Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
03.05.2018 13:23Вірш
 
Рейтинг: 0 | 0 гол.
Без обмежень
© Василенко Андрій Антонович

Гімн любові держави кохання

(Частина десята) Збірка віршів
Василенко Андрій Антонович
Опубліковано 03.05.2018 / 45909

В ЧЕКАННІ НА ТЕБЕ

Твої босі сліди

На жаровнях снігу

Запеклися рум`янцем льоду, 

І, припорошені бажанням зустрічі, 

Вели до підніжжя гори, 

Де я кружляла

Сніжинкою, 

Чекаючи на тебе

Над скелею любові...

А ти не помічав мене –

Ти біг в протилежному напрямку...

І я тобі стала ввижатися

Сніговою дівулею!

2002


ФОТО ПАМ’ЯТІ

Я в пам’ять тебе вже вбирав бездиханну, 

Але, мов жива, ти лежала в труні…

Гортензії ніжно клечали кохану –

І ти ледь помітно всміхалась мені!

Я відав, що більше тебе не побачу…

Ти в пам’яті, наче, як з фото – зорієш, –

Навіки такою в душі я позначив, 

Мені щоб, як зірка, світилася в мріях!

22.08.2012


ЩЕ ОЧІ П’ЮТЬ ЛАЗУР ЛЮБОВІ

Ти стоїш в саду під сизувато-синім терносливом…

В тебе очі бірюзові завжди з терносливом схожі.

В небо ти крізь крони шлеш свій зір – він п’є лазурі зливи…

Хоч на скроні в тебе вже лягли сніжиночки прихожі –

Очі ж ще не втратили всю бірюзу, – не відцвіли…

Бо в ці очі бірюзові – бірюзу сам Бог налив.

І зорять мені твоєю жар-квітучою любов’ю, 

І в коханні нашім нею ми п’яніємо обоє –

Почуття в житті, як бірюза чарують нас чудесно.

…Не старіє той – у кого очі п’ють лазур небесну!

18.12.2016

Дружині Надії Петрівні

ЗІРКА НЕБА

Неначе Всесвіт ми з`єднались:

Я – плід Землі, ти – зірка неба...

А ми не знали, бо не знались, 

Що разом нам прожити треба!

Від Сонця промінь ти прислала, 

Щоб грів нам душі романтичні, 

А щоб Земля зелена стала, 

З-за хмари ллєш дощі пшеничні.

В любові будемо згорати, 

Лишивши слід, як в небі зірка, 

Любов – не кинемо за грати, 

Хай навіть жити стане гірко!

Неначе Всесвіт ми з`єднались:

Я – плід Землі, ти – зірка неба, 

А ми й не знали, бо не знались, 

Що разом вік прожити треба!

2000


ПЛАКАТИ НЕ ТРЕБА

Пішла кохана вже у далі інші

І звідти шле мені палкі вітання…

А я вкарбовую її у вірші

Мою любов – негаснуче світання!

Без тебе стала пусткою оселя, 

Дивлюсь тужливо у високе небо.

…Крізь сльози бачу: як завжди, – весела, 

І кажеш: «Любий, плакати не треба»…

23.08.2012


ПАМ’ЯТЬ ВСЕСВІТУ

Сам Всесвіт розбуджений вранці весною, 

Де квіти ростуть близь могильної ями

На вітях малого дубка під сосною

Вшановував пам’ять мерцям солов’ями…

…Росте вже на цвинтарі ліс самочинний.

Любов, що буяла у нас із тобою

Уже проросла і корінням з’єдналась

І дивиться листям – твоїми очима, –

Взнає, мов того, що був даний судьбою!

Ти в цьому дубочку мене розпізнала…

… Під вечір обожнений Всесвіт весною, 

Де квіти ростуть близь могильної ями, 

З’єднавши любов’ю дубок із сосною, 

Вшановував пам’ять обох солов’ями!

03.11.2012


УЯВНА ЗУСТРІЧ

– Самотність, – гірка ти, полин твій зі мною… 

Що треба мені, щоб здолати цю відстань?

Навіщо прийшла ти до мене, мов хуга, зимою, 

Мо, ’ хочеш, щоб я із тобою, як лід став?

Все – рівне нулю, щоб тебе геть прогнати, 

Бо ти, як неправда, існуєш бідою, 

Бо ти як той час, що не можна догнати, 

Ти сієш нещастя своєю ходою…

– Кохано! Ти в небо пішла вже – додому, 

Лишила мене у гостях наодинці…

… Все ж щастя – мені щоб в уяві, – самому

Зустріти тебе на космічній зупинці!

15.10.2012


В КОСМІЧНІЙ ОСЕЛІ

Стелилася в сонячний день килимова доріженька літа –

Тебе забирав до своєї садиби сам Бог…

Чекай там мене…Як заграє печальним мотивом трембіта – 

Космічну оселю Бог дасть нам одну для обох!...

І я вознесуся до тебе – кохання, як вперше, зустріну – 

І знов замузичить у душах пристрасний огонь…

…А нині до тебе мрійливо в акордах любові лиш рину, 

Щоб радо в уяві дістатися серця твого!

24.08.2012


ПРОЩАВАННЯ

Прожите в коханні з тобою – мене ощасливило, 

Бо кращої долі немає – навік полюбитися!

Було в нас кохання – весна з найтеплішою зливою, 

Та в інший ти простір пішла, щоб любов’ю наснитися!

В матерію іншу душа навіки поселилася

І з неї мене, мов на ниві кохання, пасе.

За мене любима в стражданні лиш Богу молилася –

Бажала щораз лиш здоров’я мені над усе!

…На грудях коханих за звичаєм руки схрестилися – 

В дорогу космічну тебе наряджали ми вбранням, 

Тобою востаннє всі рідні і я причастилися…

…Ти ж нам звідтіля усміхайся, мов Зоренька Рання!

24.08.2012


КОСМІЧНА ЗУСТРІЧ ДУШ

Ми в космосі вдвох на орбіті любові літаєм –

Наш килим кохання гаптують і Місяць, і зорі, 

Нам видно росинку, що променем Сонця вітає

Й оселю… де пам’ять лиш наша пильнує в дозорі…

…У космосі душі вже наші зустрілися знову –

Бо бачить душа у раю спочиваючу душу, 

Де має любов не фізичну – астральну основу…

…Любима, в уяві моїй ти воскреснути мусиш!

24.08.2012

БАЖАНИЙ СОН

Ти любов розмістила свою у свідомість мою

І від неї мої почуття мов у небо звелись…

Обіймаєш, голубиш, цілуєш мене, як колись… 

Ми дивилися в очі, обнявшись, з тобою – стою!

І над нами шпаки пролітають, як мрії весни, 

Їх політ ми стрічаєм – і руки, мов крила, звелись!

І, неначе ми – птахи, кружляєм над нашим садком,  

І знов, наче сіли на Землю і садом йдемо, 

І любов, як свідомість, у спогадах йде у бутті, 

І, мов квітне тобою – моїм ненаглядним цвітком! 

Ти радієш – щаслива… і знову померкла немов…

…Хоч болить – та щоночі б я бачив цей сон при житті!

09.12.2012


ЗОРЕЦВІТИ ЛЮБОВІ

Ридає душа. О, гіркі почуття!

Мов хмари, нависли скорботи печалі:

Мов Сонце за обрій – пішла із життя, 

Один я тепер на любові причалі…

Без тебе цей світ вже погас назавжди, 

Лиш наша любов незгасимо ще світить, 

В мої почуття ллє живої води –

Любові твоєї сяйні зорецвіти!

23.08.2012


СПАСИБІ ТОБІ

Я вдячний за те, кароока, тобі, 

Що стрів я тебе на річному пероні, 

Легенда жива – ти в моїй ще судьбі, –

В уяві цілую засніжені скроні…

Спасибі тобі, що без тебе я плачу, 

Звернувшись до тебе, щоб снилась мені…

Тебе, як живу я кохаю і – бачу, 

Бо й досі не вірю, що ти у труні…

14.10.2012

САМОТНІСТЬ

Лютує туга – серце крає, 

В душі, без тебе, пусто – зимно…

Мені з тобою дім був раєм –

Тоді кохались завжди плинно!

Гули палких цілунків шквали –

Пускали почуття на волю!...

Що є самотність – ми не знали:

…Вона ж – болючіша від болю.

22.08.2012

ЛЮБОВІ СВІТИЛО

Зі степу нам віяв любов’ю щасливою вітер…

І слово любові твоєї мій шлях освітило, 

Бо слово було із душевно закоханих літер –

І стала ти в долі моїй, як любові Світило, 

Як слави незламної меч – незалежності доля!

Твоє лиш словечко любові з’єднало нас в долі –

Йшов дух ароматів любові, мов квітів із поля…

Та й, що є найкраще у слові свободи, крім волі!...

…Та раптом зі степу повіяв засмучений вітер, 

Бо слово любові твоє бездиханно світило, 

Хоч слово останнє було без закоханих літер –

Навіки в мені ти – любові безсмертне Світило!

21.10.2012


ПОКЛИЧУ – ЧЕКАЙ

Пішла ти… – звідтіль вороття вже не буде…

Та вічно в уяві тебе я кохаю, 

І бачу тебе я у світі повсюди, –

До себе у мріях – любов’ю гукаю!

Живу і чекаю: з життєвої клітки –

До тебе прийду я – узимку, чи влітку!

У нашім коханні була ти святою –

Без тебе у мене позбавились сили!

Як доля мене розітре самотою –

Покличу тебе зі своєї могили!

24.10.2012


ЖИВУ ТОБОЮ

Без тебе нудно – наче ніч, минає день, 

Немов дощі осінні йдуть в моїй душі…

Ну, що удіяти, поради брати де?!

В думках весь час повзуть диявола вужі –

Сичать: «Ти жінку схожу мусиш вже знайти».

Та де ж шукать її, в якому з двох світів?!

Вони на тебе, а на них – не схожа ти…

…В уяві в космос твій до тебе я злетів, –

Бо я нудьгою, як тобою, лиш живу…

Мені ти – Сонця тьма і радості біда!

З тобою я у мріях – наче наяву…

…Свою ж нудьгу за жінку схожу – не віддам!

06.11.2012


УЯВНІ РОЗДУМИ

Неспокій в душі розгулявся немов буревійник –

Дерева любові з коріннями геть викидає!

Та прийде мій спокій, я буду лежать, як покійник, 

І доля моя, як свіча, у руках запалає!

Ти вже на тім світі – чекаєш любові погоди…

Як прийде мій час – поховають, без тебе близь тебе –

Бо тільки любов, як нас зводить так само й розводить!

За мене у церкві попи прочитають молебень,–

Не можу ніяк на тім світі себе я збагнути…

…Уяву колише любові колишньої спека, 

У мріях – без тебе хотів би в тартарі я бути –

Бо рай без коханої – місце ще гірше від пекла!

07.11.2012


В КОСМІЧНІЙ КОЛИСЦІ

На колінах ти в мене гойдалась колись, 

А тепер небеса колисають в зірковому лоні…

Полонила тоді безкінечності вись, 

А сьогодні – вже ти в безкінечнім космічнім полоні…

Нам світили зірки в яблуневім саду, 

Ми любов’ю налиті були вже, як яблука соком, 

Бо в коханні були, як перга у меду, 

А тепер – не дістати тебе, – і озброєним оком…

28.09.2012


В ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ

Сьогодні день свята – ти вперше в світ очі відкрила, 

Щоб потім звестися у космос і стати зорею!

Та чомусь із неба з’явилась диявола сила –

І доля тебе заарканила смерті петлею…

Сьогодні день свята – в цей день з почуттям поріднилась, 

Весна малювала дзвінкі майбуття візерунки

І рідна природа свою дарувала нам милість –

Небесні й земні, наче мрія, дарунки…

Без тебе, неначе без світла, стемніла оселя, 

Але, як без тебе душі не буває так гірко, –

Та все ж ти вселяєш у мене надії веселі:

Щодня ти в уяві сіяєш – мов Ранішня Зірка!

11.11.2012


АБИ СКАМ’ЯНІТИ

Йти з каганцем довіри до обрію зустрічі, 

Щоб втрапити в повінь твоєї любові, 

А в скельцях твоїх очей

Аби скам`яніти хоч діамантом!

2002



ПІД КРОНОЮ

В саду ми нарвали черешень. Під кронами сіли на травку…

Для нас почуття у цей вечір були у житті найзначніші –

Коли цілувались – по тілу немовби побігли муравки, –

Уста ж бо твої від черешень солодші були й червоніші!

Черешень наїлися й стали, як ті соловейки співати…

На гілці розгойдувавсь Місяць, серпом зачепившись за крону.

Коли повертались додому, трояндово стало світати – 

Узявся загравою обрій, одівши, мов Сонця корону!...

Черешня моя – солов’їха душі із вишневого саду, 

Ти гріла мене лиш любов’ю своєю, бо нею світилась!…

…А нині, як раньше, в саду я поруч з тобою не сяду, –

Бо Сонечком, ти аж за обрій земного буття закотилась!

11.11.2012


КІВАЧ

В Карелії я не родився

Під пісню твою, Ківач!

Мені ти побачився дивно –

Вві сні навесні бува:

Неначе весілля зіграти

Приїхав до тебе я, 

Зайшов як до рідного брата, 

Зібралася вся сім`я!..

Прийшли наречену побачить

Берізоньки молоді

І, взявшись за руки гарячі, 

Завмерли в твоїй воді...

... Кохана – берізка стояла, 

І хвилю я бачив ту, 

Що з піни для неї зіткала

Й наділа, немов фату!

2000


ВІНОЧОК ТИШІ

Молочний Шлях звис вишиною –

Зірки любов до нього мають.

Шепочуть квіти з тишиною, –

Щось про любов розповідають!

Ти з квітів цих сплела віночок, 

З ним тишу в море відпустила!

Він в тиші був – любов-дзвіночок.

Несла його кохання сила –

Дзвонив любимому, планетам…

Приплив на берег, знов до тебе.

Ти в тиші – мов була заперта.

Дивилась мовчки лиш у небо…

На виклик твій прийшов коханий.

Любов вас вмить взяла в тенета –

Вінок плели благоуханний…

…На тишу наложилось вето!

16.11.2012


ВЕСЕЛКА

Сім кольорів веселка має, 

Сім нот – і пісня в ній звучить ...

Ми під веселкою, під гаєм, 

Над нами пісня височить!

В ній кожна нота колір має, 

А колір нотою звучить ...

Ми під веселкою, під гаєм, 

Любов у пісні майорить!

Я – в пісні колір: ми це знаєм, 

Ти – нота пісні, що звучить ...

В нас під веселкою, під гаєм

Любов, як пісня, кольорить!

2000


ТЕНЕТА ІНТИМУ

У каміні тіла скрито

Жевріє жар залицяння, 

Йдуть із губ твоїх нагрітих

Теплі хвилі обіцяння…

Від бажання серце мліє, 

Я від млості, мов п’янію:

То горю вогнем кохання, 

То в лабетах долі тлію…

Почуття горять в двобої

У тенетах, що з інтиму –

В них завжди процес любові

Тліє довго і без диму?!

22.05.2003


ВОДА ЛЮБОВІ

Ти губи смачненькі, здається, вмокнула у кров, 

Й вони, як багаття, яскравим промінням горять.

В твоєму волоссі гуляє сріблястий покров, 

Ланіти твої лиш для мене рум’янцем зорять!

І віями-стрілами ранить твоїх брів тятива, 

А очі твої, як два моря, у них я пливу, 

І поруч коли ти зі мною – душа ожива, –

Неначе ві сні, я побачив тебе наяву!

Ти брала з криниці, неначе як воду, любов

У цій благодійній воді долю узрів я свою…

…І з тих пір, коли попили ми цю воду обоє, 

Лише із тобою цю воду любові я п’ю!

28.11.2016; 10:42.


СВІТАННЯ ЛЮБОВІ

У небі згубилася Зіронька Рання, 

Проснулися й ми вже на скирті соломи.

Земля чарувала розквітленим вбранням, 

Були ми в полоні інтимної втоми –

Святі почуття до зірок аж звелися!

У душах сіяло любові світання…

…Під скиртою кури вже з півнем греблися –

Він їм кукурікав про наше кохання!

28.10.2016; 18:56.


У ПОЛОНІ ЛЮБОВІ

Ти, похмура, мов осінь, мене, мов не чуєш,  

А навколо – ні звуку, – мов спокій заснув! 

На мої почуття холодком реагуєш, 

Я ж до тебе шукаю доріжку-весну, 

У душі почуття, мов у морі, – прибої, 

А навколо – ні звуку, – мов спокій заснув! 

Я душею у тебе в полоні любові, 

І торую до тебе доріжку-весну, 

У душі почуття журавлями курличуть, 

А навколо – ні звуку, – мов спокій заснув! 

Я, мов громом, тебе на побачення кличу, 

Знайшовши до тебе доріжку-весну…

…У душі почуття, мов струмочки крикливі, 

А навколо – ні звуку, – мов спокій заснув! 

Ми в полоні любові з тобою щасливі –

Бо знайшли до кохання доріжку-весну!

20.05.2009


ТИ В СВІТІ ЄДИНА

У центрі мого кругозору ялинка буяє –

І вічно зелена, і пахне, як завжди, тобою!

У ній я тебе розпізнав – ми під нею гуляєм!

Навчає вона – у коханні обходити збої, 

Й тебе відрізняти від інших завжди, як єдину!

Неначе коріння, так ноги сплелись в ту годину, 

Два тіла, мов стовбури, злиплись смолою любові

І пальці вп’ялися в тіла, як ті голки ялинки –

Заоблачні страсті в ялинках – збагнули обоє!

І знов ти для мене така ж неповторна билинка –

Тебе не зрівняти ні з ким – ти в цім світі єдина!

У тебе всі чари потрібні в коханні людині!

24 12 2014


РАНКОВИЙ РОМАН

Позіхається Місяцю, тільки не спиться, 

Бо в очах парубоцьких — жар-птицями зорі, 

Та й на колесі Воза поскрипують спиці, 

Ще й закоханим треба світити в дозорі…

Щоб словами любові писався роман, —

Зореспів про любов і сердець перегуки, 

Щоб сюжет обрамляв сам ранковий туман, 

І щоб встигла любов підписати до друку!

2004


РАНКОВА КРАСА

На губах, мов з нектару, смачненька роса, 

Із очей променився любові вогонь!

В романтичний полон забирала краса, 

І тремтіла рука від бажання твого!

Нам стелилась під ноги, мов килим, трава, 

Променилося заспане Сонце в росі, 

І Земля нам дала мандрівничі права –

Закохавшись, бродити в ранковій красі!

03.02.2009


ХМАРИ ЛЮБОВІ

В мрійливому небі твоєї душі

Збираються хмарки твого почуття

І в серце пливуть, як любові рушій

І створюють в ньому любовне життя.

Воно то освічую Сонцем шляхи, 

А то уперіщить дощем грозовим

В бутті, омиваючи наші гріхи –

Попробуй у долі щастя зловить!?

Та ось вже затихла любові гроза

З коханим і грім почуття вже замовк –

Любов проясніла у небі думок

Й скотилася радісна з вії сльоза!

Розвіялись хмари і вітер ущух –

На вулиці тихо, – немає грози…

…Та й, що ж то за хмара, яка без дощу?1

Та й, що ж то за жінка, яка без сльози?!

06.08 2017; 11:47.

ЕФІРНА ФОТОПЛІВКА

Космічний ефір – це хранитель планет і людей

Йому лиш належить ця здібність в природі

В собі фіксувати любов у людськім родоводі, 

Лиш в ньому є зміст буттєво-життєвих ідей.

Він бачив як ми в нім освідчились вперше обоє

Цей факт у собі зберігає, немов фотоплівка –

В нім наша любов і твоя чарівлива голівка

Лиш в ньому є тайна й загадка любові!

Літаємо ми по орбіті любові з тобою, 

А в космосі тільки лиш зорі і ми: ти і я!

Як в космосі кожній планеті орбіта своя

Отак і в людині орбіта причетна любові!

06.08.2017; 20: 43.


РОЗУМ, ДУША І ЛЮБОВ

Живуть три матерії: розум душа і любов

У мозку – в його лиш резервній частині, 

З якої лунає, мов сполах, вічності зов –

Він в душах любов висіває, мов зерна!

Любов у житті довголіття людині дає, 

Палким почуттям наділяє людину –

Їй все віддає, що у неї самої ще є –

Хорошу і світлу любовну годину!

На атомнім рівні утрьох об’єднались вони –

Тихенько собі у космічному вирі живуть!

І теж володіють магнітом й тяжінням земним.

Ніхто їх не бачив, та мають матерії суть!

Як двоє стрічаються й в них протилежний заряд, 

То їх почуття і душа не сприймають любов, 

Якщо ж в них тотожні заряди, то любовний їх взгляд –

Магнітом у них притягається тіло і кров!

Зробили недавно лиш вчені таке відкриття –

Отаке в них у трьох у Вселеній існує життя!

07.08.2017; 10:50


ПОВІСТЬ ЛЮБОВІ

Ми у нашому парку з тобою гуляємо

Бо найкраще немає інтиму – ми знаємо!

І для нас із тобою в цім парку бува, 

Що про нашу любов соловейко співа!

Про кохання завзято вже повість ти пишеш, 

Що любов у нас нашою долею дише…

…Ти сказав, що в коханні я в тебе свята

У любові тріумф – це закохані повністю!

Тож мій, любий, описуй ти прозою так, 

Щоб в сюжеті, як квітка, цвіла я в цій повісті!

11.08. 2017; 15:19.


ЛЮБОВ І БЕЗКІНЕЧНІСТЬ

Любов – це ефірна матерія Світа.

Енергію має з електромагніта.

Вона є безсмертна й існує в живому – 

Немає у неї постійного дому.

Вона як і Сонце теж гріє людину

І теж, як людина, душевна й сердечна!

Любов, як і час, теж немає зупину, 

Вона, як Вселена і теж безкінечна!

11. 10. 2017; 19:55.


ПОЧУТТЯ І ВОДА

Переповнені вже почуттям і любов’ю

Ми гуляємо близь водопаду з тобою

Як дві наші душі почуття об’єднало, 

Як два берега в річці вода омиває, 

Так завжди на воді все живе проростає –

Є в природі загадок життєвих чимало…

Як було ще колись так буває і нині –

Що любов і вода необхідні людині.

Як у річці вода й почуття у любові, 

Так і ми у цім світі існуєм з тобою –

Животворча в води закодована влада, 

Бо в молекулі кисень живительний має!

Як нема на Землі без води водопада, 

То так без почуття і любові немає.

10. 10. 2017; 07:51.


ЯК НЕБО – БЕЗДОННА

Ми в любові освідчились в бібліотеці

Нам здавалось, що ми у любовній фортеці –

В ній нашу любов не розрушити вічно!

Ми ж будову її розглядаєм всебічно:

Я без тебе, як буква, шо випала з слова, 

Ти ж для мене, як слово любовного зова!

В нас любов, як і небо блакитна й бездонна –

Нам вона, як повітря в ефірі озонна!

Нам відомо – бува почуття угасає

І знов потім в душі розважально буяє!

А якщо ж в нас любові зненацька не стане –

Ми, як квіти без Сонця, без неї пов’янем.

09. 10. 2017. 06:54


ПО ЗАКОНУ НЬЮТОНА

Вже все наше село по осінньому спало, 

Ми ж сиділи іще в яблуневім саду.

Близь нас яблуко спіле на землю упало –

Його вітер шалений із гілочки здув.

По закону Ньютона падіння це сталось –

Нагадало воно про тяжіння земне.

Ти ж так смачно в саду, цілувавши мене

Нагадала мені про існуючу старість…

Все ж іще не старіємо ми із тобою!

Й хоч тяжіння земне ми не в змозі минути, 

Та докіль у нас буде тяжіння любові

Нас із гілки життя і всім бурям не здути!

04. 10. 2017. 08:38.


ЛЮБОВ ФІГУРИСТОЧКИ ДОЛІ

Нам одну на двох доля судила дорогу:

Тільки вдвох треніровки були на катку, 

Ти у діях була і кмітлива, і строга, 

Я ж тебе полюбив – до любові охочу

Бо ми мали обоє чаруючу вроду!

Як пускалися ми у фігурний танок

Ти для мене була, мов стежинка із льоду, 

Я ж для тебе – ведучий фігурний коньок!

Як впіймав я на руки тебе на льоту –

На долонях у нас, як коньки на льоду, 

Нам накреслила шлях фігуристочка – доля, 

Бо у нашій любові була на це воля!

04. 10. 2017; 20:40.


МІНА ЛЮБОВІ

Ти завжди красувалася в юпочці «міні»

Й підірвалася ти в ній на бажаній міні.

Був з любові у ній почуттєвий заряд, 

Він із ніг поваляв всіх дівчинок підряд!

Цей заряд почуттєвий – він був чоловічний

І любові твоїй показався, як вічний, 

А любовні осколки – у душу встряють

І тебе у замріяні мандри ведуть!

Залюбки й він дивився на юпочку «міні»

І, розгледівши теж підірвався на міні!

05. 10. 2017; 05: 57.


МОВА ЛЮБОВІ

Любов – це окреме є тіло астральне, 

Що має своє почуття емоційне

І воно розмовляє з душею доцільно, 

І живе у душі із тілом ментальним, 

Що тілу фізичному зичить свій розум, 

Щоб на мові любові творить із душею

Про кохання роман філософський у прозі

Й вести до любові в сердечну алею.

У цій мові слова всі електро-магнітні

Й несуть у собі почуття лиш тендітні.

Як душі магнітні, і двоє зустрілись –

Слова почуття в них беззвучно зоріли!

Якщо повністю душі уже розрядились, 

І двоє зустрілись – то любов їм й не снилась.

06. 10. 2017.; 13:52.


ГРІМ І БЛИСКАВКА

Він – є грім я – є блискавка в нашій любові –

Це так буде аж доти в ній з’являться збої…

Як не буде блискавки без грому

В нашім небі без дна й голубому, 

То отак і без блискавки й грім не буває!

Так і нас друг без друга в бутті, мов немає.

Ми в цім світі постійно щось краще шукаєм –

Я в любові виблискую, він – громихає!

06. 10. 2017.; 20:16.


СКЕЛЯ ІНТИМУ

На скелі, що в небі живе

І в море із нами пливе

Тут доля звела нас сама, 

Бо ліпше інтиму нема!

Кохаємось ми залюбки

Тут нас заховав день тривкий…

…Та в сірому небі, 

Мов півнячий гребінь

Вже й Місяць над нами повис –

І ми опустилися вниз!

07.09.2017; 16:44.


БУЛА ТИ ЩАСЛИВА

Хвилюється море, що високо в гори –

Колись тут з тобою гуляли в цю пору…

Без тебе якесь непривітливе море –

На хвилях блакитних не плаваєш поруч!

Була ти, мов хвиля прибійна, у морі – 

Купалися в ньому, ми в радості й горі!

Твої почуття, як ті хвилі, котились

Від тебе з душі і до мене у душу!

На гарну погоду тоді нам щастило, 

А нині я сам вже купатися мушу…

Була ти щаслива казкова русалка.

І очі у тебе цвіли, мов фіалки.

…Гуляю один – по тобі лиш скучаю, 

Тебе я у хвилях прибійних шукаю…

Лиш слухаю пісню про море від чайок, 

Й у згадках – уявно з тобою блукаю…

…Немає тебе тут, кохана… Немає!

Я гірко зітхаю. І море зітхає…

01.12.2012.


СЛІД

Ти заснула навіки, але, мов не спиш –

Я в уяві на тебе, біжучу дивлюсь:

Мов по квітах – по серцю моєму біжиш, –

Мов бджолу медоносного щастя ловлю!

Закінчився уяви морозяний сон –

Замерзають без тебе душа й почуття, 

Не міняє лиш серце ритмуючий тон –

Я в нім серця твого відчуваю биття!

Ти на небі, але ж – не в розлученні ми, –

Залишила любов нестираючий слід

На останнім життєвім порозі зими –

Слід цей серце і душу заковує в лід…

04.11.2012.


СОН СПОГАДІВ

Ти любов розмістила свою у свідомість мою

І у мріях вона викликає на спогади сни…

Обіймаєш, голубиш, цілуєш мене, як колись… 

Ми дивилися в очі, обнявшись, з тобою – стою!

І над нами шпаки пролітають, як мрії весни, 

Їх політ ми стрічаєм – і руки, мов крила, звелись!

І, неначе ми – птахи, кружляєм над нашим садком,  

І знов, наче сіли на Землю і садом йдемо, 

І любов, як свідомість, у спогадах йде у бутті, 

І, мов квітне тобою – моїм ненаглядним цвітком! 

Ти радієш – щаслива… і знову померкла немов…

…Хоч болить – та щоночі б я бачив цей сон при житті!

09.12.2012.


ЖДИ МЕНЕ

Стелилася в сонячний день килимова доріженька літа –

Тебе забирав до своєї садиби сам Бог…

Ти жди там мене…Як заграє печальним мотивом трембіта – 

Космічну оселю Бог дасть нам одну для обох!...

І я вознесуся до тебе – кохання, як вперше, зустріну – 

І знов замузичить у душах пристрасний огонь…

…А нині до тебе мрійливо в акордах любові лиш рину, 

Щоб радо в уяві дістатися серця твого!

24.10.2012.


НЕСПОКОЮ СПОГАД

Неспокій в душі розгулявся немов буревійник –

Дерева любові з коріннями геть викидає!

Та прийде мій спокій, я буду лежать, як покійник, 

І доля моя, як свіча, у руках запалає!

Ти вже на тім світі – чекаєш любові погоди…

Як прийде мій час – поховають, без тебе близь тебе –

Бо тільки любов, як нас зводить так само й розводить!

За мене у церкві попи прочитають молебень,–

Не можу ніяк на тім світі себе я збагнути…

…Уяву колише любові колишньої спека, 

У мріях – без тебе хотів би в тартарі лиш бути –

Бо рай без коханої – місце ще гірше від пекла!

07.11.2012.


КОСМІЧНА ЗУСТРІЧ ДУШ

Ми в космосі вдвох на орбіті любові літаєм –

Наш килим кохання гаптують і Місяць, і зорі, 

Нам видно росинку, що променем Сонця вітає

Й оселю… де пам’ять лиш наша пильнує в дозорі…

…У космосі душі вже наші зустрілися знову –

Бо бачить душа у раю спочиваючу душу, 

Де має любов не фізичну – астральну основу…

…Любима, в уяві моїй ти воскреснути мусиш!»

24.08.2012.


ЗІРКА ЛЮБОВІ

Я хочу тебе уявити, як Зірку, 

Яка на Землі, мов у небі гуляє, 

Зробити своїм почуттям перевірку, 

Яке від проміння твого, мов сіяє, 

Тебе розглядати, мов квітку, я хочу

І ніжно обняти голівку янтарну, 

Дивитись в прозорі, мов росяні очі, 

Вдихати завжди аромат твій нектарний…

А то уявляю у Раді Верховній, 

Мов квіткою Влади – закони приймаєш, 

Що світяться в ній помаранчем духовним

І, ніби як Зірка любові, сіяєш!

2011.


ЛЮБЕ ПУТО КОХАННЯ

Душа любові – це коханий і кохана.

Вони пов’язані коханням – любим путом.

Одна на двох їм небесами доля дана –

Для них співають пісню про червону руту!

Кохання – це святий амур душі, і серця.

І світло блискавки, і звуки грому в тілі!

Це Господа і сатани одвічні Герці –

Бої за лихо, чи за добродійні цілі!

З тобою ми жили у радості пізнання, 

Що нам давалося, як Божий дар, щоднини!

І щастям нам було сягти вершин кохання

В саду – під прапором червоної калини!

14.10.2012.


ТУМАННІСТЬ

Яка ж ти далека туманність планетна –

В озброєнім оці туман васильковий!

Та все ж до кохання мого ти причетна, 

Бо мила моя, як і ти загадкова!

Дивлюсь в телескоп та, крім неї, не бачу

Зірок, щоб яскравіше неї світили!

…Мої відкриття мо’. нічого й не значать –

Та все ж у коханні обом пощастило!

2011.


НАМАГНІЧЕНІ ЛЮБОВ’Ю

У степ забрели ми десь, мабуть, під ранок, 

Ще заспане Сонце вмивалося в срібній росі…

Були ми ще юні, неначе пташинки – підранки –

Лежали без тями на полі – у стиглім вівсі!

У квітах дзвеніла мелодія вічного степу –

Взяла нас вона у жаданий кохання полон,  

У цім степовому співочім вертепі

Було все – краса, – як магічної вічності сон:

Де жайвора пісня блищить у квітковій росі, 

Вітрець прохолоди і промені Сонця навкісні…

…В цім сні ми були залюбки у душевній красі –

Завжди намагнічені в чарах любовної пісні!

2016.


СЕМАФОРИ БІРЮЗОВИХ ОЧЕЙ

Її проводжав в санаторій вокзал.

Вони до нестями влюбились обоє –

Їх двох полонила очей бірюза, 

Яка їх в коханні вела за собою…

…Річками з тих пір пропливають їх весни:

Ще їхній любові зорить семафор, 

Все ті ж ще не зламні любовні їх весла

Й незмінний в очах бірюзовий узор!

2016.


ДО ЗУСТРІЧІ

Ти вже лежиш, немов жива в труні…

Зібрались рідні. Свічка догорає…

Ти стала найріднішою мені –

…Армагедон зустріне нас вже раєм!

15.10.2012.


ЛЮБОВІ СВІЧНИК І СВІЧКА

Ти в нашій любові зориш, як свіча, 

А я у любові стою, як свічник…

…В любові завжди проявляється вічність, 

З’явившись у кожній людині в свій час.

Так і наша любов появилась в саду

Й вселила у душі святі почуття, 

Які нас любовно у долі ведуть

Й творять еволюцію з кращим життям –

В любові для створення вистачить кеби:

Стаєш ти для мене, як сам я для себе –

Завжди ти і люба і щиро відкрита!

Окремо в любові не в змозі ми жити –

То ж в серце твоє почуттям я проник, 

В моє ти врослася, як квітка у степ!

Без мене для тебе в бутті все пусте, 

Без тебе я ніби без свічки свічник.

09.11.2017; 18:06.


ЛЮБОВІ ЗЛО І ДОБРО

Споконвіку в суспільстві існують зло і добро…

Зло – це зрада в любові, брехня, егоїзм.

А добро – це є правда й любов гаряча, як кров

Та в коханні прекрасні думки твої і мої!

З тобою у нас як дві правди існує любов –

Справедлива і щира, і щедра добром –

Й розлилася у ній почуття сердечного повінь

І стоїть у цій повені наш любовний паром!

…Як в суспільстві є зло і добро отак і в любові.

13.11 2017; 11:49

ЩО СКАЖЕ НАУКА?

Для вчених зробить відкриття про любов – лиш невдачі…

Первинне, що є, чи любов, чи кохання – мудрують?  

Любов як знаходить любов ту, що Бог їй призначив?

Вона йде нечутно – повітря, – і те не вібрує… 

Все ж кажуть: «Первинна любов – це палкі почуття», 

Вторинне гадають: «Кохання – любові діяння».

Первинна любов, бо вона є – емоцій життя, 

Вторинне кохання – поцілунків буяння!

Первинна любов – провокує душевну тривогу, 

Вторинне кохання – у подорож креслить маршрути…

Первинна любов – почуттями встеляє дорогу, 

Вторинне кохання – іде по маршруту до рути!

Любов – це пізнання продукт і з ніщо виникає.

І поки що вченим – любов необізнана штука, 

Кохання, немов «НЛО» – прилетить і зникає! 

Любов – гравітації сила! Що скаже наука?!

18.11.2012

03.05.2018 Поезії / Поема
Анютина Абетка (Поема) / Поема | Василенко Андрій Антонович
Попередня публікація: 03.05.2018 Поезії / Вірш
Гімн любові держави кохання ((частина восьма) збірка віршів) / Вірш | Василенко Андрій Антонович
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
21.06.2018 © Анатолій Валевський / Пісня
Скрипаль
21.06.2018 © Анатолій Валевський / Дитячий вірш
Травень
20.06.2018 © Тетяна Чорновіл / Ліричний вірш
Край досвітнього сну
20.06.2018 © Ем Скитаній / Вірш
Не переймаюсь...
20.06.2018 © Панін Олександр Миколайович / Жартівливий вірш
Дерев’яний Братик
Вірш
04.05.2018 © Двірний Сергій
Батьки
03.05.2018
Гімн любові держави кохання ((Частина десята) Збірка віршів)
03.05.2018
Гімн любові держави кохання ((Частина десята) Збірка віршів)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 6  Коментарів:
Тематика: Поезії, вірш,
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
21.06.2018 © Суворий
Українці Польщі вимагають тих же прав, що й судетські німці (травень 1938)
20.06.2018 © Суворий
Зміниться польська політика проти українців (травень 1938)
20.06.2018 © Суворий
Справа української автономії в Польщі (квітень 1938)
19.06.2018 © Суворий
Чехословаччина в лабетах Москви (квітень 1938)
ВИБІР ЧИТАЧІВ
08.09.2013 © НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ
22.12.2017 © Олена Коленченко
12.05.2012 © Тетяна Чорновіл
08.02.2012 © Серж
03.05.2011 © Наталі
20.03.2013 © Антоніна Грицаюк
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008 - 2018
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори ©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди