07.05.2018 22:19
лише 18+
309
    
  6 | 6  
 © Серго Сокольник

Казка для казкарки

Казка для казкарки

Гра долі поєдна-

ла жінку з чоловіком...

...і пити нам до дна

Суцвіття світла вікон

Під ефемерність снів

Омріяної ночі, 

Що впала навесні...

...нам долю напророчив

Замріяний мольфар...

І диво відбулося...

Зірок весняний дар, 

Заплівшись у волоссі, 

Засяє на тобі, 

Неначе діадема...

To be, or not to be-

Вже вирішено. Йдемо

В незвідані краї, 

Де роси світанкові, 

Ці меди вуст твоїх, 

Смакуються казково, 

Де зоряний екстаз, 

Збиваючись із ліку, 

Нам проектує каз-

ку мерехтливих вікон.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 19.05.2018 13:13  Тадм => © 

лірично. сподобався!

 09.05.2018 16:16  Тетяна Чорновіл => © 

Такий замріяний вірш! І подорож медово-чарівна!

 07.05.2018 23:33  Лора Вчерашнюк => © 

Чудово! Казково! Завжди вірила, що поети - небожителі! Словом можна і зцілити і оживити!!!! Продовжую дивуватись знову і знову диву поетичного слова, що йде від чоловіка чи жінки!!!! РОзум-логіка хоче зрозуміти це диво, але не вдається - і відступає у бік. А серце - в насолоді!!! Дякую Вам за Вашу Майстерність))))