мов метелик мого кохання, 

Вже на квітку любові сів, 

І настало в душі страждання, 

А на серці почався спів, 

Бо душа в почуттях зомліла –

Аж на серці пісенно стало!

Ти медовим чуттям леліла

І душа в їх тонах розтала…

…Так метелик мого кохання, 

Мов на квітку любові сів, 

І прийшли: до душі – страждання, 

А до серця – любові спів!

22.06.2009


ЛЮБОВІ КАЗНА

Непідступне ще серце твоє – на замку й без ключа!

У тенета його не ввійти і не вийти із них

І мої почуття від обіди в душі верещать –

Бо усе ти забрала з моєї любові казни:

Синь своїх василькових очей і трояндовість уст;

Сивиною припудрені скроні ледь-ледь;

Свій стан тополиний; із ніжними персами бюст…

Ти свій образ забрала – у мене забрала б лиш смерть!

І коли я спитав: «Ти навіщо забрала любов»?!

Ти сказала: «Це жарти – надалі, мій любий, щоб знав –

Це був поклик любові – шпари запірної зов!»…

…Наповнялась тобою моєї любові казна!

14.11.2012


СТЕЖИНА ЛЮБОВІ

Чому почуття зворухнулись – не знаю?!

У спогадах давнє частенько зринає.

І хочеться знову його оновити, 

І завжди, як вперше, кохати й любити!

З тих пір, як приносив смачненьку ожину, 

До тебе засніжило серця стежину.

Проте, все ж у спогадах давнє зринає –

Чогось почуття зворухнулись, – не знаю?!

Ти в мріях частіше до мене приходиш –

Шукаємо вдвох компромісної згоди.

Чому почуття зворухнулись – не знаю?!

Вони, як і вперше, любовно зринають!

…Нарешті, ми знов скуштували ожину –

Розчистили сніжну любові стежину!

Я можу по ній, як раніше, ходити

І завжди, як вперше, кохати й любити!  

15.05.2009


ІЛЮЗІЇ СУМНІВУ

Ілюзії сніг відскрипів у щасливих серцях

І сумнів на скроні не ліг, як той білий туман…

У наших серцях йде весна – і нема їй кінця, –

Відчули серця, що то був лиш солодкий обман!

В коханні у нас почуття найтепліші були –

Бо наша любов, мов заглибилась в надра душі…

…Давно вже ті сумніви наші з життя відгули –

Лиш факт цей я теплою хвилею влив у вірші!

20.10.2012


НУЖДА

Мені ти потрібна, як кисень легеням!

Без тебе душа – задихатися стане, 

Зачахне – як світом невизнаний геній, 

Без тебе нудьга за живе аж дістане!

Ти кажеш: «любов’ю з моєю ти рівен»…

Ти – любий, тюльпан мій. Твоя я – мімоза…

…Мені ти у нашій любові потрібен –

Як Сонцю орбіта, як серцю – глюкоза!

14.11.2012


У ПОЛОНІ ДОЩУ

Почуття у любові, мов дощик весняний, –

Орошають життя, оживляючи настрій, 

Твій вражаючий погляд завжди незрівнянний, 

Мов чаруючи, душу пронизує наскрізь!

Від дощу парасоля обох прикривала

І стояли під нею ми вдвох урочисті.

Ти, мов Сонце, свій погляд мені дарувала, 

Щоб заповнити душу чуттями дочиста!

У полоні дощу нас стихія тримала, 

Ми ж гримливої блискавки зовсім не чули!

Ти розчуленим серцем мене обіймала, 

Ощаслививши душу блаженну і чулу!

Почуття у любові, мов дощик весняний

І вони для душі головні та важливі!

Твій вражаючий погляд завжди незрівняний –

Підбадьорює душу, мов подихом зливи!

03.06.2009


В ОЧАХ ПОЕЗІЇ

На хмаринковім плесі в небі

Просинається Місяць-лебідь.

Він мов вабить за обрій зірку

Почитати поезій збірку…

Я ж поезії злету в очі

Зазирнути, як лебідь, хочу.

Щоб узріти у ній в цей вечір

Лебедині дівочі плечі, 

І щоб в плесі очей дівочих

Із любов’ю тонули ночі!

04.10.2003


ВІДПОВІДЬ

В Молочного Шляху ти хочеш узнати:

Коли, як і звідки з’явилися зорі –

Чи можна на кожній любов розпізнати, 

Чи душі живої істоти прозорі?

Тебе закликає любов загадкова

І ти, перевтілившись в зіроньку, хочеш

Спитати, чи й справді любов там казкова?...

…Й коли появилась йому ти на очі –

Тоді відповів Шлях Молочний щомиті:

«У далеч ведуть до кохання любові алеї…

На те лиш існує любов у цім світі, 

Щоб явність зробити із казки про неї!».

02.12.2012


ДУШІ БУРЕВІЙ

Втомилась уже буревію рука

Святковим сніжком, мов зерном, посівати.

Сховався в заметах морозний оскал –

Не треба і руки в пальчатки ховати!

Тебе в день народження стріла зима

І щедро різдвяними днями вітала, 

В душі, мов горів, твій любовний роман –

Від нього зима аж теплішою стала!

При зустрічі з милим, мов грів буревій, 

Тепло із душі перейшло у твій погляд, 

Сніжинки, мов срібло, на кінчиках вій, 

Мов променем, слали йому свій світогляд!

…Стемніло. Над вами мороз, мов завис, 

Лиш гріє душі буревій почуттями, 

Якими, немов зачаровані ви –

Бо вже закохалися вдвох до безтями!

09.12.2010


Поліні Петрівні та

Івану Федоровичу Шевельовим

В ЛЮБОЩАХ ЗІТХАННЯ

Твій погляд залюбки я в серці відшукав, 

Він загадковий, добрий привітанням.

Ще тепляться слова, мов ніжності рука, 

Яка голубить щире залицяння…

На радощах тремтить, мов спліскує, життя, 

Немов п’яніє в любощах зітхання, 

Розтанула душа в обіймах почуття

І розлилася в озеро кохання!

07.01.2003


ЗАГАДКОВІ СЛОВА

Любов і кохання – слова загадкові, –

Невже закодовані космосом вічним?!

Слова ці у душах – романтики повість, 

Чи може в бутті ви лише є магічні –

Чаруєте душі за так – несвідомо?!

А може ви є та проста випадковість

Й про вашу діяльність іще невідомо, 

Чи ви є написана космосом повість, 

Що наші тіла розважа почуттями?!…

Та хто ж розшифрує нам слів цих загадку, 

Її доведе у суспільстві до тями, 

Щоб тайна любові – відкрилась нащадку?!

18.10.2012

Зятю Віті та донці Наташі

ЯКБИ НЕ ВЕСНЯНКИ

Із неба сніжинки – біляві зимнянки, 

Неначе припудрюють смуглі веснянки…

Ти ловиш обличчям холодне творіння, 

Й коли я до них доторкаюсь устами, 

Ти, вмить перевтілившись в ніжне горіння, 

Запалюєш серце моє сніготалом, 

Який закликає кохання у мандри, 

Де іній, мов стелить зимові тумани

І в риму з любов’ю говорять зимнянки –

Не бути любові, якби не веснянки!

2008


У ВІДРЯДЖЕННІ

Двоє у відрядженні зустрілись, 

Тепло подивились в очі.., 

Сонце їх автографом зігріло, 

В ноги їм стелились площі...

Хто ж вони, закохані раптово?!

Може запита наївний...

Серце ж не питає про змістовність –

Серцю почуття дай гімном!

2000


ПРИЧАЛ ВІЧНОСТІ

У вічності мить – це віночок вінчальний!

Ти оділа його на весіллі…

У тебе і радість була, і печалі, 

Нас стрічали і хлібом, і сіллю, 

Нас зорі – узорами срібла вітали, 

Небеса – глибиною шуміли!  

А наша любов і вершини дістала! –

Мить у вічність попасти зуміла.

У вічності мить – це віночок лавровий: 

Слава – мудрість любов’ю вінчала

І шлях у майбутнє стелився багровий –

Вічність стала для миті началом!

У вічності мить – це вінок паперовий –

Славу мудрість твою повінчала…

Де мрійним безсмертям сурмив шлях тавровий –

Вічність стала для миті причалом!

26.06.2010


РУСЛО НАДІЇ

Я близь річки у мріях кохану шукаю, 

I розлука нудьгою наповнює роздум –

В лабіринтах чарунків у мозку блукаю, 

Вже на тебе чекати втомився мій розум.

Я щоденно в уяві лиш марив тобою, 

Жду твого поцілунку iз русла надії

I мої почуття то пірнають журбою, 

То зринають китом у любовній події.

Я веслую в алмазному човнику вiри – 

До твоєї душi берегів підпливаю!

Ти, мов кличеш душевними струнами ліри, 

Що далеко від мене для мене співають…

Та ось, вітер брижі вже iз плеса зриває, 

Ти до мене пливеш, мов на райдужній хвилі!

І для мене – я бачу, так завжди буває,  

Ти весь свiт помiстила у посмішці милiй!

16.03.2011


ВІДЛУННЯ ЛЮБОВІ

Вже дерева крона зеленим корінням, 

У золото неба гілками вп’ялася, 

Останнього сонечка капля проміння

Упала на сніг — і хурделя знялася…

Розхристаний вітер із нами гуляє

І вечір, мов зайчиком, сірість петляє…

Завмерло усе у морозянім лоні, 

Лиш Місяць у небі світив нам з тобою, 

Та серця горіння в зимовім полоні, 

В якому луною йшов голос любові!

2008


МИ ХОЧЕМО

Я – дощ Землі, а ти – з хмарин краплинка неба, 

Ти – у траві роса, я – промінь, що із неї. 

Ми щастя хочемо для всіх не лиш для себе –

На крилах почуття літати над Землею!

Я – клен кохання, ти – немов любові вишня! 

Ти – квітка серця, я – душі палкий калачик, 

Ми прагнемо, щоб нам назустріч щастя вийшло

І наші почуття були, як кров гарячі!

Я – грім любові, ти – мов блискавка кохання,  

Ти – зірка серця, я – немов душі Ярило. 

У нас на двох одне святіш святих бажання, –

Щоб нас аж в космос підняли любові крила!

14.10.2012


МИЛУЮСЯ ТОБОЮ

Мов тятиви дуга, зігнулись в тебе чорні брови

І ніжно сяють на чолі дівочою красою.

І карість віч твоїх ласкавить поглядом багровим…

І я милуюся твоєю довгою косою!

Ти в тятиву – немов все почуття своє стягнула…

Мо, ’ хочеш в мене випустить любові гострі стріли?!

До мене підійшовши, мов коханням, ти війнула, –

Мо, ’ хочеш, щоб і ми у біострумах знов зустрілись?!

Щасливий я, що для твого кохання став мішенню…

Та й сам тобі у серце влучно шлю стрілу кохання, 

Щоб в нас розквітло почуття осонцено-душевне

І – спалахнуло враз, немов трояндове світання!

28.10.2012


ДЖЕРЕЛО ЛЮБОВІ

Ми воду джерельну п’ємо вечорами з криниці…

У ній, як на небі, рахуємо втоплені зорі,  

У срібній воді відбиваються милі зіниці –

Обличчя дівочого ніжні й вродливі узори!

Дивлюся на тебе – в тобі, як в криниці, я бачу, –

Із тебе в світ білий любов, як вода, фонтанує!

А ти, мов зорієш рубіновим блиском – це значить, 

Що ти, мов криниця любові, в цім світі існуєш!

Тому я постійно в коханні лиш марю тобою –

Смакую водою любові з криниці твоєї, –

Бо ти напуваєш живою водою – любов’ю, 

Бо ти – джерело невичерпне любові моєї!

02.11.2012


ВОРОНА

Ворон майстерний пілотаж

Пророчить зиму за крилом, 

Де, мов сніжинками, міраж —

Любові душу замело…

…Тебе ворону я згадав:

В житті моїм був твій політ, 

На серці каркання хода

Лишила заморозку слід…

04.11.2003


ЛЮБОВ НЕ ШУКАЙ

Мене не шукай в інтернетській мережі, 

Мене зустрічай на раптовій зупинці, 

Віддай, що скарбниці душевній належить, 

Й не взявши мого, не лишай на одинці!

Незгасна любов, як небесне Світило, 

Тебе поведе на вершини життєві, 

Щоб завжди тобі у коханні щастило, 

Щоб мрійне бажання збувалось миттєво!

Зустрівшись, любові віддай, що належить –

Із першого погляду хай верховодить!

Любов не шукай в інтернетській мережі –

Вона наяву підсвідомо приходить, –

На вчинки найліпші завжди спонукає!

…Джерела емоцій тобі подарую –

Із них благодійність моя витікає

І щира любов в них фонтаном вирує!

15.01.2011


ЗАКОХАЛАСЬ ДОЯРОЧКА

Край села, де червона калина росте

І летять коропи, мов стрижі, над ставком, 

Де корівник стоїть і вдивляється в степ, 

Закохалась доярочка – кров з молоком!

Він лиш з клубу додому її проведе, 

На роботі милується ним лиш тайком –

Не відірве очей лиш, спілкуючись, вдень,  

Як в перерву його пригоща молоком!

Він лише толерантно її привіта…

…Б’є журба у цеберку парним молоком, 

А його толерантність лиш сум нагніта…

І колись, як зустрілись вони під бузком –

У коханні освідчилась вперше вона…

…Кароока, вродлива, мов кров з молоком, 

Поверталась додому із ним – мов одна, 

Бо коханого серце було під замком!

25.01.2011


НЕКТАР ЛЮБОВІ

Близь ставка, де криниця дитинства стоїть, 

Там освідчення першого мрійне вино

Ми пили! Цілував я там руки твої

І, гадав, що це все, мов приснилось воно!

На устах, мов сріблить медоносна роса, 

Від проміння душевного – в серці вогонь!

Розплелася в обіймах невинна коса

І хмеліла душа від пізнання твого!

Нам стелилася в ноги росиста трава, 

Ти у наших стосунках, мов квітка свята!

Нам криниця дала найсмачніші права –

Куштувати в коханні любові нектар!

31.01.2011


ПІД СОНЦЕМ ЛЮБОВІ

Любов, як і саджанці, глибше коріння пускає…

І виросте з неї щасливий кохання садочок, 

В якому ти квітами долі своєї засяєш!

Порадують феями-внуками донька й синочок..

Я буду в садочку – не Місяць, але променитись, 

Ти будеш у ньому – не річка, а паводком станеш, 

Щоб потім в ранковій росі знов красою з’явитись!

Ти пружним корінням емоцій в кохання вростаєш –

Під Сонцем любові твоєї ми стали щасливі, –

Кохання, як саджанці в землю, у душах врослося!

Немов почуття напилося бальзамної зливи –

Любов, – нас з’єднала, кохання, – корінням сплелося!

24.10.2012


НІМБ ЗРАДИ

У блуднім вогні зневіри гине

Спонтанна любов — спокуса вічна…

Цілунки твої гірчать полинно, 

З очей не йде тепло магічне, 

Бажання радіти ніби вмерло.

Викрешують нерви німбом зраду.

І зникли, мов сон, довіри перли, 

Лиш тліє, мов попіл, давня радість.

12.11.2012.


НІБІРОВСЬКА ЛЮБОВ

На Землю давно прилітали прибульці з Нібіру* –

Вони клонували Людину – подібну до себе…

Жили по три тисячі років і знов відлітали.

Була з анунаками** жінка одна лиш, мов ліра –

На всіх вистачало її хитромудрої кеби, –

Так після них матріархат на Землі став з літами!

Була у прибульців любов – нам вона невідома, 

Але, що була в них любов сумніватись не треба –

Бо бути істота жива без любові не може.

Любов, як буран несподівана, і – підсвідома! 

Як квітці дощ – жінці отак чоловіча потреба!

Любов розквітала, влюблявся клонований кожен –

Без блискавки й грому нема, – як людей без любові

І поки не прийде вона – доведеться скорбіти! 

Любов почуттями у душу попасти лиш мітить, 

Бо тільки любов у житті лиш керує судьбою!

Як Сонце галактиці світить з орбіти –

Живому любов так незгасно із космосу світить

12.11.2012


*Нібіру – планета, яка через кожні три тисячі шістсот років заходить в нашу сонячну систему.

**Анунаки – назва прибульців з планети Нібіру, які жили на Землі по три тисячі шістсот років кожен.


РОКИ – КОХАННЯ РЯДОЧКИ

Роки – це кохання рядочки в душі натерпілій.

Ми їх перечитуєм кожного дня де попало –

У них до цих пір майорять почуття переспілі, 

Про них ще запишуть нащадки на пам’ять в анналах!

В них – письма читаємо, хоч на зубок ми їх знаєм, 

В них – ліс без кохання на гілку любові зміняли, 

В них – чую, як свариш мене, як тебе – за щось лаю, 

В них – бачимо предків, – їх фото уже полиняло.

Роки – це рядочки… їх в душах читаєм обоє –

В них – буря кохання, яка ще і досі гойдає

Проміняний ліс і первинну ту гілку любові!

Роки – це любов! Без неї – людини немає!

20.10.2012


ПОРТРЕТ З НАТУРИ

Душа, як пташинка безкрила

Увись не злітає без тебе, 

Мене ти любов’ю скорила, 

Без тебе аж серденько терпне!

Очей мальовничих магніти

До тебе мене притягають, 

Твій голос із уст, як з трембіти, 

В якій солов’ї, мов співають!

Полонять трояндові губи –

Смачніші бджолиного меду!

Яка ж ти, красунечко, люба

З ходою модельної леді!

На рам’ях рубінові коси…

Веселкою в небо звелася!

Кохання твоє стоголосе!

У кого ж такою вдалася?!

14.11.2012

ЛЕБЕДИНІ ХМАРИ

Пуховик хмар мов рветься на обрії неба, 

І здається, пливуть вже, мов лебеді, хмари…

Ти шматкуєш себе почуттям, а не треба, 

Бо вони біоструму твого, мов радари, 

Пеленгують причетність мою до кохання…

Мов гелгочуть пісенно ті хмари до тебе

Про твоє довгочасне і мрійне чекання…

То ж чекай, як чека на лебідоньку лебідь!

2008


МАРСІЯНСЬКА ЛЮБОВ

Чи й на Марсі любов загадкова була, 

Чи людина Землі і на Марсі жила?

І який відбувався життєвий процес?

Піраміди та Сфінкс – пам’ятають про це!

Чи співали і там про любов солов’ї?

Чи росли, як у нас, ялинкові гаї?

Чи трояни, ромашки і маки цвіли?

Чи сади яблуневі й вишневі росли?

Відповів лиш вітрець, що це все там було –

Та із часом на Землю, – до нас відгуло!

Що уста марсіянки і перси, – як слід,  

Як цілує – навколо розтане весь лід!

І сказала, як свідок, Ранкова Зоря, 

Що в коханні вони, як той порох – горять!

Що любов їх лишила у космосі плід –

В нім проклала вона міжпланетний свій слід!

01.12.2012


В ОСЕЛІ

З тобою, кохана, нас душі навіки зріднили!

Шовкова коса – ледь темніша смолистої ночі…

Твої, мов коричневі, очі мене полонили, 

А перси у тебе, мов з мармуру різьблені зодчим!

Печалі плакучої сміх та ще радості смуток –

Це наше усе і воно у любові, мов злиток!

Від радого сміху – в душі лиш сердечний прибуток, 

Від сміху плакучого –в серці душевний лиш збиток!

В оселі ми, як дві душі ідентично ментальні…

…Тісна для чужих ця оселя, для друзів – простора, –

І завжди звучать в ній ідеї буттєво-загальні, 

Бо сяєш ти – світобудови краса неозора!

24.10.2012



РЕВНІСТЬ ГРОМУ

Кепкує вітер біля хмари:

Вона з розтрощеним крилом –

Ревниво грім її ударив

За те, що ніби за селом, 

З дощем стояла й дуже ласо

Точила ляси досхочу...

І, як та муза, в гирлі часу

Звисала на плечах дощу!

2002


ДУША І СОН

Я думав коли засинав про кохану…

Із мозку душа всі думки прочитала

І хоче узнати про неї – незнану…

…Знайти ж як? Читаючи думку узнала –

І тільки заснув я, із мозку спорхнула…

…І вмить, вже з порадою в мозок вернулась!

І скинула в мозок мерщій інформацію

Й, читаючи, я став ві сні проявляти:

В дворі обіймає любима акацію

І я підійшов – став її цілувати, 

А потім пішли ми на річку купатись, 

Скупавшись ми стали батькам помагати…

І в мене запитують батько і мати:

«Нам скоро прийдеться сватів зустрічати?!»

Я ж не, відповівши раптом проснувся…

Та згодом умився й нарядно вдягнувся…

Я, кум та кума з рушником і хлібиною, 

З баяном, своєю душею – рабинею, 

З піснями у танці до їхньої хати

На їхній цей запит ішли докладати!

19.11.2016; 13:30.


ДЯТЕЛ

Є свій в любові дятел – має серця стуки, – 

Римує ритм закоханих сердець, зайшовши в душу –

Доносяться зіркам його мелодій звуки, –

І він їх скрізь озвучує – і на воді й на суші!

Розсипав вечір в небі, мов жаринки, зорі…

…Проснулись ми. Ти звівши в небо карі очі, 

Рахуєш стуки ці – вони, мов хвилі в морі –

Збивали зір. Та й нащо? Хай рахують ночі!

Ти краще порахуй, як серце в грудях б’ється –

Візьми за руку, – пульс нащупай ніжно, ніжно, 

Він наче дятла стук – любов’ю віддається!

Яка, мов санітар, лікує наші душі втішно, 

Щоб кров кохання стукала в серцях гарячих, –

Зроби цілунків безліч – хай душа вирує!

Та жаром уст зроби цілунки – зірки ярче

І хай любові дятел в пульсі їх рахує!

27.10.2012


КРИЛА

Уже журавлі в піднебессі вечірнім курличуть,

В польоті свій голос осінній для нас залишають…

Неначе у космос – в дорогу далеку нас кличуть, 

Любов’ю своєю нас грішних, неначе втішають!

Що з ними у нашім коханні нам буде тепліше, 

Хоч зиму вони у коханні своєму й не знали, 

Бо їхнє кохання ніж наше тепліше й ніжніше, –

І в зраді любовній ніколи вони й не бували!

Як в небі, і так на землі їм не страшно ходити, –

Бо доля дала їм життя і безкриле й крилате

І теж до безтями, як люди, уміти любити…

…Як в небі, у їхнім коханні крилато буяти, 

То так, на Землі і людині безкрило ходити!

Та все ж журавлем у житті я хотів би буяти, 

Бо справжня любов не спроможна безкрило прожити –

В уяві у ній журавлем я хотів би літати!

27.10.2012


ВИРОК

Цілунком бажала ти спрагу любові втомити, 

Не міг я чомусь ще жаданого взяти сюрпризу –

Бажання своє у твоєму цілунку втопити, –

Мо, ’ був від капризів твоїх теж у комі капризу?!

І знов твої почуття забурлили в тривозі –

Мого поцілунку бажаєш, – не в силі терпіти!

Тяжіння твоє – це кохання в дорозі, 

Тяжіння моє, ніби зводить з дороги – з орбіти!

Вмить серце любов’ю мені присудило твій вирок:

Надалі, за будь що, в коханні – появлені збої

Мене від всієї душі, не жаліючи, щиро, 

Навік посадити в магічну світлицю любові!

31.10.2012


В ТЕАТРІ ІНТИМУ

Де ніч розставляє тенета інтиму

І зірка в небесних обіймах згоряє, 

Там Місяць висвічує любощів риму

І вітер кохання цілунками грає.

Як здорово бути в театрі такому!

Нема декорацій — усе як в натурі…

Хоч раз би відчути любові оскому, 

Й не знати в бутті негативної бурі!

2003


ЛУНА ЖУРАВЛИНОГО ПЛАЧУ

Де плачем журавлиним розкрилилося небо

І мигтять, мов сріблясті пір’їнки, дощі, 

Там курликати птицям до обрію треба, —

В ті місця, де гніздяться брусничні кущі, 

Де в них ягоди стиглі кохана збирає…

При мені ж залишилася мрія сумна —

Та, що слізним дощем від розлуки ридає, 

І плачем журавлиним під небом луна!

2003


ШЕПІТ ХВИЛІ

У морі хвиля, ніби чайка, 

За берегом завжди скучає, —

Тендітна, ніжна, молода —

Ще не цілована вода

Одне до берега шепоче:

«Тебе кохаю по-дівочі!

Ти мій, ти мій і тільки мій, 

Влюблятись в іншу ти не смій»!

І все шепоче, все шепоче:

« Об тебе лиш розбитись хочу, 

До тебе лину з глибини, —

Не обмани, не обмани»…

…На хвилі ти пливеш охоче

І, мов та хвиля, теж шепочеш:

«Я дівка гарна, молода, 

Мов зачарована хода, 

І маю вроду осяйну, 

Благаю, щоб не обманув!

З тобою лиш з’єднатись прагну, 

Втомити тіла ніжну спрагу

Й купатись хочу, як у морі, 

З тобою в радощах і в горі»!

Шепочеш серцем ти дівочим:

«Мене кохай, лиш тільки, хлопче, »

На це твоє прохання звідкись

Зійшлися хмари, ніби свідки…

…А з моря хвиля молода, —

Ще не цілована вода, 

Вже вишива з морського зілля

Фату на скликане весілля!

10.03.2007


ЛЮБОВ НЕ РОЗМІННА МОНЕТА

Як Шляху Молочного далеч, у космос прямує –

Моє почуття, так з любов’ю твоєю крокує!

Бо серце твоє і моє – мов одно вже ритмує, 

Бо ми, як голубка і голуб, в коханні воркуєм!

Жартуючи, кажеш, що ти бідна і сива, 

Он дівчина інша багата і надто красива…

Та ні, щоб із раю любові та в пекло тікати!

Але ж від багатства мені найдорожча й така ти!

Моє почуття – не розмінна в коханні монета, –

Як вітер від Сонця, – воно у мені не линяє!

Хай навіть впаде із орбіти і наша планета –

На цінне багатство я нашу любов не зміняю!

03.11.2012


МАСТИЛО

Малює художник тематику вічну –

На плечах – в обіймах, мов сплетені руки!

Кладе на уста він, мов фарбу магічну –

В них чути троянди розкритої звуки!

Кладе він веселкою колір на щоки, 

А очі він сяєвом неба фарбує, 

Заливши в них синяву поволоки!

А брови він кольором ночі карбує!

Дивлюсь, як цю пару малює художник

І бачу: її усміхаються очі, 

Цілунок в устах – був живому тотожний, 

На плечах, вже рухались руки дівочі!

О, фарби митця – загадкові мастила?!

Не встиг він закінчити образ малюнку –

Ця пара зійшла з полотна і застигла –

Злилася у першім медовім цілунку!

04.11.2012


СНАЙПЕР ЛЮБОВІ

Де сонячний промінь, мов носиком гострим, 

Не манну, сніжинки в заметі дзьобає, 

Нам чути – морозяно тріскає костур, 

Що в Діда Мороза – про зашпори дбає…

Ти хукаєш в руку, бо сніжку тримаєш:

Сам цілишся в білку – а в мене пуляєш

Своєю любов’ю, що променем сяє –

Так наше кохання на волі гуляє!

12.01.2003


ЯК ДИМ

Вже розвіялись ніби як дим, почуття, 

Бо затух ледь з’явившись вогонь у душі

І над нами постало холодне буття, 

Бо спочатку знайомства були, ми чужі!

Як і мною, так й ним – це загублений сон…

Я одна, мов билинка в степу, й він – один, –

Бо не билися наші серця в унісон, 

Не пили ми любові живої води!

Бо між нами і доля лягла, мов ріка –

Друг для друга ми наче загадка були

Бо та зустріч для нас, мов би правда гірка –

Ми в такому коханні, як дим, відпливли!

04.11.2012.


МЕТЕЛИЦЯ

Стою я, неначе ялинка, в ялиновім гаї –

Метелиця рану душі холодить і бинтує…

Однак я надіюсь – стою і на нього чекаю!

Та серце чому-то лиш проти – неначе страйкує.

Вже змерзла. Темніє і хуга сильніш завиває…

Вслухаюсь в мелодію лісу – його в ній не чую.

Соловей, що нам пісню співав – не співає…

Лиш голки пожухлі злітають – розлуку віщують!...

…Я вже не ялинка в ялиновім гаю, 

І серце моє вгомонилось. Душа – не бунтує!

Лиш в спогадах й досі в тім лісі на нього чекаю –

Ту рану любові метелиця й досі бинтує!

11.2012

ЧОРНИЙ ПАР

Мов чорний пар, очі – мене назавжди полонили

Коли ми орали цю землю вже після покосу –

Мене наяву чарували, раніше лиш снились!

Ти Сонця останню заграву вплітала в каштанові коси

Коли за село ми ішли, як уже вечоріло!

Нас чорний пар, ніби на наше обручення, кличе, 

Нас квіти вітали і зорі вітанням у небі зоріли –

Ми ніби дивилися нашій любові в обличчя!

Й сказав чорний пар, що чекає на зерна любові, 

Які ти посієш, бо він лиш тобі довіряє, 

Бо осінню поле лише ми орали з тобою…

…І зійде зерно – ми любов’ю над степом засяєм!

09.11.2012

03.05.2018 Поезії / Вірш
Гімн любові держави кохання ((частина дев`ята) збірка віршів) / Вірш | Василенко Андрій Антонович
Попередня публікація: 03.05.2018 Поезії / Вірш
Гімн любові держави кохання ((частина восьма) збірка віршів) / Вірш | Василенко Андрій Антонович
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
20.05.2018 © Панін Олександр Миколайович / Драматичний вірш
Биківня
20.05.2018 © Анатолій Валевський / Вірш
Колискова
20.05.2018 © Люлька Ніна / Вірш
Цирк
19.05.2018 © Вікторія Івченко / Вірш
"Ой лісом луна..."
19.05.2018 © Панін Олександр Миколайович / Жартівливий вірш
Дощ
Вірш
03.05.2018
Гімн любові держави кохання ((Частина десята) Збірка віршів)
03.05.2018
Гімн любові держави кохання (( Частина восьма) Збірка віршів)
03.05.2018
Гімн любові держави кохання ((Частина шоста) Збірка віршів)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 6  Коментарів:
Тематика: Поезії, вірш,
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
03.05.2018 © роман-мтт
Український кібер-панк +16
27.03.2018 © Ковальчук Богдан Олександрович
Русско-тєрнопольський Київ +29
21.03.2018 © роман-мтт
Книжкова полиця: Світи і лабіринти +25
21.03.2018 © роман-мтт
З Днем поезії +20
ВИБІР ЧИТАЧІВ
20.08.2011 © Микола Чат
12.05.2012 © Тетяна Чорновіл
08.09.2013 © НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ
18.05.2012 © Тетяна Чорновіл
22.12.2017 © Олена Коленченко
28.09.2013 © ГАННА КОНАЗЮК
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008 - 2018
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори ©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди