Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
03.05.2018 12:24Вірш
 
Рейтинг: 0 | 0 гол.
Без обмежень
© Василенко Андрій Антонович

Гімн любові держави кохання

(Частина дев`ята) Збірка віршів
Василенко Андрій Антонович
Опубліковано 03.05.2018 / 45904

ЧОМУ?

Чому це ти серце в моєму ховаєш, 

А очі твої у моїх потонули.

Твоя душа у моїй лиш буває, 

А думи твої до моїх, мов примкнули?!

Мо, ’ серце вже б’ється твоє у моєму, 

Мо, ’ очі – в моїх, – як у плесі любові, 

Душа – лиш моєму підкорена щему, 

Мо, ’ думи пов’язані разом – судьбою, 

Мо, ’ долі – в коханні зріднилися кров’ю, 

Щоб очі горіли, як страсті, чуттєво, 

І душі й серця, щоб палали любов’ю, 

А думи творили гаразди життєві!

09.11.2012


СИВИНА ДОВГОЛІТТЯ

Душею і зовні ти й досі, мов квітка, красива:

На скронях – веде до любові доріженька сива;

Років борозенки високе чоло прикрашають;

Всі стріли, що в тятиві брів красоту обрамляють!

У нашім коханні з тобою ми завжди щасливі –

І вітер – віщун, щось музичить для нас на сопілці

У тиші, яка розмістилася тихо на сливі

Із дятлом, що тишу дзьобає на грушевій гільці…

…Лягла на чоло сивина довголіття снігами

І мудрість із нього злітає й горить над садами…

Незмінні лиш зорі – вечірніх метеликів зграя

Та Всесвіт любові – горить, – і повік не згорає!

12.11.2012


ЛЮБОВ, ЯК ЧАС

Крізь час, що провів я на ниві життєвій

Відчув біль невдачі і радість удачі…

Робилися справи повільно й миттєво, 

В коханні були дні холодні й гарячі…

В любові, як в річці – здіймаються хвилі, 

Які зупинити ніяк не вдається:

Лиш тільки тому, що для серця є милі…

Хай хвиля, неначе цунамі несеться!

Крізь час і любов лиш до тебе я лину, 

Любов, як і час – для людини важливі, 

Бо вічній любові – немає ще спину!

Любов, як і час – зупинить неможливо! 

30.11.2012



НА ЗАБУТІЙ ЛИЖНІ

Хоч і ми розійшлися, як наші печалі, 

Та зустрілися знов на забутій лижні.

Нас розлука хурдельно вітрами стрічала, 

Бо в заметах душі гонорився ще гнів…

Знов скиртує мороз побутові обжинки, 

Припорошила Доля образи сліди…

…На веселих обличчях розтали сніжинки —

Залишився на спогад лиш сніг той, як дим.

2008


ВІСК ПОЕЗІЇ

Не погасне свіча, 

Що із воску поезії!

Світ потух ув очах

Від полуди депресії, 

Що творить почуття

Із огиди любовної, 

І, мов ящик сміттям, 

Душу блудом наповнює…

Догоріла свіча —

Вірш із воску поезії

Засвітився в очах, 

І погасла депресія!

06.09.2003


НАСОЛОДА

На грядках мудрої природи

Зернята суті проростають, 

І є найвища нагорода, 

Коли плоди їх визрівають.

Скуштуєш ягід полуниці, 

Аж заздрять кислі абрикоси, —

Таке, хіба, що лиш присниться —

Їх запах вплетений у коси…

Ти — плід зерна і суть природи, 

І мрієш рід свій оновити…

І є найкраща насолода, —

Це поруч з мудрою прожити!

17.04.2003


СОНЕЧКО З ВІКОНЦЯ

Вже на небокраї Сонце догоряє, –

Просить на вечерю полум’ям заграви…

Вечір з небосхилу зрізує окраєць, 

Хоче, щоб для ночі блискавки заграли.

Ти ж не дозволяєш серцю громихати, 

І береш погоду з любим лиш у Сонця

Й разом з поцілунком тягнешся до хати, 

Сонечком любові, щоб зійти з віконця!

2008


КОСМІЧНЕ БАЧЕННЯ

Зустрітися б в іншому вимірі простору

З якоюсь красунею Всесвіту класного, 

Який безкінечність кохання загострює, 

Дає відчуттям особистості власної

Й виводить любов на орбіту закоханих

За іншими генного духу законами…

Заглянути б в очі космічного бачення, 

З’єднатися б з ними серцями взаємності

Й зчитати статут іншокровного значення, 

І випити б меду душевної чемності, 

Щоб наші красуні знайомство засвідчили

І стали в страшенному ревніснім відчаї!

26.01.2003


ЗАМОК ЛЮБОВІ

Коли хмеліє радість –

Здається, ніби й справді

Із крученого вітру

На самім краю світу, 

Де сходить зірка рання, 

Напнув шатро кохання…

Уява мов п’яниться, 

З душі бере палітру

Й кладе у мріях колір…

І мариться, і сниться, 

Що вже будую з вітру

Любовний замок Долі!

2003


БАЖАНА КРИНИЦЯ

Стоїть ще криниченька біля воріт, 

Ти з неї уста опріснила свої, 

Із неї п’є воду село і мій рід, 

Веселка п’є вдень, а вночі — солов’ї.

Смачніше немає цієї води…

На нашім весіллі було все село!

Якби не криниця — бажана завжди, 

Ніколи б у мене тебе не було!

25.06.2006

ВУХО ВСЕСВІТУ

Мушлю молюска, як вухо Всесвіту, 

Прикладаю до свого і слухаю курортне море, 

Та наші курчата на птахофермі

Не дають, — зерна просять, 

За тобою скиглять, як чайки без риби…

Тоскно, розлука клює дзьобом нудьги, 

Що взяла мене, мов хвиля, на гребінь.

І, гойдаючи на руках відстані

Затягує на глибину моєї уяви…

І здається, що із вуха Всесвіту

В моє доносить прибій слова:

«Приїзди, любимий, приїзди!»

2005


МОГО ПОЧУТТЯ СОЛОВ’Ї

Зі сніжної лави волосся твого, 

Що впало інтимом на груди мої, 

Твої почуття йдуть до серця мого

І линуть у гаї, мов спів солов’їв, 

І радують душу й мої почуття –

Їх ноти любовного дзвону весни!

Здається, волосся твоє — це життя, 

Що думку занурює в образні сни…

…У сніжну лавину волосся твого, 

Що впало інтимом на груди мої, 

З долоні летить біострумом вогонь, 

А з ним — і мого почуття солов’ї!

30.09.2003


В ДУШЕВНОМУ МОРІ

Дощик хмароньки збирає –

Чайки скиглять в морі, 

Ніби Долею він грає

В радощах і в горі.

Почуття, неначе хвилі, 

Настрій — штормом в душу:

То буває серцю милий, 

То терпіти мушу.

Дощик з хмарами далеко…

А в душевнім морі —

Почуття, — душі лелеки

В радощах і в горі!

25.04.2004



НА ШЛЮБНІЙ ХВИЛІ

На березі душі моєї

Лежить любові роздум –

Він жде кохану з русла часу

В алмазнім човні віри, 

Який пливе у наших мріях –

Ми прагнемо зустрітись

У заводі побачень зором

На шлюбній хвилі!

2002


БЕЗОДНЯ ЗНЕВІРИ

Мов очі, розплющує вікна хатина, 

Бо ранок білявий уже визирає

І півня останнього гонить із тину, 

А зрада серденько ще звечора крає…

Всю ніч прокрутився на ліжку безсоння, 

У мареві видумок — вражений болем, 

Бо нас роз’єднала зневіри безодня –

І в нас почуття розійшлись з біополем…

…Заплющую очі в пустельній хатині, 

Та сон не чаклує роз’ятрену душу…

О, ранок білявий! О, півню на тині!

То ж дайте пораду, як жити я мушу!?

2003


ДОЩ КОХАННЯ

Дощ періщить по асфальту —

Стелить мокру куряву…

Бачу образ не на шпальтах, 

Йдеш крізь дощ ти — наяву.

Може, це є лиш міражний

В нашій зустрічі візит, 

Що в уяві мрійно-пряжній

Почуттями, мов дощить?!

І здається, що калюжі —

Наші сльози-почуття, 

Дощ кохання очі мружить, 

Омиваючи життя!

19.02.2005


В ОБІЙМАХ НІЖНОСТІ

Струнку, мов тополя, мов липка – розкішну!

Приємно вражають пропорції тіла, 

Цнотливу – у помислах навіть безгрішну!

Вродливу обняти душа захотіла –

Бажає любові цілунком відпити, 

Духмяність заплетену в косах відчути, 

Обіймами ніжності долю обвити

І в світ полюбовний навічно відбути!

24.02.2009


ШЛЯХ ДО ТЕБЕ

Я йшов до тебе через поле гречки, 

Воно мене спиняло білим цвітом…

Була між нами зайва суперечка, 

Що йшов до тебе крізь пекельне літо, 

Що йшов до тебе через гори сніжні, 

Орлом летів, сідав на скелі гострі…

Мене ж вели, мов слід, уяви ніжні,  

А ти чекала, щоб прийшов я в гості…

Були надії хмурі і веселі, 

Були й такі, що зовсім непідступні!

Та все ж таки знайшов твою оселю

Й провів у ній свої святкові будні!

23.04.2008


КОЛИ Ж?

Ти, мій гуманоїде зоряний!

Чому залицятись посмів?!

Твій простір поки що не ораний

Плугами кмітливих умів…

Примчався в уяві лиш здалеку

Шляхами кохання мого.

І любощів крутиш педаліки

З сідла світозору свого…

Коли ж на Землі ми побачимось, 

Не штучно, а так — наяву?!

Візит твій у лузі позначимо —

Столочим любові траву!

21.02.2005


ПАРАШУТ ЛЮБОВІ

В небі душі моєї –

Сонце надії...

Ти обіцяла в її променях

Розкрити парашут любові, 

Щоб приземлитись

У моєму серці...

2002



КОХАНА

Підійди моя, кохана, 

Подаруй мені свій квіт

І на обрій глянь не тьмяно, 

Де хмарин зникає літ.

Небо там цвіте глибоке, 

Придніпровське молоде, 

І лелека щирим оком

Погляд свій на нас кладе.

Може, нас пізнати хоче

В яблуневому саду, 

Ой, які ж у тебе очі, 

Мов веселкою цвітуть!

Сядь, моя кохана, ближче

Розпали в душі вогнище, 

Щоб у вечір цей і я

Сяйвом ніжним засіяв!

1993

Дружині Надії Петрівні

ТРИ ДОРОГИ

Ведуть мене з висот порогу, 

З щаблів пізнання три дороги:

Любові, Віри та Надії…

Дарує день Любові мрію, 

Щоб зіркувала в чарах ночі —

На сьомім небі дум пророчих, 

А Сонце промінь Віри зичить, 

Надія в шлюбні мандри кличе, 

Вітрець музичить пісню гаєм:

Ми в нім кохання з уст спиваєм, 

Так в нашій Долі три дороги —

Схрестились за щаблем порога!

2008


МОВЧУН

Я – невинності бліда спокуса, 

Бо завжди при розмовах — мовчун…

До розмови вертає лиш муза, 

Як у мріях до тебе лечу:

Весь горю почуттями любові, 

Ним обличчя зорить, мов вогонь –

Чи душевне це паливо, 

Чи, мо, ’ в трепеті серденька гонг?!

05.02.2003



НОВОРІЧНИЙ ЦІЛУНОК

Ми в лісі одні – під ялинкою вдвох, 

Лиш Місяць у небі бананом висить!

В цю ніч нам дає подарунки сам Бог:

У тебе на віях сніг сріблом блищить!

Ланіти твої – як троянди зорять, 

Мов маки – уста в поцілунку цвітуть, –

Мелодії в душах любов’ю звучать –

Серцям почуття новорічні несуть!

В твоїх почуттях – поцілунки палкі, 

У наших серцях їх смак чари творить!

В коханні вони – над усе є тривкі, 

В обіймах любов – як той порох горить!

Ми в сніжному плесі, де холод заліг –

В сосновім гаю від цілунку твого

Навколо ялинки розтанув весь сніг, 

Бо той поцілунок горів – як вогонь!

29.12.2013; 00:12.


ЧІПАЄ ЗА ЖИВЕ

Який зв`язок кохання має:

Чи очі надто голубі, 

Чи більш ніде таких немає, 

Що до вподоби лиш тобі?!

Чи погляд був такий цікавий, 

Якраз тоді, в ту саму мить, 

Коли рука руки торкалась, 

Тепла відчувши оксамит?!

Чи то емоцій ніжні струни

Любов чіпали за живе…

То, мабуть, діють біоструми

Коли сумісність оживе?!?

2002


Невістці, Василенко Олені Василівні

та сину, Олександру Андрійовичу.

ПРИБІЙ ЛЮБОВІ

У нашій любові, що з мрійних джерел

Пливуть почуття, мов із річки, — без дна, 

Яка свій початок із серця бере.

Прозорість душі — це ж її глибина!

У плесо життя відплива почуття, 

Мов подих натхнення, — несхибна любов

У Світ проводжає сумісне життя…

І ми відчуваєм: пульсує в обох

Любові ще першої радісній зміст, —

Й здається, він котить із берега мрій

Крізь замкнуті руки, — мов зведений міст, 

Любові величної вічний прибій!

06.07.2005


КОЛЕСА ПОЦІЛУНКІВ

Молодик небний

Підперезався поясом

Молочного шляху, 

Запріг Велику Ведмедицю

У віз любові...

...Навіщо було її підганяти?

Заплелись вони – закохані

У вінок обіймів...

І колеса їх поцілунків

Ляскотіли

До зупинки: «Рання Зоря»!

2002


ЧАША ЛЮБОВІ

У чаші любові – животворча вода, 

Яка з джерела б’є – із нашого серця, –

Її життєдайна в безсмертя хода, 

Яка у коханні любов’ю зоветься…

Любові вино ми п’ємо із тобою –

Хмеліємо в цій чародійній любові!

Хоча посивіло вже наше волосся, 

Та з чаші любові продовжуєм пити –

Від нас почуття аж у небо звелося, –

Це ж щастя яке! Вік в коханні любити!

04.11.2016; 15:16.

ДО СЕРЦЯ – БОСОНІЖ

Де хмеліє в росі трава

І віє любові вітер, 

На зеленій росиці степу, 

Я зустрів тебе, наче витвір, 

І до серця зайшов босоніж, 

Щоб відчути в теплі пахучім, 

Як вітер любов’ю п`янить!

2002


Внучці – Тані Василенко

ЮНІСТЬ

Шістнадцять розмаїтих весен

Забрунькувались в сяйві волі, 

Шістнадцять пізнавальних весел

Пливуть в човні буття по долі!

В життя пірнає мрійній розум –

Душі дає любов і ласку, 

Що пишуть поетичну прозу

Про юності магічну казку!

Буття хвилює змістом тайни

І фестивальний настрій носить, 

З яким в шістнадцять років файно

Любов вплітає в юність коси!

10.01.2009


СОНЦЕ ЦІЛУНКА

На прузі вечірнім – Сонце, 

День держить його, 

Ніч – чорно за обрій котиться

На променях спиць, як колесо вічне...

Ти просиш мене, щоб день не тікав

Від нашої віри в кохання...

Де б важіль знайти в природі, 

Щоб Сонце любові

Зупинити для тебе?!

2002


СПОЛОХУ ПОКЛИК

Пропливла, як хмаринка у небі, у серці моєму любов, 

Залишивши в душі від кохання взаємного сполохом зов, 

Що ще кличе і досі у мандри любові шляхами весни, 

Про які ще так часто приходять до мене, мов марево, сни...

Він, як грім, увійшов і, як блискавка, зник назавжди із життя

І забрав із собою любові моєї святі почуття, 

Залишивши на згаду лиш фото в моїх бірюзових очах, 

У яких ще горить й не згорає любові моєї свіча!

10.03.2016; 07:11


ДО ЗАПИТАННЯ

Відряджений, на пошті в черзі

Стою і з нетерпінням чекаю

І стиглого, і ніжного, мов персик, 

Привіту з далекого краю...

Коли я розкриваю свій паспорт, 

А потім, як торкаюсь рукою

Конверта, підіймається настрій

І, здається, мов глобус, у школі, 

Я Землю обертаю і поруч

Кохану стрічаю, мов Сонце...

А паспорт у поштарському віконці –

Десант моєї опори!

2000


ДИЛЕМА ЛЮБОВІ

Стоять, мов стовпці, ховрахи на толоці, 

Гніздяться куріпки в пшеничному полі…

Чому лиш у тебе влюбляються хлопці?

Невже повесні однієї ми долі?!

До них я ніколи тебе не ревную, 

Бо дуже приємно, що їм до вподоби!

Жартуєш, що я лиш тебе, мов чаклую, 

Як той ховрашок в колосковій оздобі!

Що ти, мов куріпка, на фоні моєму!

Чи жарти, чи посмішка – в душу залізло?!

І перетворилось в любові дилему, 

Що доля кує, мов червоне залізо!

26.03.2009


КРАНІВНИЦЯ

Над тобою глибоке небо —

Кран шугає у хмари-повені, 

І, можливо, від цього в тебе

Очі небом завжди фарбовані.

І в стрімкій висоті завмерши, 

Де квартали до міста туляться, 

Ти на кран підіймалась вперше, 

Щоб нова народилась вулиця...

Що ж, бажаю тобі удачі!

Чи ж почуєш мене на крані?

Я на вулицю став багатшим, 

Я знайшов тут своє кохання!

1993


МИСТЕЦТВО ПРИРОДИ

Ти в діях своїх беручка і надійна, 

Твій погляд коханням мене надихає, 

Блаженної усмішки дань благодійна

Духовної цілі скарби виявляє.

Мов макові губки – пелюстки цілунку, 

З яких неможливо очей відірвати –

Ти схожа на ту чародійну чаклунку, 

Що вміє красою лише чарувати…

Дивлюся на тебе – мистецтво природи

Краси неземної із просторів дивних!

Й гадаю, кохання – це чари від вроди, 

А врода – це чари любові людини?!

17.03.2009


ДУШЕВНА ХВИЛЯ

На березі моря коханий сумує, 

Йому щось устами, мов море, шепочеш.

Прибій почуттєвий в тобі, мов штормує, 

Із моря злетіти ти чайкою хочеш!

На хвилях емоцій безодня гойдає –

Бажаєш скоріше від неї звільнитись.

На березі милий на тебе чекає, 

Ти хочеш в обіймах мерщій притулитись!

Повітря пахтить ароматом фіалки.

У посмішці Сонце за гори сідає, 

А море гойдає тебе, мов русалку, 

І тягне від берега далі і далі!

Ти знаєш – на березі любий скучає…

Та шторм-буревій аж ніяк не вщухає, 

Щоб вирватись з нього ти сили втрачаєш –

Лиш хвиля любові на берег штовхає!

04.05.2009


НА ПРИРОДІ

У сніжнім заметі облизує сніг язикатий вогонь

Сухі підкидаємо дрова в багаття. І в наших словах, 

У кожному слові ми бачимо полум’я гніву свого, 

Який, мов мороз, у чутливій душі почуття закував…

…Та ось вже згоріла незгода у наших серцях, як в дровах, 

Не сердить вже більше і душі дрібниць суперечка пуста…

І знову, як завжди, тож так на природі чутливій бува –

Не гасне любов і вже радісні ми, – пломеніють уста!

2004


ДЗЕРКАЛО

В джерельній воді, мов у дзеркалі, – лиця,  

Ми їх розглядали частенько з тобою, 

Бо близько від хати стояла криниця

Й по воду ми часто ходили обоє…

Та якось зустрілися біля криниці,  

Ти воду в цеберку собі набирала, 

Напився я з неї твоєї водиці

Заради того, щоб моєю ти стала!

З тих пір ми у дзеркало дивимось в хаті

І топчем дорогу до долі-криниці –

Приходим до неї любовно-крилаті

Заради любові напитись водиці!

О, дзеркало, – чиста водиця криниці!

Без тебе не бачиш себе, а це значить –

Як би не магічно-джерельна водиця

Я й досі б кохану мабуть не побачив!

26.03.2009


ВЕЧОРОВЕ

Хоч ревнощів вечір не хоче, –

Хмеліють, згущаючись, присмерки

І з Місяцем Зірка туркоче, 

Лиш чути застільної присмаки.

О, темряви духи наївні!

Чому це мені не радіється?

Чи то без коханої — гнівний, 

Чи, мо, ’ вечорове щось діється?!

2008


БРУНЬКА ЛЮБОВІ

Відскакують промені Сонця від снігу

І мружаться очі від сяйва його…

В садку вітерочок при зустрічі біга –

З весною кружляє близь серця мого…

Ти бруньку ще сплячу на дереві голім

Зірвала мені у пелюстки долонь…

В паланні любові брунькуються Долі —

Та брунька була мов з інжиру вогонь!

01.07.2003


ПІЗНАННЯ ДУШЕВНОГО ФРОНТУ

Рука доторкнулася талії ліній, 

Окреслила персів заманливий контур, 

Заходили в душу невидимо тіні —

Шукалось пізнання душевного фронту, 

Пручалося злегка дівчиноньки тіло, 

Неначе тремтіння берізки на вітрі…

А розуму ласки любові хотілось –

І пестилась хіть у п’янкому повітрі!

2008


СЕМАФОР ДОЛІ

Земля з небес веселку, мов п’є

Губами квіт — зірок степових, 

І нам її сповна віддає, 

Як ніжний блиск побачень нових…

З твоїх очей, немов семафор, 

Сигналять зором мрій кольори…

І, ніби доленосний узор

Нам з фарб любові Долю творить.

13.02.2005


РОМАНТИКА ЛЮБОЩІВ

Шле в душу романтикам любощі Сонце, 

Чим сушить душі почуттєві настої, 

Такий він добродій – очищувач стронцій!

Попити б з криниці – водиці б густої, 

Щоб губи зволожити пряністю смаку, 

Та так, щоб узріти любові аж донце!

Щоб стали уста, як пелюстки із маку

І хай випромінює любощі Сонце!

13.02.2005


ЖАГА ІНТИМУ

У каміні інтимом розлуки вогонь мерехтить, 

В невідому дорогу, мов кличе тривога рясна, 

Ти ж, мов компасу стрілка у серці, ведеш до мети, 

Бо духмяною квіткою кличе твоя голизна!

На цнотливих губах затремтіла любові роса, 

Стрепенулося тіло листочком кохання твого, 

Розплелася, як свідок інтиму, дівоча коса, 

А у м’язах жаги затухав із любові вогонь!

10.09.2005


ЛЮБОВНА ВІЗА

Блимає око вечірнього неба

Віями блискавки осені, 

Падає дощ громоверженим гербом

Й місить грязь п’ятами босими…

Тягнеться шлейфом кохання розмова

Й сяє любовною візою –

Рани, що в нашої осені, словом

Вітер емоцій зализує!

25.10.2005

ВЕРБА

В каштан, закохавшись стоїть при дорозі

Верба. Голова – як та крона зелена, 

Каштану на груди схилилась в тривозі –

Не хоче стискатись обіймами клена, 

І листям – зеленим волоссям, в печалі

Образу на вітрі розвіяти хоче…

…Без вітру вона, як в розлуці – скучає

Й на нього з дороги чекає охоче!

16.06.2006

НА БЕРЕЗІ КОХАННЯ

Дівоча вже розплетена коса, 

Звиса волосся водоспадом, 

За річкою дзвенить моя коса…

Вода парує, ніби ладан, 

Ти, мов русалка, у воді – пливеш, 

Від усмішки моєї сяєш, 

В коханні, мов на березі живеш, 

Хоч хвиль любові ще не знаєш!

15.06.2006


НЕРІШУЧИЙ

Зустрів наяву я тебе, а неначе — у мріях, 

Мов з куполів церкви, з очей випромінюєш дзвони, 

Наповнені духом любові й мов Сонечко, грієш!

І усмішка сяє, як поле від маків червоних.

Немов з намагніченим серцем пройшла ти повз мене, 

Забравши з собою назавжди душевний мій спокій…

…А знову зустріну — колотиться серце шалене, 

Неначе питає: «Чому до сих пір одинокий»?!

23.04.2007


МІСТОК КОХАННЯ

Темна нічка. Ліс та річка.

Сидимо на місточку, 

Зорі й ніч в твоїх косичках.

Заплелися віночком, 

На моїм плечі голівка

Та глибоке зітхання...

Поміж нас любові гілка, 

Мов місточок кохання!

2000

СПАЛАХ СЕРЦЯ

Навіщо вечір нам дарує

В шатрі зірковім дзвін небес, 

Бо почуття лише вирує, 

Не досягаючи тебе…

На зблисках мрій потухла радість, 

В душі сидить образи смак

І сум бере, немов від зради, 

Бо вмить зів’яв любові мак.

Упала в небі зірка зрання, 

З’явився й загубився слід —

Так душу спалах серця ранить, 

Лишивши не любов, а лід!

11.03.2007

СНІЖНИЙ ДЕНЬ

Сніг мерехтить у повітрі, аж мружаться очі!

Лижі слід нам у майбутнє кладуть, 

Швидкість така, що аж дух перехоплює в тілі — 

Чути як серце ритмує у грудях дівочих!

Мова любові нас кличе у путь —

Щирі слова, що здіймаються з уст захотіли!

Сонячний промінь, мов іскри в сніжиночках креше:

Хоче палити із люльки зими

Білий тютюн та ще кільця пускати до неба.

…Ми ж для любові лижню лиш торуємо вперше!

Сніжний день цей ти на згадку візьми, —

Не супереч цим зимовим потребам!

12.09.2007


СВІТАНКОВИЙ ТРАМВАЙ

Розтанули присмерки наче —

Вертаються хлопці з побачень:

На кожній трамвайній зупинці

Заходять в вагон поодинці.

У мріях для кожного світить

Зоря, мов супутниця люба...

Закохані завжди, мов діти, 

Душа їх прекрасне все любить.

Колеса відлунюють ляскіт, 

Вогні перед ранком погасли, 

Як завжди, кондуктор дрімає, —

Квитків нещасливих немає —

Бо хлопці везуть від коханок

Останнім трамваєм світанок!

1993

ЗОЛОТО МОВЧАННЯ

Земними копалинами

Ти зрушуєш з місця

Центр маси Землі, 

Що впливає на зміну її орбіти, 

І від цих взаємних причин

Разом із земною кулею

Ти міняєш і серця орбіту –

Видаєш на поверхню душі

Золото мовчання своєї любові, 

Яка від розлуки до зустрічі

Зрушує орбіту душі моєї...

Навколо копалин серця твого.

2002


У МОЄМУ ЗАДУМІ

Загрузла ведмедиком

На пасіці мрії вдумливість

І борсається в меду пошуків –

Хочу видумати тебе

В іншому вимірі простору, 

Знайти твою височінь ряхтливу

І визначити серед інших зірок, 

Закосичену квітами, 

Виповнити витвір уяви

Твоїм відбитком у моєму задумі

І віддатися твоєму серцю, 

Щоб відчути цикорій любові

На твоїх устах

І драгліти

Від враження доторку

Твоїх персів!

2002


ВСЕ ЖИВЕ – НЕЖИВЕ

Ти зоріла в моїх почуттях, як була ще жива, 

Я носив, мов перлину, тебе у своєму житті.

Ти у мріях моїх, мов у серці, постійно жила

І тепер я ношу неживу, як живу, в самоті:

Відчуваю ще дотик твоїх, мов мальованих, губ, 

Іще очі твої світло-карі я бачу вві сні, 

Ще зі мною вітається нами посаджений дуб!

Я тобою живу, бо без тебе на серці, мов сніг. 

Збунтувалась душа – без твоєї любові живе.

І замкнулись мої почуття на іржавий замок, 

Бо без тебе для мене в житті все живе – неживе…

Я без тебе – в безлюдній пустелі, – й навіки замовк!

14.10.2012

Невістці Олені та сину Олександру

В АКОРДАХ ТИШІ ЛЮБОВІ

Коли в променях тиші

Струни – сонливі трави, –

На ниві мовчання

Заплітають свій слід

У вінок мелодії, 

То в якому акорді звуків

Шепоче кароока квітка?

…Ти, неначе, вже чуєш –

Заспівує тиша любові

Про ваше кохання!

2002

03.05.2018 Поезії / Вірш
Гімн любові держави кохання ((частина десята) збірка віршів) / Вірш | Василенко Андрій Антонович
Попередня публікація: 03.05.2018 Поезії / Вірш
Гімн любові держави кохання ((частина десята) збірка віршів) / Вірш | Василенко Андрій Антонович
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
20.05.2018 © Панін Олександр Миколайович / Драматичний вірш
Биківня
20.05.2018 © Анатолій Валевський / Вірш
Колискова
20.05.2018 © Люлька Ніна / Вірш
Цирк
19.05.2018 © Вікторія Івченко / Вірш
"Ой лісом луна..."
19.05.2018 © Панін Олександр Миколайович / Жартівливий вірш
Дощ
Вірш
04.05.2018 © Двірний Сергій
Батьки
03.05.2018
Гімн любові держави кохання ((Частина дев`ята) Збірка віршів)
03.05.2018
Гімн любові держави кохання ((Частина десята) Збірка віршів)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 7  Коментарів:
Тематика: Поезії, вірш,
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
03.05.2018 © роман-мтт
Український кібер-панк +16
27.03.2018 © Ковальчук Богдан Олександрович
Русско-тєрнопольський Київ +29
21.03.2018 © роман-мтт
Книжкова полиця: Світи і лабіринти +25
21.03.2018 © роман-мтт
З Днем поезії +20
ВИБІР ЧИТАЧІВ
08.09.2013 © НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ
18.05.2012 © Тетяна Чорновіл
28.09.2013 © ГАННА КОНАЗЮК
11.05.2014 © Оля Стасюк
03.05.2011 © Наталі
26.09.2011 © Колядко Оксана Валеріївна
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008 - 2018
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори ©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди